Справа № 991/2002/26
Провадження 1-кп/991/30/26
14 травня 2026 року м.Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_11 про виділення матеріалів в окреме провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 березня 2023 року за № 52023000000000114, за обвинуваченням
ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 376-1 КК України,
ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369 КК України,
ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368 КК України,
ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України,
ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 376-1 КК України,
1.Історія провадження
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000114 від 10 березня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 376-1 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 376-1 КК України.
Ухвалою Суду від 05 березня 2026 року у вказаному провадженні призначено підготовче судове засідання.
24 квітня 2026 року Судом задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про звернення з поданням до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду для визначення підсудності у кримінальному провадженні.
12 травня 2026 року Апеляційна палата Вищого антикорупційного судузалишила без задоволення клопотання захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 про направлення кримінального провадження № 52023000000000114 з Вищого антикорупційного суду до Овідіопольського районного суду Одеської області, та подання Вищого антикорупційного суду про визначення підсудності у кримінальному провадженні № 52023000000000114.
До початку судового засідання засобами електронного зв'язку до Суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 , у якому порушено питання про виділення матеріалів кримінального провадження в окреме провадження.
2. Доводи клопотання
Обвинувачений зазначає, що інкриміноване йому кримінальне правопорушення за ст. 376-1 КК України не підпадає під предметну підсудність Вищого антикорупційного суду.
На переконання ОСОБА_8 , у цьому кримінальному провадженні об'єднання матеріалів є незаконним, зокрема через те, що його дії:
(1) не пов'язані єдиним наміром з діями інших обвинувачених;
(2) не містять ознак співучасті;
(3) стосуються самостійних фактичних обставин;
(4) вимагають окремої оцінки доказів та індивідуального встановлення ступеня відповідальності.
ОСОБА_8 звертає увагу, що обвинувачення щодо нього не перетинається з обвинуваченими інших осіб у цьому кримінальному провадженні, більше того, йому нічого не було відомо про існування організованої групи та її складу, до якого він відповідно до обвинувачення не входив.
Фактично, на думку ОСОБА_8 , прокурор використав механізм об'єднання не для забезпечення повноти розслідування, а для штучного формування у суду негативного сприйняття його особи як обвинуваченого через ототожнення з діями інших осіб.
Обвинувачений наголошує, що спільний розгляд справи призводить до порушення його права на захист та недотримання розумних строків розгляду справи.
На підставі цього він просить суд виділити матеріали щодо його обвинувачення в окреме провадження для подальшої передачі за належною підсудністю.
3. Позиція учасників судового засідання
Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні клопотання підтримав, звернув увагу, що він не згоден з ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 травня 2026 року, де неправильно викладено, що його обвинувачення - це вчинення правопорушення за попередньою змовою зі службовими особами, які займають відповідальне становище, оскільки йому інкримінують вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою з ОСОБА_13 , яка не є службовою особою, яка займає відповідальне становище. Також підкреслив, що його дії жодним чином не перетинаються з іншими обвинуваченими в цьому кримінальному провадженні.
Захисник ОСОБА_11 клопотання підтримав та доповнив думку про те, що ОСОБА_8 інкриміновано пособництво ОСОБА_13 , яка відсутня серед обвинувачених. Також захисник зазначив, що обвинувальний акт становить понад 300 сторінок, а відкриті матеріали сторони захисту - 41 том, серед яких обвинувачення щодо ОСОБА_8 - 2 томи, що може завадити оперативності розгляду справи щодо саме цього обвинуваченого.
Прокурор ОСОБА_14 заперечував проти цього клопотання через те що ч. 4 статті 217 КПК передбачено, що матеріали не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту судового розгляду. Прокурор послався на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 травня 2026 року, де Суд окрім визначення підсудності за ВАКС зазначив, що матеріали щодо ОСОБА_8 не можуть розглядатися окремо від загального кримінального провадження, оскільки це єдине кримінальне провадження і виділення матеріалів відносно одного обвинуваченого буде шкодити всьому судовому розгляду.
Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 підтримали.
4. Оцінка та висновки Суду
Заслухавши думки учасників судового засідання, перевіривши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 334 КПК матеріали кримінального провадження можуть об'єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 217 КПК у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об'єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).
Частинами 3, 4 статті 217 КПК визначено, що у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень. Матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
Виходячи із вищенаведених положень КПК, об'єднання чи виділення судових справ є правом, а не обов'язком суду, та основним критерієм такого є доцільність для забезпечення виконання завдань кримінального провадження.
Відповідно до змісту обвинувального акта в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_8 в період часу з 17 січня 2023 року до 04 квітня 2023 року, будучи обізнаним про діяльність організованої групи та її учасників, в інтересах третіх осіб, сприяв незаконному втручанню в роботу автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3», що функціонує в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області з метою розподілу судових справ про самостійне виховання батьком дитини на заздалегідь визначеного суддю вказаного суду ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Зокрема, ОСОБА_8 на виконання свого умислу, усвідомлюючи кримінально протиправний характер своїх дій, прохав консультанта суду ОСОБА_15 , яка здійснює реєстрацію судових справ в автоматизованій системі документообігу суду та забезпечує автоматизований розподіл судових справ, здійснити втручання в роботу такої системи з метою розподілу справ на заздалегідь визначеного суддю. Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у пособництві в умисному внесенні неправдивих відомостей чи несвоєчасного внесення відомостей до такої системи, несанкціонованих дій з інформацією, що міститься в таких системах, чи іншого втручання в роботу таких систем, службовою особою, яка має право доступу до автоматизованої системи, що функціонує в суді, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 376-1 КК України.
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 12 травня 2026 року зазначила, що згідно матеріалів провадження, інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення розслідувалось з іншими в одному кримінальному провадженні №52023000000000114, єдиний обвинувальний акт у якому надійшов на розгляд Вищого антикорупційного суду. З урахуванням вищенаведеного та враховуючи, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000114 підсудний саме Вищому антикорупційному суду, а ОСОБА_8 та ОСОБА_7 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень за попередньою змовою групою осіб та їм відведено роль пособників, обвинувальний акт щодо них також підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом. Крім того, розгляд кримінального провадження в одному суді сприятиме забезпеченню повноти та ефективності судового розгляду та процесуальній економії часу. Натомість, розгляд проваджень різними судами вимагав би подвійного дослідження одних і тих же доказів, заслуховування пояснень учасників з одних і тих самих питань в двох різних судових провадженнях, що не сприятиме дотриманню прав їх учасників.
Крім того Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду наголошує, що інкриміновані дії обвинувачених у цій справі були об'єднані спільним злочинним наміром.
Відхиляючи доводи обвинуваченого ОСОБА_8 щодо висновків, викладених в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 травня 2026 року (зокрема, щодо вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою зі службовими особами, які займають відповідальне становище), слід звернути увагу, що Суд першої інстанції не здійснює правового аналізу та не оцінює мотиви Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, наведені у вказаній ухвалі.
Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_8 про помилковість наголошення в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 травня 2026 року, про вчинення ним правопорушення за попередньою змовою зі службовими особами, які займають відповідальне становище, Суд наголошує, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Згідно з імперативними приписами ч. 1 ст. 337 КПК України, єдиним процесуальним документом, який визначає межі судового розгляду, є обвинувальний акт. Оскільки в обвинувальному акті прокурором не інкриміновано вказану кваліфікуючу ознаку, суд має здійснювати судовий розгляд суворо в межах висунутого обвинувачення.
Щодо доводів обвинуваченого про те, що спільний розгляд справи призводить до порушення його права на захист та розгляду справи в розумні строки, Суд звертає увагу, що виділення матеріалів щодо обвинуваченого ОСОБА_8 призведе до необхідності повторного дослідження значного обсягу письмових доказів та допиту свідків, як наслідок, додаткового навантаження на Суди, органи прокуратури та спричинить складнощі для учасників процесу, що також вплине на розумні строки розгляду справи.
Таким чином, в цьому випадку виділення з цієї справи окремого судового провадження вочевидь ускладнить повний та всебічний судовий розгляд, негативно вплине на якість та ефективність здійснення судового провадження та не забезпечить дотримання розумних строків його розгляду. Тому Суд не вбачає підстав для виділення окремого провадження.
Керуючись статтями 217, 334, 372 КПК України суд,
У задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 та клопотання захисника ОСОБА_11 про виділення матеріалів кримінального провадження в окреме провадження - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1