02 лютого 2011 р. № 4/126-10
Вищий господарський суд України у складі: суддя Черкащенко М.М. -головуючий, судді Студенець В.І. і Харченко В.М.
розглянув касаційну скаргу Шосткинського міськрайцентру зайнятості
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2010
зі справи № 4/126-10
за позовом Шосткинського міськрайцентру зайнятості
до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про стягнення 5792,62 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача -не з'яв.,
відповідача -ОСОБА_1
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
У липні 2010 року Шосткинський міськрайцентр зайнятості звернувся з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5792,62 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області від 09.09.2010 (суддя Лугова Н.П.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 (колегія суддів у складі: Бондаренко В.П. -головуючий суддя, судді Камишева Л.М., Черленяк М.І.), у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи зазначені рішення, попередні судові інстанції виходили з безпідставності позовних вимог.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить скасувати постанову апеляційної інстанції від 10.11.2010 та прийняти нове рішення. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 22, 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення".
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.
Даного висновку суд дійшов на підставі такого.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з наказом Шосткинського міськрайцентру зайнятості № НТ060816 від 16.08.2006 ОСОБА_1 з 16.08.2006 було надано статус безробітного з призначенням допомоги по безробіттю у відповідності до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 219 від 14.02.2007.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку повернення у 2006 році коштів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2006 № 511 та на підставі висновку комісії з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності позивачем виданий наказ № 47 від 25.09.2007 про вжиття заходів по поверненню коштів, виплачених ОСОБА_1 як одноразова допомога по безробіттю для організації підприємницької діяльності
Згідно з вимогами вказаного Порядку, підставою для розгляду комісією з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності питання повернення коштів є, в тому числі, неподання юридичною особою та фізичною особою-підприємцем до органу державної податкової служби передбаченої законодавством звітності, що підтверджує факт провадження підприємницької діяльності, або несплата протягом шести календарних місяців з дня отримання коштів єдиного (фіксованого) податку. Відповідна інформація надсилається органом державної податкової служби до центру зайнятості згідно з порядком обміну інформацією, що затверджується наказом Державної податкової адміністрації та Державним центром зайнятості Мінпраці.
26.09.2007 на адресу відповідача було направлено наказ № 47 від 25.09.2007 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для підприємницької діяльності у розмірі 5792,62 грн., однак відповідач коштів не повернув.
У зв'язку з викладеним, відповідач вказував на те, що ним 04.09.2006 було подано заяву про направлення його на навчання за цільовим призначенням "Основи малого бізнесу" до ВПУ-19, з метою відкриття власної справи після закінчення навчання, про що було укладено договір № ш62с/06-05 від 04.09.2006 між позивачем та відповідачем.
21.11.2006, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості, відповідач подав заяву про виплату йому допомоги одноразово для організації підприємницької діяльності.
23.11.2006 позивачем виданий наказ № 53 про здійснення одноразової виплати призначеної допомоги по безробіттю ОСОБА_1
Згідно з довідкою центру зайнятості, кошти для організації підприємницької діяльності одноразово виплачені шляхом перерахування на рахунок ОСОБА_1 платіжним дорученням № 1958 від 08.12.2006 у відділення Промінвестбанку м. Шостка.
27.11.2006 відповідач був зареєстрований Шосткінською районною державною адміністрацією як фізична особа-підприємець, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців.
Звертаючись до господарського суду з цим позовом, позивач, посилаючись на ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", просив стягнути з відповідача вказану суму у розмірі 5792,62 грн., яка була виплачена відповідачу як одноразова допомога по безробіттю для організації підприємницької діяльності.
Приймаючи рішення у справі про відмову у задоволенні позову, суди виходили з того, що з наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював підприємницьку діяльність та сплачував податки, у зв'язку з чим позовні вимоги є безпідставними.
З такими висновками судів погодитись не можна.
У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України з 01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
За змістом п. 1 частини першої ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до приписів ст. 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в п. 7 ст. 3 КАС України: це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пункт 4 ст. 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно до статті 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.
За змістом ст.ст. 35, 36, 38, 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" зазначені спори вирішуються в судовому порядку.
У даному випадку позивач виступає саме як суб'єкт владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. При цьому приписи цього ж законодавства він обрав матеріально-правовими підставами власних позовних вимог, оскільки будь-яких посилань на наявність між сторонами цивільно-правових відносин з наведенням відповідних матеріально-правових підстав (у тому числі, й внаслідок заподіяння шкоди) подана позовна заява не містить.
Відповідно до ст. 1 ЦК України до зазначених відносин цивільне законодавство не застосовується.
Отже, даний спір, в якому Шосткинський міськрайцентр зайнятості виступає як суб'єкт владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Оскільки фактичні обставини справи, які були встановлені попередніми судовими інстанціями, свідчать про те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, Вищий господарський суд України, відповідно до ст. 11110 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для скасування прийнятих по справі судових рішень та припинення провадження у справі.
Керуючись пунктом 1 частини першої ст. 80, ст.ст. 1117, 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Шосткинського міськрайцентру зайнятості задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Сумської області від 09.09.2010 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 зі справи № 4/126-10 скасувати.
3. Провадження у справі № 4/126-10 припинити.
Суддя М. Черкащенко
Суддя В. Студенець
Суддя В. Харченко