ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
18 травня 2026 року Справа № 906/407/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Петухов М.Г.
секретар судового засідання Кульчин Д.А.
за участю представників сторін:
прокурора: Котяй І.В.
позивача: не з'явився,
відповідача: Кока В.А.
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янське» на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.04. 2026 року (повна ухвала складена 29.04.2026 року) у справі №906/407/26 (суддя Давидюк К.В.)
за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янське»
про припинення володіння гідротехнічною спорудою, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження спорудами
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.04.2026 року у справі №906/407/26 заяву Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури Житомирської області про забезпечення позову задоволено. Суд першої інстанції постановив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на:
- споруду дамби, площею забудови 240 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг. Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №1, будинок 1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3075918418040);
- споруду дамби, площею 6,5 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг.Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 36099993).
Не погоджуючись із ухвалою, відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Кам'янське» подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.04.2026 року у даній справі та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Окрім того, скаржник просить визнати поважними причини пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги на ухвалу та поновити його.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, суд першої інстанції безпідставно не врахував, що у даному випадку СТОВ «Кам'янське» з 2000 року не мало й не має жодного наміру відчужувати своє майно. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Апелянт наголошує, що захід забезпечення не є співмірним із заявленими вимогами. Крім того, позовні вимоги прокурора мають ознаки негаторного характеру й полягають у припиненні права користування та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності. Тобто, прокурор не витребовує майно, не вимагає його передачу за актом приймання-передачі тощо.
Вимога про накладання арешту без зазначення його виду не є співмірним з позовними вимогами, адже вказані ним підстави заходу забезпечення жодним чином не перешкоджатиме скасуванню в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності СТОВ «Кам'янське».
Апелянт наголошує, що фактично метою позову прокурора є позбавлення права власності товариства на збудовані ним гідроспоруди і накладення арешту на них перешкоджає власнику добровільно усунути порушення, що вказані прокурором у позові, а саме: прибрати вказані споруди та усунути порушення. Відтак, суд першої інстанції фактично наперед вирішив спір за даним позовом, унеможливив добровільне усунення порушень закону відповідачем, проявивши упередженість.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Петухов М.Г., суддя Хабарова М.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 року поновлено строк на оскарження ухвали та відкрито апеляційне провадження за скаргою СгТОВ «Кам'янське». Розгляд апеляційної скарги призначено на 18.05.2026 року.
15.05.2026 року задоволено заяву апелянта про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
18.05.2026 року від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона заперечує проти її задоволення та просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Обґрунтовуючи відзив апеляційну скаргу прокурор наголошує, що відповідач, будучи зареєстрованим власником спірного нерухомого майна, має можливість у будь-який момент відчужити майно; передати його в іпотеку чи іншим чином обтяжити; здійснити поділ або об'єднання об'єктів; змінити правовий режим нерухомості. Такі дії можуть істотно ускладнити або взагалі унеможливити ефективний захист інтересів держави та територіальної громади в межах даного судового провадження і зумовити необхідність нових судових звернень. Саме з метою недопущення виникнення таких обставин процесуальним законом і передбачений інститут забезпечення позову, який має превентивний характер.
При цьому, сама лише відсутність доказів підготовки відповідачем конкретного правочину щодо відчуження майна не спростовує існування ризику такого відчуження, оскільки власник нерухомого майна має право вільно розпоряджатися ним у будь-який момент.
Накладення арешту на спірне майно безпосередньо пов'язане з предметом позову та спрямоване виключно на збереження існуючого правового й фактичного стану до вирішення спору по суті. При цьому, обраний захід забезпечення у вигляду арешту не позбавляє відповідача права володіння та користування майном, не зупиняє господарську діяльність товариства, не перешкоджає використанню споруд за їх функціональним призначенням та має тимчасовий характер. Оскаржуваною ухвалою тимчасово обмежено виключно право розпорядження спірним майном. Таким чином, твердження апелянта про перешкоджання господарській діяльності є безпідставними та не підтверджені жодними доказами.
Суд першої інстанції належним чином оцінив співмірність заходу забезпечення позову, зв'язок між обраним заходом та предметом спору, можливі наслідки його застосування та баланс інтересів сторін.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 18.05.2026 року представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Прокурор заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції, просив суд відмовити оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Позивач не забезпечив явку свого представника у призначене судове засідання апеляційної інстанції, причин неявки суду не повідомив, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, присутність представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області звернувся з позовом, у якому просить суд:
- припинити право володіння Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Кам'янське» на споруду дамби, площею забудови 240 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг.Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №1, будинок 1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 3075918418040);
- усунути перешкоди у здійсненні державою в особі Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області права користування та розпорядження спорудою дамби, площею забудови 240 кв.м. за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг.Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №1, будинок 1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 3075918418040) шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янське» №76972213 від 03.02.2025 року на споруду дамби, площею 6,5 кв.м. за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг.Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №1, будинок 1 із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 3075918418040);
- припинити право володіння Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Кам'янське» на споруду дамби, площею 6,5 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг.Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 36099993);
- усунути перешкоди у здійсненні державою в особі Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області права користування та розпорядження спорудою дамби, площею 6,5 кв.м. за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг.Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 36099993)) шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янське» № запису 17296 від 28.02.2012 року на споруду дамби, загальною площею 6,5 кв.м. за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг.Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №2 із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 36099993.
Ухвалою від 14.04.2026 року Господарський суд Житомирської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Разом з позовною заявою Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури Житомирської області подав заяву про забезпечення позову, згідно якої останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на:
- споруду дамби, площею забудови 240 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг.Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №1, будинок 1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3075918418040);
- споруду дамби, площею 6,5 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг.Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 36099993).
Заява обґрунтована тим, що протиправне набуття СгТОВ «Кам'янське» права власності на гідротехнічні споруди, які розташовані на земельній ділянці водного фонду Оліївської ТГ, є підставою для забезпечення позову. Невжиття цих заходів, у разі відчуження майна третім особам, унеможливить виконання судового рішення, знівелює захист прав територіальної громади та призведе до нових судових спорів, що обґрунтовує необхідність застосування заходів забезпечення позову.
Заявлений захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на гідроспоруди є безпосередньо пов'язаним із предметом спору та не виходить за його межі. Таке обмеження права розпорядження нерухомим майном є співмірним, не порушує балансу інтересів сторін і гарантує ефективний захист прав Оліївської територіальної громади. Застосування арешту має метою запобігання відчуженню майна під час судового розгляду, забезпечить реальне виконання рішення суду у разі задоволення позову та виключить потребу в ініціюванні нових судових процесів.
Ухвалою від 15.04.2026 року суд прийняв до розгляду заяву Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову та призначив судове засідання для розгляду заяви.
Як вже зазначалось, ухвалою Господарського суду від 29.04.2026 року у справі №906/407/26 заяву Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури Житомирської області про забезпечення позову задоволено.
Ухвала вмотивована тим, що з огляду на предмет позову та специфіку правовідносин, що виникли між сторонами, запропонований прокурором захід забезпечення позову є доцільним, адекватним та співмірним, а невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні гідротехнічні споруди, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду, у разі задоволення позову у даній справі.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями ст.136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
У постанові від 19.12.2024 року у справі №910/6192/24 Верховний Суд дійшов висновку про те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 року у справі №754/5683/22 зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову прокурор вказав, що СгТОВ «Кам'янське», будучи зареєстрованим власником спірного майна, може розпорядитись вказаним майном шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об'єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об'єднання тощо), що в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного нерухомого майна (держави в особі відповідного органу) в межах даної справи, без нових звернень до суду.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції правомірно встановив, що зі змісту позову у справі №906/407/26 вбачається наявність спору щодо гідротехнічної споруд дамби, площею забудови 240 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг.Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №1, будинок 1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3075918418040) та споруди дамби, площею 6,5 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг.Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 36099993), щодо яких заявник просить накласти арешт.
Тобто, забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, відповідні вимоги пов'язані з предметом спору і спрямовані на забезпечення виконання судового рішення в разі задоволення позову.
За висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі №753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
У цій справі Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками суду апеляційної інстанції про те, що тривалість часу користування відповідачем нерухомим майном і невчинення дій, що могли би підтвердити намір негайно відчужити його (відсутність доказів звернення до ріелторів чи розміщення оголошення про продаж), не спростовують висновків про наявність у відповідача як в одноособового власника можливості вільно у будь-який час розпорядитися нерухомим майном, якщо не вжити заходів забезпечення позову.
Крім того, у постанові від 04.09.2025 року у справі №914/444/25 Верховний суд звернув увагу на те, що наявність у відповідача правомочностей власника спірного майна вказує на можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду справи судом цієї справи, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі про витребування спірного майна.
При цьому, у немайнових спорах судом має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (подібний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Зважаючи на викладені обставини, предмет позову та специфіку правовідносин, що виникли між сторонами, надаючи оцінку запропонованому прокурором заходу забезпечення позову на предмет його доцільності, адекватності та співмірності, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні гідротехнічні споруди, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду, у разі задоволення позову у даній справі.
Колегія суддів не вбачає підстав для переоцінки висновку суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заяви Керівника Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову у визначений ним спосіб.
Вжиття вказаних заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у справі та спрямовані виключно на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення позову.
Як зазначив Верховний Суд, арешт майна за своєю суттю є тимчасовим заходом, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21, від 11.12.2023 у справі №922/3528/23, від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.
Арешт має тимчасовий характер та скасовується (може бути скасований) в порядку, визначеному статтею 145 ГПК України.
Суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19).
Щодо зустрічного забезпечення, то законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч.1ст.141 ГПК України), відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з огляду на те, що застосований захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту не позбавляє права власності відповідача на вказані об'єкти, такий захід є тимчасовим, а застосовані заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами та не порушують балансу інтересів сторін.
За таких обставин, у розумінні ст.ст.136-137 ГПК України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на споруду дамби, площею забудови 240 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг. Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №1, будинок 1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3075918418040) та споруду дамби, площею 6,5 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг. Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 36099993).
Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
Отже, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст.34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янське» на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.04.2026 року у справі №906/407/26 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
3. Матеріали справи №906/407/26 повернути до господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "21" травня 2026 р.
Головуючий суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Петухов М.Г.