20 травня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/699/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану";
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 17.11.2021, у період з 24.02.2022 по 12.04.2022 брав безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України та під час прориву з оточення міста Маріуполь 12.03.2022 отримав вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку та акубаротравму. З 12.04.2022 по 16.02.2023 перебував у полоні, що підтверджується відповідною довідкою Служби безпеки України. Позивач вказав, що є учасником бойових дій та особою, стосовно якої було встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Позивач зазначив, що до виключення зі списків особового складу військової частини у березні 2025 року подав рапорт про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, передбаченої постановою КМУ від 11.02.2025 №153, а 28.01.2026 повторно звернувся із відповідною заявою. Листом військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2026 №996/окп йому відмовлено у виплаті винагороди з мотивів непоширення на нього дії Постанови КМУ №153. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки він у віці до 25 років проходив військову службу під час воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях, отримав поранення та перебував у полоні, що, на його думку, відповідає умовам пункту 4 Постанови №153. Також позивач наголосив на відсутності фактів притягнення до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності.
Представник відповідача подав відзив, у якому заперечив проти позову, вказавши, що позивач уклав контракт про проходження військової служби у 2021 році, тобто до введення воєнного стану та до набрання чинності Постановою КМУ №153. На думку відповідача, дія зазначеної постанови поширюється виключно на осіб, які були прийняті або призвані на військову службу саме під час воєнного стану, починаючи з 24.02.2022, а тому позивач не належить до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової винагороди. Відповідач також вказав, що ретроактивна дія Постанови №153 поширюється лише на осіб, прийнятих або призваних на військову службу в період з 24.02.2022 до 12.02.2025, однак не охоплює військовослужбовців, які уклали контракт до введення воєнного стану. Крім того, відповідач зазначив про пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого ч.5 ст.122 КАС України (а.с.31-32).
У відповідь на відзив позивач послався на те, що Постанова №153 пов'язує право на отримання винагороди не виключно з датою укладення контракту, а із фактом проходження військової служби під час воєнного стану особами відповідної вікової категорії. На думку позивача, укладення контракту до 24.02.2022 не виключає можливості застосування до нього положень Постанови №153, оскільки під час воєнного стану він продовжував проходити військову службу, брав участь у бойових діях, був поранений та перебував у полоні (а.с.39-44).
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 17 листопада 2021 року (а.с.14-15).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 19.02.2025 №48-РС позивача звільнено з військової служби у запас (у зв'язку із звільненням з полону).
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.03.2025 №65 позивача з 03.03.2026 було виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення, а з котлового - 04.03.2025 (а.с.18).
Згідно з посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , виданим 27.06.2025, позивач є учасником бойових дій (а.с.13).
Довідкою Служби безпеки України №33/8-М-384д від 20.03.2023 також підтверджено перебування позивача у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України у період з 12.04.2022 по 16.02.2023 (а.с.19).
Довідкою про обставини травми підтверджено, що 12.03.2022 під час ведення оборони міста Маріуполь в результаті ворожого обстрілу позивач отримав вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку та акубаротравму (а.с.21).
Відповідно до довідки про безпосередню участь у бойових діях позивач у період з 24.02.2022 по 12.04.2022 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України (а.с.22).
15.01.2026 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із рапортом про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (а.с.16).
Листом військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2026 №996/окп позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової винагороди з посиланням на те, що він не підпадає під дію Постанови КМУ №153, оскільки контракт про проходження військової служби укладено до введення воєнного стану (а.с.17).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду.
Матеріалами справи підтверджено, що 15.01.2026 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із рапортом про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень відповідно до Постанови №153 (а.с.16).
Листом військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2026 №996/окп позивачу відмовлено у виплаті такої винагороди (а.с.17).
Інших звернень позивача щодо виплати спірної винагороди та доказів надання йому відповідачем інших відповідей матеріали справи не містять.
До суду із даним позовом позивач звернувся 10.02.2026, тобто в межах місячного строку, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
За таких обставин суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.
Стосовно наявності у позивача права на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною 4 статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 було затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Згідно з пунктом 2 Положення, громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.
Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктами 2, 3 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Цього ж дня Президент України видав Указ № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", яким оголошено проведення загальної мобілізації.
В подальшому, відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Постанова № 153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).
Підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 153 (у первинній редакції) було установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу; Збройні Сили; Міністерство оборони; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.
Пунктом 4 Постанови №153 було установлено, що:
особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 153 (у чинній редакції) установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 установлено, що:
громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;
виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;
проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант»;
проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.
Аналіз первинної та чинної редакції Постанови №153 свідчить, що як у первинній, так і у чинній редакції пункту 4 зазначеної постанови законодавець визначив спеціальне коло осіб, яким виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах.
Із змісту абзацу другого пункту 4 як первинної, так і чинної редакції Постанови №153 убачається, що право на отримання винагороди мають особи рядового, сержантського і старшинського складу, які одночасно відповідають таким умовам:
- до набрання чинності Постановою № 153, тобто до 11 лютого 2025 року, у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу;
- таке прийняття або призов відбулися під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX;
- проходять військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях або правоохоронних органах спеціального призначення;
- брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 11 лютого 2025 року.
При цьому абзаци третій та четвертий пункту 4 Постанови №153 визначають особливості виплати винагороди залежно від тривалості участі у бойових діях, а також передбачають виплату винагороди у повному обсязі особам, які брали участь у бойових діях менше шести місяців у зв'язку із пораненням або перебуванням у полоні.
Разом з тим зазначені положення не змінюють та не скасовують базову умову, визначену абзацом другим пункту 4 Постанови №153, а саме - факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану.
Суд звертає увагу, що як первинна, так і чинна редакція Постанови №153 прямо використовують формулювання "були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану". Таке нормативне формулювання є чітким, однозначним та не допускає розширеного тлумачення щодо поширення дії постанови на осіб, які уклали контракт до введення воєнного стану.
Зміни, внесені до Постанови №153, також не змінили визначальної умови щодо часу прийняття на військову службу, а лише розширили перелік суб'єктів експериментального проєкту та уточнили окремі категорії військовослужбовців, яким також може виплачуватися винагорода.
Судом установлено та не заперечується, що позивач уклав контракт про проходження військової служби 17.11.2021, тобто до введення воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX.
Отже, позивач не був прийнятий або призваний на військову службу під час воєнного стану у розумінні пункту 4 Постанови №153.
Доводи позивача, що проходження ним військової служби під час воєнного стану саме по собі є достатньою підставою для виплати винагороди, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони суперечать буквальному змісту пункту 4 Постанови №153, який пов'язує виникнення права на виплату саме з фактом прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану.
Суд також відхиляє доводи позивача про те, що укладення контракту до 24.02.2022 є самостійною підставою проходження військової служби під час воєнного стану та не виключає права на отримання винагороди, оскільки зазначене тлумачення фактично змінює зміст нормативного акта та розширює коло осіб, визначених Кабінетом Міністрів України як учасників експериментального проекту.
Водночас суд погоджується з доводами позивача щодо підтвердження факту його безпосередньої участі у бойових діях, отримання поранення та перебування у полоні. Дані обставини підтверджуються належними та допустимими доказами, зокрема посвідченням учасника бойових дій, довідкою про обставини травми, довідкою про безпосередню участь у бойових діях, а також довідкою Служби безпеки України.
Разом з тим наявність таких обставин сама по собі не створює права на отримання винагороди за відсутності визначеної Постановою №153 основної умови щодо прийняття або призову на військову службу саме під час воєнного стану.
Щодо доводів позивача про відсутність фактів його притягнення до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності, то суд зазначає, що така обставина має значення лише для осіб, які первинно відповідають критеріям, визначеним абзацом другим пункту 4 Постанови №153. Однак, оскільки позивач не відповідає базовій умові щодо часу прийняття на військову службу, відсутність дисциплінарних або інших стягнень не впливає на вирішення спору.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не належить до кола осіб, на яких поширюється дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", оскільки був прийнятий на військову службу до введення воєнного стану, тому підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання нарахувати і виплатити позивачу одноразову грошову винагороду відсутні.
З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН