31 січня 2011 р. № 25/81
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоКота О.В.
суддівШевчук С.Р. (доповідач)
Кролевець О.А.
розглянувши касаційну скаргуАкціонерного банку "Банк регіонального розвитку"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.11.2010р.
у справі№ 25/81 господарського суду Полтавської області
за позовомАкціонерного банку "Банк регіонального розвитку"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан"
третя особаЗакрите акціонерне товариство "РодАн-Капітал"
простягнення 5 384 899,18 грн.
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача : не з'явились
- відповідача: Мисник Н.В. дов. б/н від 16.06.2009р.
- третьої особи: не з'явились
В квітні 2010 року Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку" звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан", третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору: Закрите акціонерне товариство "РодАн-Капітал" про стягнення з відповідача заборгованості по Кредитному договору № 14/1-1-15 від 29.01.08 р. у розмірі 5 384 899,18 грн., з яких: 5 000 000,00 грн. -заборгованість по кредиту; 370 273,94 грн. -заборгованість по процентам; 19 657,53 грн. -пеня за прострочення повернення кредиту; 14 625,24 грн. -пеня за прострочення сплати процентів.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.08.10р. (суддя Босий В.П.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2010р. (у складі головуючого Фоміна В.О., суддів Гончар Т.В., Кравець Т.В. ) у справі № 25/81 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.
У відзиві на касаційну скаргу, відповідач доводів скаржника не визнає і просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.
Третя особа не скористалась правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслала відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.
Позивач та третя особа не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 29.01.2008р. між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" (відповідач) було укладено кредитний договір №14/1-1-15, за умовами якого позивач зобов'язався видати відповідачеві кредит в сумі 5 000 000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит в строк до 28.01.09р. та своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом із розрахунку 17% річних.
Відповідно до п. 4.3 договору відповідач за своїми заявами отримав суму кредиту в повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи, поясненнями представників сторін та не заперечується відповідачем.
06.03.03р. між позивачем та Закритим акціонерним товариством "РодАн-Капітал" (третя особа) було укладено договір про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу №4-2003, за умовами якого третя особа надала Банку (позивачеві) грошові кошти в сумі 1 500 000,00 грн. на умовах субординованого боргу, строком до 06.03.09р.
06.0309р. до договору №4-2003 було укладено додаткову угоду, згідно якої строк договору встановлено до 06.03.15р.
31.01.06р. позивач та третя особа уклали договір №8-2006 про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу, згідно умов якого третя особа розмістила свої грошові кошти в сумі 7 700 000,00 грн. на умовах субординованого боргу строком до 01.02.16р.
Постановою Національного Банку України від 02 грудня 2009 року №713 було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації АК банку "Банк регіонального розвитку"
16.03.10р. між відповідачем та третьою особою було укладено договір №1 відступлення права вимоги (цесії), згідно якого ЗАТ "РодАн-Капітал" відступив, а ТОВ "Агрофірма "Лан" набуло право вимоги та стало кредитором за договорами про залучення коштів субординованого боргу №4-2003 від 06.03.2003 року, № 8-2006 від 31.01.2006 року., зокрема право вимоги повернення банком коштів в сумі відповідно 1 500 000,00 грн., 7 700 000,00 грн. та проведення взаємозаліків по договору № 4-2003 від 06.03.2003 року та договору № 8-2006 від 31.01.2006 року.
16.03.10р. ТОВ "Агрофірма "Лан" надіслала позивачеві листа, в якому повідомила про укладення між Товариством та третьою особою договору про відступлення права вимоги та проведення взаємозаліку взаємних вимог.
Одночасно, 16.03.2010 року, третя особа також повідомила позивача про укладення з відповідачем договору про відступлення права вимоги.
13.04.2010 року позивач надіслав відповідь листом №01/1961 третій особі, в якому повідомив, що заяви про укладення договору про відступлення право вимоги прийняті до відому.
Втім, у зв'язку з невиконанням кредитних зобов'язань відповідачем, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту, нарахованим процентам та пені за прострочення повернення кредиту та процентів.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).
Закріплений в ст. 512 ЦК України перелік підстав, за яким кредитор у зобов'язанні може бути замінений не є вичерпним. Інші випадки можуть бути встановлені законами (але не договором і не іншими актами цивільного законодавства, передбаченими ст. 4 ЦК України ).
Згідно ч. 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Інших обмежень права кредитора на укладення договору уступки вимог законодавство не містить.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних однорідних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до положень статті 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси (п.2 статті); строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається такими, що настав (пункт 3 частина 1 статті).
Статтею 87 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
Ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу (пункт 5 частина 1 статті 92 Закону).
Ліквідатор банку з дня свого призначення виконує функції з управління та розпорядження майном банку (пункт 2 частина 1 статті 92 Закону).
Ліквідатор складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України (пункт 4 частина 2 статті 93 Закону).
Відповідно до ч.4 ст. 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ліквідатор має право з дозволу Національного банку України погашати вимоги до банку до моменту завершення складання переліку вимог та його затвердження Національним банком України лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури .
Пропозиція відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом підписання угоди від 16.03.2010р. не суперечить повноваженням ліквідатора та забезпечує здійснення ліквідаційної процедури.
Положення статті 601 Цивільного кодексу України щодо припинення зобов'язання зарахуванням не містить вимог стосовно форми заяви сторони про зарахування зустрічних вимог, а тому колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що був належним чином завчасно повідомлений про укладення між відповідачем та третьою особою договору про відступлення права вимоги та зарахування зустрічних однорідних вимог. Зобов'язання сторін за спірним кредитним договором є припиненим, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав для задоволення позову не було.
Таким чином, надаючи оцінку правовідносинам, що склались між учасниками судового процесу з урахуванням положень глави 47 та глави 50 Цивільного Кодексу України, що у відповідності до приписів ст. 514 ЦК України до нового кредитора (відповідача про справі) перейшли права первісного кредитора (третьої особи по справі) у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто була здійснена заміна осіб у зобов'язанні первісного кредитора іншим кредитором, що став правонаступником прав та обов'язків за договором між позивачем та третьою особою.
За таких обставин, враховуючи правомірність дій Закритого акціонерного товариства "РодАн-Капітал" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" щодо відступлення права вимоги (цесії) та проведення взаємозаліку однорідних вимог між відповідачем та позивачем, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим, в задоволенні позову відмовив у повному обсязі.
До того ж, пропозиція відповідача про зарахування зустрічних однорідних позовних вимог не суперечить повноваженням ліквідатора та не перешкоджає здійсненню ліквідаційної процедури. Крім того, правочин про зарахування зустрічної однорідної вимоги від 13.04.2010р. і договір про відступлення права вимоги (цесії) від 16.03.2010р. №1 є чинними і у встановленому законом порядку не оскаржувались скаржником і не були визнані судом недійсними.
Разом з тим, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку про припинення зобов'язань ТОВ "Агрофірми "Лан" перед АК "Банк регіонального розвитку" по кредитних договорах №14/1-1-128 від 06.08.2008 року, №14/1-1-15 від 29.01.2008 року, №14/10-66 від 26.05.2005 року, №14/10-27 від 03.03.2006 року, тоді як предметом розгляду даної судової справи був кредитний договір №14/1-1-15 від 29.01.2008 року, а інші договори відсутні в матеріалах справи та не були предметом дослідження, оскільки заявлений позивачем позов не стосувався відносин позивача, відповідача та третьої особи за іншими кредитними договорами .
Отже, враховуючи зазначене, з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції має бути виключено посилання суду на припинення зобов'язань ТОВ "Агрофірми "Лан"перед АК" Банк регіонального розвитку" по кредитних договорах №14/1-1-128 від 06.08.2008 року, №14/10-66 від 26.05.2005 року, №14/10-27 від 03.03.2006 року.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки попередніх судових інстанцій зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи. При цьому, скаржник в силу ст.33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2010р. у справі № 25/81 залишити без змін.
Головуючий Кот О.В.
С у д д я Шевчук С.Р.
С у д д я Кролевець О.А.