Справа № 758/9475/25
18 травня 2026 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Петрова Д.В., при секретарі судового засідання Сідько І.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Самофалової Оксани Юріївни про забезпечення позову у цивільній справі № 758/9475/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Білан Євген Георгійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Поповченко Юлія Вікторівна, про визнання довіреності недійсною, визнання договору дарування частки будинку недійсним, скасування державної реєстрації права власності,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва із вищезазначеною позовною заявою.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08.07.2025 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
14.05.2026 від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Самофалової О.Ю. на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову.
В обґрунтування своєї заяви представник позивача зазначає, що предметом позову у даній справи є визнання недійсною довіреності, виданої 16.11.2023 та визнання недійсним договору дарування 1/2 частки житлового будинку (літера А) із земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:85:218:0041 площею 0.0332 га на якій він розташований за адресою: АДРЕСА_1 укладений 16.12.2023.
Водночас, позивачу стало відомо, що відповідачем було відчужено 1/2 частки спірного житлового будинку та земельної ділянки.
Таким чином, позивач вважає, що з метою недопущення подальшого розпорядження відповідачем спірної частини житлового будинку та земельної ділянки необхідно застосувати заходи забезпечення позову щодо вказаного майна та накласти на нього арешт.
Сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
При цьому, виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду.
Разом з тим, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, шляхом заборони вчиняти певні дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Також суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, а також є необхідними і для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів та безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, враховує необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частки житлового будинку (літера А) із земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:85:218:0041 площею 0.0332 га на якій він розташований за адресою: АДРЕСА_1 укладений 16.12.2023, що є предметом спору у даній справи.
Водночас, в обґрунтування заявленої заяви про забезпечення позову, представник позивач зазначає, що йому нещодавно стало відомо, що відповідачем було відчужено 1/2 частки спірного житлового будинку та земельної ділянки.
Проте, як вбачається з витягу з ДЗК про земельну ділянку номер 8000000000:85:218:0041 та інформаційної довідки № 463738286 від 03.04.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, спірне майно було відчужено ще до подання позовної заяви, тобто до відкриття провадження у справі та виникнення судового спору між сторонами.
При цьому, заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Окрім цього, представник позивача зазначає, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту є співмірним, однак представником позивача в заяві про забезпечення позову не наведено жодних доказів, які б підтверджували таку співмірність, оскільки представником позивача не вказано вартість такого майна (або його частини).
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем у заяві про вжиття заходів щодо забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань, які б свідчили про існування очевидної небезпеки істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які позивач просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 152, 153, 353 ЦПК України, суд,
Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Самофалової Оксани Юріївни про забезпечення позову у цивільній справі № 758/9475/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Білан Євген Георгійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Поповченко Юлія Вікторівна, про визнання довіреності недійсною, визнання договору дарування частки будинку недійсним, скасування державної реєстрації права власності - залишити без задоволення.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Дмитро ПЕТРОВ