21.05.2026 м. Дніпро Справа № 908/2521/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,
суддів: Демчини Т. Ю., Кучеренко О. І.,
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2026, суддя Ярешко О. В., м. Запоріжжя, у справі № 908/2521/25
за позовом Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032)
до відповідача Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035)
про стягнення 115 367 963 грн 45 коп.,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
19.08.2025 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення 11 5367 963,45 грн заборгованості, з якої: 104 697 386,29 грн - основний борг, 2 526 100,11 грн - 3% річних, 8 144 477,05 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0503-03041-ПД. Позивач зазначав, що протягом вересня - листопада 2024 року ним було надано відповідачу послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління на загальну суму 104 697 386,29 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуги. Відповідач протягом зазначеного періоду не здійснював ані поетапної оплати згідно з рахунками, ані оплат на підставі отриманих актів надання послуги. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.01.2026 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 53 101 810,98 грн основного боргу, 2 526 065,86 грн 3% річних, 8 144 477,05 грн інфляційних втрат, 468 663,49 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Провадження у справі у частині стягнення 51 595 575,31 грн основного боргу закрито у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами було укладено Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0503-03041-ПД, який є публічним договором приєднання. Позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 104 697 386,29 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуги. Відповідач підписання актів та отримання рахунків не заперечив, доказів заявлення розбіжностей за актами не надав, відтак акти вважаються прийнятими без розбіжностей. Після відкриття провадження у справі відповідач частково сплатив основний борг у сумі 51 595 575,31 грн, у зв'язку з чим провадження у цій частині закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на форс-мажорні обставини, зазначивши, що Сертифікат Запорізької торгово-промислової палати № 2300-23-3315 стосується іншого договору, а лист ТПП України від 28.02.2022 не є сертифікатом у розумінні ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Суд також зазначив, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України не є штрафними санкціями, тому правила щодо звільнення від відповідальності у випадку форс-мажору не підлягають застосуванню до цих нарахувань. Клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат на 90% суд відхилив, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, згідно з якою розмір процентів річних, що становить законодавчо встановлений розмір 3%, не підлягає зменшенню судом. При перевірці розрахунку позивача суд виявив арифметичну помилку та визначив загальну суму 3% річних у розмірі 2 526 065,86 грн, відмовивши у стягненні 34,25 грн як необґрунтованих.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.01.2026 у справі № 908/2521/25, Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції частково та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в частині стягнення 148 386,38 грн 3% річних, нарахованих на планові (поетапні) платежі. Рішення оскаржується в частині стягнення зазначеної суми 3% річних.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме невірно застосовано ч. 2 ст. 617, ст. 625 ЦК України та не застосовано ст. 627 ЦК України, внаслідок чого судом безпідставно стягнуто з АТ "Запоріжжяобленерго" на користь ПрАТ "Укренерго" 148 386,38 грн трьох відсотків річних, нарахованих на планові платежі. Висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам ст. 86 ГПК України, не ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та ґрунтуються виключно на припущеннях, які спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
На обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на судову практику у подібних правовідносинах, зокрема на справу № 914/2625/23, в якій ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулося з позовом до ПрАТ "Львівобленерго" про стягнення заборгованості за аналогічним договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Господарський суд Львівської області рішенням від 25.06.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025, задовольнив позов частково, при цьому суди виходили з того, що зобов'язання зі сплати грошових коштів у відповідача виникає саме за фактично надані послуги, а не за планові обсяги, тому нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на планові платежі є безпідставним.
Апелянт зазначає, що суд апеляційної інстанції у справі № 914/2625/23 дійшов висновків про те, що в укладеному сторонами договорі відсутній пункт, який передбачає можливість визначення планового обсягу послуги, який стає базою для розрахунку попередніх платежів; умови договору не містять норми про те, як саме наперед встановлюється обсяг послуги, від якої визначатиметься частка трьох попередніх оплат; порядок попередньої оплати в договорі не врегульовано; в умовах договору також не врегульовано строку оплати вартості фактично наданої послуги; надісланий акт надання послуги не є вимогою в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України; рахунки на оплату носять інформаційний характер і не можуть вважатися вимогою.
Апелянт також зазначає, що справа № 914/2625/23 перебуває на розгляді об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо вирішення питання застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України під час нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суми попередньої оплати планового обсягу послуг диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та визначення рахунків на оплату як вимог в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України. Крім того, ухвалою Верховного Суду від 30.10.2025 у справі № 908/2528/23 касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Запоріжжяобленерго" зупинено до закінчення розгляду об'єднаною палатою справи № 914/2625/23.
Апелянт здійснив власний розрахунок нарахувань, відповідно до якого 3% річних мають нараховуватися виключно на зобов'язання, визначені в актах надання послуги, а не на планові (поетапні) платежі, та просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення 148 386,38 грн 3% річних, нарахованих на планові платежі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги АТ "Запоріжжяобленерго" та вважає її необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на наступне.
Позивач зазначає, що в якості доводів апеляційної скарги відповідачем наведено виключно цитати із рішень суду першої та апеляційної інстанції в іншій справі № 914/2625/23, що розглядалась між іншими сторонами. Відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду. Відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено, які саме наявні в справі докази не досліджено судом першої інстанції, та не зазначено, в чому полягає незаконність стягнення суми 148 386,38 грн 3% річних.
Позивач наголошує, що спірний Договір від 01.01.2024 № 0503-03041-ПД відповідає Типовому договору - додатку 5 Кодексу системи передачі, на відміну від договору у справі № 914/2625/23, який за своїм змістом не відповідав Типовому договору. Спірний Договір містить умови (п.п. 3.2-3.6), які передбачають порядок визначення планового обсягу послуги на підставі даних адміністратора комерційного обліку (АКО) за кожну декаду розрахункового періоду, що є базою для розрахунку поетапних платежів. Тому обставини справи № 914/2625/23 є іншими порівняно з обставинами цієї справи.
Позивач зазначає, що поетапні платежі є оплатою фактично наданих послуг, оскільки послуга з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надається безперервно відповідно до п. 2.1 Договору та п. 6.2 Кодексу системи передачі. Обсяг послуги для обрахунку поетапного платежу визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих АКО. Після завершення звітного періоду факт надання послуги фіксується в акті надання послуги, в якому уточнюється обсяг наданої послуги.
Позивач посилається на те, що умовами Договору (п. 3.7) визначений чіткий термін виконання зобов'язання - певна календарна дата. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Позивач посилається на правову позицію Верховного Суду у постановах від 11.03.2024 у справі № 922/1813/23, від 16.05.2024 у справі № 910/7012/23 та від 25.03.2025 у справі № 905/821/24, згідно з якою правила ст. 254 ЦК України не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов'язання.
Позивач зазначає, що ст. 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення, і приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, посилаючись на численні постанови Великої Палати Верховного Суду.
Щодо оскаржуваної суми позивач зазначає, що відповідач не скористався своїм правом та не надав до суду контррозрахунок, заперечував проти позовних вимог лише з підстав наявності воєнного стану, не доведених форс-мажорних обставин та тяжкого фінансового стану.
Згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви, загальний розмір суми 3% річних, нарахованих за порушення зобов'язань по сплаті поетапних платежів, складає 145 139,99 грн. Різниця між оскаржуваною відповідачем сумою 148 386,38 грн та сумою 3% річних, нарахованих на поетапні платежі (145 139,99 грн), з урахуванням суми 34,25 грн, у стягненні якої судом відмовлено, становить 3 212,14 грн, що стосується розрахунку по Акту надання послуги від 30.11.2024, щодо якого відповідач змінив період прострочення.
Доводів щодо невідповідності рішення суду першої інстанції в цій частині відповідачем не наведено.
Позивач вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2026 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин справи, та відповідає сталій судовій практиці.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Стефанів Т. В., судді: Демчина Т. Ю., Кучеренко О. І.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2026 апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 3633,60 грн.
На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2026, суддя Ярешко О. В., м. Запоріжжя, у справі № 908/2521/25. Розгляд справи призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Відповідно до заяви-приєднання Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та повідомлення Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"" від 12.12.2023 №01/68270 про приєднання до договору, між сторонами укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0503-03041-ПД, дата акцептування - 01.01.2024.
16.05.2025 Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" змінило найменування на Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго".
Укладений між НЕК "Укренерго" (ОСП) та ПАТ "Запоріжжяобленерго" (Користувач) договір є публічним договором приєднання та укладений з урахуванням положень статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору ОСП зобов'язався безперервно надавати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління режимами роботи об'єднаної енергетичної системи України, а Користувач - своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що під час виконання умов договору сторони зобов'язані керуватись чинним законодавством України, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими нормативно-правовими актами у сфері функціонування ринку електричної енергії.
Згідно з пунктом 3.1 договору його ціна визначається як сума фактичної вартості послуг за відповідні розрахункові періоди наростаючим підсумком за календарний рік.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП та оприлюднюється ОСП на офіційному веб-сайті.
Відповідно до пунктів 3.3-3.4 договору обсяг наданої послуги визначається згідно з положеннями Кодексу системи передачі, а вартість послуги визначається як добуток відповідного тарифу та фактичного або планового обсягу послуг у розрахунковому періоді з нарахуванням ПДВ відповідно до законодавства України.
Пунктом 3.5 договору сторони погодили порядок поетапної оплати планової вартості послуг: перший платіж - до 18 числа розрахункового періоду; другий платіж - до 28 числа розрахункового періоду; третій платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно з пунктом 3.6 договору плановий обсяг послуг визначається на підставі даних адміністратора комерційного обліку.
Відповідно до пункту 3.7 договору остаточний розрахунок за фактичний обсяг наданих послуг Користувач повинен здійснити до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунків та актів надання послуг, наданих ОСП, у тому числі через систему електронного документообігу.
Пунктом 3.8 договору встановлено обов'язок Користувача підписати акти надання послуг та акти коригування протягом трьох робочих днів з дня їх отримання.
Відповідно до пункту 4.2 договору Користувач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за договором.
Положеннями пунктів 8.1, 8.3, 8.4 договору сторони погодили, що підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань є наявність форс-мажорних обставин, підтверджених відповідними документами Торгово-промислової палати України, за умови належного та своєчасного повідомлення іншої сторони.
Згідно з пунктом 13.1 договору він набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не заявить про припинення його дії або перегляд умов.
Обставина укладення договору №0503-03041-ПД від 01.01.2024 відповідачем не заперечувалась.
Відповідно до частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має підстав вважати їх недостовірними.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури за вересень, жовтень та листопад 2024 року, а також складені та підписані сторонами акти надання послуг і акти коригування, зокрема: акт надання послуги №ДУА-0010090 від 30.09.2024 за вересень 2024 року на суму 30 509 683,09 грн; акт коригування №ДУА_К-0002862 від 21.10.2024 до акту надання послуги №ДУА-0008550 від 31.07.2024 на суму зменшення 10 466,75 грн; акт надання послуги №ДУА-0010850 від 31.10.2024 за жовтень 2024 року на суму 35 010 250,20 грн; акт надання послуги №ДУА-0011614 від 30.11.2024 за листопад 2024 року на суму 39 187 919,75 грн.
Відповідач не заперечував факт отримання рахунків та підписання актів надання послуг.
Усього, згідно з підписаними сторонами актами, позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 104 697 386,29 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.
Після відкриття провадження у справі відповідачем у період з 27.11.2025 по 19.01.2026 було частково погашено заборгованість у сумі 51 595 575,31 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями.
У призначенні платежу вказано, що оплата здійснюється за договором №0503-03041-ПД від 01.01.2024 як часткова оплата за жовтень 2024 року у справі №908/2521/25.
Таким чином, станом на момент ухвалення рішення у даній справі заборгованість відповідача за надані послуги становила 53 101 810,98 грн, що визначено як різниця між вартістю фактично наданих послуг та здійсненими оплатами: 104 697 386,29 грн - 51 595 575,31 грн = 53 101 810,98 грн.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі про стягнення з Акціонерного товариства "Запріжжяобленерго" 3% річних у розмірі 148386,38 грн.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції
Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки апелянтом оскаржується рішення суду першої інстанції виключно у частині стягнення 3 % річних, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судового рішення саме в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядається, а тому його законність та обґрунтованість не є предметом апеляційного розгляду.
Предметом апеляційного оскарження у даній справі є рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2026 у справі № 908/2521/25, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" задоволено частково, зокрема стягнуто 148 386,38 грн 3 % річних, нарахованих на прострочення поетапних (планових) платежів за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0503-03041-ПД.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 617, 625 ЦК України та безпідставно стягнув 3 % річних, нарахованих на планові платежі, оскільки, на його думку, грошове зобов'язання виникає лише після фактичного надання послуг та підписання відповідного акта.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим з огляду на таке.
Відповідно до статті 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання, норми статті 625 Цивільного Кодексу України застосовуються незалежно від наявності або відсутності вини боржника.
Нарахування у вигляді 3% річних, які передбачені цією нормою, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), які встановлені статтею 611 Цивільного Кодексу України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), які визначені у статті 617 Цивільного кодексу України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, яке передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Таким чином, для застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України, достатнім є встановлення факту прострочення виконання грошового зобов'язання.
Колегія суддів констатує, що пунктом 3.5 Договору сторони погодили поетапний порядок здійснення оплати планової вартості послуг, а саме: до 18 числа розрахункового періоду - перший платіж; до 28 числа розрахункового періоду - другий платіж; до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим, - третій платіж.
Отже, строки виконання відповідних грошових зобов'язань прямо визначені умовами Договору та є погодженими сторонами відповідно до статей 627, 629 ЦК України.
Колегія суддів зазначає, що положення пунктів 3.5 та 3.6 Договору містять не лише порядок здійснення поетапної оплати, а й механізм визначення планового обсягу послуг - на підставі даних адміністратора комерційного обліку.
Тому доводи апелянта про відсутність у Договорі порядку визначення планових обсягів послуг та строків їх оплати спростовуються безпосереднім змістом укладеного між сторонами Договору.
Посилання апелянта на те, що рахунки мають виключно інформаційний характер та не є вимогою у розумінні частини другої статті 530 ЦК України, також є безпідставними, оскільки у даному випадку строк виконання грошового зобов'язання прямо встановлений договором, а тому положення частини другої статті 530 ЦК України застосуванню не підлягають.
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що прострочення відповідачем виконання обов'язку щодо здійснення передбачених договором планових платежів є порушенням грошового зобов'язання у розумінні статей 610, 612 ЦК України та тягне наслідки, передбачені статтею 625 ЦК України.
Колегія суддів також враховує, що за змістом статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а мають компенсаційний характер та спрямовані на захист майнового інтересу кредитора у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання.
Тому доводи апелянта щодо застосування положень статті 617 ЦК України є необґрунтованими, оскільки норми про звільнення від відповідальності у зв'язку з форс-мажорними обставинами не застосовуються до наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України.
Щодо посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, колегія суддів зазначає, що наведений правовий висновок стосувався випадку, коли договором було встановлено підвищений розмір процентів річних - 40 % річних.
Натомість у даній справі позивачем заявлено до стягнення саме 3 % річних у розмірі, прямо передбаченому частиною другою статті 625 ЦК України.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/902/24 зазначила, що три проценти річних, передбачені статтею 625 ЦК України, є законодавчо встановленим мінімальним розміром процентів річних, який не підлягає зменшенню судом.
Таким чином, доводи апелянта про необхідність зменшення або відмови у стягненні 3 % річних із посиланням на принципи справедливості, розумності та пропорційності є безпідставними.
Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на судові рішення у справі № 914/2625/23.
Відповідно до статті 236 ГПК України суд оцінює докази та встановлює обставини у кожній справі окремо, з урахуванням конкретних умов договору та фактичних обставин спору.
Крім того, правові висновки у справі № 914/2625/23 на момент розгляду даної справи не є остаточними, оскільки справа передана на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Сам по собі факт передачі справи на розгляд об'єднаної палати Верховного Суду та зупинення касаційного провадження в іншій справі не свідчить про неправильність висновків суду першої інстанції у даному спорі та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Колегія суддів також враховує, що відповідач фактично визнавав наявність грошового зобов'язання за Договором, здійснюючи часткові оплати із зазначенням у призначенні платежу Договору № 0503-03041-ПД та відповідного розрахункового періоду.
Наведене свідчить про існування між сторонами погодженого механізму розрахунків, який включав як планові, так і остаточні платежі за фактично надані послуги.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для нарахування та стягнення 3 % річних на прострочені планові платежі, а доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду колегія суддів встановила, що рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2026 в оскаржуваній частині (щодо стягнення 3% річних у розмірі 148386 гривні 38 копійок) ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права, зокрема статті 625 ЦК України, та з дотриманням норм процесуального права.
Судові витрати.
Відповідно до статті 129 ГПК України, у зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2026 у справі № 908/2521/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2026 у справі № 908/2521/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ
Суддя О. І. КУЧЕРЕНКО
Суддя Т. Ю. ДЕМЧИНА