Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М
Суддя-доповідач - Старосуд М.І.
03 лютого 2011 року справа №2а-8081/10/1270
приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Старосуда М.І.
суддів Юрченко В.П. , Губської Л.В.
при секретарі судового засідання Сухоцькій Д.Ю.
за участю представника:
від позивача - Айрапетян Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від 26 листопада 2010 року
по адміністративній справі № 2а-8081/10/1270
за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»
до управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області
про визнання протиправним та скасування припису від 10 вересня 2010 року № 567, -
Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» 25 жовтня 2010 року звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування припису від 10 вересня 2010 року № 567.
Позивач в позовній заяві зазначив, що припис відповідача від 10 вересня 2010 року № 567 про припинення порушень прав споживачів КП «Теплокомуненерго» ОСОБА_3, прийнятий за наслідками проведеної перевірки, не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки в розумінні ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач не відноситься до виконавців надання послуг центрального опалення споживачам - фізичним особам, оскільки не укладав договорів надання послуг фізичним особам, а є лише виробником послуг.
Згідно із ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку, в тому числі послуги з теплопостачання, укладається між власником квартири і балансоутримувачем, а не власником квартири та виробником послуг. Позивач діє на договірних засадах та надає послуги організаціям, на балансі яких знаходяться житлові будинки, тому втручання відповідача в господарську діяльність позивача є протиправним та таким, що суперечить нормам діючого законодавства. Згідно із п. 25 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 21 липня 2005 року № 630, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
З посиланням на Постанову № 630 та Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року, яким затверджені «Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачанню», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за № 1478/11754, позивач стверджував, що у зв'язку із недотриманням споживачем порядку відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води має місце факт самовільного відключення, у зв'язку з чим відповідач сприяє незаконному відключенню від мереж централізованого опалення в м. Луганську.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року у справі № 2а-8081/10/0570 позов задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано припис Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області від 10 вересня 2010 року № 567.
Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що при винесенні постанови Луганським окружним адміністративним судом були порушені наступні норми процесуального та матеріального права, а саме: ч.1 п.1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 4.2. Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 25.10.06 № 311, 3.12 Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 23.06.2009 р. № 229, п. 9 ст. 7 Закону України ««Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст.ст. 2,7,11,69,114,138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України у частині з'ясування всіх обставин у справі, що мали значення для прийняття рішення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач є юридичною особою, суб'єктом господарської діяльності у сфері надання комунальних послуг споживачам з централізованого постачання гарячої води та опалення.
Відповідач, згідно п.1 Наказу Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 09 грудня 2007 року № 217, є територіальним органом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів на території відповідного регіону та здійснює державний захист прав споживачів.
Наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23 червня 2009 року № 229 затверджено Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
09.09.2010 року уповноваженою особою відповідача - заступником начальника управління Шупрановим П.М. проведена перевірка дотримання позивачем законодавства про захист прав споживачів.
За наслідками перевірки відповідачем складений акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 09 вересня 2010 року № 001517, на підставі якого керівником відповідача винесений припис від № 567 від 10.09.2010 року, яким позивачу приписано припинити порушення прав ОСОБА_3 в частині неправомірного нарахування виплат за ненадані послуги, припинити нарахування виплат за ненадані послуги ОСОБА_3, провести перерахунок за ненадані послуги центрального опалення ОСОБА_3, проінформувати управління до 07.10.2010 року.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 01 серпня 2007 року між Луганським міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго» та житлово - будівельним кооперативом «Сонечко» укладено договір на постачання теплової енергії.
Згідно умов вказаного договору, Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» (Постачальник) бере на себе зобов'язання щодо вироблення та постачання теплової енергії житлово - будівельному кооперативу «Сонечко» (Споживач) за адресою: АДРЕСА_1, в якому мешкає ОСОБА_3
Відповідно до розділу 6 цього Договору, розрахунки з (Постачальником) Луганським міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго» за використану теплову енергію проводить (Споживач) житлово - будівельний кооператив «Сонечко» на підставі виставлених Постачальником рахунків.
Законом України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 року № 1023-XII визначено терміни, які вживаються в такому значенні:
договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, термін ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформлюється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами;
споживач - громадянин, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб;
виготівник - підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які виробляють товари для реалізації;
виконавець - підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які виконують роботи або надають послуги.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, мешканець будинку АДРЕСА_1 житлово-будівельного кооперативу «Сонечко» ОСОБА_3 будь яких договорів з Луганським міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго» на постачання теплової енергії не укладав, тому відносно цього підприємства ОСОБА_3 не є споживачем в розумінні Закону України "Про захист прав споживачів".
Згідно ст. 29 Закону Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року № 1875-IV, договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.
Отже, Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго», у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про захист прав споживачів", є виробником житлово - комунальних послуг, а виконавцем житлово - комунальних послуг є житлово - будівельний кооператив «Сонечко», розташований за адресою: АДРЕСА_1, в якому мешкає ОСОБА_3
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем необґрунтовано застосовані заходи державного контролю у сфері дотримання захисту прав споживачів, оскільки позивач не є безпосереднім виконавцем житлово - комунальних послуг для гр. ОСОБА_6, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції спір по суті вирішений вірно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року у справі № 2а-8081/10/0570 залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року у справі № 2а-8081/10/0570 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 08.02.2011 року.
Головуючий М.І. Старосуд
Судді В.П. Юрченко
Л.В. Губська