07.05.2026 м.Дніпро Справа № 904/4780/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач),
суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання: Федорчук В.С.,
за участю представників:
від скаржника (відповідача): Чуміна К.Г. (в залі суду) - адвокат,
від позивача: Мітлицький І.В. (поза межами приміщення суду) - адвокат,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА ВАГОННА КОМПАНІЯ»
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2026 у справі №904/4780/25, повний текст рішення складено 02.02.2026, та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2026 у справі №904/4780/25 (суддя Кеся Н.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Вагон», м.Одеса,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА ВАГОННА КОМПАНІЯ», м. Дніпро,
про стягнення 13 602 821,00 грн
1. Короткий зміст позовних вимог і рішень суду першої інстанції.
27.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Вагон» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА ВАГОННА КОМПАНІЯ» про стягнення 13 602 821,00 грн заборгованості та судових витрат.
07.10.2025 представник Позивача подав уточнену позовну заяву (арк. с. 213-219 Т.2), в якій просив стягнути з Відповідача 8 612 444,78 грн заборгованості та судові витрати. Уточнену позовну заяву прийнято судом до розгляду в порядку ст. 46 ГПК України.
24.11.2025 та 25.11.2025 через систему «Електронний суд» представник Позивача подав заяви про зменшення позовних вимог (арк.с. 195-199, 204-208 Т.7), в яких просив прийняти заяву до розгляду та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА ВАГОННА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 38677725) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Вагон» (код ЄДРПОУ 37872871) 8 297 578,52 грн заборгованості і судові витрати.
Заяву про зменшення позовних вимог суд прийняв до розгляду в порядку ст. 46 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2026 у справі №904/4780/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Вагон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА ВАГОННА КОМПАНІЯ» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА ВАГОННА КОМПАНІЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Вагон» суму основного боргу у розмірі 7660491,82 грн, суму пені у розмірі 599530,78 грн та суму судового збору у розмірі 99120,27 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2026 у справі №904/4780/25 стягнуто додатково з Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА ВАГОННА КОМПАНІЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Вагон» витрати на правничу допомогу у розмірі 30000,00грн.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги та письмових пояснень скаржника (відповідача).
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, 12.02.2026 через систему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА ВАГОННА КОМПАНІЯ» (далі - ТОВ «СВК») з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2026 у справі № 904/4780/25 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Вагон». Також скаржником разом з апеляційною скаргою подано клопотання про долучення доказів та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про виникнення у ТОВ «СУЧАСНА ВАГОННА КОМПАНІЯ» прострочення грошового зобов'язання, наявність заборгованості та підстав для стягнення пені не відповідають обставинам справи, умовам Договору та нормам матеріального права. Скаржник зазначає, що відповідно до п. 4.3 Договору остаточний розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту надання Виконавцем рахунку та сканованих копій документів, передбачених п. 3.6 Договору, а згідно з п. 4.4 Договору компенсація додаткових витрат (подавання та забирання вагонів, маневрова робота) здійснюється лише після отримання рахунку та підтвердних документів щодо понесених витрат. На думку апелянта, Позивач не довів факту вручення Відповідачу повного пакета документів, передбачених п.п. 3.6, 4.4 Договору, зокрема рахунків-фактур, актів надання послуг, копій форм ВУ-23М, ВУ-36М, ВУ-22, ВУ-35Р-М, ВУ-35Р-ГО-М та інших первинних документів, а тому строк виконання зобов'язання не настав у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України. Посилання Позивача на квитанції ТОВ «Нова пошта» не підтверджують змісту відправлень, а супровідні листи, створені повторно під час підготовки позову, не містять вихідних реквізитів, належного переліку додатків та підтвердження фактичного направлення документів.
Апелянт також вказує, що суд першої інстанції безпідставно визнав належними доказами акти здачі-приймання робіт (надання послуг), хоча директор ТОВ «СВК» Петренко І.В. заперечує факт їх особистого підписання, про що подано нотаріально посвідчену заяву та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Представник Позивача у судових засіданнях 04.10.2025, 11.11.2025 та 25.12.2025 підтвердив, що акти за спірний період підписані факсиміле, при цьому Договір не містить погодженого сторонами порядку використання факсимільного відтворення підпису, як того вимагає ч. 3 ст. 207 ЦК України. Скаржник посилається на правовий висновок КГС ВС, викладений у постанові від 19.04.2018 у справі №910/4050/17, відповідно до якого усталена практика використання факсиміле без дотримання вимог ч. 3 ст. 207 ЦК України не підтверджує правомірність такого підписання у разі заперечення стороною юридичної сили документа.
Крім того, апелянт заперечує висновок суду щодо підтвердження заборгованості актом звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2025- 30.06.2025, зазначаючи, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах КГС ВС від 05.12.2019 у справі №916/1727/17, від 20.05.2020 у справі №918/535/19 та від 12.09.2018 у справі №910/22923/17, акт звірки не є первинним бухгалтерським документом і може підтверджувати заборгованість лише у сукупності з належними первинними документами. Водночас акти наданих послуг, на які посилається Позивач, не містять належного особистого підпису Відповідача.
Щодо стягнення пені апелянт зазначає, що Позивач не довів настання строку виконання грошового зобов'язання, а отже відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій. Крім того, у заяві про зменшення позовних вимог від 25.11.2025 Позивач змінив підхід до визначення дати виникнення прострочення та почав обчислювати пеню з 30.06.2025 - дати акта звірки. При цьому, за даними електронного підпису, акт звірки був підписаний Відповідачем лише 23.07.2025, що, на думку апелянта, виключає можливість нарахування пені з 30.06.2025. Також апелянт посилається на ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та зазначає, що заявлена Позивачем пеня виходить за межі цього строку.
Апеляційна скарга також містить доводи про неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи. Зокрема, судом не враховано оплату Відповідачем 24.12.2025 за платіжною інструкцією №ВКЗW002769 у розмірі 50 000,00 грн, а також проведення 26.01.2026 зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 794 400,00 грн, що підтверджується Додатковою угодою №1 до Договору №03/25 від 20.08.2025, Додатковою угодою №2 до Договору №04/25 від 20.08.2025, Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог №3 від 26.01.2026 та актом №1 від 26.01.2026.
Окремо апелянт зазначає, що суд поклав в основу рішення неналежні докази щодо замовлення послуг. Подані Позивачем заявки підписані «заступником директора з виробництва Молошій Н.», однак матеріали справи не містять підтвердження повноважень цієї особи на укладення значних правочинів або замовлення послуг від імені Відповідача.
Також апелянт стверджує, що копії договорів, повідомлень форм ВУ-23М, ВУ-36М, пам'яток подавання/забирання вагонів, накопичувальних карток та інших документів не містять згадок про ТОВ «СВК» як замовника або платника, а документи щодо зберігання запасних частин є внутрішніми документами Позивача і не підтверджують факту передачі майна на зберігання чи надання відповідних послуг.
Скаржником заявлено орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн та зазначено, що докази понесених витрат будуть надані у строки, визначені ч.8 ст.129 ГПК України.
Також, не погоджуючись з ухваленим рішенням, 27.02.2026 через систему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА ВАГОННА КОМПАНІЯ» з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2026 у справі №904/4780/25 скасувати в частині задоволених вимог, та прийняти у справі нове додаткове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Вагон» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в повному обсязі.
Основним доводом скарги є те, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу є безпідставною, необґрунтованою, завищеною та підтверджена доказами, поданими з пропуском процесуального строку.
Апелянт зазначає, що у позовній заяві Позивачем було заявлено попередній розмір витрат у сумі 35 000,00 грн та подано договір про надання правової допомоги №03-ГВ від 03.03.2025, пунктом 5.3 якого погоджено лише авансовий гонорар у фіксованій сумі 20 000,00 грн, тоді як жодних доказів погодження іншої вартості послуг на момент подання позову не існувало. Надалі у заяві про ухвалення додаткового рішення Позивач збільшив суму витрат до 70 000,00 грн та надав лише акт наданих послуг. Лише після подання Відповідачем заперечень щодо відсутності погодженої сторонами ціни правничої допомоги представник Позивача подав письмові пояснення з копією додаткової угоди №1 від 20.01.2026 до договору №03-ГВ від 03.03.2025, якою нібито погоджено розмір гонорару.
Апелянт вказує, що зазначена додаткова угода подана 05.02.2026, тобто через 15 днів після ухвалення рішення суду від 20.01.2026 та поза межами п'ятиденного строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України для подання доказів судових витрат. При цьому клопотання про поновлення процесуального строку та обґрунтування причин його пропуску не подавались, а сам документ був оформлений як письмові пояснення, а не клопотання про долучення доказів. На думку апелянта, така поведінка свідчить про зловживання процесуальними правами та фактичне оформлення додаткової угоди вже після ознайомлення із запереченнями Відповідача. У зв'язку з цим апелянт посилається на ч. 8 ст. 129, ст. 118, ст. 221 ГПК України та практику Верховного Суду, зокрема постанову КГС ВС від 07.02.2024 у справі №904/1377/22, постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду у справах №910/16803/19, №161/5317/18, №910/9714/22, №922/445/19, у яких зазначено, що неподання доказів судових витрат у встановлений строк без клопотання про його поновлення є підставою для залишення заяви без розгляду.
Апелянт також стверджує, що навіть без урахування додаткової угоди №1 від 20.01.2026 матеріали справи не містять належного підтвердження погодження між клієнтом та адвокатом вартості послуг у розмірі 70 000,00 грн. У договорі про надання правової допомоги №03-ГВ від 03.03.2025 у п. 5.3 погоджено лише авансовий гонорар 20 000,00 грн, а п. 5.4 прямо передбачає, що порядок обчислення кінцевого гонорару, підстави зміни його розміру та порядок сплати визначаються окремим додатковим погодженням, якого у матеріалах справи належним чином немає. Акт приймання-передачі послуг, на думку апелянта, не може вважатися формою погодження ціни послуг, оскільки відповідно до ст. 628, 632, 903 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 28 Правил адвокатської етики та ч. 2 ст. 126 ГПК України порядок обчислення гонорару та його розмір мають визначатися саме договором про надання правничої допомоги.
Посилаючись на постанову Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №554/2586/16-ц та постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, апелянт наголошує, що законодавство передбачає лише дві форми визначення гонорару - фіксований розмір або погодинна оплата, однак у договорі №03-ГВ відсутній будь-який порядок обчислення гонорару, ставки погодинної оплати чи визначення конкретної вартості ведення цієї справи. Крім того, предмет договору має загальний та абстрактний характер і не містить конкретного доручення щодо ведення саме спору про стягнення заборгованості з Відповідача. В акті наданих послуг також відсутні відомості про витрачений адвокатом час та ціну однієї години роботи, що унеможливлює перевірку обґрунтованості заявлених витрат. Апелянт додатково зазначає, що навіть погоджена договором сума 20 000,00 грн мала бути сплачена авансом, однак жодних доказів її оплати Позивач не надав.
Окремо апелянт заперечує співмірність та необхідність заявлених витрат, посилаючись на ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України, а також на практику Верховного Суду, зокрема постанови від 30.11.2020 у справі №922/2869/19, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанови від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 та від 26.06.2024 у справі №686/5757/23.
На думку апелянта, опис послуг у акті приймання-передачі є штучно розширеним та містить дії, які або охоплюються підготовкою позову, або взагалі не є правничою допомогою та не підлягають компенсації за рахунок іншої сторони. Зокрема, апелянт вважає, що дії зі збору та систематизації доказів, аналізу бухгалтерських документів, консультацій із клієнтом, формування правової позиції, аналізу судової практики, підготовки добірки рішень Верховного Суду та узгодження позиції з клієнтом фактично охоплюються загальною дією з підготовки позовної заяви та повинні здійснюватися ще до укладення договору відповідно до ст. 18 Правил адвокатської етики.
Крім того, у позовній заяві взагалі відсутні посилання на судову практику, а сам спір є типовим спором про стягнення заборгованості, який не потребував значних інтелектуальних чи часових витрат.
Апелянт також вказує, що підготовка уточненого позову, додаткових пояснень та заяви про зменшення позовних вимог була зумовлена недоліками первісного позову та неповнотою поданих доказів, а тому витрати на такі дії не можуть перекладатися на Відповідача.
Необґрунтованими також названі витрати на підготовку клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору, коротких звітів для клієнта після судових засідань, а також витрати на відрядження адвоката з м. Одеси до м. Дніпра, оскільки квитки, документи про проживання та інші підтвердження фактичного понесення таких витрат до суду не надані, що суперечить п. 2 ч. 2 ст. 126 та ст. 74 ГПК України.
Апелянт наголошує, що заявлені витрати не відповідають критеріям реальності, необхідності та розумності, а суд не зобов'язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати, якщо їх розмір є завищеним та неспіврозмірним зі складністю справи, що підтверджується висновками Великої Палати Верховного Суду у справах №922/1964/21 та №910/12876/19.
У підсумку апелянт просить врахувати, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази погодження і сплати заявленої суми гонорару, а тому відсутні фактичні та процесуальні підстави для стягнення витрат понад узгоджену у договорі суму 20 000,00 грн, яка до того ж мала бути розподілена пропорційно до частково задоволених вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу і письмових пояснень позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу у справі №904/4780/25 позивач просить Центральний апеляційний господарський суд залишити без задоволення апеляційні скарги ТОВ «СУЧАСНА ВАГОННА КОМПАНІЯ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2026 року та на додаткове рішення від 17.02.2026, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, ухваленими після повного дослідження доказів, правильного встановлення факту існування договірних відносин між сторонами, факту надання та прийняття послуг, а також наявності заборгованості. Позивач зазначає, що до матеріалів справи були надані всі необхідні первинні бухгалтерські документи, акти звіряння, технічна документація, а суд першої інстанції дослідив оригінали документів у судових засіданнях. На думку позивача, доводи апеляційної скарги фактично дублюють заперечення відповідача, які вже були оцінені судом, та ґрунтуються лише на неправильному тлумаченні норм права без спростування встановлених судом обставин.
Щодо доводів апеляції про неврахування оплати 50 000 грн за платіжною інструкцією №ВКЗW002769 від 24.12.2025 позивач вказує, що представник позивача повідомляв суд про таку оплату під час розгляду справи, отже ця обставина не є новою та не впливає на висновки суду щодо системної заборгованості понад 7,6 млн грн. Крім того, відповідач не надав належного документального підтвердження такої оплати до моменту ухвалення рішення, а сама платіжна інструкція стосується ремонту іншого вантажного вагону та іншої заборгованості, яка виникла вже після подання позову. Позивач вважає, що посилання відповідача на таку оплату є маніпулюванням процесуальними правами та не спростовує факту прострочення виконання грошового зобов'язання.
Стосовно доводів про зарахування зустрічних однорідних вимог позивач зазначає, що додаткові угоди №1 та №2 від 26.01.2026 до договорів №03/25 та №04/25 від 20.08.2025, угода про зарахування зустрічних однорідних вимог №3 від 26.01.2026 та акт №1 від 26.01.2026 були укладені вже після ухвалення рішення від 20.01.2026, тому не можуть впливати на оцінку законності рішення суду першої інстанції. Позивач наголошує, що апеляційний суд перевіряє законність рішення виходячи з обставин, які існували на момент його ухвалення, а зазначені документи фактично підтверджують нові правовідносини та можуть бути предметом окремого спору або стадії виконання рішення. Разом з тим позивач не заперечує проти долучення таких документів до матеріалів справи, однак вважає їх юридично незначущими для скасування рішення.
Позивач підкреслює, що судом першої інстанції встановлено факт надання послуг на підставі заявок, рахунків, актів виконаних робіт, доказів направлення первинних документів, а також факт прийняття послуг відповідачем шляхом підписання актів, отримання документів поштою та відсутності заперечень у строки, визначені договором. Також суд встановив значний обсяг невиконаного грошового зобов'язання, часткові оплати відповідача та факт визнання боргу шляхом підписання акту звіряння за допомогою електронного цифрового підпису директором ТОВ «СВК». На думку позивача, часткова оплата послуг, попередні зарахування зустрічних вимог та підписання актів підтверджують визнання відповідачем існування зобов'язань.
Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення від 17.02.2026 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначає, що у позовній заяві було заявлено орієнтовні витрати у сумі 35 000 грн, а до закінчення судових дебатів представник позивача відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України заявив про намір стягнення фактичних витрат. Позивач обґрунтовує витрати на правничу допомогу у розмірі 70 000 грн на підставі договору про надання правової допомоги №03-ГВ від 03.03.2025 року, укладеного між ТОВ «ГРАНД ВАГОН» та адвокатом Мітлицьким Іваном Володимировичем, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №005297, видане Радою адвокатів Одеської області 19.06.2024 року. У відзиві детально описано всі виконані адвокатом роботи: консультації, аналіз документів, підготовка позовної заяви, уточненої позовної заяви, додаткових пояснень, клопотань, заперечень, заяв про зменшення позовних вимог, участь у 7 із 8 судових засідань, у тому числі в режимі відеоконференції та особисто у м. Дніпро з відрядженням з м. Одеси. Позивач зазначає, що фактичний обсяг роботи значно перевищив попередній розрахунок у зв'язку зі складністю спору, великою кількістю документів та процесуальних дій. При цьому суд першої інстанції, застосувавши принцип співмірності, задовольнив заяву частково та стягнув лише 30 000 грн, а доводи апеляційної скарги фактично спрямовані лише на переоцінку вже досліджених доказів.
Щодо клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи позивач зазначає, що воно повністю дублює попереднє клопотання, у задоволенні якого суд першої інстанції вже відмовив, а нових обставин чи доказів відповідач не навів. На думку позивача, повторне подання ідентичного клопотання є зловживанням процесуальними правами відповідно до ст.43 ГПК України та спрямоване виключно на затягування розгляду справи. Крім того, позивач вказує, що підстав для проведення почеркознавчої експертизи фактично не існує, оскільки спірні документи підписувалися із застосуванням факсиміле, яке не містить індивідуальних ознак почерку та не може бути предметом почеркознавчого дослідження. Позивач також наголошує, що використання відповідачем факсиміле свідчить про визнання ним юридичної сили такого підпису.
Також позивач повідомляє суд про орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу у Центральному апеляційному господарському суді у розмірі 25 000 грн та зазначає, що докази понесених витрат будуть надані у строки, визначені ч.8 ст.129 ГПК України.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
24.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Вагон» (далі-Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА ВАГОННА КОМПАНІЯ» (далі-Замовник) укладено Договір №24/03-2023 про надання послуг з організації планових видів ремонту вантажних вагонів (далі-Договір).
Відповідно до умов Договору:
1.1. Виконавець зобов'язується, відповідно до цього Договору, за завданням Замовника надати послуги з організації планових видів ремонту вантажних вагонів (надалі - Послуги або Ремонт), а Замовник зобов'язується сплатити Виконавцю за надання цих Послуг.
1.2. Ремонт вантажних вагонів виконується на вагоноремонтних підприємствах AT «Укрзалізниця» та інших підприємствах, які мають дозвіл на виконання планових ремонтів вантажних вагонів, надалі - Підприємство.
1.3. Для можливості надання Виконавцем послуг з організації Ремонту на Підприємствах Замовник надає вагони, які за конструкцією, строком служби, періодичністю проведення планових видів ремонту задовольняють всім вимогам чинної нормативно-технічної документації.
1.4. Підтвердженням можливості виконання Ремонту є погодження Виконавцем Заявки Замовника засобом електронного зв'язку (e-mail Виконавця: office@grand-wagon.com.ua, e-mail Замовника: office@mwagon.com.ua) протягом одного робочого дня з моменту отримання її Виконавцем.
1.5. За письмовими заявками Замовника у межах цього Договору допускається виконання інших видів робіт, надання послуг.
3.1. Виконавець здійснює надання Послуг, передбачених цим Договором, на підставі Заявки Замовника (Додаток №1), надісланої засобами електронного зв'язку. Замовник разом із заявкою надає Виконавцю доступ (посилання) до бази даних заявлених в ремонт вагонів для можливості відстеження дислокації, архіву операцій, або Інформує Виконавця про прибуття вагону на станцію примикання до вагоноремонтного підприємства (при відсутності такої можливості).
Перед відправленням Виконавцю, вагони повинні бути очищені від залишків вантажу, що перевозився, сміття та інших забруднень. Організація очищення вагонів покладається на Замовника. При невиконанні цих умов, вагони у ремонт не приймаються.
За простій вагонів, що прибули в ремонт не очищенні, сплачує Замовник на підставі підтверджуючих документів.
3.2. Термін виконання ремонту 1 (одного) вантажного вагону обчислюватиметься з 00 годин 00 хвилин доби, наступної за добою прибуття вантажного вагону на станцію примикання до вагоноремонтного підприємства, де надаються послуги, до дати виходу вагону з ремонту (складання повідомлення форми ВУ-36М) та повинен складати для:
- деповського ремонту вагонів, виконання якого потребує заміни запасних частин, що можуть бути забраковані при ремонті, не більше ніж 20 (двадцять) діб;
- деповського ремонту вагонів без заміни запасних частин, що можуть бути забраковані при ремонті - не більше ніж 15 п'ятнадцять) діб.
Виконання вищевказаних термінів знаходження вагонів в ремонті можливе за умови рівномірного прибуття вагонів на вагоноремонтне підприємство, відповідно до попередньо узгодженої заявки. В разі нерівномірного прибуття вагонів у ремонт, та перевищення кількості, погодженої для ремонту на місяць, такі вагони не підлягають під дотримання вищевказаних термінів.
Через необхідність виконання додаткових робіт, заміни деталей, запасних частин, що мають велику вартість (та/ або у разі їх відсутності), Сторони вправі погоджувати інші строки наданих послуг за допомогою електронного зв'язку.
3.6. Сторони погоджують, що після надання Послуг Виконавець зобов'язаний надати Замовнику наступні документи:
- рахунок-фактуру;
- акт надання послуг (виконаних робіт);
- завірену копію повідомлення форми ВУ-23М;
- завірену копію повідомлення форми ВУ-36М;
- копію дефектної відомості форми ВУ-22;
- завірену копію ВУ-35Р-М;
- завірену копію ВУ-35Р-ГО-М;
- інші первинні документи (за потребою), що підтверджують надання Послуг та/або понесення витрат Виконавцем.
4.1. Замовник здійснює 100% передоплату орієнтовної вартості Послуг протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту надання Виконавцем рахунку, але не пізніше дати прибуття вагонів на станцію примикання до вагоноремонтного підприємства. Сума передоплати визначається відповідно до ціни ремонту, зазначеної у Протоколі погодження договірної ціни (надалі - Протокол, Додаток №2 до цього Договору) та кількості вагонів, що надаються Замовником відповідно до заявки.
У разі відсутності 100% передоплати, вагони для надання послуг за Договором не приймаються, та виставляються на тракційні колії для зберігання. Плата за зберігання нараховується відповідно до збірника тарифів AT «Укрзалізниця» та підлягає відшкодуванню за рахунок Замовника на підставі документів, що підтверджують понесені витрати Виконавцем.
Вартість ремонту одного вагону визначається у Протоколах та за фактичними витратами, що виникли при наданні Послуг згідно умов цього Договору. За необхідністю, ціни на окремі Послуги можуть бути змінені шляхом підписання Сторонами Протоколів до даного Договору.
4.3. Остаточний розрахунок за надані Послуги здійснюється Замовником з урахуванням передоплати протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту надання Виконавцем рахунку (електронна пошта: e-mail Виконавця office@grand-wagon.com.ua; e-mail Замовника-office@mwagon.com.ua) та сканованих копій документів, зазначених в пункті 3.6 цього Договору.
Рахунки, що виставлені на підставі даного Акту наданих послуг (виконаних робіт), підлягають оплаті Замовником у терміни, визначені умовами цього Договору.
Оригінали документів після підписання Замовником підлягають поверненню Виконавцю протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту їх отримання Замовником.
4.4. Витрати Виконавця, які не включені в ціну Послуг (в т.ч. подавання та забирання вагону, маневрова робота) компенсуються Замовником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання від Виконавця рахунку та документів, що підтверджують ці витрати.
4.5. Загальна вартість наданих послуг, що сплачується Замовником, включає в себе вартість послуг (робіт), матеріалів, запасних частин, ціни яких визначені у Протоколі Виконавця, фактично понесені Виконавцем витрати на зберігання неремонтопридатних вузлів, деталей, матеріалів Замовника на території підприємства, де виконуються роботи, вивантаження/завантаження, транспортно-заготівельні витрати (в т.ч. витрати на перевезення колісних пар з/до вагоноремонтного підприємства до/з пункту надання послуг колісних пар, ВКМ), дефектування поставлених Замовником запасних частин, що були у вжитку та не пройшли перевірку, організації подачі-забирання вагонів на ремонтні колії, організацію маневрової роботи, роботу локомотива, очищення вагонів від залишків вантажу (що виконується за погодженням Сторін), зберігання вузлів, деталей, запасних частин, вагонів на території вагоноремонтних підприємств, їх вивантаження/ завантаження, оформлення перевізних документів, витрати Виконавця з дефектування, тарування, інші надані послуги та документально підтверджені та попередньо погоджені витрати Виконавця, пов'язані з виконанням умов даного Договору.
4.6. Платежі, передбачені цим Договором, здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця в національній валюті України. Датою отримання платежів є момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.
4.7. Сторони не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, складають та підписують Акт звірки взаєморозрахунків.
10.1. Договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 (включно), а в частині виконання зобов'язань (в т.ч. грошових) за цим договором - до повного їх виконання сторонами.
Також між Позивачем та Відповідачем підписані додатки до Договору - протоколи погодження договірної ціни (арк.с. 32-53 Т.1).
В період з 31.12.2024 по 16.06.2025 Відповідачем подані заявки на виконання робіт за договором (арк.с. 127-216 Т.3).
Позивач виставив Відповідачу рахунки на оплату (арк.с. 94-252 Т.1) передплати за послуги з організації деповського ремонту, рахунки за послуги: за зберігання запасних частин власників вагонів на майданчиках вагонного депо, за маневрову роботу вагонів, зважування вагонів після проведеного ремонту, за подавання та забирання вагонів, очищення вагонів від залишків вантажу, зберігання ТМЦ на відкритих та закритих складах, послуги ремонтних робіт тощо.
У період січень - червень 2025 року Позивачем були надані послуги з організації планових видів ремонту вантажних вагонів, по яких рахується заборгованість на загальну суму 12713868,04 грн за актами здачі-прийняття робіт (надання-послуг), складеними у березні-червні 2025 року (арк.с. 1-150 Т.2). Зокрема :акт №334 від 31.03.2025 - 129601,60 грн (борг 108 689,87 грн. у зв'язку з частковою сплатою), акт №335 від 31.03.2025 - 41427,38 грн, акт №340 від 31.03.2025 - 54 803,74 грн, акт №372 від 30.04.2025 - 152 005,20 грн, акт №373 від 30.04.2025 - 141 106,40 грн, акт №374 від 30.04.2025 - 129 900,80 грн, акт №375 від 30.04.2025 - 113202,00 грн, акт №376 від 30.04.2025 - 111601,20 грн, акт №377 від 30.04.2025 - 131800,80 грн, акт №378 від 30.04.2025 - 124602,00 грн, акт №379 від 30.04.2025 - 130160,40 грн, акт №380 від 30.04.2025 - 127861,20 грн, акт №381 від 30.04.2025 - 137461,20 грн, акт №382 від 30.04.2025 - 111601,20 грн, акт №383 від 30.04.2025 - 133700,80 грн, акт №384 від 30.04.2025 - 129 900,80 грн, акт №385 від 30.04.2025 - 141 261,20 грн, акт №388 від 30.04.2025 - 55 748,16 грн, акт №391 від 30.04.2025 - 18682,99 грн, акт №393 від 30.04.2025 - 134 962,80 грн, акт №394 від 30.04.2025 - 130402,00 грн, акт №395 від 30.04.2025 - 66000,00 грн, акт №396 від 30.04.2025 - 1309,20 грн, акт №400 від 30.04.2025 - 123901,60 грн, акт №401 від 30.04.2025 - 123101,20 грн, акт №404 від 30.04.2025 - 132 601,20 грн, акт №405 від 30.04.2025 - 122802,00 грн, акт №406 від 30.04.2025 - 128801,20 грн, акт №407 від 30.04.2025 - 139400,80 грн, акт №408 від 30.04.2025 - 122300,80 грн, акт №409 від 30.04.2025 - 119600,40 грн, акт №410 від 30.04.2025 - 126501,00 грн, акт №411 від 01.05.2025 - 123001,20 грн, акт №398 від 01.05.2025 - 112700,80 грн, акт №399 від 01.05.2025 - 115401,20 грн, акт №402 від 01.05.2025 - 143200,80 грн, акт №403 від 01.05.2025 - 116901,00 грн, акт №437 від 23.05.2025 - 1476,86 грн, акт №495 від 26.05.2025 - 2247,00 грн, акт №478 від 27.05.2025 - 144145,69 грн, акт №477 від 28.05.2025 - 136992,59 грн, акт №498 від 28.05.2025 - 152 200,44 грн, акт №505 від 29.05.2025 - 821,94 грн, акт №512 від 30.05.2025 - 122 802,00 грн, акт №514 від 30.05.2025 - 120400,80 грн, акт №515 від 30.05.2025 - 120 400,80 грн, акт №517 від 30.05.2025 - 122001,60 грн, акт №518 від 30.05.2025 - 127452,01 грн, акт №519 від 30.05.2025 - 121201,20 грн, акт №520 від 30.05.2025 - 122001,60 грн, акт №522 від 30.05.2025 - 121601,40 грн, акт №523 від 30.05.2025 - 125801,60 грн, акт №529 від 30.05.2025 - 111988,59 грн, акт №530 від 30.05.2025 - 119605,20 грн, акт №533 від 30.05.2025 - 111601,20 грн, акт №555 від 30.05.2025 - 120400,80 грн, акт №556 від 30.05.2025 - 120400,80 грн, акт №557 від 30.05.2025 - 122401,80 грн, акт №558 від 30.05.2025 - 124673,34 грн, акт №559 від 30.05.2025 - 150401,44 грн, акт №566 від 30.05.2025 - 78 000,00 грн, акт №569 від 30.05.2025 - 120 400,80 грн, акт №536 від 31.05.2025 - 125 203,20 грн, акт №476 від 31.05.2025 - 230,84 грн, акт №488 від 31.05.2025 - 933,10 грн, акт №501 від 31.05.2025 - 110 000,40 грн, акт №467 від 31.05.2025 - 111601,20 грн, акт №468 від 31.05.2025 - 111601,20 грн, акт №535 від 31.05.2025 - 131501,60 грн, акт №469 від 31.05.2025 - 122161,20 грн, акт №537 від 31.05.2025 - 129 601,60 грн, акт №538 від 31.05.2025 - 136701,24 грн, акт №539 від 31.05.2025 - 130701,20 грн, акт №540 від 31.05.2025 - 123101,20 грн, акт №542 від 31.05.2025 - 128000,80 грн, акт №543 від 31.05.2025 - 132601,20 грн, акт №544 від 31.05.2025 - 131 501,60 грн, акт №545 від 31.05.2025 - 123602,40 грн, акт №546 від 31.05.2025 - 128801,20 грн, акт №547 від 31.05.2025 - 128202,80 грн, акт №549 від 31.05.2025 - 133762,20 грн, акт №550 від 31.05.2025 - 133700,80 грн, акт №552 від 31.05.2025 - 138705,20 грн, акт №553 від 31.05.2025 - 111601,20 грн, акт №565 від 31.05.2025 - 71 469,29 грн, акт №567 від 31.05.2025 - 24 396,41 грн, акт №574 від 31.05.2025 - 145 592,64 грн, акт №463 від 02.06.2025 - 224,24 грн, акт №465 від 02.06.2025 - 639,92 грн, акт №471 від 04.06.2025 - 280,31 грн, акт №474 від 04.06.2025 - 280,10 грн, акт №579 від 04.06.2025 - 138 900,44 грн, акт №578 від 05.06.2025 - 140 800,44 грн, акт №508 від 06.06.2025 - 290,47 грн, акт №563 від 09.06.2025 - 290,47 грн, акт №571 від 10.06.2025 - 242,17 грн, акт №572 від 10.06.2025 - 196,21 грн, акт №577 від 10.06.2025 - 137 000,44 грн, акт №575 від 11.06.2025 - 149 662,44 грн, акт №576 від 12.06.2025 - 126 260,40 грн, акт №593 від 13.06.2025 - 269,68 грн, акт №599 від 16.06.2025 - 263,94 грн, акт №600 від 16.06.2025 - 549,50 грн, акт №606 від 17.06.2025 - 475,68 грн, акт №636 від 18.06.2025 - 138 900,44 грн, акт №609 від 20.06.2025 - 1 416,40 грн, акт №615 від 20.06.2025 - 177,52 грн, акт №618 від 23.06.2025 - 280,31 грн, акт №654 від 30.06.2025 - 152 362,84 грн, акт №655 від 30.06.2025 - 21 000,00 грн, акт №659 від 30.06.2025 - 11403,08 грн, акт №662 від 30.06.2025 - 114802,80 грн, акт №663 від 30.06.2025 - 130701,20 грн, акт №664 від 30.06.2025 - 132601,20 грн, акт №665 від 30.06.2025 - 122161,20 грн, акт №666 від 30.06.2025 - 132204,80 грн, акт №667 від 30.06.2025 - 127764,00 грн, акт №668 від 30.06.2025 - 144001,20 грн, акт №669 від 30.06.2025 - 117316,06 грн, акт №674 від 30.06.2025 - 114802,80 грн, акт №680 від 30.06.2025 - 24251,28 грн, акт №681 від 30.06.2025 - 72609,13 грн, акт №686 від 30.06.2025 - 125 050,81 грн, акт №687 від 30.06.2025 - 136802,40 грн, акт №688 від 30.06.2025 - 121 201,20 грн, акт №689 від 30.06.2025 - 120400,80 грн, акт №690 від 30.06.2025 - 127604,40 грн, акт №694 від 30.06.2025 - 135600,40 грн, акт №701 від 30.06.2025 - 26 720,16 грн.
Акти на спірну суму мають підписи уповноважених осіб з обох сторін і відбитки печаток товариств, оригінали актів оглянуті під час розгляду справи по суті.
На підтвердження виконання спірних робіт Позивачем додатково надані: копії договору №078/2023 від 25.09.2023; копії Договору 3ВП-118ВДР/2 від 10.04.2025 року; копії Договору №ВП-11 ВДР/7 від 10.04.2025 року; копії технічної документації. що підтверджує факт надання послуг (форми ВУ-23М, ВУ- 36М, дефективні відомості ВУ-22, повідомлення про ремонт або обслуговування вагонів, пам'ятка про подавання вагонів, листок обліку комплектування вантажного вагона колісними парами, боковими рамами і надресорними балками візків при всіх видах ремонту та технічному обслуговуванні з відчепленням, акти, повідомлення про приймання вантажних вагонів, листом обліку комплектації вантажного вагоеа після ремонту та при технічному обслуговуванні з відчепленням, накопичувальні картки зборів та робіт (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу), відомості плати користування вагонами, повідомлення про прийняття вантажних (пасажирських) вагонів, акти про брак) (арк.с. 37-250 Т.4, арк.с. 1-250 Т.5, арк.с. 1-250 Т.6, арк.с. 1-176 Т.7).
Наявність заборгованості підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 30.06.2025 року за період 01.01.2025 - 30.06.2025 року, який підписано сторонами електронним цифровим підписом уповноважених осіб (арк.с. 54-65 Т.1, 237-239 Т.7).
Крім того, часткове виконання Відповідачем грошових зобов'язань підтверджується даними банківської виписки (арк.с.217-307 т.3).
Відповідач у порушення умов Договору не виконав зобов'язання щодо сплати рахунків за надані послуги у повному обсязі.
20.08.2025 між Позивачем та Відповідачем укладено Угоду №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 4 042 880,66 грн (арк.с. 220 Т.2), які виникли у зв'язку з підписанням Договору №03/25 про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) від 20.08.2025 року (арк.с. 229-230 Т.2) та Договору №04/25 від 20.08.2025 року (арк.с. 239-240 Т.2). Також Позивач та Відповідач підписали Акт №1 зарахування зустрічних однорідних вимог по Угоді про зарахування зустрічних однорідних вимог №1 від 20.08.2025 (арк.с. 221 Т.2).
22.09.2025 між Позивачем та Відповідачем укладено Угоду №2 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 9 474 95,56 грн (арк.с. 227 Т.2) у зв'язку з укладенням Додаткової угоди №1 до Договору 04/25 про заміну боржника у зобов'язанні (переведенні боргу) від 22.09.2025 за якою заборгованість ТОВ «Гранд Вагон» перед ТОВ «ОСТ-ВЕСТ ЛОГІСТІК Україна» збільшилась, та яку приймає на себе як новий боржник за договором ТОВ «СВК».
Також, 23.10.2025 Відповідачем сплачено 31000,00 грн та 03.11.2025 сплачено 32000,00 грн.
Отже, станом на момент вирішення спору заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 7660491,82 грн.
Замовник, в разі несвоєчасного проведення платежів, передбачених умовами цього Договору, сплачує Виконавцю за весь час затримки проведення платежів, пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день затримки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України (яка діяла у період, за який вона нараховується) (п. 6.1 Договору).
Згідно з розрахунком Позивача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) (арк.с. 195-199, 204-208 Т.7) сума пені складає 637 086,70грн, яка нарахована за період з 30.06.2025 по 27.08.2025.
З урахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог Позивач просить стягнути з Відповідача 8 297 578,52 грн, що складає 7 660 491,82 грн основного боргу та 637 086,70 грн пені.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності та взаємозв'язку відповідно до вимог статей 73- 86 Господарського процесуального кодексу України, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, з яким погоджується колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду з огляду на таке.
Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, 24.03.2023 між ТОВ «Гранд Вагон» та ТОВ «СУЧАСНА ВАГОННА КОМПАНІЯ» укладено Договір №24/03-2023 про надання послуг з організації планових видів ремонту вантажних вагонів, за умовами якого позивач зобов'язався організовувати проведення ремонту вагонів відповідача, а відповідач - приймати та оплачувати надані послуги у строки та на умовах, визначених договором.
Вказані правовідносини виникли на підставі договору у розумінні статті 11 ЦК України, а укладений сторонами договір є обов'язковим для виконання відповідно до статті 629 ЦК України.
Матеріалами справи належним чином підтверджується факт належного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань. На підтвердження надання послуг позивачем подано заявки на ремонт, рахунки, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), форми ВУ-23М, ВУ-36М, дефектні відомості ВУ-22, накопичувальні картки, пам'ятки про подавання вагонів, документи щодо комплектування вагонів та іншу первинну технічну документацію.
Судом установлено, що акти здачі-приймання робіт підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені печатками товариств, а їх оригінали були безпосередньо досліджені судом першої інстанції.
Підписання актів без будь-яких зауважень свідчить про прийняття відповідачем результатів наданих послуг, відсутність претензій щодо їх обсягу, якості та вартості, а також про погодження сторонами відповідних господарських операцій.
Крім того, наявність заборгованості підтверджується підписаним сторонами актом звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2025 по 30.06.2025, посвідченим кваліфікованими електронними підписами уповноважених представників сторін. Факт існування та визнання відповідачем спірної заборгованості також підтверджується частковим виконанням ним грошових зобов'язань та укладенням між сторонами угод про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідач, всупереч вимогам статей 74, 76, 77 ГПК України, не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували факт надання позивачем послуг або підтверджували повне виконання ним грошових зобов'язань за договором.
З урахуванням проведених сторонами взаємозаліків та часткових оплат суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у відповідача непогашеної заборгованості у сумі 7 660 491,82 грн.
Відповідно до статей 610, 612 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання є його порушенням, а боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо не виконав його у встановлений строк.
Оскільки відповідач не здійснив оплату наданих послуг у строки, визначені пунктом 4.3 договору, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування передбаченої пунктом 6.1 договору відповідальності у вигляді пені.
Разом із тим місцевий господарський суд перевіривши розрахунок пені, поданий позивачем, встановив його часткову помилковість. Зокрема, місцевий господарський суд обґрунтовано визначив розмір пені, що підлягає стягненню, у сумі 599 530,78 грн, правомірно відмовивши у задоволенні решти вимог у цій частині.
Надаючи оцінку поясненням Відповідача щодо платежу у сумі 50 000 грн за платіжною інструкцією №ВКЗW002769 від 24.12.2025, апеляційний суд виходить з того, що сам по собі факт зазначення у призначенні платежу рахунку №469 від 05.05.2025 та договору №24/03-2023 не свідчить про погашення саме спірної заборгованості, яка є предметом розгляду у даній справі. Із матеріалів справи вбачається, що рахунок №469 був виставлений як передплата за послуги з організації капітального ремонту вагона №57921678, при цьому умовами договору прямо передбачалась необхідність здійснення 100% попередньої оплати для прийняття вагона у ремонт та надання відповідних послуг.
Судом встановлено, що повна передоплата Відповідачем здійснена не була, у зв'язку з чим вагон №57921678 фактично не приймався у ремонт, а послуги, передбачені рахунком №469, Позивачем не надавались. Наведене підтверджується листуванням сторін, зокрема листом Відповідача щодо строків ремонту вагона та відповіддю Позивача про необхідність сплати рахунку в повному обсязі і неможливість прийняття вагона у роботу без виконання умов договору щодо передоплати. Отже, спірний платіж у розмірі 50 000 грн не може розцінюватися як оплата за послуги, що є предметом позову у цій справі.
Колегія суддів також критично оцінює посилання Відповідача на акти №565 та №574 як на підтвердження зв'язку спірного платежу із предметом спору. Як вбачається з матеріалів справи, вказані акти стосуються інших супутніх послуг та оформлювались на підставі інших рахунків. Жодного належного доказу того, що рахунок №469 від 05.05.2025 був включений до розрахунків за актами, які є предметом даного спору, Відповідачем не надано. Так само не надано доказів повної оплати зазначеного рахунку або доказів фактичного надання послуг з ремонту вагона №57921678.
У свою чергу, доводи апелянта щодо необхідності врахування зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 794 400,00 грн колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Як убачається з поданих до суду документів, угода про зарахування зустрічних однорідних вимог №3 від 26.01.2026 та акт №1 від 26.01.2026 про зарахування зустрічних однорідних вимог були укладені сторонами після ухвалення та проголошення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2026 у даній справі.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції виходячи з обставин, які існували на момент його ухвалення. При цьому апеляційний перегляд не передбачає врахування нових обставин, що виникли після прийняття оскаржуваного рішення, оскільки такі обставини не могли бути предметом дослідження та оцінки суду першої інстанції.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі від 10.09.2025 №906/127/24 відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції виключає можливість прийняття апеляційним судом додаткових доказів незалежно від причин їх неподання.
Аргументи апелянта щодо необхідності призначення судової почеркознавчої експертизи колегія суддів відхилила як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи й процесуальній поведінці самого відповідача.
Як убачається з матеріалів справи, спірні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) були підписані від імені обох сторін та скріплені печатками товариств, а їх оригінали досліджені судом першої інстанції під час розгляду справи по суті. При цьому відповідач упродовж тривалого часу не заявляв про фальсифікацію зазначених документів, не звертався із заявами до правоохоронних органів щодо підроблення підписів чи печаток, а навпаки - дійснював дії, які свідчили про визнання відповідних господарських операцій та існування заборгованості.
Зокрема, матеріалами справи підтверджується часткове виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором, укладення між сторонами угод про зарахування зустрічних однорідних вимог, а також підписання акту звіряння взаєморозрахунків станом на 30.06.2025 із застосуванням електронних цифрових підписів уповноважених осіб сторін. Вказані дії є несумісними із подальшим запереченням факту підписання первинних документів та факту надання послуг.
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність суперечливої поведінки відповідача та обґрунтовано застосував доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка ґрунтується на принципі добросовісності учасників цивільних та господарських правовідносин.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України призначення судової експертизи є процесуальним засобом з'ясування обставин, які неможливо встановити на підставі наявних доказів. Водночас у даній справі сукупність поданих доказів - договору, заявок, рахунків, актів виконаних робіт, технічної документації, банківських виписок, акту звіряння взаєморозрахунків, угод про зарахування зустрічних вимог та доказів часткової оплати - є достатньою для встановлення факту надання позивачем послуг, їх прийняття відповідачем та наявності непогашеної заборгованості.
Враховуючи викладене, у судовому засіданні 23.04.2026 протокольною ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «СУЧАСНА ВАГОННА КОМПАНІЯ» про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Інші доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, також не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права або про неповне з'ясування обставин справи, та спростовуються матеріалами справи.
При перегляді додаткового рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно з положеннями ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Мітлицьким Іваном Володимировичем на підставі Договору про надання правової допомоги №03-ГВ від 03.03.2025, укладеного між адвокатом та ТОВ «Гранд Вагон». Відповідно до умов договору адвокат здійснював представництво інтересів клієнта у судах, складав процесуальні документи та надавав інші види правничої допомоги. Наявність повноважень адвоката підтверджувалась ордером на надання правничої допомоги №1553566.
Крім того, господарський суд встановив, що 20.01.2026 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору №03-ГВ, якою сторони погодили фіксований розмір гонорару адвоката у сумі 70 000,00 грн за надання правничої допомоги саме у межах справи №904/4780/25.
На підтвердження фактичного обсягу виконаних робіт позивачем було подано акт приймання-передачі наданих послуг від 21.01.2026, згідно з яким адвокат здійснив підготовку позовної заяви, уточнених позовних вимог, додаткових пояснень, процесуальних клопотань, заперечень, а також брав участь у судових засіданнях, у тому числі шляхом безпосередніх відряджень до Господарського суду Дніпропетровської області та участі у режимі відеоконференції. Суд першої інстанції вірно зазначив, що наданий опис робіт відповідає вимогам частини 3 статті 126 ГПК України, оскільки дозволяє встановити зміст наданих послуг, їх обсяг та зв'язок із розглядом справи.
Разом з тим, оцінюючи заявлений до компенсації розмір витрат, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до частин 4-5 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторін.
Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що справа хоча й стосувалася значної суми заборгованості, однак за своєю правовою природою була спором про стягнення боргу за договором та не належала до категорії особливо складних спорів, які потребували б нестандартної правової аргументації або складного доказування. Суд також звернув увагу, що значна частина робіт, відображених в акті приймання-передачі послуг, фактично охоплюється загальною діяльністю з підготовки позову та ведення справи, а окремі дії не потребували значного часу чи спеціального обсягу правничої роботи.
Окремо суд першої інстанції врахував, що представник позивача при поданні позову зазначав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у сумі 35000,00 грн, тоді як після завершення розгляду справи заявив до стягнення 70000,00 грн, тобто суму, що вдвічі перевищує попередньо визначений розрахунок. При цьому доказів того, що позивач не міг передбачити відповідні витрати на момент подання позову, до суду надано не було, що відповідно до частини 6 статті 129 ГПК України є підставою для критичної оцінки такого збільшення.
Крім того, місцевий господарський суд врахував, що позовні вимоги у справі були задоволені лише частково, а тому відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених вимог.
Оцінивши сукупність поданих доказів, зміст та обсяг виконаних адвокатом робіт, характер спору, принципи розумності, співмірності та пропорційності судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності, є розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн. У зв'язку з цим заява ТОВ «Гранд Вагон» була задоволена частково.
Доводи апелянта про те, що додаткова угода №1 від 20.01.2026 подана з пропуском процесуального строку та підлягає залишенню без розгляду, правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки сама по собі подача додаткових пояснень чи документів після звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення не свідчить про втрату стороною права на підтвердження обсягу та умов правничої допомоги, якщо такі документи стосуються вже заявлених вимог та не змінюють їх предмета чи підстав.
Колегія суддів враховує, що частина восьма статті 129 ГПК України встановлює процесуальний строк для подання доказів судових витрат, однак відповідні положення мають застосовуватися з урахуванням принципів змагальності, пропорційності та недопущення надмірного формалізму. При цьому подана додаткова угода не створювала нових вимог, а лише деталізувала порядок визначення гонорару за договором про надання правничої допомоги, який був наявний у матеріалах справи з моменту подання позову.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду у справі №904/1377/22 не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки наведені у ній правові висновки стосуються випадків повної відсутності доказів понесення витрат у встановлений законом строк. Натомість у даній справі позивач своєчасно подав заяву про ухвалення додаткового рішення та основні документи, що підтверджують надання правничої допомоги, а додаткова угода лише конкретизувала погоджений сторонами порядок формування гонорару.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що єдиною погодженою сторонами сумою гонорару є 20 000 грн, з огляду на наступне.
Як правильно встановив суд першої інстанції, пунктом 5.4 договору про надання правової допомоги сторони прямо передбачили можливість визначення кінцевого розміру гонорару у додатковому погодженні. Отже, твердження апелянта про неможливість зміни чи уточнення вартості правничої допомоги суперечить змісту самого договору.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до статей 627, 628, 632 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та погодженні його умов, у тому числі щодо порядку визначення вартості послуг. Закон не містить заборони на конкретизацію розміру гонорару шляхом укладення додаткових угод до договору про надання правничої допомоги.
При цьому положення частини другої статті 126 ГПК України передбачають, що для цілей розподілу судових витрат значення має не лише факт оплати послуг, але й обов'язок сторони їх сплатити. Отже, відсутність доказів фактичної сплати гонорару не є самостійною підставою для відмови у компенсації витрат на професійну правничу допомогу, якщо підтверджено факт надання послуг та наявність обов'язку клієнта оплатити їх.
Апеляційний суд також відхиляє доводи скаржника про відсутність погодженого порядку обчислення гонорару.
З аналізу договору про надання правничої допомоги, додаткової угоди та акту приймання-передачі послуг убачається, що сторонами визначено обсяг наданих послуг, їх характер, стадії виконання, а також загальний розмір гонорару. Законодавство не встановлює виключного способу визначення вартості правничої допомоги та не вимагає обов'язкового погодинного розрахунку витрат.
Правова позиція Великої Палати Верховного Суду у справі №922/1964/21, на яку посилається апелянт, підтверджує, що гонорар може визначатися як у формі погодинної оплати, так і у формі фіксованого розміру. Відсутність погодинної деталізації сама по собі не свідчить про недоведеність витрат.
Суд першої інстанції правильно врахував, що подані позивачем документи містять достатній опис виконаних адвокатом робіт, їх змісту та обсягу, що дало можливість суду перевірити реальність та співмірність заявлених витрат.
Доводи апеляційної скарги про те, що окремі дії адвоката - аналіз доказів, формування правової позиції, консультації клієнта, підготовка процесуальних документів, узгодження позиції у справі, участь у судових засіданнях, підготовка пояснень та заяв - не є складовими професійної правничої допомоги, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» правнича допомога включає, зокрема, надання консультацій і роз'яснень, складення процесуальних документів, представництво інтересів у суді та інші види адвокатської діяльності, необхідні для належного захисту інтересів клієнта.
Сам по собі факт того, що справа стосувалася стягнення заборгованості, не свідчить про автоматичну незначну складність спору та не виключає необхідності аналізу документів, формування правової позиції, підготовки доказової бази та процесуальних документів.
Колегія суддів також враховує, що підготовка уточнених пояснень, заяв про зменшення позовних вимог та інших процесуальних документів здійснювалася в межах реалізації позивачем своїх процесуальних прав та була безпосередньо пов'язана з розглядом справи. Подання таких документів саме по собі не свідчить про неналежну підготовку первісного позову та не позбавляє сторону права на компенсацію відповідних витрат.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо неможливості відшкодування витрат, пов'язаних із участю адвоката у судових засіданнях, проїздом та проживанням колегія суддів зазначає наступне.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що витрати, необхідні для забезпечення участі адвоката у розгляді справи, є складовою витрат на професійну правничу допомогу за умови їх пов'язаності з розглядом справи та підтвердження належними доказами. При цьому суд погодився із доводами відповідача щодо відсутності належного документального підтвердження транспортних та відрядних витрат адвоката. Зокрема, до матеріалів справи не було подано квитків, рахунків за проживання чи інших платіжних документів, які б підтверджували фактичне несення витрат на поїздки адвоката з м. Одеси до м. Дніпра та проживання у м. Дніпрі. У зв'язку з цим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення таких витрат на відповідача.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо завищеності заявленого розміру витрат, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції виконав покладений на нього процесуальний обов'язок щодо перевірки реальності, необхідності та розумності заявлених витрат відповідно до критеріїв, визначених статтями 126, 129 ГПК України та усталеною практикою Верховного Суду.
Судом враховано характер спору, обсяг підготовлених процесуальних документів, тривалість розгляду справи, кількість судових засідань, необхідність підготовки додаткових пояснень, участі представника у судових засіданнях, а також загальний обсяг виконаної адвокатом роботи.
При цьому апелянтом фактично не надано належних та допустимих доказів очевидної неспівмірності присуджених витрат чи їх невідповідності ринковій вартості аналогічних правничих послуг, а наведені у скарзі твердження зводяться переважно до суб'єктивної оцінки обсягу та складності виконаних адвокатом робіт.
Колегія суддів також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом і клієнтом у частині погодженого розміру гонорару можливе лише за наявності очевидної невідповідності заявлених витрат критеріям розумності та співмірності. У даній справі таких обставин апелянтом не доведено.
За таких обставин колегія суддів виснує, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини, які мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат, правильно застосував норми процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи
Судова колегія суду апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. У справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв'язку із чим апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2026 у справі №904/4780/25 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2026 у справі №904/4780/25 підлягають залишенню без змін.
7. Розподіл судових витрат
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2026 у справі №904/4780/25 покладаються на скаржника.
Враховуючи, що сторонами справи заявлено про надання доказів понесених ними витрат на правову допомогу у строки, що визначені ч.8 ст.129 ГПК України, зазначені витрати не розподіляються апеляційним судом при ухваленні даної постанови.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА ВАГОННА КОМПАНІЯ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2026 у справі №904/4780/25 - залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА ВАГОННА КОМПАНІЯ» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2026 у справі №904/4780/25 - залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2026 у справі №904/4780/25 - залишити без змін.
4. Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2026 у справі №904/4780/25 - залишити без змін.
5. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені у зв'язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повну постанову складено 20.05.2026.
Головуючий суддя Ю.А. Джепа
Судді: Ю.В. Фещенко
С.В. Мартинюк