20 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 607/5833/25
провадження № 51 - 1894 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_4 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року щодо ОСОБА_5 ,
встановив:
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 листопада 2025 року ОСОБА_5 засуджено за ст. 336 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 залишена без задоволення, а клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 задоволено. Вирок місцевого суду скасовано та звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України у зв'язку зі зміною обстановки. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 закрито на підставі ст. 284 ч. 2 п. 1 КПК України.
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд ухвали апеляційного суду в касаційному порядку.
Проте, касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК України, а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення її без руху на підставі ст. 429 ч. 1 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 427 ч. 2 п. 4 КПК України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того,
у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа,
яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону,
що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, допущені судом при його винесенні, навести конкретні докази і аргументи
в обґрунтування кожної позиції.
Так, прокурор у своїй касаційній скарзі, хоч і зазначає про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, проте в порушення вимог ст. 427 ч. 2 п. 4 КПК України не наводить доводи на обґрунтування цього відповідно до положень ст. 438 ч. 1, статей 412 - 413 КПК України.
Так, у поданій скарзі прокурор, посилаючись і на істотні порушення кримінального процесуального закону при винесенні ухвали апеляційного суду, не зазначає які конкретно такі порушення закону, на його думку, було допущено цим судом під час постановлення рішення про закриття кримінального провадження.
Крім того, прокурору ОСОБА_4 необхідно надати документи, які підтверджують його повноваження у цьому кримінальному провадженні у відповідності до вимог ст. 36 КПК України.
Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання
про відкриття касаційного провадження.
Керуючись ст. 429 ч. 1 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Залишити касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 без руху.
Встановити прокурору ОСОБА_4 п'ятиденний строк
для усунення зазначених недоліків з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3