Постанова від 18.03.2026 по справі 910/4934/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2026 р. Справа№ 910/4934/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

секретар судового засідання: Гріщенко А.О.

за участі представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 18.03.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025

у справі № 910/4934/25 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис»

про стягнення 684 869,64 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис»

до Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (за зустрічним позовом) Акціонерне товариство «РВС Банк»

про визнання недійсним договору та стягнення безпідставно отриманих коштів

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» (далі -відповідач) про стягнення пені в розмірі 684 869,64 грн, у зв'язку із порушення умов Договору №2312000051 про закупівлю робіт від 19.12.2023.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем порушено пункт 7.3.3. Договору № 2312000051 про закупівлю робіт від 19.12.2023 в частині надання замовником документів для отримання допуску на об'єкт для виконання робіт, що є порушенням умов Договору у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

07.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним Договору №2312000051 про закупівлю робіт від 19.12.2023 та стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 188 151, 00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Котрис» обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги зазначає, що п. 7.3.3 Договору № 2312000051 про закупівлю робіт від 19.12.2023 є нечітким та незрозумілим, вважає, що відсутність погодження в ньому всіх істотних умов, передбачених для договору підряду, а також наявність помилки щодо обставин, є підставою для визнання Договору недійсним на підставі ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України та частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, статті 229 Цивільного кодексу України.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Котрис» у зустрічній позовній заяві просить суд повернути суму 188 151, 00 грн, яка була сплачена на підставі Договору про надання гарантії № Д-3803-23Г від 04.12.2023 на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі № 910/4934/25 первісні позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» про стягнення 684 869, 64 грн задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» пеню у розмірі 684 869,64 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 218,44 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» до Акціонерного товариства «Укртрансгаз», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерного товариства «РВС Банк» про визнання недійсним договору та стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 188 151, 00 грн відмовлено повністю.

Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять, а відповідачем в свою чергу не надано, жодного належного та допустимого доказу в підтвердження направлення позивачу документів, визначених п. 7.3.3 п. 7.3 Договору, для отримання від замовника допуску на об'єкт, а тому оскільки відповідачем не виконано передбаченого п. 7.3.3 Договору обов'язку, що відповідно є підставою для застосування відповідача відповідальності передбаченої сторонами у п. 8.3 Договору, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 684 869, 64 грн. при цьому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд виходив з того, що позивач за зустрічним позовом не довів наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, та не надав суду доказів факту порушення вчиненням такого правочину його прав та законних інтересів.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Котрис» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі №910/4934/25 і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог АТ «Укртрансгаз», а зустрічні позовні вимоги ТОВ «Котрис» задовольнити в повному обсязі.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4934/25 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/4934/25.

20.11.2025 через систему «Електронний суд» від представника Акціонерного товариства «Укртрансгаз» надійшло клопотання про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОТРИС» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі № 910/4934/25 без руху.

24.11.2025 матеріали справи №910/4934/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2025, зокрема, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі № 910/4934/25 - залишено без руху, та надано строк на усунення недоліків.

08.12.2025 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків з доказами доплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2026, відкрито апеляційне провадження у справі №910/4934/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 та призначено розгляд апеляційної скарги на 18.02.2026 о 12 год. 00 хв.

19.12.2026 через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Укртрансгаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

18.02.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено розгляд справи № 910/4934/25 на 18.03.2026.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ТОВ «Котрис» вважає вказане судове рішення незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Скаржник зазначає, що висновки суду, покладені в основу оскаржуваного рішення, про визначення в договорі чіткого переліку документів, які мали надаватися ТОВ «Котрис», є незаконними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки АТ «Укртрансгаз» ні в листуванні, яке мало місце до звернення до суду, ні в своїй позовній заяві чи інших процесуальних документах, ні на запитання адвоката в судовому засіданні так і не вказало конкретний перелік документів, які мало надати ТОВ «Котрис».

У зв'язку з вказаним, за доводами апелянта, суд прийшов до помилкового рішення про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним спірного договору у зв'язку з непогодженням сторонами всіх істотних його умов. Зокрема, ТОВ «Котрис» стверджує, що в спірному договорі не погоджені всі істотні умови, передбачені для договору підряду, в ньому існує помилка щодо обставин, які мають суттєве значення, що позбавляє можливості визначити права та обов'язки сторін, строки початку робіт за Договором, такий Договір має бути визнаний судом недійсним на підставі частини першої статті 215 ЦК України, частини першої статті 203 ЦК України, статті 229 ЦК України. Також відсутність вини Відповідача стягнення Позивачем банківської гарантії є незаконним, а списані АТ «Укртрансгаз» грошові кошти в розмірі 188 151,00 грн. мають бути повернуті ТОВ «Котрис» як безпідставно отримані кошти.

Крім того, апелянт зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги доводи ТОВ «Котрис» про наявність підстав для зменшення розміру неустойки та звертає увагу, що жодної оцінки доводам ТОВ «Котрис» та доказам, долученим ним до клопотання, судом не було надано.

2.3. узагальнені доводи та заперечення іншого учасника справи

АТ «Укртрансгаз» зазначає, що аргументи Відповідача, викладені у його апеляційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують первісні позовні вимоги АТ «Укртрансгаз», не обґрунтовують зустрічні позовні вимоги ТОВ «КОТРИС» та не спростовують прийняте законне і обґрунтоване рішення у справі № 910/4934/25. Водночас, як вже зазначено вище, в апеляційній скарзі Позивач не вказує, які саме норми матеріального права неправильно застосовано судом першої інстанції.

Позивач за первісним позовом наголошує, що Відповідач всупереч умовам Договору та взятих на себе зобов'язань, не надав передбачені п.п. 7.3.3. п. 7.3 Договору документи необхідні для надання Позивачем допуску на об'єкт для виконання Робіт, що є порушенням умов Договору та є його невиконанням; за порушення умов Договору в частині ненадання документів для отримання від Замовника допуску на об'єкт, АТ «Укртрансгаз» нарахувало ТОВ «КОТРИС» пеню у розмірі 684 869,64 гривень.

Стосовно зустрічних вимог АТ «Укртрансгаз» вказує, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов Договору, а тому такий Договір є укладеним, що в свою чергу породжує для Сторін права та обов'язки встановлені цим Договором та законодавством.

Позивач зазначає, що умовами Договору сторони погодили та встановили розмір штрафних санкцій за порушення виконання Відповідачем зобов'язання, а отже прохання Відповідача до суду про зменшення неустойки до визначеного Відповідачем розміру не може бути застосовано, оскільки буде порушувати принцип свободи договору, визначення його умови які погоджені його сторонами і спрямовані на встановлення або припинення господарських зобов'язань і приймаються ними як обов'язкові.

АТ «Укртрансгаз» просить суд залишити апеляційну скаргу ТОВ «Котрис» без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

2.4. явка в судове засідання

У судове засідання 18.03.2026 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник скаржника підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник позивача за первісним позовом просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (за зустрічним позовом) в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про розгляд справи в суді апеляційної інстанції була повідомлена належним чином та завчасно, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку ухвали суду до її електронного кабінету системи «Електронний суд».

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що наявних матеріалів достатньо для належного перегляду оскаржуваного рішення суду в апеляційному порядку, оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, колегія суддів дійшла висновку про можливість перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та за відсутності представників, що не з'явились в судове засідання.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини

19.12.2023 року між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОТРИС» (далі - підрядник) було укладено Договір про закупівлю робіт № 2312000051 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, Підрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик виконати відповідно до умов цього Договору роботи, зазначені в п. 1.2 (далі - роботи), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Найменування робіт: «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт обладнання САК ГПА на об'єктах АТ «Укртрансгаз»)», код ЄЗС ДК 021-2015:50410000-2 (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 1.3. Договору, зміст робіт, вимоги до робіт, обсяги робіт, назва та місцезнаходження об'єктів Замовника (далі - об'єкти), на яких Підрядник зобов'язаний виконати роботи, технічні вимоги та якісні характеристики робіт, інші вимоги зазначені в технічному завданні, яке наведене у додатку № 1 до Договору.

Строки виконання робіт зазначені у графіку виконання робіт, який наведений у додатку № 2 до цього Договору (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна цього Договору становить 3 763 020, 00 грн, в тому числі ПДВ 627 170,00 гривень.

Згідно з п. 5.1. Договору Підрядник зобов'язується виконати роботи протягом строку, зазначеного у графіку виконання робіт, після отримання від Замовника допуску до виконання робіт на об'єктах Замовника (далі - допуск на об'єкт).

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що Підрядник виконує передбачені цим Договором роботи із застосуванням матеріалів Підрядника, доставку яких до місця виконання робіт Підрядник здійснює власним транспортом та за свій рахунок, після отримання від Замовника відповідного допуску на об'єкт, який оформляється відповідною документацією, зазначеною в п.п. 5.5.1 цього Договору. Підрядник відповідає за неналежну якість застосованих ним матеріалів, а також за надання матеріалів, обтяжених правами третіх осіб.

Роботи, виконані з використанням матеріалів, що не відповідають установленим вимогам, Замовником не приймаються та не оплачуються.

Згідно з п. 5.5.1 Договору для виконання встановлених цим Договором робіт Замовник надає Підряднику допуск на об'єкт, відповідно до вимог Інструкції з безпечного виконання сторонніми (підрядними) організаціями робіт, завдань та надання послуг на об'єктах підприємств Групи Нафтогаз, затвердженої рішенням акціонера від 14.04.2020 №379, рішенням правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 10.04.2020, протокол № 168.

Пунктом 5.8 Договору встановлено, що підрядник, у письмовій формі, за 5 робочих днів інформує замовника про можливе сповільнення або зупинення виконання робіт за незалежних від підрядника обставин. Замовник повинен здійснити необхідні заходи для усунення таких обставин.

Після одержання повідомлення від Підрядника про готовність виконаних робіт до здачі, Замовник має розпочати їх приймання протягом 5 (п'яти) робочих днів.

Приймання виконаних робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3).

При прийманні виконаних робіт Замовник може затребувати сертифікати/паспорти на застосовані матеріали, документи, що підтверджують вартість матеріалів, розрахунки, інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством України. Також, на вимогу Замовника, Підрядник надає електронні файли актів виконаних робіт в форматі, сумісному з програмним комплексом АВК-5 (що також можуть іменуватись інформаційні моделі).

Замовник протягом 5-ти (п'яти) робочих днів після підписання акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3) надсилає оформлені належним чином примірники актів Підряднику.

У випадку невідповідності виконаних робіт вимогам державних стандартів, будівельних норм, технічної документації, цього Договору, додатків до Договору Замовник надсилає Підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт з переліком недоліків, які підлягають усуненню (п. 5.9.1 Договору).

Відповідно до п. 7.1.1 п.7.1 Договору Замовник зобов'язаний надати Підряднику допуск на об'єкт для виконання робіт на умовах цього Договору.

Пунктом 7.1.2 Договору встановлено, що не пізніше 10 (десяти) робочих днів після одержання повідомлення від Підрядника про готовність до передачі виконаних робіт здійснити заходи для приймання таких робіт, та у разі відсутності зауважень, підписати відповідний акт приймання виконаних робіт (форма КБ2в). В разі наявності обґрунтованих зауважень щодо якості та обсягів виконаних робіт, письмово повідомити Підрядника, протягом того ж строку, про відмову від підписання такого акта до моменту усунення Підрядником цих зауважень.

Згідно з п. 7.3.1 п. 7.3 Договору підрядник зобов'язаний виконати роботи якісно та у встановлені графіком виконання робіт строки відповідно до вимог державних стандартів, норм і правил, технічного завдання, умов Договору, додатків до Договору.

Відповідно до п.п 7.3.3. п.7.3. Договору, Підрядник зобов'язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з дати укладення цього Договору надати документи, передбачені чинним законодавством України та умовами цього Договору, для отримання від Замовника допуску на об'єкт.

Також, у п. 7.3.13 Договору узгоджено, що підрядник зобов'язаний інформувати у встановленому порядку замовник про хід виконання зобов'язань за цим Договором, обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

У випадку несвоєчасного надання документів, передбачених п.п. 7.3.3 п.7.3 цього Договору Підрядник сплачує на користь Замовника пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одного десятого) відсотка від ціни Договору за кожен день прострочення виконання (п. 8.3 Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє по « 31» грудня 2024 року, в частині гарантійних зобов'язань - до закінчення зазначених у розділі 6 гарантійних строків, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами зобов'язань (п. 13.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору про закупівлю робіт № 2312000051 від 19.12.2023 сторони узгодили технічне завдання (технічні вимоги та якісні характеристики).

Додатком № 2 до Договору про закупівлю робіт № 2312000051 від 19.12.2023 сторони узгодили графік виконання робіт.

Додатком № 3 до Договору про закупівлю робіт № 2312000051 від 19.12.2023 сторони узгодили договірну ціну.

Листом № 65 від 29.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Котрис» звернулось до позивача за первісним позовом з пропозицією пролонгації дії Договору на 1 рік.

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» надало відповідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Котрис» листом № 1001ВИХ-24-3568 від 07.06.2024 в якому зазначило, що для повного та всебічного розгляду обставин, зазначених у листі № 65 потрібно надати перелік документів.

Згодом, 20.02.2025 на адресу відповідача за первісним позовом направлялась претензія №1 вих. №1001ВИХ-25-1078 в якій позивач за первісним позовом вимагав сплатити суму пені у розмірі 684 869,64 грн, нараховану відповідно до п. 8.3 Договору.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «Котрис» відповідь на претензію не надало.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також норми права

Оцінивши доводи учасників справи та наявні у справі докази як окремо, так і в їх сукупності, колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення первісного позову та погоджується з висновками про відмову у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Щодо первісного позову.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем порушено пункт 7.3.3. Договору № 2312000051 про закупівлю робіт від 19.12.2023 в частині надання замовником документів для отримання допуску на об'єкт для виконання робіт, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідач за первісним позовом в свою чергу, заперечуючи проти позову зазначає, що пункт 7.3.3 Договору є нечітким та незрозумілим, не дає можливості його виконати, оскільки у даному пункті не визначено конкретний перелік документів, а отже, за доводами відповідача, в даному випадку відсутня його вина, а тому позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій не можуть бути задоволені.

Крім того, відповідач вказав на те, що ним, на виконання підпункту 7.3.20 пункту 7.3 Договору, в забезпечення виконання Договору було надано безвідкличну безумовну банківську гарантію № 3803-23Г від 05.12.2023 на суму 188 151, 00 грн., видану АТ «РВС БАНК».

ТОВ «Котрис», в свою чергу, на вимогу АТ «РВС БАНК», відповідно до умов Договору про надання гарантії від 04.12.2023 № Д-3803-23Г, сплатив на рахунок АТ «РВС БАНК» грошові кошти в розмірі 188 151,00 грн. для сплати бенефіціару (АТ «Укртрансгаз») за гарантією, що підтверджується платіжною інструкцією № 1568 від 09.07.2024, копія якої додається.

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, АТ «Укртрансгаз» просить стягнути штрафні санкції без врахування вже отриманої суми гарантійного платежу у розмірі 188 151, 00 грн за банківською гарантією, тобто фактично стягує подвійну суму штрафних санкцій за одне і теж порушення, що є незаконним, а тому вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

До матеріалів справи позивачем за первісним позовом подано лист № 95 КТ від 21.12.2023 надісланий Товариству з обмеженою відповідальністю «Котрис» (адреса: 01011, місто Київ, Печерський узвіз, буд. 15) в якому відповідачу повідомлено наступне:

Для виконання встановлених Договором робіт на отримання допуску на початок виконання робіт необхідно надати документи згідно «Інструкції з безпечного виконання сторонніми (підрядними) організаціями робіт, завдань та надання послуг на об'єктах підприємств Групи Нафтогаз, затвердженої рішенням акціонера від 14.04.2020 №379, рішенням правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 10.04.2020, протокол №168».

Документи оформити та надати на ім'я відповідальної особи Стрийського ВУПЗГ, Дашавського та Мринського ВУПЗГ з дотриманням термінів зазначених у п.7.3.3 Договору.

На виконання п.5.5.2 Договору, повідомляємо, що офіційне листування необхідно здійснювати на ім'я підписанта Договору, який уповноважений представляти інтереси Замовника при виконанні умов цього Договору - Карягіна Павла Олеговича - директора із закупівель та забезпечення виробництва АТ «Укртрансгаз». Юридична адреса: 01021, вул. Кловський узвіз, 9/1, м. Київ. Тел. (044) 461-20-52. Офіційна електронна адреса для листування - forletter@utg.ua Відповідальна особа на об'єкті Стрийського ВУПЗГ, яка уповноважена представляти інтереси АТ «Укртрансгаз» - Кохтюк Роман Васильович - начальник Стрийського ВУПЗГ. Адреса: 82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Сколівська 3, Тел. (032) 455-21- 31 . Електронна адреса - slmpetc-im@utg.ua. Відповідальна особа на об'єкті Мринського ВУПЗГ, яка уповноважена представляти інтереси Замовника - - Малинський Михайло Миколайович - начальник Мринського виробничого управління підземного зберігання газу (ВУПЗГ). Адреса: 17113, Чернігівська обл., Носівський р-н, село Мрин, Ніжинський Шлях, будинок 1. Тел. (04642) 2-94-01. Електронна адреса - malinskiv-mn@utg.ua. Відповідальна особа на об'єкті Дашавського ВУПЗГ, яка уповноважена представляти інтереси Замовника - Цап'як Андрій Михайлович - начальник Дашавського ВУПЗГ. Адреса: 82445, вул. Промислова 1, с. Йосиповичі, Стрийський р-н, Львівська обл. Тел. (03245) 72-121. Електронна адреса - tcapvak-am@utg.ua.

Зазначено, що відповідачу необхідно надати інформацію щодо відповідальних осіб з контактними даними, які уповноважені представляти інтереси товариства при виконанні даного Договору.

У листі звернуто увагу на те, що у випадку порушення зобов'язань за цим Договором (в т.ч. несвоєчасного виконання робіт та надання документів для отримання від Замовника допуску на об'єкт) сторони несуть відповідальність згідно розділу 8 до Договору та чинного законодавства.

АТ «Укртрансгаз» просило відповідача з розумінням та відповідальністю приступити до своїх зобов'язань за Договором для належного та своєчасного виконання робіт.

Вказаний лист Товариство з обмеженою відповідальністю «Котрис» отримало 02.01.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100113258360.

Заперечення відповідача про те, що, жодний пункт Договору не містить умови, що відповідач (підрядник за Договором) має керуватися Інструкцією з безпечного виконання сторонніми (підрядними) організаціями робіт, завдань та надання послуг на об'єктах підприємств Групи Нафтогаз, затвердженої рішенням акціонера від 14.04.2020 № 379 та те, що Інструкція є обов'язковою виключно на підприємства Групи Нафтогаз і не поширюється на сторонні організації є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з п. 5.5.1 Договору для виконання встановлених цим Договором робіт Замовник надає Підряднику допуск на об'єкт, відповідно до вимог Інструкції з безпечного виконання сторонніми (підрядними) організаціями робіт, завдань та надання послуг на об'єктах підприємств Групи Нафтогаз, затвердженої рішенням акціонера від 14.04.2020 № 379, рішенням правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 1 0.04.2020, протокол № 168.

Пунктом 7.3.3 п. 7.3 Договору підрядник зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дати укладення цього Договору надати документи, передбачені чинним законодавством України та умовами цього Договору, для отримання від замовника допуску на об'єкт.

Інструкція з безпечного виконання сторонніми (підрядними) організаціями робіт, завдань та надання послуг на об'єктах підприємств Групи Нафтогаз затвердженої рішенням акціонера від 14.04.2020 № 379, рішенням правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 10.04.2020, протокол № 168 є внутрішнім документом замовника.

Разом з цим, у п. 5.5.1 Договору № 2312000051 від 19.12.2023 та у листі № 95 КТ від 21.12.2023 є посилання на дану Інструкцію, а тому, відповідач укладаючи Договір № 2312000051 від 19.12.2023 мав ознайомитись з нею, та розуміти, що для виконання робіт замовник надає допуск на об'єкт відповідно до вимог даної Інструкції, а отже, заперечення відповідача за первісним позовом у цій частині судом оцінюються критично.

Судом встановлено, що відповідно до п. 7.3.3 п. 7.3 Договору відповідач за первісним позовом повинен був надати документи, передбачені чинним законодавством та умовами Договору в строк до 02.01.2024 (включно).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.112021 у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять, а відповідачем у свою чергу не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження направлення позивачу документів, визначених п. 7.3.3 п. 7.3 Договору, для отримання від замовника допуску на об'єкт.

При цьому, суд враховує, що Додатком № 2 до Договору сторонами узгоджено Графік виконання робіт, відповідно до якого строк виконання робіт після отримання від замовника допуску на об'єкт, складає 270 календарних днів та не може перевищувати строку дії Договору, однак, незважаючи на узгодження у п. 5.8 Договору обов'язку підрядника, у письмовій формі, за 5 робочих днів інформувати замовника про можливе сповільнення або зупинення виконання робіт за незалежних від підрядника обставин, а також у п. 7.3.13 Договору обов'язку підрядника інформувати у встановленому порядку замовника про хід виконання зобов'язань за цим Договором, обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення, жодних повідомлень про наявність обставин, зокрема про відсутність допуску до об'єкту, матеріали справи не містять, що додатково спростовує доводи відповідача щодо виконання обов'язку п. 7.3.3 Договору.

Слід зазначити, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 8.3 Договору у випадку несвоєчасного надання документів, передбачених п. 7.7.3 цього Договору підрядник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1 % від ціни Договору за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, оскільки відповідачем не виконано передбаченого п. 7.3.3 Договору обов'язку, що відповідно є підставою для застосування відповідача відповідальності передбаченої сторонами у п. 8.3 Договору, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 684 869, 64 грн.

Під час розгляду справи відповідачем заявлялось клопотання про зменшення пені на підставі ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України на 95 % до розміру 34 243, 50 грн, розглянувши яке суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Однак, з наведеним висновком судова колегія апеляційного господарського суду не вбачає за можливе погодитись, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання відповідач зазначив, що послуги, що є предметом Договору, не є актуальними для АТ «Укртрансгаз» на сьогоднішній день, що підтверджується відсутністю в річному плані закупівель АТ «Укртрансгаз» на 2025 рік таких послуг.

Як зазначає відповідач за первісним позовом в період дії Договору внаслідок обстрілів російською федерацією були пошкоджені деякі об'єкти АТ «Укртрансгаз», в тому числі ті, які підлягали ремонту ТОВ «Котрис» за Договором про закупівлю робіт № 2312000051 від 19.12.2023, у зв'язку з цим АТ «Укртрансгаз» звертався до ТОВ «Котрис» з проханням направити його фахівців для обстеження та дефектування таких об'єктів.

Таким чином, в результаті значних пошкоджень об'єкту ремонтні роботи, які були визначені Договором, не могли бути виконані без попереднього відновлення об'єкту. Тобто, крім неможливості отримати допуск на об'єкт з підстав, які зазначені у відзиві ТОВ «Котрис» (через непогодження в Договорі переліку документів, які мали надаватися ТОВ «Котрис» для отримання допуску), роботи за Договором фактично не могли бути виконані через пошкодження об'єкту внаслідок обстрілів, яке мало місце вже після укладення Договору.

Таким чином загальна сума неустойки, яку АТ «Укртрансгаз» хоче стягнути з ТОВ «Котрис» є надмірно великою.

З доводів відповідача за первісним позовом вбачається, що для АТ «Укртрансгаз» не є актуальними на сьогодні послуги з ремонту, що були предметом Договору про закупівлю робіт № 2312000051 від 19.12.2023, відпала необхідність в цих послугах, доказів заподіяння Позивачу за первісним позовом збитків в результаті невиконання Договору ним не надано, а тому відповідач за первісним позовом просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, слід також зазначити, що чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 911/867/19 та 25.02.2020 у справі № 904/2542/19).

У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Судом встановлено, що вартість робіт за договором становить 3 763 020,00 грн. Поряд з тим, сума пені становить 684 869,64 грн, що становить понад 1/5 частину від суми основного зобов'язання.

У цьому контексті суд також враховує, що предметом даного позову є стягнення пені за невиконання відповідачем за зустрічним позовом пункту 7.3.3. договору щодо надання замовником документів для отримання допуску на об'єкт для виконання робіт.

Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 902/855/18.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Як було зазначено вище, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Колегія суддів враховує, що позивачем доказово не обґрунтовано понесення ним збитків через невиконання відповідачем свого зобов'язання, передбаченого п. 7.3.3 п. 7.3 Договору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що стягнення 684 869,64 грн пені (що становить понад 1/5 частину від суми основного зобов'язання) спотворить її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання пеня перетвориться на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем за первісним позовом.

Беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів понесення позивачем збитків через порушення відповідачем зобов'язання у спірних правовідносинах, а також враховуючи не співмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення клопотання відповідача за первісним позовом та зменшення в порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України арифметично-правильного та обґрунтованого розміру заявленої до стягнення пені на 90% до 68 486, 96 грн, що підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача.

При прийнятті вказаного рішення про зменшення розміру неустойки судом враховано, що:

- застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем, не може відповідати критеріям розумності та справедливості, оскільки стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, попри те не може бути джерелом збагачення кредитора та те, що неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання;

- відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань;

- правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов'язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;

- очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/13801/19.

В контексті зазначеного суд вважає за необхідне вказати, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог, а відтак наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги ТОВ «Котрис» з огляду на обґрунтованість доводів щодо зменшення розміру пені.

Щодо зустрічного позову судова колегія зазначає наступне.

Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Котрис» зазначило, що п. 7.3.3 Договору № 2312000051 про закупівлю робіт від 19.12.2023 є нечітким та незрозумілим, а тому відсутність погодження в ньому всіх істотних умов, передбачених для договору підряду, а також наявність помилки щодо обставин, є підставою для визнання Договору недійсним на підставі ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України та частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, статті 229 Цивільного кодексу України.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Котрис» у зустрічній позовній заяві просить суд повернути суму 188 151, 00 грн, яка була сплачена на підставі Договору про надання гарантії № Д-3803-23Г від 04.12.2023 на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

У свою чергу, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» заперечило проти задоволення заявлених зустрічних позовних вимог та вказав, що перед підписанням Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Котрис» було обізнане про проєкт Договору про закупівлю робіт (Додаток ІV до тендерної документації), останньому було відомо про всі істотні умови договору та в т.ч. про необхідність (зобов'язання) звернутися до позивача протягом 10 (десяти) робочих днів з дати укладення Договору з наданням документів, передбачених чинним законодавством України та умовами Договору, для отримання від Замовника допуску на об'єкт.

Отже, за доводами позивача за первісним позовом/ відповідача за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом спочатку погодився з усіма умовами документації Замовника, включаючи проєкт Договору про закупівлю робіт, подавши свою пропозицію на участь в торгах та гарантував виконати зобов'язання із здійснення «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт обладнання САК ГПА на об'єктах АТ «Укртрансгаз»)», що закуповувались АТ «Укртрансгаз», проте після підписання договору не вчинив жодних дій щодо надання Замовнику необхідних документів для отримання допуску на об'єкт у визначені (встановлені) в Договорі строки.

Позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом у відзиві на зустрічну позовну заяву зазначив, що сума банківської гарантії у розмірі 188 151,00 грн була стягнута абсолютно правомірно, у зв'язку з настанням гарантійного випадку - не виконанням підрядником умов Договору, відтак, сума банківської гарантії поверненню не підлягає, подібні висновки, викладені у Постановах Верховного Суду у справі № 910/11944/18 від 28.08.2019 та № 904/3145/18 від 01.08.2019, що в свою чергу, вказує на безпідставність та необґрунтованість зустрічних позовних вимог, а тому просить суд відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Договори можуть визнаватися недійсними в судовому порядку з підстав недодержання в момент їх вчинення вимог, установлених ст. 203 Цивільним кодексом України.

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Котрис» зустрічні позовні вимоги мотивує тим, що п. 7.3.3 Договору є нечітким та незрозумілим, не дає змоги його виконати, оскільки покладає на позивача обов'язок надати документи, однак не визначає, які саме.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що відсутність погодження в ньому всіх істотних умов, передбачених для договору підряду, а також наявність помилки щодо обставин, які мають суттєве значення, позбавляє можливості визначити права та обов'язки сторін, строки початку робіт за Договором, що є підставою для визнання Договору недійсним на підставі ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України та частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, статті 229 Цивільного кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (частини перша та четверта статті 251 ЦК України).

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до п. 1.4 Договору строки виконання робіт зазначені у графіку виконання робіт, який наведений у додатку № 2 до цього Договору.

Згідно з п. 5.1. Договору Підрядник зобов'язується виконати роботи протягом строку, зазначеного у графіку виконання робіт, після отримання від Замовника допуску до виконання робіт на об'єктах Замовник.

В Додатку № 2 до Договору сторонами узгоджено Графік виконання робіт, відповідно до якого строк виконання робіт після отримання від замовника допуску на об'єкт, складає 270 календарних днів та не може перевищувати строку дії Договору.

Аналіз вказаного пункту договору свідчить про те, що строк виконання робіт розпочинається після отримання від замовника допуску на об'єкт.

Разом з цим, п. 5.5.1 Договору передбачено, що для виконання встановлених цим Договором робіт Замовник надає Підряднику допуск на об'єкт, відповідно до вимог Інструкції з безпечного виконання сторонніми (підрядними) організаціями робіт, завдань та надання послуг на об'єктах підприємств Групи Нафтогаз, затвердженої рішенням акціонера від 14.04.2020 № 379, рішенням правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 10.04.2020, протокол № 168.

Тобто, Договір № 2312000051 про закупівлю робіт від 19.12.2023 містить таку істотну умову, як строк виконання робіт.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначає Закон України «Про публічні закупівлі» (в редакції, що діяла на момент проведення процедури закупівлі та порядку підписання Договору).

Згідно з частиною першою ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

17.11.2023 року АТ «Укртрансгаз» оголошено про проведення відкритих торгів UA-2023-11-17-009256-a предметом закупівлі якого були послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів та опубліковано умови укладання договору про закупівлю та розміщено Додаток ІV до тендерної документації - проєкт Договору про закупівлю робіт.

Протоколом № 23/ПО/184-н-1 від 04.12.2023, за результатами розгляду тендерної пропозиції ТОВ «КОТРИС» по предмету закупівлі «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт обладнання САК ГПА на об'єктах АТ «Укртрансгаз»)», код ЄЗС ДК 021- 2015:50410000-2 (номер процедури закупівлі в електронній системі закупівель UA2023-11-17-009256-a), прийнято рішення про відповідність тендерної пропозиції цього учасника, встановленим вимогам тендерної документації. Також, 04.12.2023 опубліковано повідомлення про намір укласти договір про закупівлю UA-2023-11-17-009256-a. Так, між АТ «Укртрансгаз» та ТОВ «КОТРИС» 19.12.2023 було укладено договір про закупівлю робіт № 2312000051.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, перед підписанням Договору ТОВ «Котрис» було обізнано про проєкт Договору про закупівлю робіт (Додаток ІV до тендерної документації), останньому було відомо про всі істотні умови договору та в т.ч. про необхідність (зобов'язання) звернутися до Позивача протягом 10 (десяти) робочих днів з дати укладення Договору з наданням документів, передбачених чинним законодавством України та умовами Договору, для отримання від Замовника допуску на об'єкт. Жодних заперечень щодо тексту договору чи звернень до АТ «Укртрансгаз» з роз'ясненнями певних пунктів договору матеріали справи не містять.

Більше того, колегія суддів вважає, що ТОВ «КОТРИС» поданням своєї тендерної пропозиції як учасника закупівлі інформував АТ «Укртрансгаз», що він підтверджує повну і беззаперечну згоду з усіма умовами, в т.ч., що вказані в проєкті договору згідно вимог оголошення про проведення відкритих торгів та зобов'язується укласти договір про закупівлю робіт, що спростовує доводи позивача за зустрічним позовом про нечіткість та незрозумілість пунктів укладеного Договору.

Таким чином, зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів за банківською гарантією на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

На виконання підпункту 7.3.20 пункту 7.3 Договору ТОВ «Котрис», в забезпечення виконання Договору, було надано безвідкличну безумовну банківську гарантію № 3803-23Г від 05.12.2023 на суму 188 151,00 грн., видану АТ «РВС БАНК».

19.06.2024 Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до АТ «РВС БАНК» з письмовою вимогою вих. № 1001ВИХ-24-3837 щодо настання гарантійного випадку та перерахування коштів за банківською гарантією, оскільки «ТОВ «Котрис» неналежно виконав свої зобов'язання за договором від 19.12.2023 № 2312000051 про закупівлю робіт «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт обладнання САК ГПА на об'єктах АТ «Укртрансгаз»)», оголошення про проведення закупівлі № UA-2023-11-17-009256-а, порушив умови п.п. 7.3.3 договору, а саме не надав в строк документів, передбачених чинним законодавством України та умовами договору, необхідних для початку виконання робіт».

Згідно із ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно з приписами ст. 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 563 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Згідно зі ст. 568 ЦК України, зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.

Нормами ЦК України, зокрема, статтею 569, також передбачене право гаранта на зворотну вимогу до боржника. Частиною 1 статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів.

Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Гарантія є одностороннім правочином, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. У відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, бенефіціар (кредитор за основним зобов'язанням) та принципал (боржник за основним зобов'язанням). Гарантія призначена перш за все для того, щоб бенефіціар як кредитор за основним зобов'язанням міг безперешкодно задовольнити свої вимоги за рахунок гаранта, якщо боржник (принципал) належним чином не виконає зобов'язання.

У ст. 562 ЦК України зафіксований принцип незалежності гарантії, згідно з яким зобов'язання гаранта перед кредитором не залежать від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Оскільки змістом гарантії є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму, вона відноситься не до майнових (забезпечуються шляхом одержання, утримання майна), а особистих забезпечень виконання зобов'язань, відповідно до яких кредитор покладається на ділову репутацію, порядність гаранта, від якого має отримати задоволення у разі порушення зобов'язання боржником. Гарантія не є мірою цивільно-правової відповідальності, настання якої можливе лише за наявності вини боржника (неустойка, завдаток), а тому при реалізації гарантії вина боржника не має значення, достатньо лише факт порушення останнім (боржником) забезпеченого зобов'язання. Грошове зобов'язання, що виникає за договором гарантії, є зобов'язанням між гарантом та бенефіціаром, а не між бенефіціаром і принципалом.

У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання.

Відтак, з вказаних статей вбачається, що право на стягнення забезпечення виконання зобов'язання настає з моменту порушення принципалом такого зобов'язання (у даному випадку таким порушенням є не вчинення дій (зобов'язань) передбачених п.п. 7.3.3. Договору, а саме не надано в строк документів необхідних для отримання від АТ «Укртрансгаз» допуску на об'єкт для початку виконання Робіт).

Банківська гарантія як вид забезпечення виконання зобов'язання гарантує саме виконання зобов'язання належним чином, адже гарантійний випадок настає виключно у разі порушення зобов'язання, а після сплати суми забезпечення виконання зобов'язання та виконання мети такого забезпечення, правовідносини між гарантом, бенефіціаром та принципалом припиняють своє існування.

Стягнення пені і банківська гарантія є різними способами захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов'язань. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності. Крім того, такі платежі на користь кредитора здійснюються різними особами.

Судова колегія оцінює критично доводи позивача за зустрічним позовом про те, що від суми нарахованої пені потрібно відрахувати суму стягнутої банківської гарантії, оскільки це подвійне стягнення - з огляду на те, що банківська гарантія, передбачена у пункті 7.3.20 п. 7.3 Договору, не є штрафною санкцією в розумінні статті 549 ЦК України, а є інструментом покликаним мінімізувати ризики бенефіціара від неналежного виконання контрагентом договору та забезпечити грошовою сумою виконання робіт у встановлені договором строки, порушення яких тягне за собою відповідальність принципала у вигляді повернення виплаченої гарантом (банком) бенефіціару суми гарантійного платежу.

Аналогічна за змістом правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18.

Отже, можливість стягнення з відповідача пені за порушення умов Договору № 2312000051 про закупівлю робіт від 19.12.2023 не ставиться у залежність від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією. До того ж, положення Договору № 2312000051 про закупівлю робіт від 19.12.2023 не містять застережень про пріоритетність у застосуванні або можливість взаємного зарахування цих способів забезпечення виконання зобов'язань.

Відтак, вищенаведені доводи позивача за зустрічним позовом судом відхиляються, оскільки ґрунтуються лише на власному помилкову тлумаченні ТОВ «Котрис» норм чинного законодавства.

Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 Цивільного кодексу України).

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).

Судом першої інстанції зроблено вмотивований висновок про те, що кошти у розмірі 188 151, 00 грн сплачені ТОВ «Котрис» на виконання умов п. 7.3.20 Договору № 2312000051 про закупівлю робіт від 19.12.2023 та Договору про надання гарантії № Д-3803-23Г від 04.12.2023, на виконання своїх чинних зобов'язань за договорами, не були безпідставно набуті АТ «Укртрансгаз» відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, як зазначає позивач у зустрічній позовній заяві, що свідчить про відсутність правових підстав для повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 188 151, 00 грн позивачу за зустрічним позовом.

Таким чином, з огляду на положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та враховуючи, що позивач за зустрічним позовом не довів наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, та не надав суду доказів факту порушення вчиненням такого правочину його прав та законних інтересів, вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис».

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, частково не погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення суду.

З огляду на встановлені обставини, судова колегія вбачає наявність правових підстав для часткового задоволення первісних позовних вимог та зменшення розміру пені на 90 % з підстав, наведених у мотивувальній частині даної постанови суду апеляційної інстанції. В іншій частині колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зокрема з відсутністю підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Отже, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи скаржника про наявність підстав для зменшення розміру пені.

Усі інші доводи та міркування учасників справи судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду апеляційної інстанції.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Статтею 858 ЦК України встановлена відповідальність підрядника за неналежну якість роботи. Так, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 850 та ст. 851 ЦК України замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. Підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

5. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду за результатами апеляційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі № 910/4934/25 дійшла висновку про його зміну в частині задоволення первісних вимог Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» про стягнення 684 869, 64 грн, зменшивши пеню на 90 %, в іншій частині - рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі № 910/4934/25 підлягає залишенню без змін.

У зв'язку з викладеним, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис'на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі № 910/4934/25 підлягає частковому задоволенню.

6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Пунктом 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення.

Відтак, оскільки судом апеляційної інстанції змінено рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі № 910/4934/25 в частині задоволення первісних вимог Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» про стягнення 684 869, 64 грн та зменшено пеню на 90 %, а в іншій частині вказане рішення суду залишено без змін, відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі № 910/4934/25 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі № 910/4934/25 змінити в частині задоволення первісних вимог Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» про стягнення 684 869, 64 грн, зменшивши пеню на 90 %, в іншій частині - рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі № 910/4934/25 залишити без змін.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі № 910/4934/25 в наступній редакції:

« 1. Первісні позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» про стягнення 684 869, 64 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» (адреса: 01011, місто Київ, Печерський узвіз, будинок 15; код ЄДРПОУ 30780858) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (адреса: 01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1; код ЄДРПОУ 30019801) пеню у розмірі 68 486 (шістдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят шість) грн 96 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 218 (вісім тисяч двісті вісімнадцять) грн 44 коп.

3. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» до Акціонерного товариства «Укртрансгаз», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерного товариства «РВС Банк» про визнання недійсним договору та стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 188 151, 00 грн відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.».

4. Матеріали справи № 910/4934/25 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 19.05.2026.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук