27 січня 2011 р. № 10/58-10-1747(22/1124-09)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги1. Селянського фермерського господарства "Чуваково"
2. Приватного підприємця ОСОБА_4
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 02.11.10
у справі№10/58-10-1747
за позовом1. Селянського фермерського господарства "Чуваково"
2. Приватного підприємця ОСОБА_4
до
третя особа 1. Троїцької сільської ради
2. Біляївської районної державної адміністрації Одеської області
3. Біляївського районного відділу земельних ресурсів Одеської області
4. Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області
5. Біляївської міжрайонної прокурори Одеської області
Троїцьке споживче товариство Біляївської райспоживспілки
про визнання інформації недостовірною та зобов'язання спростувати інформацію, з метою захисту ділової репутації
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Приватним підприємцем ОСОБА_4 і Селянським фермерським господарством "Чуваково" у листопаді 2009 року заявлений позов, з урахування змін, до Троїцької сільської ради, Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, Біляївського районного відділу земельних ресурсів Одеської області, Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області та Біляївського
доповідач: Добролюбова Т.В
міжрайонного прокурора Одеської області, в якому просять: довідки відповідача-1 від 26.07.06 №1573, від 19.07.07 №1932 і №1434, лист від 16.11.07 №401; довідку фінансового управління Біляївської райдержадміністрації від 29.07.06; лист відповідача-3 від 11.10.06 №888; довідки відповідача-4 від 13.06.06 №8759/9/23 та від 17.07.06 №10769/9/23; лист відповідача-5 від 23.10.07 №1933К/07 визнати такими, що містять недостовірну інформацію та зобов'язати відповідачів спростувати цю інформацію у той самий спосіб, яким вона була поширена, а також зобов'язати відповідачів відкликати ці довідки та листи і надати достовірну інформацію. Обґрунтовуючи свої вимоги позивачі вказували на те, що відповідачами безпідставно виготовлені та видані невідомим особам вищевказані документи, які містять недостовірну інформацію стосовно майнових прав та обов'язків позивачів щодо торгового павільйону, який розташований на площі Перемоги с. Троїцьке на території Троїцького споживчого товариства, що підтверджується правовстановлюючими та дозвільними документами на цей павільйон, згідно з якими він належить СФГ "Чуваково", керівником якого є ОСОБА_5, а його син ОСОБА_4 не має жодного відношення до цього павільйону. Позивачі зазначають, що цими документами з неправдивою інформацією скористалося Троїцьке споживче товариство Біляївської райспоживспілки, яке було позивачем у іншій справі №9/245-07-7552, і надало ці документи до матеріалів справи в якості доказів на підтвердження обставин щодо належності торгового павільйону Приватному підприємцю ОСОБА_4, та здійснення ним господарської діяльності на території ринку, що і призвело до помилкового визначення відповідачем у вказаній справі останнього. На думку позивачів, ці документи з неправдивою інформацією покладені в основу вказаного рішення, яким з підприємця на користь Троїцького споживчого товариства Біляївської райспоживспілки стягнуто збитки в сумі 87 760 грн, судові витрати та зобов'язано останнього звільнити територію ринку від торгових павільйонів та магазинів площею 40 кв.м. Позивачі зазначали, що це судове рішення, яке залишено без змін, судовими актами вищих інстанцій, є незаконним, оскільки СФГ "Чуваково", як власника майна не було залучено до участі у справі, судами не задоволено клопотання про перевірку недостовірної інформації, викладеної у вказаних документах. При цьому, позивачі посилались на приписи статей 8, 32, 41, 56, 129, 214 Конституції України, статей 5, 23, 31, 47, 49 Закону України "Про інформацію", статей 6, 13 Конвенції "Про захист основних прав і свобод людини", статті 1 Протоколу Конвенції "Про захист основних прав людини і основних свобод", статей 15, 16, 22, 23, 94, 277, 1166, 1167, 1172, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.07.10, ухваленим суддею Смелянець Г.Є., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що спірні документи були визначені підставою позову у іншій справі №9/245-07-7552, і стосувалися його предмету, були доказом у вказаній справі, та предметом апеляційного та касаційного перегляду, тому не можуть бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 269, 270, 275, 277, 278 Цивільного кодексу України, статей 1, 18, 27,47 Закону України «Про інформацію”, пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.09 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи”.
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : Тофана В.М. -головуючого, Журавльова О.О., Михайлова М.В., постановою від 02.11.10, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу позивачів -без задоволення.
Селянське фермерське господарство "Чуваково" та Приватний підприємець ОСОБА_4 звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять рішення та постанову у справі скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржники вказують на порушення судами приписів статей 32 Конституції України, статей 200, 277 Цивільного кодексу України, статей 4, 35, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, статей 6, 13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод». На думку скаржників, судами помилково застосовано пункт 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.09 та вважають, що до даних правовідносин слід було застосувати пункт 17 цієї постанови, оскільки СФГ «Чуваково», право на інформацію якого, на їх думку, було порушено не приймав участь у справі №9/245-07-7552. Окрім цього, скаржники зазначають, що постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.09 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи”, носить рекомендаційний характер і не є актом законодавства. Не погоджуються скаржник і з висновком апеляційного суду про те, що СФГ «Чуваково»отримало земельну ділянку незаконно. Скаржники зауважують і на тому, що судами не було надано оцінку усім доказам у справі та доводам позивачів.
Від Троїцької сільської ради, Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, Біляївського районного відділу земельних ресурсів Одеської області, Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області, Біляївської міжрайонної прокурори Одеської області, Троїцького споживчого товариства Біляївської райспоживспілки відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Приватного підприємця ОСОБА_4 і Селянського фермерського господарства "Чуваково" до Троїцької сільської ради, Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, Біляївського районного відділу земельних ресурсів Одеської області, Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області та Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області, в якому просять: довідки відповідача-1 від 26.07.06 №1573, від 19.07.07 №1932 і №1434, лист від 16.11.07 №401; довідку фінансового управління Біляївської райдержадміністрації від 29.07.06; лист відповідача-3 від 11.10.06 №888; довідки відповідача-4 від 13.06.06 №8759/9/23 та від 17.07.06 №10769/9/23; лист відповідача-5 від 23.10.07 №1933К/07 визнати такими, що містять недостовірну інформацію та зобов'язати відповідачів спростувати цю інформацію у той самий спосіб, яким вона була поширена, а також зобов'язати відповідачів відкликати ці довідки та листи і надати достовірну інформацію. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення у справі, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення цих вимог. Відповідно до статті 200 Цивільного кодексу України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Згідно статті 201 цього Кодексу особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація, ім'я (найменування), інші блага, які охороняються цивільним законодавством. До способів захисту немайнових прав відноситься, зокрема, спростування недостовірної інформації, заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права. Відповідно до статей 94, 277 вказаного Кодексу юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Відповідно до статті 14 вказаного Закону, поширення інформації -це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошеної інформації. Відповідно до статті 26 Закону України "Про інформацію" джерелами інформації є передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи. При цьому, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Отже, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Дослідивши усі обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи документи, суди попередніх інстанцій установили, що документи, перелічені у позові, були визначені підставою позову і стосувались предмета спору у іншій справі №9/245-07-7552, були доказами у вказаній справі та покладались в основу судових рішень як першої, так і апеляційної та касаційної інстанцій, якими рішення суду першої інстанції залишено без змін. При цьому, враховується і те, що перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі їх дослідження, і підставою для визнання доказів достовірними є підтвердження правильності відомостей, які в них містяться. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для визнання інформації, яка міститься у довідках та листах, перелічених у позові, недостовірною, а відтак відмова у позові визнається правомірною. Довід скаржника про незастосування пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.09 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", не може бути підставою для скасування переглянутих судових актів з огляду на його зміст. Так названим пунктом роз'яснено, що якщо недостовірну інформацію було поширено в ході розгляду іншої справи учасниками процесу відносно особи, яка не була учасником процесу, така особа, вважаючи, що цим порушені її особисті права, вправі звернутися до суду за захистом у порядку передбаченому, у даному випадку, Господарським процесуальним кодексом України. Цим правом скористалося і СФГ "Чуваково", подавши позов до господарського суду Одеської області у цій справі. Інші доводи викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування переглянутої постанови, оскільки не спростовують викладеного та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами повноважень касаційної інстанції. Таким чином, підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117 , 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.10 у справі № 10/58-10-1747 залишити без змін.
Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4 і Селянського фермерського господарства "Чуваково" залишити без задоволення.
Повний текст постанови виготовлений 01.02.2011.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець