31 січня 2011 р. № 20/75пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддівКота О.В.
Кролевець О.А.
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз"
на рішення господарського суду Донецької області від 20.09.2010 р. та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2010 р.
у справі № 20/75пд
за позовомВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Донецький правовий центр "Магістр"
прозобов'язання укласти договір про надання послуг від 01.12.2009 р. шляхом підписання протоколу узгодження розбіжностей до договору про надання послуг № 2-ДПЦ/21 від 01.12.2009 р. в редакції позивача
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
встановив:
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації (надалі -"ВАТ") "Донецькміськгаз" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький правовий центр "Магістр" (надалі -"ТОВ "Магістр") в порядку ст. 12 ГПК України про зобов'язання укласти Договір про надання послуг від 01.12.2009 р. шляхом підписання протоколу узгодження розбіжностей до Договору про надання послуг № 2-ДПЦ/21 від 01.12.2009 р. в редакції позивача.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.09.2010 р. (суддя Сгара Е.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано недоведеністю наявності передбачених нормами ст.ст. 181, 183-185, 187 ГК України умов, необхідних для задоволення заявлених позовних вимог.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2010 р. (судді Акулова Н.В., Геза Т.Д., Приходько І.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ "Донецькміськгаз" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 20.09.2010 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2010 р. у зв'язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального і процесуального права, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Сторони, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.11.2009 р. ВАТ "Донецькміськгаз" звернулось до ТОВ "Магістр" з пропозицією укласти Договір про надання інформаційних послуг. Одночасно позивачем із супровідним листом № 3124 від 17.11.2009 р. (відмітка про отримання від 20.11.2009 р.) направлено відповідачу два екземпляри Договору про надання послуг № 2-ДПЦ/21 від 01.12.2009 р. (надалі -"Договір").
За приписами ст.ст. 181, 183-185 ГК України, додержання сторонами загального порядку укладання господарських договорів є обов'язковим.
Відповідно до п. 5 ст. 181 ГК України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Листом від 07.12.2009 р. № 371 відповідач повернув Договір з Протоколом розбіжностей до нього позивачу. У відповідь на цей лист позивач направив відповідачу Протокол погодження розбіжностей до Договору та просив надати згоду на передачу на розгляд до господарського суду розбіжностей, які не будуть сторонами узгоджені (листом № 3252 від 14.12.2009 р.).
Після отримання Протоколу погодження розбіжностей до Договору відповідач листом № 381 від 22.12.2009 р. повідомив позивача про те, що викладені умови у Договорі та Протоколі погодження розбіжностей є неприйнятними для відповідача, що унеможливлює укладення між сторонами Договору. Крім того, відповідач у вказаному листі просив вважати спірний Договір неукладеним, а проти передачі неврегульованих розбіжностей на розгляд до господарського суду заперечив.
Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до норм ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Аналогічні норми містить і ст. 67 ГК України, якою передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
За приписами ст.ст. 181, 183-185 ГК України, додержання сторонами загального порядку укладання господарських договорів є обов'язковим.
В той же час, ч. 3 ст. 179 ГК України містить положення, якими передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно частини четвертої зазначеної статті при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: 1. вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; 2. примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; 3. типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; 4. договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору (ч. 1 ст. 187 ГК України).
Однак, судами встановлено, що предметом Договору є надання відповідачем позивачу оплатних послуг з надання відомостей про зміни в особових рахунках квартиронаймачів за попередній місяць.
Згідно визначення, що містить ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Позивачем в порядку п. 5 ч. 1 ст. 54 ГПК України не зазначено норм законодавства, згідно яких спірний Договір в силу ст. 179 ГК України є обов'язковим для укладення сторонами. Не подано ВАТ "Донецькміськгаз" в порядку ст.ст. 32-34 ГПК України і відповідних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.
Відповідно, підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Твердження позивача, викладені в касаційній скарзі, даних висновків господарських судів не спростовують.
Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 20.09.2010 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2010 р. у справі № 20/75пд залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Кот
Судді: О. Кролевець
С. Шевчук