Справа № 2а-6155/10/1770
05 січня 2011 року 12год. 40хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Сарненському районі про стягнення заборгованості, -
Позивач - Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Сарненському районі про стягнення невідшкодованих витрат, а саме: щомісячну державну адресну допомогу пенсіонерам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання за період з 01.07.2010р. по 30.11.2010р. на суму - 220 432 грн. 60 коп., пенсію ОСОБА_1 за період з 01.07.2010р. по 30.11.2010р. на суму 762 грн. 60 коп., допомогу на поховання померлого пенсіонера (та витрати на доставку цієї допомоги) - на суму 130 грн. 22 коп., всього на загальну суму 221 325,42 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, позивач у поданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав повністю та просив розглянути справу за відсутності представника.
У своїй позовній заяві позивач посилається на "Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року №5-4/4, яким визначено механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у поданому суду клопотанні позовні вимоги заперечив та просив розглянути справу за відсутності представника.
У письмових запереченнях на адміністративний позов, відповідач зазначив, що статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" не передбачено такого виду соціальних виплат, що має здійснюватись та відшкодовуватись Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, як щомісячна державна адресна допомога, витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Крім того, зазначив, що згідно п.5 "Порядку відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", органи Пенсійного фонду України повинні проводити з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах, містах обласного значення звірення затрат по особових справах потерпілих та складають акт щомісячної звірки по особовим справам потерпілих, який подають відповідно до Головних управлінь ПФУ та управлінь Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві. Таким чином відповідач наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог, оскільки в ВВД Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві не заведені справи на потерпілих, а загальне відшкодування витрат має проводитись на централізованому рівні. Щодо допомоги на поховання, то відповідно до ст. 34 п.8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, у разі смерті потерпілого від нещасного випадку витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком визначеним Кабінетом Міністрів України.
03.10.2008 року № 45 правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийнято Постанову “Про витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання”, де зазначено, що витрати на поховання проводяться якщо смерть настала за обставин, за яких настає страховий випадок, при цьому вказано, що якщо сім'я отримує допомогу на поховання відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” то сума витрат на поховання зменшується на суму цієї допомоги. Отже, у разі відсутності довідки медичних органів про встановлення причинного зв'язку смерті з отриманим каліцтвом Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві не відшкодовуються ні витрати на поховання, ні допомога на поховання.
Відповідно до ч. 3 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Суд виходив з такого.
У відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набув чинності з 01.04.2001 року, дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.
Згідно з п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві" від 22.02.2001 року, який набув чинності з 01.04.2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Судом встановлено, що за період з 01 липня 2010 року по 30 листопада 2010 року позивачем було виплачено щомісячної державної адресної на суму 220 432,60 грн., суми пенсії ОСОБА_1 із 01 липня 2010 року по 30 листопада 2010 року на суму 762,60 грн., допомоги на поховання сім'ї померлого пенсіонера (в т.ч. витрати на доставку цієї допомоги) за серпень 2010р. - на суму 130,22 грн., у тому числі витрати позивача з виплати і доставки вищезазначених платежів. Всього витрати позивача з виплати і доставки обумовлених платежів складають 221 325,42 грн.
Вказані суми витрат відповідач не прийняв до заліку, про що сторони склали акти та таблиці розбіжностей. Дані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами: розрахунком суми позову (а.с.5); Актами щомісячної звірки витрат особових справах потерпілих яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника,який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за липень-листопад 2010 року (а.с.7, 10, 13, 16, 19), таблицями розбіжностей за липень-листопад 2010 року (а.с.6, 9, 12, 15, 18), довідками про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, по Сарненському району Рівненської області за липень-листопад 2010 року (а.с. 8, 11, 14, 17, 20), які підписані сторонами у справі; копіями витягів із актів огляду у МСЕК ОСОБА_1 та копією акту про нещасний випадок форми Н-1(а.с.21-24). Копії доументів завірені належним чином.
Відповідно до п. 3 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року № 5, відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094. Відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій. Даний перелік є вичерпним і до нього не внесено "адресну допомогу до пенсії", яка призначена і виплачена позивачем згідно Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", а також і відшкодування підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам. Доказом цього є також і той факт, що Закон України "Про пенсійне забезпечення" передбачає лише поняття "цільової грошової допомоги (преамбула Закону та ст. 85). В додатку № 1 до Порядку, яким затверджено форму списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності також передбачено лише графу для вказівки розміру виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.
Частиною першою пункту 6 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Крім того, у відповідності до ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілій особі має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, разом з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України складають акт щомісячної звірки за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Акт), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню. На підставі Акту узгоджується Довідка про відшкодування (Головним управлінням Пенсійного фонду та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування), згідно якої на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, Фонд соціального страхування перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду України (це передбачено пунктами 6 та 7 Порядку).
Таким чином, Порядком передбачено перерахування відповідних коштів лише на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України. Тобто, відповідно до вимог Порядку, сторони у даній справі позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.
Правова підстава позову для зобов'язання відповідача вчинити дії по прийняттю до загального заліку для подальшого відшкодування витрати з виплати адресної допомоги в даний час в законодавстві відсутня. Позивач не визначився, у якому вигляді повинно відбутися таке прийняття до заліку. Порядок не передбачає форми для такого документу.
Відповідно до ч. 8 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року № 826, затверджено Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, яким передбачено, що витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
Крім того, в ч. 9 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та п. 6.1.6 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат (надалі Порядок), затвердженого постановою правління Фонду ССНВ України 27.04.2007 року № 24, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22.06.2007 року за № 715/13982, вказано, що причинний зв'язок смерті потерпілого та одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Позивач не надав доказів допомоги на поховання управлінням Пенсійного фонду в Сарненському районі Рівненської області на підставі відповідних медичних висновків. В той же час судом враховано, що виплата допомоги на поховання передбачена також статтею 91 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно якої у разі смерті пенсіонера його сім'ї або особі, яка здійснила похорон, допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії виплачується органами Пенсійного фонду України.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що до задоволення не підлягають. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач підписав акти щомісячних звірок з таблицями розбіжностей, які є невід'ємними частинами актів, отже в такому вигляді і мають подаватись до Головного управління Пенсійного фонду та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування. При цьому до застосування Порядок не підлягає, оскільки він розрахований лише на випадки відсутності між Фондами спорів стосовно прийняття до заліку виплачених коштів.
Судові витрати, відповідно до статті 94 КАС України, на користь сторони - суб'єкта владних повноважень не присуджувалися, оскільки доказів їх понесення стороною суду не надано. Позивач від сплати судових витрат звільнений у встановленому ДКМУ “Про державне мито” порядку (стаття 4).
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позивачу - управлінню Пенсійного фонду України в Сарненському районі в задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Борискін С.А.