Справа № 2а-4479/10/1770
22 грудня 2010 року 17год. 19хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Яковлєв Ю.В.
відповідача: представник Бухта Н.А., Сидорчук М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс"
до Державної податкової інспекції у м.Рівне
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000672344/0/23-318 від 13 вересня 2010 року
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" (далі -ТОВ "Рівнетранссервіс") звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі -ДПІ у м.Рівне) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000672344/0/23-318 від 13.09.2010 року.
В судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримані представником позивача, який покликається на те, що товариством правомірно розраховано суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року. Доводить, що податковим органом під час перевірки, результати якої оспорюються, не було встановлено жодних порушень щодо відображення позивачем в декларації з ПДВ за травень 2010 року сум податкових зобов'язань, натомість підтверджено наявність і відповідність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит. Зазначає, що непідтвердження в ході зустрічних перевірок постачальників факту декларування ними суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем в ціні товару, до складу своїх податкових зобов'язань, не впливає на право ТОВ "Рівнетранссервіс" по віднесенню відповідної суми до складу податкового кредиту та наступного заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість. На підтвердження своїх доводів зазначає норми пп.7.2.1 пп.7.2.3 пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. На таких підставах просить позов задовільнити.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали. Вказують, що ТОВ "Рівнетранссервіс" в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/94-ВР від 03.04.1997 року сформувало податковий кредит в тому числі за рахунок віднесення до його складу податку на додану вартість, сплаченого в ціні нафтопродуктів, придбаних у ТОВ "Онікс-Союз" та ТОВ "Агрохімхолдінг", щодо першого з яких відсутня інформація про подану за травень 2010 року декларацію з податку на додану вартість, а щодо другого -подана ним податкова декларація з ПДВ за травень 2010 року в ДПІ за місцем реєстрації прийнята лише «до відома». Відтак, податковим органом правомірно констатовано, що суми податку на додану вартість фактично до бюджету не сплачені, а отже позивачем заявлена до відшкодування з бюджету сума завищена. Відповідно вважають, що податковим органом правомірно та обґрунтовано прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. На таких підставах просять в позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення пред-ставників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Судом встановлено, що ТОВ "Рівнетранссервіс" у встановлені законодавством терміни подало до ДПІ у м.Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, в якій задекларувало суму податкового кредиту в розмірі 126454 грн., від'ємне значення 119683 грн., а залишок від'ємного значення з урахуванням рядку 23 - 464386 грн. включило до рядку 26 даної декларації (а.с.75-77).
Згідно додатку №5 до даної декларації -Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, до складу податкового кредиту включено ПДВ в сумі 25990,00 грн. по контрагенту з індивідуальним податковим номером 354290226550, що є номером ТОВ "Агрохімхолдінг", та ПДВ в сумі 32288,11 грн. по контрагенту з індивідуальним податковим номером 360193026556, що є номером ТОВ "Онікс-Союз" (а.с.82-83).
Вказані суми ПДВ підтверджені податковими накладними виписаними ТОВ "Онікс-Союз" №277 від 27.05.2010 року на суму ПДВ 16116,27 грн., №286 від 31.05.2010 року на суму ПДВ 16171,84 грн. (а.с.121,125) та податковою накладною виписаною ТОВ "Агрохімхолдінг" №14 від 19.05.2010 року на суму ПДВ 25990,00 грн. (а.с.130), які в свою чергу відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за період з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року (а.с.113-117).
Господарські операції з придбання дизпалива у вказаних контрагентів оформлені договорами, накладними та актами приймання-передачі (а.с.118-120, 122-124, 128-129, 132-136). Сплата позивачем ПДВ в складі вартості дизпалива підтверджена платіжними дорученнями (а.с.126-127,131).
В декларації з ПДВ за червень 2010 року ТОВ "Рівнетранссервіс", маючи від'ємне значення між різницею податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, задекларувало суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на рівні 119683,00 грн., що дорівнює від'ємному значенню декларації за травень 2010 року, і відповідно включає в себе в тому числі 58278,11 грн. -ПДВ по операціям з ТОВ "Агрохімхолдінг" та ТОВ "Онікс-Союз" (а.с.102-112).
З 20.08.2010 року по 27.08.2010 року ДПІ у м.Рівне проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Рівнетранссервіс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року, з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року, за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року, за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року. Її результати оформлені актом №1267/1007/23-300/33276798 (а.с.6-41). На акт перевірки позивачем подавались заперечення, які відповідачем відхилені (а.с.42-47).
На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №000672344/0/23-318 від 13.09.2010 року, згідно з яким ТОВ "Рівнетранссервіс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на 58278,11 грн. (а.с.48).
Вказане податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках акту перевірки про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту у травні 2010 року суми ПДВ сплаченої по операціям з ТОВ "Агрохімхолдінг" та ТОВ "Онікс-Союз" і обумовлюється розбіжностями, встановленими завдяки системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України (а.с.73-74), а саме на відсутності даних щодо декларування у даному періоді ТОВ "Агрохімхолдінг" та ТОВ "Онікс-Союз" відповідної суми податкових зобов'язань по операціям з позивачем, а також на інформації, одержаній від ДПІ у Печерському районі м.Києва, де мають зареєстроване місцезнаходження ТОВ "Агрохімхолдінг" та ТОВ "Онікс-Союз" про неможливість провести зустрічні перевірки в зв'язку з тим, що за даними АІС РПП стан платників визначено як: «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням»та «направлено запит на встановлення місцезнаходження», відповідно (а.с.137-144).
Зазначене податкове повідомлення-рішення мотивоване порушенням позивачем вимог п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.
Згідно з нормою п.1.8. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
В свою чергу, згідно з нормою п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Вказаним нормативно-правовим актом передбачений і порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Також в пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Наданими до матеріалів справи документами та актом перевірки податкового органу підтверджено, що постачальниками дизельного пального позивачу були виписані податкові накладні, що містять всі, передбачені п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону, реквізити. Контрагенти позивача були і є зареєстрованими платниками податку на додану вартість. Відповідно, податковий кредит, сформований позивачем на підставі виписаних ними податкових накладних, вважається підтвердженим. В документообігу позивача господарські операції з вищеназваними контрагентами належним чином оформлені і факт їх вчинення податковим органом під сумнів не ставиться.
Фактично висновки податкового органу, які лягли в основу спірного податкового повідомлення-рішення базуються виключно на даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, відповідно до якої, відсутня інформація про подані вищеназваними платниками податків -контрагентам позивача декларації з ПДВ за травень 2010 року та на відповідях ДПІ у Печерському районі м.Києва про неможливість проведення зустрічних перевірок.
Разом з тим, Закон України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в залежність від обов'язкової наявності матеріалів зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками. Таким чином, та обставина, що звітність попереднього у ланцюгу постачання товару постачальника з якихось обставин прийнята податковим органом за місцем його реєстрації лише «до відома», і відповідно не внесена в базу даних, по якій проводиться автоматичне співставлення податкового кредиту і податкових зобов'язань на рівні ДПА України, не впливає на право позивача (покупця) по віднесенню до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальнику товару та наступного заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість. Питання від'ємного значення суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо навіть якість контрагенти в ланцюгу постачання і не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальниками дизельного пального у ланцюгу постачання сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку позивачу, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.
Відповідач не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускали його контрагенти, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.
Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними.
Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки дизельного палива позивачу.
Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань відповідачем не встановлено, наявність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, встановлено матеріалами справи, а будь-які обставини, які б засвідчували факт недобросовісності самого платника, відсутні.
За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованої ним суми бюджетного відшкодування згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог статей 7 та 8 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який був постачальником товарів, на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.
З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку про те, що вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000672344 /0/23-318 від 13.09.2010 року підлягають до задоволення.
Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №000672344/0/23-318 від 13 вересня 2010 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року в розмірі 58278,11 грн.
Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Друзенко Н.В.