Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
"27" січня 2011 р. № 2-а-15830/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов М.О.
за участю секретаря судового засідання М'ясникова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімресурси"
до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова
про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Позивач, ТОВ "Хімресурси", звернувся до Харківського окружного адміністративного з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, в якому просив суд скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0001641540/0 від 14.10.2010 року про визначення податкового зобов'язання ТОВ «Хімресурси»за податком на додану вартість в розмірі 247 895,73 грн., з яких - 177 068,38 грн. за основним платежем та 70 827,35 грн. за штрафними санкціями; стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Хімресурси»суму сплаченого судового збору.
В обґрунтування позову вказано, що позивач вважає повідомлення-рішення № 0001641540/0 від 14.10.2010 року таким, що було прийнято відповідачем з порушенням чинного законодавства та підлягає скасуванню у повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, щодо задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
Судом встановлено, працівниками ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова) 28.09.2010 року була проведена невиїзну документальну перевірку ТОВ «Хімресурси» з питань правомірності формування податкового кредиту в червні 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-південь»та правильності обчислення ПДВ за червень 2010 року.
За результатами проведення перевірки ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова було складено акт від 28.09.2010 року за № 4309/15-409/32676108 яким встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у частині віднесення до складу податкового кредиту червня 2010 року сум ПДВ на загальну суму 177068, 38 грн., які виникли від виконання угод, які визнані нікчемними та в силу ст.. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків і як наслідок не пов'язані з власною господарською діяльністю, чи самим занижено ПДВ до сплати за червень 2010 року на суму 177068,38 грн.
На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова 14.10.2010 року прийнято повідомлення-рішення № 0001641540/0 про визначення податкового зобов'язання ТОВ «Хімресурси»за податком на додану вартість в розмірі 247 895,73 грн., з яких - 177 068,38 грн. за основним платежем та 70 827,35 гри. за штрафними санкціями.
Суд зазначає, що підставою для винесення оскарженого податкового повідомлення рішення є висновок відповідача, що оскільки контрагент позивача ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-Південь»у червні 2010 року виписали на адресу позивача у перевіряємому періоді податкові накладні без декларування відповідної суми податкових зобов'язань які виникли за рахунок відвантаженого товару у червні 2010 року то угода на підставі якої було поставлено товар є нікчемна, а тому позивачем було занижено ПДВ до сплати за червень 2010 року на суму 177068,38 грн.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом та не заперечувалось відповідачем по справі у червні 2010 року ТОВ «Хімресурси»включило до складу податкового кредиту суму в розмірі 177 068,38 грн. на підставі податкових накладних, одержаних від ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-південь». Перелік цих податкових накладних викладений на стор. 3 акту перевірки.
Суд зазначає, що факт поставки товару, розрахунку за отриманий товар, подальшого використання в господарській діяльності (продаж) сторонами по справі не заперечується та підтверджується матеріалами справи.
Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.
Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Враховуючи, що визнаний відповідачем правочин між позивачем та ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-південь»на думку відподача є нікчемним, суд зазначає, що оскільки правочин з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.
Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.
Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-південь» на підписання таких договорів в момент його укладання суду відповідачем не надано.
Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.
Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Суд зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-південь»так і на час судового розгляду ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-південь»знаходиться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також був платником податку на додану вартість.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.
Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків никчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочин укладений між позивачем та ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-південь»є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.
Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" ...не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.."
Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з і придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.
Отже виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові накладні, які виписані ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-південь»на виконання договору є чинними оскільки ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-південь»на час виконакння угоди був платником ПДВ, а отже мав право видавати вище зазначені податкові накладні.
Крім цього суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а отже не подання ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-південь»податкової звітності з ПДВ за червень 2010 року не може свідчити про недійсність укладених та виконаних угод, укладених з моменту державної реєстрації контрагента до моменту виключення його з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних, бо будь які докази тому ,що ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-південь»не здійснював господарські операції відповідачем у відповідності до ст.. 71 КАС України суду надано не було.
Також суд зазначає, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Вище зазначену позицію суду також підтверджується листом ДПАУ № 20289/7/16 -16-17 від 29.09.2010
Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що оскаржене податкове повідомлення рішення № 0001641540/0 від 14 жовтня 2010 року винесено ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова з порушення норм чинного законодавства України.
Судові витрати підлягають стягненню у відповідності до вимог ст.. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімресурси" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова № 0001641540/0 від 14 жовтня 2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімресурси", код 32676108 суму сплачених судових витрат в розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлено 31 січня 2011 року.
Суддя Спірідонов М.О.