02 лютого 2011 р. № 45/140
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, суддіОстапенка М.І.,
суддівГончарука П.А., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації
наухвалу господарського суду міста Києва від 18 серпня 2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2010 року
у справі№ 45/140
за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс"
простягнення 2 216 490,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача -Конопольський О.М.
відповідача -Форосенко Є.В.
прокуратури -Рудак О.В.
У травні 2010 року заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс" пайових внесків у створення соціальної та інженерної інфраструктури міста Києва у розмірі 2 216 490,00 грн. за договором пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 902.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18 серпня 2010 року (суддя -С.Балац), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2010 року (головуючий -А.Лосєв, судді -Ю.Іваненко, В.Сулім), на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України, даний позов залишено без розгляду.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постановлених у справі судових актів у зв'язку з їх невідповідністю нормам процесуального права і направлення справи на розгляд по суті до господарського суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України, якщо господарський спір не вирішується по суті, у тому числі з підстав залишення позову без розгляду, господарський суд виносить ухвалу, яка має містити, зокрема, мотиви її винесення з посиланням на законодавство.
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою місцевого господарського суду від 01.06.2010 року порушено провадження у даній справі і призначено її до розгляду на 05.07.2010 року. Про дату та час судового засідання сторони повідомлені належним чином, про що свідчить наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції.
Позивач явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечив. В судове засідання з'явився прокурор, однак вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 01.06.2010 року не виконав і поважних причин неподання витребуваних документів суду не навів.
У зв'язку з неявкою представників позивача, відповідача та неподання витребуваних документів, суд керуючись статтею 77 ГПК України, ухвалою від 05.07.2010 р. розгляд справи відкладав на 26.07.2010 року.
Вказаною ухвалою суд повторно зобов'язував прокурора та позивача надати витяг державного реєстратора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на підтвердження місцезнаходження відповідача.
В судовому засіданні 26.07.2010 р., заслухавши пояснення прокурора та відповідача, для правильного вирішення спору та дослідження всіх обставин справи, виникла необхідність у витребуванні нових доказів у справі.
Ухвалою від 26.07.2010 р. розгляд справи було відкладено на 18.08.2010 р. та зобов'язано прокурора і позивача надати суду банківські виписки, на підтвердження надходжень коштів від відповідача на рахунок позивача за весь період дії договорів.
Однак, ані прокурор, ані представники управління витребуваних судом документів не надали, про причину своєї неявки своїх представників управління не повідомило.
Колегія суддів погоджується із висновком господарських судів про те, що невиконання управлінням процесуального обов'язку із подання витребуваних судом першої інстанції необхідних доказів протягом більше двох місяців і систематична неявка його представників перешкоджає розгляду справи по суті є достатньою підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України.
Разом із тим, відхиляються посилання скаржника на статтю 75 ГПК України і його доводи про те, що суд, керуючись даною нормою мав вирішити спір за наявними у справі матеріалами.
Так, наданий суду на підтвердження ціни позову розрахунок суми боргу по сплаті пайового внеску не може вважатися належним і допустимим доказом, як то виписка із банківського рахунку позивача, на підставі якого можна було б встановити розмір заборгованості відповідача. Неподання вказаного доказу унеможливлює вирішення спору по суті, оскільки перешкоджає встановленню істотних обставин справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 18 серпня 2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2010 року у справі за № 45/140 -без змін.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Суддя
П.Гончарук
Суддя
Л.Стратієнко