Копія
21 січня 2011 р. Справа № 2а-6281/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соколова В.М.
за участю секретаря судового засідання-Шаповал Є.А.,
представника позивача - Оніщенко О.В.
представників відповідача - Циганенко А.К., Остапенко В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мелькарт»до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій ,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелькарт» (далі -позивач, ТОВ «Мелькарт») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі -відповідач, ДПІ в м. Суми) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000112312/0/8631 від 12.02.2010 р. та рішення про застосування фінансових санкцій № 0001482304/8630 від 12.02.2010 р.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що податкове повідомлення-рішення № 0000112312/0/8631 від 12.02.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 189 183 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем в розмірі 116 046 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 73 137 грн. 00 коп., не відповідає чинному законодавству, оскільки відсутні правові підстави для включення ДПІ в м. Суми грошових надходжень від приватних підприємців до складу валового доходу ТОВ «Мелькарт», а висновки по вказаному питанню, викладені в акті перевірки № 607/2312/35068408/5 від 01.02.2010 р., є необґрунтованими та незаконними. Позивач наголошував, що рішення про застосування фінансових санкцій № 0001482304/8630 від 12.02.2010 р., яким ТОВ «Мелькарт»визначено суму штрафних санкцій в розмірі 776 грн. 26 коп., є також незаконним та необґрунтованим, оскільки на момент проведення відповідачем перевірки закінчився передбачений ст.. 250 Господарського кодексу строк в 1 рік для притягнення підприємства до відповідальності за відповідний вид правопорушення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з вищезазначених підстав підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представники відповідача з позовними вимогами не погодились з підстав, визначених у запереченні на позов (а.с. 228-230), вважають оскаржувані податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій законними та обґрунтованими, в зв'язку з чим просять в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Мелькарт»зареєстровано відділом державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності Сумської міської ради 20 квітня 2007 р. як юридична особа та знаходиться на обліку ДПІ в місті Суми як платник податків.
На підставі направлень № 5002 від 28.12.2009 р. та № 267 від 21.01.2010 р. посадовими особами ДПІ в м. Суми проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Мелькарт»на предмет дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 23.04.2007 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої 01 лютого 2010 року був складений акт № 607/2312/35068408/5 (а.с. 14-76).
На підставі висновків, викладених в указаному акті перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112312/0/8631 від 12.02.2010 р., яким ТОВ «Мелькарт» за порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток в розмірі 189 183 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем -116 046 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями -73 137 грн. 00 коп. (а.с. 9) та рішення про застосування фінансових санкцій № 0001482304/8630 від 12.02.2010 р., яким позивачу за порушення ч. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», визначено суму штрафних санкцій в розмірі 776 грн. 26 коп. (а.с. 10).
Не погодившись із висновками, викладеними у вищезазначеному акті перевірки, листом № 11 від 04.02.2010 р. позивачем були подані заперечення (а.с. 77-82).
На указані заперечення ДПІ в м. Суми була надана відповідь № 7784/10/23-121 від 09.02.2010 р., згідно якої висновки акту перевірки № 607/2312/35068408/5 від 01.02.2010 р. визнані правомірними (а.с. 83-89).
На переконання суду податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0000112312/0/8631 від 12.02.2010 р. відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України огляду на наступне.
В ході проведення планової перевірки ТОВ «Мелькарт»відповідачем було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що протягом 2007 року на розрахунковий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 535 681, 00 грн. від фізичних-осіб підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, як оплата за ковбасні вироби згідно накладних за період до державної реєстрації ТОВ «Мелькарт»(державна реєстрація позивача як суб'єкта господарювання відбулась 20.04.2007 р.), а саме:
- від ФОП ОСОБА_4 в травні -липні 2007 року надійшли кошти в сумі 134 090, 00 грн. за ковбасні вироби згідно накладної № 7311 від 01.12.2006 року;
- від ФОП ОСОБА_5 в травні -липні 2007 року надійшли кошти в сумі 205 605, 00 грн. за ковбасні вироби згідно накладної № 7414 від 05.01.2007 року;
- від ФОП ОСОБА_6 в травні -липні 2007 року надійшли кошти в сумі 195 986, 00 грн. за ковбасні вироби згідно накладної № 1545 від 09.10.2006 року.
Зазначені обставини не заперечувались сторонами в судовому засіданні.
Відповідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтями 8, 9 указаного Закону встановлено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати визначені Законом обов'язкові реквізити.
Так, під час проведення перевірки, в якості первинних документів бухгалтерського обліку по господарським відносинам з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, позивачем були надані договори цесії від 16.05.2007 р., укладені з ТОВ «Торгово-промисловий фонд». Згідно указаних договорів ТОВ «Мелькарт»набуло право вимоги та стало кредитором ФОП ОСОБА_5 на суму 47 389, 13 грн. за договором від 29.06.2006 року та кредитором ФОП ОСОБА_4 на суму 44 609, 81 грн. за договором від 29.06.2006 р. При цьому, ніяких документів, в тому числі і договорів цесії, на підставі яких позивач став кредитором ФОП ОСОБА_6, надано не було.
В той же час, твердження позивача про те, що сума коштів, яка надійшла на розрахунковий рахунок від підприємців в розмірі 535 681, 00 грн. була включена ТОВ «Мелькарт»до валового доходу і відображена в податковій звітності, оскільки це кошти отримані: від ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 по договорам цесії в сумі 91 998, 94 грн.; та від ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_6 за фактично поставлену позивачем продукцію по договорам купівлі-продажу в сумі 443 682, 06 грн. (535 681, 00 -91 998, 94 грн.), не можуть братись судом до уваги та не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи з огляду на наступне.
Згідно укладеного 16 травня 2007 року договору цесії з ТОВ «Торгово-промисловий фонд», позивач став кредитором ФОП ОСОБА_5 на суму 47 389, 13 грн. по договору купівлі-продажу від 29.06.2006 року. На розрахунковий рахунок ТОВ «Мелькарт»в 2007 році від ФОП ОСОБА_5 надійшли кошти в сумі 205 605, 00 грн. При цьому, підставою для сплати цих коштів визначено не договір цесії чи договір купівлі-продажу від 29.06.2006 року, а видаткова накладна № 7414 від 05.01.2007 року.
Аналогічно, згідно укладеного 16 травня 2007 року договору цесії з ТОВ «Торгово-промисловий фонд», позивач став кредитором ФОП ОСОБА_4 на суму 44 609, 81 грн. по договору купівлі-продажу від 29.06.2006 року. На розрахунковий рахунок ТОВ «Мелькарт»в 2007 році від ФОП ОСОБА_4 надійшли кошти в сумі 134 090, 00 грн. При цьому, підставою для сплати цих коштів визначено не договір цесії чи договір купівлі-продажу від 29.06.2006 року, а видаткова накладна № 7311 від 01.12.2006 року.
Зазначені обставини зафіксовані в аті перевірки та не заперечуються сторонами.
Також, матеріалами справи підтверджено, що протягом 2007 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Мелькарт»від ФОП ОСОБА_6 надійшли кошти в сумі 195 986, 00 грн. При цьому, підставою для сплати цих коштів визначено не договір/договори купівлі-продажу чи накладні, рахунки та ін., надані ТОВ «Мелькарт»після 20.04.2007 року, а видаткова накладна № 1545 від 09.10.2006 року.
Підпунктом 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Валовим доходом, згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. При цьому, відповідно п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 згаданого Закону, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді та вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.
Безповоротною фінансовою допомогою, зокрема, є сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод (п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Таким чином, оскільки ТОВ «Мелькарт»отримало від фізичних осіб -підприємців грошові кошти в сумі 535 681, 00 грн. не за фактично поставлені товари чи надані послуги, а також враховуючи те, що повернення або інша компенсація цих коштів не передбачається, на переконання суду, відповідач дійшов правильного висновку щодо порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тобто, висновки відповідача викладені акті перевірки, щодо заниження позивачем податку на прибуток в сумі 116 046, 00 грн. є правомірними.
Відповідно п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», в разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання такого платника податків.
Пунктом 20.1 ст. 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом. Так, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно до нараховує суму податкового зобов'язання платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Отже, враховуючи наведені обставини, виходячи із системного аналізу указаних норм, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000112312/0/8631 від 12.02.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 189 183 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем в розмірі 116 046 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 73 137 грн. 00 коп., є законним, обґрунтованим та відповідає ч. 3 ст. 2 КАС України, а вимоги позивача щодо його скасування -необґрунтованими.
Водночас, суд вважає обґрунтованими вимоги ТОВ «Мелькарт»щодо скасування рішення відповідача про застосування фінансових санкцій № 0001482304/8630 від 12.02.2010 р. яким позивачу за порушення ч. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», визначено суму штрафних санкцій в розмірі 776 грн. 26 коп., виходячи з наступного.
Як встановлено в ході перевірки та зазначено в акті № 607/2312/35068408/5 від 01.02.2010 року в період з 12.06.2007 року по 20.07.2007 року ТОВ «Мелькарт»здійснювало торгівельну діяльність без придбання торгового патенту у ДПІ в м. Суми, що є порушенням ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Відповідно ч. 1 ст. 8 згаданого вище Закону за здійснення операцій, без одержання відповідних торгових патентів, суб'єкти господарювання сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту.
Указаний штраф за своєю правовою природою, відповідно ст.ст. 216, 217, 238, 239 Господарського кодексу України є адміністративно-господарською санкцією. Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
З огляду на викладене, враховуючи положення указаних норм, а також те, що фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 776, 26 грн. застосовані до ТОВ «Мелькарт»за порушення Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», допущені в період з 12.06.2007 року по 20.07.2007 року, суд дійшов висновку про те, що рішення про застосування фінансових санкцій № 0001482304/8630 від 12.02.2010 р. не відповідає ч. 3 ст. 2 КАС України, а вимоги позивача щодо його скасування є обґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 17, 71, 94, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелькарт»до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій -задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в м. Суми від 12 лютого 2010 року № 0001482304\8630 про застосування до ТОВ «Мелькарт»штрафних санкцій в сумі 776 гривень 26 копійок.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) В.М. Соколов
З оригіналом згідно
Суддя В.М. Соколов
Повний текст постанови складений 26.01.2011 року.