ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
03 лютого 2011 року 11:20 № 2а-18162/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епос"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
про визнання протиправними дій щодо невизнання податкової звітності, скасування рішень
За участю представників сторін:
позивача : Князь С.В.
відповідача: Чайка М.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.02.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Епос»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, з урахуванням змін, до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправними дії по невизнанню поданої 29.04.2010р. податкової декларації з податку на прибуток за звітний (податковий) період «І квартал 2010 року»; зобов'язання визнати подану 29.04.10р. податкову декларацію з податку на прибуток за звітний (податковий) період «І квартал 2010 року»; зобов'язання перенести (імпортувати) засобами ПЗ АІС «Облік платників та платежів з електронної бази звітних документів до КОР (карток особистих рахунків), що ведеться органами державної податкової служби, показники поданої 29.04.2010р. податкової декларації з податку на прибуток за звітний (податковий) період «І квартал 2010 року».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неправомірністю рішень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо невизнання податкової декларації позивача з податку на прибуток за І квартал 2010 року, як такої, що складена з порушенням вимог п. 3.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003р. №143. Позивач вважає, що відповідач діяв неправомірно, в порушення вимог ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з перевищенням повноважень та поза межами компетенції.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що відповідач звернувся до позивача з листом від 13.05.2010р. №11369/10/15-111 «Про невизнання як податкової звітності»та запропонував подати нову декларацію за І квартал 2010 року, оформлену належним чином, а саме: із зазначенням в заголовній частині декларації повної назви підприємства.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Епос»(код ЄДРПОУ 31026977) як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 22.09.2005р.
Як платник податків та зборів позивач взятий на облік у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та є платником податку на прибуток підприємств.
29.04.2010 року позивачем до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року .
Відповідно до листа ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №11369/10/15-111 від 13.05.2010р. «Про невизнання як податкової звітності»податкова декларація з податку на прибуток за І квартал 2010 року не визнана як податкова декларації та запропоновано ТОВ «Епос»надати нову, оформлені належним чином.
Зокрема, відповідач вказує на те, що декларація не відповідає вимогам п. 3.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. №143 (у редакції Наказу ДПА України від 05.07.2007р. №408), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.203р. за №371/7592, де вказується, що у заголовній частині декларації відображаються повна назва підприємства (відповідно до установчих документів, зареєстрованого в установленому порядку, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, код виду економічної діяльності. Місцезнаходження та номер телефону платника (факс, електронна адреса -за бажанням).
Зокрема, в своїх запереченнях відповідач вказує на те, що в поданій позивачем податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року не було зазначено повної назви підприємства.
Таким чином, відповідач вважає, що діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
Правомірність дій відповідача щодо невизнання податкової декларації та винесення рішення, оформленого листом №11369/10/15-111 від 13.05.2010р. і є предметом даного спору.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III (надалі - Закон N 2181-III) (зі змінами та доповненнями) -чинного на момент звернення до суду та виникнення правовідносин.
Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону N 2181-III податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно з пунктом 4.1.1 статті 4 Закону N 2181-III платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Згідно з пунктом 4.1.4 статті 4 Закону N 2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Відповідно до ч. 5 п.п. 4.1.2. п.4.1. ст. 4 Закону № 2181-III, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Тобто, у самому Законі № 2181-ІІІ прямо передбачено, за яких обставин податковий орган може не визнати декларацію.
Згідно з п 4.1.2. вказаної норми Закону N 2181-III, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
За наведених норм Закону, податковий орган зобов'язаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначених у ній показників та може не визнати податкову звітність як податкову декларацію виключно з підстав заповнення її всупереч правил, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення.
Форму декларації з податку на прибуток підприємства та порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства, що додаються затверджено Наказом ДПА України від 29.03.03р. №143 “Про затвердження форми декларації податку на прибуток підприємства та порядок її складання”, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 271/7592.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого вказаним Наказом, декларація з податку на прибуток підприємства та додатки до неї подаються платником незалежно від того, чи виникло у звітному періоді в платника податкове зобов'язання чи ні.
Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства. Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4 (п. 1.6 Наказу).
Відповідно до п. 4.4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених Наказом ДПА України від 31.12.08р. №827, працівники ОДПС при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність: підписів посадових осіб; печатки платника податків; обов'язкових реквізитів; обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації. У цьому контексті під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року N 118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою. Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію для платників ПДВ.
Як свідчать обставини справи, подана позивачем декларація містить всі необхідні реквізити: назву платника, код за ЄДРПОУ, місцезнаходження платника податків, підписана посадовою особою позивача та скріплена печаткою.
За наведених обставин та правових норм, невизнання податкової декларації з підстав, що викладені у листі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №11369/10/15-111 від 13.05.10р., суд вважає неправомірним.
Приймаючи до уваги висновки суду щодо протиправності дій відповідача в частині невизнання декларації, а також те, що декларація була подана позивачем з дотримання вимог п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону N 2181-III, відповідно до якого податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) - суд вважає обґрунтованим позов в частині зобов'язання відповідача визнати податкову декларацію ТОВ «Епос»з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року такою, що подана своєчасно та відповідно до вимог чинного законодавства України.
Окрім того, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що правила ч. 3 ст. 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом.
З огляду на положення ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вважає, що зазначені в ній способи захисту порушеного права не містять виняткового переліку. Більш того, в абзаці другому ст. 162 КАС України законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За загальним правилом, встановленим у ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - Кодекс), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності дій, отже, як наслідок, дії відповідача щодо невизнання декларації позивача з податку на прибуток за І квартал 2010 року визнаються судом неправомірними.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про можливість в даному випадку задовольнити позовні вимоги частково.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що вимоги ТОВ «Епос»підлягають задоволенню частково.
За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються згідно до ч.3 ст. 94 КАС України на користь позивача відповідно до задоволених вимог з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва щодо невизнання податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Епос»(код ЄДРПОУ 31026977) з податку на прибуток за І квартал 2010 року як податкової звітності з підстав, викладених в листі від 13.05.2010р. №11369/10/15-111.
3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва визнати подану 29.04.2010р. податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Епос»(код ЄДРПОУ 31026977) з податку на прибуток за І квартал 2010 року такою, що подана своєчасно та відповідно до вимог чинного законодавства України.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.5. Судові витрати у розмірі 1,70 грн. присудити на користь ТОВ «Епос»(код ЄДРПОУ 31026977, адреса: 03127, м. Київ, пр.-т. 40-річчя Жовтня, 120, к. 1) за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя П.О. Григорович