Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.
Суддя-доповідач - Старосуд М.І.
03 лютого 2011 року справа №2а-22525/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Старосуда М.І.
суддів Юрченко В.П. , Губської Л.В.
при секретарі судового засідання Сухоцькій Д.Ю.
за участю представників:
від позивача - Насонова Є.В., Аврама М.В.
від відповідача - Килимника В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Добропільський комбінат хлібопродуктів»
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 23 грудня 2010 року
по адміністративній справі № 2а-22525/10/0570
за позовом відкритого акціонерного товариства «Добропільський комбінат хлібопродуктів»
до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: управління Державного казначейства України у м. Добропілля, Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області
про скасування податкової вимоги № 1/37 від 26.08.2010 року, визнання протиправними дій,
Позивач, відкрите акціонерне товариство «Добропільській комбінат хлібопродуктів», звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Управління Державного казначейства України у м. Добропілля, Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області про скасування податкової вимоги №1/37 від 26.08 2010 року, визнання протиправними дій.
В обґрунтування позову зазначив, що немає жодних юридичних фактів які б вказували на те, що сума зазначена у першій податковій вимозі є узгодженою сумою податкового зобов'язання чи податкового боргу. У вимозі відсутні посилання на підстави її виставлення, як то передбачає п.6.2.2 Закону України № 2181 від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». На думку позивача, податкові зобов'язання по бюджетним позичкам не можуть вважатися узгодженими без дотримання встановлених Законом процедур, тому пред'явлення будь-яких податкових вимог до підприємства є неправомірним. Крім того, позивач зазначає, що грошові кошти по даним позичкам не були передані у власність позивача, а були отримані у своє розпорядження іншими сільгосптоваровиробниками.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року у справі № 2а-22525/10/0570 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не правильно застосовані норми процесуального та матеріального права, що призвело до необґрунтованого та не вірного рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення податковим органом п.1.10 ст.1, пп.6.2.1. п.6.2. ст.6 Закону України № 2181 від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав..
Відкрите акціонерне товариство «Добропільській комбінат хлібопродуктів» 15.05.1998 р. зареєстровано у якості юридичної особи відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 за № 290317, включено до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій за номером 00957465, знаходиться на податковому обліку у Добропільській ОДПІ.
Управлінням Державного казначейства України у м. Добропілля Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області до Добропільської державної податкової інспекції було направлено подання № 8 від 19.08.2010 р., на стягнення простроченої заборгованості перед державним бюджетом за бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на прострочену заборгованість перед держбюджетом за бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на зворотній основі станом на 01.08.10 року.
На підставі подання управління Державного казначейства у м. Добропілля від 19.08.2010 року за № 8, п.11, ч.1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", а також на виконання листа ДПА у Донецькій області від 25.08.2010 року за №13388/7/24-113 відповідачем 26.08.2010 року сформовано та направлено позивачу першу податкову вимогу №1/37.
Правовою підставою прийняття спірної вимоги відповідач визначив норми статей 6, 8, 10, 11, 16, 17 Закону № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Сума податкового боргу, що є предметом спірної вимоги за узгодженими податковими зобов'язаннями станом на 01 серпня 2010 року складає 1154968,79 грн., з яких :
сума заборгованості за бюджетною позичкою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом 1995 року (код платежу 02801382) складає 163622,08 грн.;
сума заборгованості за бюджетною позичкою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом 1996 року (код платежу 02801383) складає 640682,57 грн.;
сума заборгованості за бюджетною позичкою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом 1997 року (код платежу 02801384) складає 350664,14 грн.;
сума нарахованої пені - складає 460100 грн. 27 коп. (арк. справи 8)
Крім цього, спірною вимогою визначено, що з 1 серпня 2010 року на активи позивача розповсюджується право податкової застави згідно із Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі Закон 2181).
Згідно пункту 1.10 Закону України № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
Порядок направлення прийняття та направлення податкових вимог встановлений пункту 6.2 статті 6 зазначеного закону. Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2. статті 6 даного закону передумовою прийняття податкової вимоги є нездійснення платником податків своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені строки.
У разі, якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.
Таким чином, податкова вимога формується органом державної податкової служби після закінчення ним процедури узгодження податкового зобов'язання або внаслідок отримання подання від контролюючого органу, який не є податковим органом, сформованого після закінчення процедури узгодження суми податкового зобов'язання. Здійснення узгодження зобов'язання контролюючим або податковим органом та його несвоєчасна сплата є визначальною умовою поняття податкового боргу, який є предметом податкових вимог.
Стосовно здійснення процедури узгодження суми зобов'язання, визначеного предметом першої податкової вимоги, колегія суддів зазначає наступне.
Податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2. Закону України № 2181). Тобто, зобов'язання сплатити відповідну суму коштів до бюджету є безумовним та виникає за прямою вказівкою щодо обов'язку сплати, що міститься у відповідному законодавчому акті.
Предметом оскаржуваної позивачем податкової вимоги відповідачем визначено сума заборгованості за отримані бюджетні позички у 1995, 1996 та 1997 роках.
Третьою особою без самостійних вимог на предмет спору зазначено, що сумою заборгованості за бюджетним позичками, є отримана позивачем на підставі Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного та сортового насіння за державним замовленням (контрактом) 1995-1997 рр., затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 72/113 від 11 квітня 1996 року, прийнятого у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 року № 323 "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" та Наказу Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства та продовольства України, Державної акціонерної компанії «Хліб України» № 70/54/18 від 04 березня 1997 року «Про надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням (контрактом) 1997 року», прийнятого на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 року № 124 «Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році».
Постановами Кабінету Міністрів України № 124 від 04 лютого 1997 року та № 323 від 12 березня 1996 року встановлені обсяги закупівлі за державним замовленням сільськогосподарської продукції та продовольства, а також продовольчого зерна, елітного і сортового насіння на 1996 рік та обсяги закупівлі за державним замовленням продовольчого зерна, непродовольчого зерна для спиртової промисловості і сортового насіння зернових культур у 1997 році.
Забезпечення встановлених обсягів закупівлі зерна та іншої сільськогосподарської продукції було здійснено шляхом надання бюджетних позичок виконавцям державного замовлення (сільськогосподарським товаровиробники усіх форм власності), в порядку, передбаченому Наказом Міністерства фінансів України № 72/113 від 11 квітня 1996 року (далі Наказ № 72/113) та Наказу Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства та продовольства України, Державної акціонерної компанії «Хліб України» № 70/54/18 від 04 березня 1997 року (далі Наказ № 70/54/18).
Згідно умов зазначених вище нормативно-правових актів, бюджетні позички на закупівлю продовольчого зерна та іншої сільськгоспродукції мали надаватися у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення та встановлення відповідальності за цільове ефективне використання коштів. Відділеннями державного казначейства України укладалися договори із заготівельними підприємствами та товаровиробниками про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна за державним замовленням 1995, 1996 та 1997 років на всю суму належного господарству авансу з подальшим уточненням фактичного його розміру.
Для остаточних розрахунків за закуплену за державним замовленням продукцію у 1995, 1996 та 1997 роках, між відділеннями Державного казначейства в районах і заготівельними підприємствами укладалися договори про надання бюджетної позички. Перерахування коштів органами державного казначейства здійснювалося на підставі укладених договорів про надання бюджетних позичок та відбувалося через рахунки державного казначейства України. Зазначені договори мали визначати мету надання бюджетної позички, її суму, терміни повернення та санкції за порушення умов договору.
Таким чином, бюджетні позички на виконання Наказів № 72/113 та № 70/54/18, отримувалися на договірних засадах. Саме умовами укладених договорів передбачався порядок їх отримання та повернення. Виникнення в суб'єкта господарювання обов'язку щодо повернення коштів до бюджету, отриманих на умовах укладеного договору про надання бюджетної позички не є податковим зобов'язанням на відміну від виникнення в суб'єкта господарювання безумовного обов'язку перерахувати кошти до бюджету виключно на підставі закону.
Згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підставою для прийняття податковим органом податкової вимоги є отримання відповідного подання від контролюючого органу, що провів процедуру узгодження.
Згідно пункту 1.12 Закону України, контролюючим є державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону.
Статтею 2 цього закону до контролюючих віднесені наступні органи:1) митні органи стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України; 2) органи Пенсійного фонду України стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; 3) органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом; 4) податкові органи стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.
Крім цього, в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про здійснення Управлінням державного казначейства у м. Добропілля Головного управління державного казначейства України в Донецькій області узгодження суми боргу позивача у розмірі 1154968,79 грн., з яких сума заборгованості за бюджетною позичкою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом 1995 року (код платежу 02801382) складає 163622,08 грн.; сума заборгованості за бюджетною позичкою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом 1996 року (код платежу 02801383) складає 640682,57 грн.; сума заборгованості за бюджетною позичкою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом 1997 року (код платежу 02801384) складає 350664,14 грн.; сума нарахованої пені - складає 460100 грн. 27 коп..
Неможливість визначення суми заборгованості за бюджетною позичкою податковим зобов'язанням та не проведення процедури узгодження зазначеної суми зобов'язання, свідчить про відсутність визначених підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України № 2181 підстав для прийняття податкової вимоги.
З огляду на наведене вище, враховуючи порушення відповідачем підпунктів 6.2.1. та 6.2.3. пункту 6.2. статті 6, статі 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при прийнятті спірної вимоги, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявленого позивачем позову в частині визнання недійсною першу податкову вимогу та наявність підстав для задоволення позову в цій частині, і як наслідок цього, часткового задоволення апеляційної скарги позивача.
В задоволені позову в частині визнання протиправними дій відповідача при прийнятті спірної податкової вимоги слід відмовити, оскільки такі дії не породжують будь яких юридичних наслідків.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 24, 89, 99, 100, 102, 184, 195, 199, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Добропільський комбінат хлібопродуктів» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року у справі № 2а-22525/10/0570 задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року у справі № 2а-22525/10/0570 скасувати.
Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Добропільський комбінат хлібопродуктів» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Управління Державного казначейства України у м. Добропілля, Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області про скасування податкової вимоги №1/37 від 26.08 2010 року, визнання протиправними дій - задовольнити частково.
Визнати недійсною першу податкову вимогу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції від 26 серпня 2010 року за № 1/37, якою визначено податковий борг в сумі 1154968 грн. 79 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 08 лютого 2011 року.
Головуючий: М.І. Старосуд
Судді: В.П. Юрченко
Л.В. Губська