01 лютого 2011 р. № 07/84-42
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Плюшка І.А.
суддівКочерової Н.О.
Самусенко С.С.
розглянувши
касаційну скаргуприватної фірми "Скорпіон-Сервіс"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду
від 04.11.2010 року
у справі№ 07/84-42
господарського суду Волинської області
за позовомприватної фірми "Скорпіон-Сервіс"
досуб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4
простягнення 24120,0 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: ОСОБА_5 дов. від 01.01.2010 року
У квітні 2010 року приватна фірма "Скорпіон-Сервіс" звернулася до господарського суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення 24120,0 грн. неустойки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що незважаючи на припинення договірних відносин між сторонами, відповідач продовжує користуватися наданою йому в користування торговою площею.
Рішенням господарського суду Волинської області від 15.07.2010 року (суддя Сур'як О.Г.) позов задоволено.
Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 24120,0 грн. неустойки та судові витрати.
Рішення мотивоване обгрунтованістю позовних вимог.
Постановою Львівського господарського суду від 04.11.2010 року (судді: Кузь В.Л. - головуючий, Юркевич М.В., Желік М.Б.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
При цьому, апеляційний господарський суд виходив з того, що переданий позивачем у користування відповідачу об'єкт не наділений індивідуальними ознаками, а тому укладений між сторонами договір не може вважатись договором оренди, що виключає можливість застосування до правовідносин, що виникли між сторонами, ст.785 Цивільного кодексу України щодо стягнення неустойки.
В касаційній скарзі приватна фірма "Скорпіон-Сервіс" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено господарськими судами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 29.05.2008 року між сторонами було укладено угоду про надання в користування торгових площ, на підставі якого позивач надав відповідачу в платне строкове користування торгову площу 15,0 кв.м. на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" між вул.Кравчука та вул.Карпенка-Карого, місце 38, для встановлення тимчасової споруди і здійснення торгівельної діяльності з метою зберігання та продажу промислового або продовольчого товару.
В п.п.6.1, 6.2 договору сторони погодили, що угода діє з 01.06.2008 року по 31.12.2008 року. Кожна із сторін може відмовитися від угоди в будь-який час, письмово повідомивши другу сторону за один місяць.
Також встановлено, що в листопаді 2008 року позивач повідомив відповідача про відмову від договору, а отже він припинив свою дію.
Відповідач у відповідності до п.3.16 договору зобов'язався в належному стані передати торгову площу позивачу на протязі 2-ох днів після припинення дії угоди, однак свого обов'язку не виконав.
Як правильно зазначив господарський суд апеляційної інстанції, предметом договору найму згідно вимог ст.760 Цивільного кодексу України може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її (ч.1 ст.184 ЦК України).
Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з висновком апеляційного господарського суду стосовно того, що переданий відповідачу в користування об'єкт не містить індивідуальних ознак, оскільки ознаками, які індивідуалізують надану відповідачу в користування торгову площу, є її розмір, а саме: 15 кв.м., місцезнаходження, а саме: на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку між вул.Кравчука та вул.Карпенка-Карого,а також місце, а саме: № 38. Крім того, договором обумовлено призначення переданого в користування об'єкту: для встановлення тимчасової споруди і здійснення торгівельної діяльності.
Правовідносини з приводу надання у користування на певний строк за плату майна для здійснення господарської діяльності за своєю правовою природою є орендними правовідносинами, а тому до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі укладеного договору, слід застосовувати норми ст.ст.283 -291 Господарського кодексу України.
Як визначено в ч.6 ст.283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, торгова площа, яку позивач надав у користування відповідачу, знаходиться на земельній ділянці, власником якої є Луцька міська рада.
У відповідності до договору оренди землі від 12.08.2004 року Луцька міська рада строком на п'ять років надала позивачу в строкове платне користування земельну ділянку по вул.Кравчука, 31, на якій знаходились торгові кіоски, для їх обслуговування.
В п.8 цього договору зазначено, що для поновлення дії договору на новий строк орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку його дії повідомити про свій намір орендодавця.
Господарський суд першої інстанції, задовольняючи позов, стягнув з відповідача неустойку за прострочення повернення речі, нараховану за період з 12.04.2009 року по 12.04.2010 року.
Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що таке рішення господарським судом першої інстанції прийнято передчасно, оскільки в порушення вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України судом не з'ясовано чи було продовжено дію укладеного між позивачем та Луцькою міською радою договору оренди земельної ділянки та чи вправі позивач вимагати повернення торгової площі та нараховувати неустойку за її неповернення, зокрема після 12.08.2009 року.
Крім того, поза увагою господарського суду залишились рішення Луцької міської ради № 64/57 від 04.08.2010 року та № 67/100 від 13.10.2040 року, якими вирішено земельну ділянку між вул.Кравчука та вул.Карпенка-Карого на умовах оренди надати приватним підприємцям -власникам розміщених на ній торгових кіосків, серед яких і ОСОБА_4.
Не дослідивши таких суттєвих обставин справи, не можна вирішити правильно спір по суті.
Як визначено в ст.47 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Проте, вирішуючи спір у справі, господарські суди обох інстанцій на вказане уваги не звернули.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанції.
Неповне з'ясування обставин справи привело до прийняття рішень, які не можна визнати законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, ретельно з'ясувати вимоги позивача і заперечення відповідача, витребувати необхідні для вирішення спору докази, дати їм належну оцінку та відповідно до вимог закону і обставин справи вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 року та рішення господарського суду Волинської області від 15.07.2010 року у справі № 07/84-42 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Головуючий І.Плюшко
Судді: Н.Кочерова
С.Самусенко