27 січня 2011 р. № 27/328
Вищий господарський суд України у складі колегії
суддів:Грейц К.В. -головуючого,
Бакуліної С.В.,
Сибіги О.М.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Веста-Сервіс"
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 05.10.2010
у справі № 27/328
Господарського суду міста Києва
за позовомПриватного підприємства "Веста-Сервіс"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл"
третя особа Приватне підприємство "Будівельна компанія "Олександрія"
простягнення суми
за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл"
до1). Приватного підприємства "Веста-Сервіс"
2). Приватного підприємства "Будівельна компанія "Олександрія"
провизнання недійсним договору № 02-06/4 від 02.06.2007
за участю представників:
- позивачаОлійника В.В.
- відповідача, 3-ї особине з'явились
Приватне підприємство "Веста-сервіс" (далі -позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості, яка виникла за договором № 01/09-2005 від 01.09.2005, укладеним відповідачем з Приватним підприємством "Будівельна компанія "Олександрія" (далі -третя особа), в сумі 638848, 94 грн. основного боргу, 94447,50 грн. встановленого індексу інфляції, 29299,49 грн. 3% річних, право вимоги якої перейшло до позивача за договором уступки права вимоги від 02.06.2007 № 02-06/4, укладеним ним з третьою особою.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав зустрічний позов до позивача та третьої особи про визнання недійсним укладеного між ними договору уступки права вимоги №02-06/4 від 02.06.2007.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 (суддя Дідиченко М.А.) первісні позовні вимоги задовольнити частково, стягнено з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 638848 грн., 3% річних у сумі 29299, 49 грн., втрати від інфляції в сумі 94293, 96 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 (колегія суддів у складі головуючого судді Сотнікова С.В., суддів Дзюбка П.О., Суліма В.В.) за наслідками перегляду справи за апеляційною скаргою відповідача рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 скасовано в частині задоволення первісного позову та в цій частині прийнято нове рішення про відмову в позові. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 залишено без змін.
Позивач, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, в поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2010, посилаючись на порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, ст. ст. 319, 512-519, п. 1 ст. 837, ч. ч. 1, 2 ст. 853 Цивільного кодексу України, ст. 318, ч. 1 ст. 321, п. 1 ст. 323 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", п. п. 3, 5, 21, 91, 96, 98, 99 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, п. 33 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури і житлової політики України № 174 від 27.08.2000, п. 4.16.2 Положення "Про підрядні контракти у будівництві України", затвердженого Науково-технічною радою Міністерства України у справах будівництва та архітектури (Протокол від 15.12.1993 № 9), п. п. 2.1, 2.2 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №8 8 від 24.05.1995, наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 №237/5 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", ст. ст. 34, 35, 38, 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Відповідач та третя особа не використали процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача по касаційній скарзі, переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.09.2005 між Приватним підприємством "Будівельна Компанія "Олександрія" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" (замовник) укладено договір № 01/09-2005 підряду на виконання будівельних робіт, за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе обов'язок здійснити на свій ризик, власними силами та засобами роботи по встановленню метало-пластикових віконних систем на 5 поверсі ГК "Русь" за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 4, відповідно до кошторису та договірної ціни (пункти 1.1, 1.2 договору); загальна вартість робіт за цим договором складає 700000 грн. (п. 2.1 договору); роботи виконуються протягом 90 днів з дня підписання цього договору (п. 3.1 договору); замовник оплачує виконані підрядником роботи на підставі актів прийому виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3) протягом 60 днів з дня їх підписання уповноваженими особами сторін (п. 4.2 договору).
На виконання своїх зобов'язань за договором Приватне підприємство "Будівельна компанія "Олександрія" (підрядник) здійснило роботи по встановленню метало-пластикових віконних систем на п'ятому поверсі Готельного комплексу "Русь" на загальну суму 7000000 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2005 року до договору № 01/09-2005 від 01.09.2005 та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2005 року, які 30.09.2005 підписані повноважними представниками підрядника і замовника та скріплені їх печатками.
Втім, відповідач у встановлений договором строк не розрахувався за виконані роботи, заборгувавши 638848 грн.
02.06.2007 між Приватним підприємством "Веста-Сервіс" (новий кредитор) та Приватним підприємством "Будівельна компанія "Олександрія" (первісний кредитор) укладено договір №02-06/4 відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всіх прав, належних первісному кредиторові на підставі основного договору №01/09-2005 підряду на виконання будівельних робіт від 01.09.2005, укладеного первісним кредитором з боржником - ТОВ "Русь Інтернешнл" (п. 1.1 договору); новий кредитор набув права вимагати від боржника сплати заборгованості за основним договором, яка на момент укладення цього договору складає 638848 грн., та санкцій за неналежне виконання боржником, у тому числі й права на стягнення штрафних санкцій та суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення (п. 1.2 договору).
На підставі зазначених договорів та приписів норм ст. ст. 512 -516, 530, 612, 625, 854 Цивільного кодексу України позивачем пред'явлено даний позов.
Вирішуючи спір у справі в частині первісного позову, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо його підставності і ґрунтовності.
Так, місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в частині первісного позову, виходив з їх законності і доведеності належними документами і доказами, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено та по-суті відповідачем не спростовано, отже, первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 638848, 94 грн., як і 3% річних за період прострочення з 30.11.2005 по 10.07.2007, що становить 29299, 49 грн., а щодо інфляційних втрат, то за перерахунком суду позов в цій частині підлягає задоволенню частково на суму 94293,96 грн., відтак місцевий господарський суд, посилаючись також на приписи ч. 3 ст. 92, ст. 203, ч. ч. 1, 3 ст. 215, ст. ст. 513-515, 526, 625, 837, 854, 1077 Цивільного кодексу України, ст. 350 Господарського кодексу України, ст. 1, п. п. 3, 6 ст. 8, п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. п. 2.1, 2.2, 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, Інструкції по застосуванню плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, п. 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 № 17, ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновків про наявність правових підстав для задоволення первісного позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" на користь Приватного підприємства "Веста-Сервіс" заборгованості у розмірі 638848 грн., 3% річних у сумі 29299,49 грн., збитків від інфляції у розмірі 94293, 96 грн., а також відмови в іншій частині первісних позовних вимог та у зустрічному позові.
Щодо зустрічного позову відповідача про визнання недійсним договору від 02.06.2007 №02-06/4 відступлення права вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності правових підстав для задоволення зустрічного позову, адже, спірний договір є договором відступлення права вимоги, його укладено у відповідності до статей 512 - 519 Цивільного кодексу України, які регулюють заміну кредитора у зобов'язанні, і не є договором факторингу, як вважає відповідач, оскільки факторингом є фінансування клієнта банком шляхом купівлі фактором права грошової вимоги, банк набуває права вимоги на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові, втім, позивач не є банківською установою.
Суд має право визнати договір недійсним виключно з підстав, зазначених у ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, натомість відповідачем не надано жодних доказів наявності обставин і підстав для визнання договору відступлення права вимоги № 02-06/4 від 02.06.2007 недійсним, тому зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів враховує, що висновки суду першої інстанції, з якими погодився суд апеляційної інстанції, щодо відсутності правових підстав для задоволення зустрічного позову відповідача та визнання недійсним договору від 02.06.2007 №02-06/4 відступлення права вимоги, не оскаржені відповідачем в касаційному порядку, а також за змістом і сутністю даної касаційної скарги позивача фактично не є предметом касаційного оскарження, адже, позивач не посилається на порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права судами попередніх інстанцій, що свідчить про відсутність встановлених статтею 11110 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування або зміни рішення або постанови в частині зустрічних позовних вимог.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, апеляційний господарський суд вирішив, що акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2005 року та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2005 року, підписані сторонами договору підряду 30.09.2005, не можуть бути беззаперечними доказами фактичного виконання третьою особою комплексу робіт та приймання їх відповідачем і доказом на підтвердження вартості таких робіт, що, в свою чергу, виключає обов'язок відповідача по їх прийняттю та оплаті, оскільки, позивачем не надано кошторису, який має бути невід'ємною частиною договору та на підставі якого підрядник зобов'язаний виконати будівельні роботи, які є предметом договору підряду.
Крім того, в своїй постанові суд апеляційної інстанції погодився із запереченнями відповідача проти первісних позовних вимог, за змістом яких третя особа не проводила роботи, які є предметом договору підряду № 01/09-2005 від 01.09.2005, оскільки на момент укладення зазначеного договору на 5 поверсі Готельного комплексу "Русь" вже бути встановлені металопластикові склопакети і ці роботи були закінчені у березні 2005 року та виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Астал" за укладеним з відповідачем договором №С-387 від 12.07.2004, що відповідач підтверджує наданими на виконання вимог апеляційного господарського суду актами здачі-приймання виконаних робіт № 387 від 10.12.2004, № 387/1 від 23.12.2004, № С387/2 від 23.03.2005, накладною № С387/2 від 23.03.2005, банківськими виписками та платіжними дорученнями на оплату виконаних робіт.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками апеляційного господарського суду, з огляду на таке.
Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, а згідно з ч. 1 ст. 844 ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.
Як встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, вартість робіт за договором №01/09-2005 від 01.09.2005 визначена сторонами у розмірі 700000 грн. (п. 2.1 договору) згідно з договірною ціною на встановлення метало-пластикових віконних систем на 5 поверсі ГК "Русь" у твердій сумі 700000 грн., що зафіксована сторонами у додатку № 1 до договору, підписаного підрядником і замовником та скріпленого їх печатками, отже, висновок суду апеляційної інстанції щодо невизначеності вартості робіт є безпідставним.
Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, проте, апеляційний господарський суд, ставлячи під сумнів факт виконання третьою особою визначених договором підряду робіт, не надав належної правової оцінки відсутності будь-яких заперечень відповідача в розумінні приписів ст. 849 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача про наявність договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Астал" з приводу встановлення метало-пластикових віконних систем, прийняті до уваги судом апеляційної інстанції з порушенням вимог ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України і без встановлення обставин виконання підрядник робіт ТОВ "Астал", які б виключали можливість виконання таких робіт третьою особою.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як встановлено місцевим господарським судом, дійсність договору підряду № 01/09-2005 від 01.09.2005 була підтверджена в судовому порядку у справі № 8/59 господарського суду м. Києва між тими ж сторонами, що, в свою чергу, підтверджує повноваження осіб, які його підписали і які також підписали акт приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в від 30.09.2005 і довідку про вартість виконаних робіт за формою КБ-З2 від 30.09.2005, втім, вказані обставини апеляційним господарським судом враховані не були, що призвело до помилкового висновку про недоведеність вказаними документами вартості і факту виконання робіт за договором підряду, натомість, місцевий господарський суд надав цим обставинам належну правову оцінку.
З врахуванням викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104 України апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду про підставність і ґрунтовність первісних позовних вимог належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства, а здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини, як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає вимогам ст. 105 ГПК України.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізував правовідносини сторін і на підставі встановлених фактичних обставин та правильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини, мотивовано частково задовольнив первісні позовні вимоги.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Веста-Сервіс" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 у справі №27/328 Господарського суду міста Києва скасувати в частині первісного позову і в цій частині залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2010.
В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Грейц
С у д д і С.В. Бакуліна
О.М.Сибіга