01 лютого 2011 р. № 36/273
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіОвечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області
на постанову від 23.11.10 Київського апеляційного господарського суду
у справі№36/273 господарського суду міста Києва
за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком"
простягнення неустойки у розмірі 13 010,50 грн.
за участю представників сторін:
позивача: Комарницька О.Б., довір. від 24.12.10 №95
відповідача: не з'явились
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2010р. (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.10р. (колегія суддів у складі: Попікової О.В., Григоровича О.М., Кондратової І.Д.), в задоволенні позовних вимог відмовлено. Судові акти мотивовані тим, що відповідач своєчасно та в повному обсязі виконав вимоги чинного законодавства з метою продовження договору оренди державного майна, тому підстави для застосування до нього штрафних санкцій відсутні.
Позивач -Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, не погоджуючись із прийнятими судовими актами, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що листом від 23.03.09 №16-03-02248 повідомив відповідача про те, що у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та після закінчення строку дії договору оренди від 01.06.06 №12/02-2504-Од орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, бере участь у конкурсі на отримання права оренди державного та комунального майна та про те, що договір оренди припинив свою дію з 01.03.09р. Суд дійшов невірного висновку щодо продовження існування договірних відносин між сторонами у справі. Судами не надано належної правової оцінки п.2.5,2.6 договору оренди, не застосовано ст.ст. 525,526,785 ЦК України та наголошує, що відповідач незаконно займав орендоване приміщення до моменту укладення нового договору оренди 19.09.09р., а тому РВ ФДМУ було правомірно нараховано відповідачу неустойку з 01.03.09 по 18.09.09.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет дотримання судами норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено наступне.
01.06.2006 року між РВ ФДМУ по Дніпропетровській області (орендодавець) та ТзОВ “Євротранстелеком” (орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна № 12/02-2504-ОД, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нерухоме майно в будівлі зв'язку залізничної станції площею 15 кв.м., розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове -2, вул. Ульянових, 14 на 2 поверсі 2-х поверхового будинку, що знаходиться на балансі ДП “Придніпровська залізниця ”.
Майно передається в оренду з метою введення волоконно - оптичного кабелю, встановлення спільних із залізницею оптичних кросів, обладнання SDH (п. 1 Договору).
Відповідно до п.10.1 цього договору строк його дії встановлено з 01.06.2006р. по 01.05.2007р.
Попередні судові інстанції встановили, що після закінчення строку дії договору з 01.05.2007р. жодна із сторін не заявила про його припинення, і відповідно, зазначений Договір оренди був пролонгований на новий строк на тих самих умовах до 01.04.2008р. та в подальшому до 01.03.2009р.
Орендоване приміщення використовується відповідачем для розміщення майна, яке використовується за дозволом Міністерства транспорту та зв'язку України та ДП "Придніпровська залізниця" (балансоутримувач) на підставі Угоди про співробітництво від 16.01.02 між ДП "Придніпровська залізниця" та відповідачем та функціонування сумісної з залізницею волоконно-опитної лінії зв'язку "ВОЛЗ) довжиною 12000 км, яку побудував відповідач і частину якої передано в користування залізниці для власних потреб, в тому числі і з метою задіяння данних волокон в системі забезпечення безпеки руху на залізничному транспорті. При закінченні договору оренди неможлива передача приміщення балансоутримувачу у зв'язку з тим, що монтаж та демонтаж оптичних волокон та обладнання, що забезпечує його діяльність, а також погодження проектів та отримання різноманітних дозволів, що з ним пов'язані, займає не один місяць. Припинення користування орендованим майном по своїй суті означає припинення функціонування як оптичних волокон, так і пов'язаного з ним обладнання. Відповідач діє також з урахуванням положень Генеральної угоди про співробітництво №589/01 від 27.12.01, укладеної з Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
Пунктом 10 договору оренди встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умову Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору , повної оплати за договором і при наданні інформації щодо виконання умов договору…, договір за заявою орендаря щодо продовження терміну дії , може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені цим договором.
Яке зазначає позивач, строк дії договору закінчився 01.03.09.
Судами встановлено, що 23.03.2009р. позивачем скеровано на адресу відповідача лист за № 16-03-02248, в якому повідомив останнього про припинення дії Договору оренди від 01.06.2006р. № 12/02-2504-ОД у зв'язку із закінченням терміну дії та про необхідність повернення балансоутримувачу орендованого майна. Також позивач запропонував відповідачеві взяти участь у конкурсі на право оренди державного майна. Однак, для подальшого користування орендованим майном відповідач вчасно та повністю виконав всі залежні від нього дії щодо виконання вимог чинного законодавства для подовження строку дії договору оренди.
Конкурс на право оренди майна було призначено на 07.09.09, тобто майже через 5,5 місяців після подання всіх необхідних документів відповідачем.
За приписами п. 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення. Водночас, згідно статті 614 Цивільного кодексу України умовою застосування до боржника цивільно-правової відповідальності є наявність його вини, якщо інше не встановлено законом або договором.
РВ Фонду державного майна України по Дніпропетровській області в листі від 10.02.2009р. № 11-02-01156 зазначив, що “орендарю необхідно вчасно повернути орендоване майно і звільнити орендовані приміщення від своєї присутності та власного майна, якщо сьогоднішній орендар не стане переможцем конкурсу на право оренди майна у наступному періоді”.
19.09.09 між сторонами у справі було укладено договір оренди нерухомого майна.
Застосування штрафних санкцій до будь-якого суб'єкта господарювання можливе лише за умови вчинення таким суб'єктом господарювання винних дій, тобто дій, які порушують приписи нормативних актів і ці порушення вчинені навмисно або внаслідок бездіяльності.
Суди встановили, що відповідачем своєчасно та в повному обсязі було виконано всі вимоги законодавства з метою укладення договору оренди державного майна.
Надавати іншу оцінку обставинам справи, додатково досліджувати матеріали справи не відноситься до компетенції касаційної інстанції, встановленої ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин доводи позивача про те, що оскільки Договір оренди від 01.06.2006р. №12/02-2504-ОД припинив свою дію з 01.03.2009р., а відповідач не звільнив орендоване приміщення, останній повинен сплатити позивачу неустойку за весь час користування приміщенням (з 01.03.2009р. по 18.09.2009р.) у розмірі 13 010,50 грн. не знайшли свого підтвердження за результатами їх перегляду.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що попередніми судовими інстанціями досліджені всі наявні у справі матеріали, їм дана належна правова оцінка, а тому підстави для скасування прийнятих судових актів відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області залишити без задоволення, Рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.10р. у справі №36/273 - без змін.
Головуючий В. Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун