02 лютого 2011 р. № 36/55
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, суддіОстапенка М.І.,
суддівГончарука П.А., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва
нарішення господарського суду Донецької області від 11 жовтня 2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 1 грудня 2010 року
у справі№ 36/55
за позовом заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України, державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу"
довідкритого акціонерного товариства "Добропільський комбінат хлібопродуктів"
за участю третьої особи на стороні позивача ВДВС Добропільського міськрайонного управління юстиції
простягнення 538 404,65 грн.
за участю представників сторін:
від позивача -Кошіль Н.М.
відповідача -не з'явився
третьої особи - не з'явився
прокуратури -Рудак О.В.
У березні 2010 року заступник прокурора Дніпровського району міста Києва звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України в особі державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Добропільський комбінат хлібопродуктів" збитків у розмірі 538 404,65 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11 жовтня 2010 року (суддя -В.Манжур), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 1 грудня 2010 року (головуючий -Т.Колядко, судді -Н.Ломовцева, О.Скакун), у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень у зв'язку з їх невідповідністю нормам матеріального і процесуального права та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 05.02.2002р. старшим державним виконавцем районного відділу Державної виконавчої служби Добропільського районного управління юстиції Зимою Ольгою Валеріївною, при примусовому виконанні виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 12.10.2001р. про стягнення з ВАТ "Добропільський комбінат хлібопродуктів" на користь ДАК "Хліб України" грошових коштів у розмірі 1 025 614,16грн., було накладено арешт на майно ВАТ "Добропільський комбінат хлібопродуктів".
12.03.2002р. була подана заявка до СДП "Укрспец'юст" на реалізацію належного ВАТ "Добропільський комбінат хлібопродуктів" майна, яке не було реалізовано, у зв'язку з відсутністю купівельного попиту.
13 червня та 16 жовтня 2002 року було проведено переоцінку майна.
Стягувач - ДАК "Хліб України", погодився на придбання арештованого майна, у зв'язку з чим виконавчою службою, у присутності понятих та уповноважених осіб ДАК "Хліб Україна" та ВАТ "Добропільський комбінат хлібопродуктів", був складений акт прийому-передачі від 16.01.2003р. про передачу у власність стягувача арештованого майна на суму 1 033 998,05 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.05.2006 р. у справі № 32/475пн суд зобов'язав ДП "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємства агропромислового комплексу" усунути перешкоди в користуванні майном, шляхом забирання майна, яке знаходиться за адресами: м. Добропілля, вул. Крупської, 1, площею 264 кв.м., м. Донецьк, вул. Елеваторна, 21, площею 10кв.м, в кількості, вказаній в акті прийому-передачі від 16.01.2003р.
04.09.2006 року, з метою примусового виконання даного рішення, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Добропільського міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження.
Підставою для подання даного позову стало те, що за актом від 07.07.2009 року, складеного заступником начальника ВДВС Добропільського МУЮ Зазвірською І.М., вивезенню із території відповідача підлягає майно, згідно із додатком до даного акту.
Зі зміст цього акту позивач дійшов висновку про те, що у відповідача відсутнє майно, загальною вартістю 538 404,65 грн., розмір якої і є реальними збитками агентства.
Згідно п. 1.2. Статуту ДП "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємства агропромислового комплексу", зазначене підприємство є правонаступником майнових прав та обов'язків реорганізованої ДАК "Хліб України" у відповідності з розподільчим актом (балансом).
Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення даного позову, виходячи із такого.
Відповідно до частини 1 статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим порушенням збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками в розумінні частини 2 вказаної статті є витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, суду необхідно з'ясувати наявність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), шкідливих наслідків у вигляді заподіяння позивачу збитків, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками, а також вини правопорушника. Це підтверджується також положеннями частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У діях відповідача відсутній склад господарського правопорушення, оскільки ані згаданим актом прийому-передачі від 16.01.2003 р., ані будь-яким договором на відповідача обов'язку зі збереження майна позивача покладено не було, що свідчить про відсутність зв'язку між діями відповідача і настанням негативних наслідків у вигляді збитків для позивача; крім того, наведене свідчить про відсутність протиправного характеру дій, чи бездіяльності відповідача
Крім того, згаданий акт ВДВС від 07.07.2009 року не може бути належним і допустимим доказом фактичної кількості наявного у відповідача майна, оскільки акт складався при здійсненні виконавчих дій з метою примусового виконання рішення Донецької області від 10.05.2006 р. у справі № 32/475пн, із чого випливає, що метою цих дій було не виявлення усього майна на території відповідача, яке було передано позивачу за актом від 16.01.2003 р., а усунення перешкод у користуванні відповідачем своїм майном -відповідними приміщеннями.
Відтак, позивачем з метою доказування обґрунтованості своїх вимог не було подано доказів ринкової вартості майна позивача, наявного у відповідача на час подання позову і вирішення даного спору, на які позивач міг би посилатися при доказуванні наявності обставин, як підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і містять заперечення проти позову, які були предметом дослідження господарськими судами і яким дана належна правова оцінка при постановленні оскаржуваних рішень.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 11 жовтня 2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 1 грудня 2010 року у справі за № 36/55 -без змін.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Суддя
П.Гончарук
Суддя
Л.Стратієнко