01 лютого 2011 р. № 2-22/10293-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіОвечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Першого заступника прокурора АР Крим в інтересах держави в особі Сакської міської ради
на постанову від 16.11.10 Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі2-22/10293-2008 господарського суду АР Крим
за позовомФОП ОСОБА_4
доСакської міської ради
провизнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності
у справі взяли участь представники
прокурор: Говоруха О.О. -прокурор відділу , посв. №221
позивача: не з'явилися
відповідача: не з'явилися
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.12.08 р. (суддя А. Калініченко), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.11.10р. (судді Л.Заплава, Г.Прокапанич, Т.Фенько), позовні вимоги задоволено: визнано дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки та за позивачем визнано право власності на спірну земельну ділянку. Відповідач -міська рада ухиляється від нотаріального посвідчення договору.
Перший заступник прокурора АР Крим в касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові рішення, прийняти нове, яким в позові відмовити. Вважає, що суди неправильно застосували ст. ст. 210, 220, 640, 657 ЦК України. Спірний договір купівлі-продажу є не чинним, оскільки він не пройшов державну реєстрацію. За відсутності договору суди безпідставно визнали за позивачем право власності на спірну земельну ділянку. Його право власності на землю не було порушено відповідачем, оскільки воно у позивача було відсутнє. Між сторонами відсутній спір про право. Спір виник у зв'язку з відмовою нотаріуса посвідчить спірний договір у зв'язку з відсутністю державного акту на право власності на землю. Оскарження дій нотаріуса відбуваються в іншому порядку.
Апеляційний суд дійшов безпідставного висновку, що порушення у сфері земельних відносин не стосується інтересів держави.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.05.07 по справі №2-29/6109-2007 за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 визнано право власності на об'єкт нерухомого майна -двоповерховий магазин-бар, який розташований у АДРЕСА_1.
Рішення Сакської міської ради 26 сесії 5-го скликання від 14.03.08 №38/3 продано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 земельну ділянку площею 70 кв.м., - забудовані землі, у тому числі роздрібної торгівлі та комерційних послуг, які призначені для будівництва та обслуговування магазину-бару по АДРЕСА_1, затверджено ціну земельної ділянки на загальну суму 10 952 грн.
03 листопада 2008 року між Сакською міською радою (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 70 кв.м., - забудовані землі, у тому числі роздрібної торгівлі та комерційних послуг, які призначені для будівництва та обслуговування магазину-бару по АДРЕСА_1.
Вищезазначена земельна ділянка передана покупцеві продавцем за актом приймання-передачі земельної ділянки від 03.11.08.
Відповідно до квитанції №457172 від 05 вересня 2008 року позивач до місцевого бюджету міста Саки перерахував 10 952,00 грн. в якості оплати за земельну ділянку.
Позивач звернувся до Сакської міської державної нотаріальної контори для нотаріального посвідчення договору купівлі продажу від 03.11.08, однак, нотаріальна контора відмовила у нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки, посилаючись на відсутність державного акту про право власності на земельну ділянку.
До встановлених обставин справи суди застосували ст. 220 ЦК України та визнали, що вона надає суду право визнати дійсним нотаріально не посвідчений договір, якщо сторони домовилися про усі його істотні умови підтверджені письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення такого договору (недобросовісна сторона). Таке рішення може бути прийняте судом на вимогу добросовісної сторони, яка виконала повністю або частково договір.
Стаття 220 ЦК України не містить заборони про визнання дійсним договору у разі державної реєстрації цієї угоди.
Аналіз змісту норм цивільного законодавства України свідчить про те, що при оформленні угод купівлі-продажу земельної ділянки нотаріальне посвідчення є первинним, а державна реєстрація здійснюється після нотаріального посвідчення.
Оскільки сторони договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.11.08 домовилися щодо усіх умов договору, що підтверджуються письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору (земельну ділянку передано по акту прийому-передачі, здійснено повний розрахунок за земельну ділянку ), суд, відповідно до пункту 2 статті 220 ЦК України, може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Позивачем у судовому засіданні було надано судовій колегії Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0070 га, розташовану в АДРЕСА_1 з цільовим призначення для будівництва та обслуговування магазину-бару, виданий Сакським міським відділом земельних ресурсів 26 листопада 2009 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010901500339.
Таким чином, видавши позивачу державний акт на право власності на земельну ділянку та здійснивши державну реєстрацію цього права, держава в особі уповноваженого на це органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів фактично і юридично визнала у нього це право і, відповідно, визнала дійсність і правомірність підстави виникнення цього права, якою є оскаржуваний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08 серпня 2008 року.
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що інтерес держави в особі міської ради не порушувались.
З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок укладання договорів купівлі-продажу землі встановлений ст. 128 Земельного кодексу України де в п. 7 зазначено, що договір підлягає нотаріальному посвідчення. Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.
Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Пунктом 3 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації є укладеним з моменту державної реєстрації.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги прокурору щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій ст.ст. 210, 220, 640, 657 ЦК України. А також ними безпідставно не застосовано ст. 128 Земельного кодексу України.
Крім цього, висновок судів про те, що міська рада ухилилась від нотаріального посвідчення договору або відмовила в його реєстрації, не підтверджується певними документами. Судами попередніх інстанцій факт реєстрації договору купівлі-продажу землі не встановлено і за таких обставин, в силу ст.640 ЦК України, він є неукладеним. Визнання судами попередніх інстанцій спірного договору чинним не відповідає зазначеним вище нормам матеріального права і способом захисту процесуального права, передбачених ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 16 ЦК України.
Право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації (ст. 125 Земельного кодексу України).Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392ЦК України).
Судами попередніх інстанцій не встановлено, що міська рада оспорювала право власності позивача на землю. На час розгляду справи в місцевому суді у позивача на землю був відсутній документ на право власності на землю, він отриманий позивачем після винесення рішення суду. За таких обставин у судів були відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на землю.
Що стосується висновків судів про неналежне представництво прокуратурою інтересів держави. Відповідно до ст.20 Закону України "Про прокуратуру" при виявлення порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави. Питання дотримання порядку продажі землі та надання її у власність регулюються законами України, які є обов'язковими, і прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави при порушенні земельного законодавства.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим. Оскаржувані ним судові рішення винесені без дотримання вимог діючого земельного та цивільного законодавства, що регулює спірні правовідносини і на підставі ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підлягають скасуванню.
Зважаючи на встановлені судами факти, колегія суддів вважає за необхідне прийняти нове рішення.
Керуючись ст.ст. 1115-11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.12.2008 року та Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 року у справі №2-22/10293 скасувати.
В позові відмовити.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
В.Цвігун