Ухвала від 20.05.2026 по справі 308/9536/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026року

м. Київ

cправа № 308/9536/21

провадження № 51 - 1904 ск 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 лютого 2025 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 31 березня 2026 року,

встановив:

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 лютого 2025 року, залишеною без зміни ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 31 березня 2026 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано невинуватими у пред'явленому обвинуваченні за ст. 28 ч. 3, ст. 364 ч. 2 КК України та виправдано на підставі ст. 373 ч. 1 п. 3 КПК України у зв'язку із недоведеністю, що в діяннях обвинувачених є склад цього кримінального правопорушення.

У касаційній скарзі порушується питання про перегляд судових рішень в касаційному порядку.

Проте, касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК України, а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення її без руху на підставі ст. 429 ч. 1 КПК України.

Відповідно до ст. 427 ч. 2 п. 4 КПК України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Так, прокурор у своїй касаційні скарзі, хоч і зазначає про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та незаконність і необґрунтованість судових рішень, проте в порушення вимог ст. 427 ч. 2 п. 4 КПК України не наводить доводи на обґрунтування цього відповідно до положень ст. 438 ч. 1, статей 412-413 КПК України, з урахуванням встановлених судами обставин та прийнятого рішення щодо виправдування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Також у поданій скарзі прокурор не зазначає в чому полягає незаконність ухвали апеляційного суду, які конкретно порушення закону в силу ст. 419 КПК України, на його думку, було допущено цим судом, які доводи апеляційної скарги прокурора суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.

Крім того, зі змісту касаційної скарги вбачається, що у прохальній частині касаційної скарги прокурор, окрім іншого, просить скасувати і вирок місцевого суду та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, проте доводи на обґрунтування цього не наводить, а тому касаційну скаргу в цій частині слід уточнити відповідно до її змісту та судових рішень або викласти доводи та надати обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку місцевого суду.

Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання

про відкриття касаційного провадження.

Керуючись ст. 429 ч. 1 КПК України, Верховний Суд

постановив:

Залишити касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 без руху.

Встановити прокурору ОСОБА_4 п'ятиденний строк

для усунення зазначених недоліків з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3