29.04.2026 року м.Дніпро Справа № 908/1845/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. (доповідач),
судді Кощеєв І.М., Дармін М.О.
секретар судового засідання Солодова І.М.
За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
Представники позивача: Щербина С.О. (в залі суду) - прокурор відділу Дніпропетровської обласної прокуратури, посвідчення № 082806 від 06.10.2025.
Кисельова Олена Олександрівна (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - Запорізька міська рада, самопредставництво, довіреність
Представники відповідача: Петрушенко Л.Л. (в залі суду) - адвокат, довіреність
Горохов К.М. (в залі суду) - самопредставництво,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна»
на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2025 (повний текст рішення складено 27.10.2025, суддя Федько О.А.) у справі № 908/1845/25
за позовом Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29-А) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах,
позивача: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 81)
про стягнення грошових коштів,
В червні 2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізької міської ради до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» про стягнення заборгованості у розмірі 3 661 675,37 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1845/25.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.07.2025 відмовлено Приватному акціонерному товариству “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» у задоволенні клопотання про об'єднання справ №908/1845/25 та №908/1844/25 в одне провадження.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.08.2025, зокрема, відмовлено Приватному акціонерному товариству “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» у задоволенні клопотання про призначення експертизи.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.10.2025 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на користь Запорізької міської ради недоотриманий дохід за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351 без правовстановлюючих документів за період з 14.07.2020 по 28.02.2025 у розмірі 3 661 675,37 грн.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на користь Запорізької обласної прокуратури судовий збір у розмірі 43 940,10 грн.
Не погодившись з рішенням суду, через систему “Електронний суд», представник Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна», звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
скасувати рішення суду від 20.10.2025;
скасувати ухвалу суду від 28.07.2025 та задовольнити клопотання ПрАТ “Дніпроспецсталь» про об'єднання справ № 908/1845/25 та № 908/1844/25 в одне провадження;
скасувати ухвалу суду від 21.08.2025 та задовольнити клопотання ПрАТ “Дніпроспецсталь» про призначення інженерно-технічної експертизи з питань землеустрою;
врахувати при ухваленні нового рішення сплачені ПрАТ “Дніпроспецсталь» кошти в розмірі 1% плати за землю за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:026:0002;
судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, що призвело до неповного з'ясування обставин справи та неправильних висновків щодо прав та обов'язків сторін.
Зокрема, під час розгляду справи відповідач подавав клопотання про об'єднання справ в одне провадження та про призначення інженерно-технічної експертизи із питань землеустрою, однак у їх задоволенні було відмовлено. Відповідач вважає такі ухвали необґрунтованими та відповідно до ч. 3 ст. 255 ГПК України включає заперечення на них до апеляційної скарги на рішення суду.
Відмовляючи в об'єднанні справ, суд дійшов помилкового висновку про різний предмет позовів. На думку відповідача, обидві справи стосуються єдиного комплексу правовідносин щодо використання новоутворених земельних ділянок, які утворені з раніше відведеної товариству земельної ділянки, та потребують дослідження одних і тих самих доказів, зокрема щодо тотожності земельних ділянок, факту користування ними та врахування сплати плати за землю. Розгляд справ окремо унеможливив комплексне встановлення фактичних обставин і правильне визначення розміру можливих нарахувань.
Також суд безпідставно відмовив у призначенні інженерно-технічної експертизи, хоча встановлення тотожності та співпадіння меж земельних ділянок потребує спеціальних знань у сфері землеустрою. Внаслідок цього суд не лише відмовив у проведенні експертизи, але й самостійно не встановив відповідні обставини, що призвело до формального та неповного дослідження доказів.
Окрім процесуальних порушень, відповідач не погоджується з висновками суду щодо суті спору. Зокрема, суд неправильно застосував норми матеріального права при визначенні моменту, з якого земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав, та безпідставно не врахував доводи про те, що право власника на реалізацію вимог щодо відшкодування безпідставно збережених коштів пов'язане з моментом державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Крім того, суд дійшов помилкового висновку про недоведеність права користування відповідачем земельною ділянкою, не надавши належної оцінки рішенням органів місцевого самоврядування та актам відводу земельної ділянки, прийнятим за законодавством, що діяло на момент їх прийняття. Відсутність державного акта, який лише посвідчує право користування, не може свідчити про відсутність самого права, якщо факт надання земельної ділянки підтверджується належними доказами.
У сукупності зазначені обставини свідчать про неповне з'ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Згідно до протоколу автоматизованогорозподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/1845/25. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/1845/25.
28.11.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2025 апеляційну скаргу скарги Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2025 у справі № 908/1845/25 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору (доплати), на належні реквізити, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків. Роз'яснено скаржнику, що в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений п.2 її резолютивної частини, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
18.12.2025 від скаржника до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати (доплати) судового збору у розмірі 4844.80 грн, відповідно до платіжної інструкції від 18.12.025.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.07.2025, на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.08.2025, на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2025 у справі № 908/1845/25. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 29.04.2026 о 11 год. 40 хв.
22.01.2026 від заступника керівника Запорізької обласної прокуратури до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ПрАТ “Дніпроспецсталь» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2025 у справі № 908/1845/25 - без змін.
Зокрема зазначає про наступне.
Щодо формування земельної ділянки та виникнення її як об'єкта цивільних прав.
Прокурор, звертаючись до суду, зазначив, що ПрАТ “Дніпроспецсталь» є власником комплексу об'єктів нерухомості по вул. Тепличній, 49 у м. Запоріжжя.
У 2018 році відповідач звернувся до Запорізької міської ради за дозволом на розробку проекту землеустрою для оренди ділянки орієнтовною площею 6,2 га. На підставі розробленого проекту 13.07.2020 зареєстровано земельну ділянку площею 5,2255 га з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351 (категорія - землі промисловості, форма власності - комунальна).
Відповідно до ст. 79, 79-1 ЗК України земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння кадастрового номера (правова позиція Верховного Суду).
Відповідач помилково стверджує, що право власності територіальної громади виникає лише з моменту державної реєстрації речових прав (24.06.2025).
Натомість державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує його.
З 01.01.2002 всі землі в межах населених пунктів (крім приватних та державних) є комунальною власністю.
Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351 є об'єктом цивільних прав з 13.07.2020, а її власником є територіальна громада м. Запоріжжя.
Щодо права постійного користування та існування земельної ділянки площею 17 га з кадастровим номером 2310100000:02:026:0002.
Відповідач посилається на рішення 1966 та 1984 років про передачу йому двох ділянок (10,7 га та 6,2 га) та стверджує про право постійного користування ділянкою 17 га.
Однак жодного державного акта, рішення про об'єднання ділянок чи відомостей про реєстрацію права постійного користування не надано.
Технічний звіт 1993 року лише підтверджує початок оформлення, але не завершення процедури.
Звернення відповідача у 2018 році за дозволом на розробку проекту землеустрою для нової ділянки свідчить про відсутність раніше сформованих ділянок у його користуванні. Витяг з технічної документації 2012 року не є доказом існування ділянки 17 га як об'єкта цивільних прав, оскільки відсутнє рішення міськради про затвердження цієї документації.
Посилання на Перехідні положення ЗК України безпідставні, адже у відповідача відсутнє належним чином набуте право постійного користування.
Щодо неможливості зменшення суми безпідставно збережених коштів на суму сплаченого земельного податку.
Відповідач не є ні власником, ні постійним землекористувачем ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351, тому не є платником земельного податку.
Сплачуючи податок за неіснуючу (або іншу) ділянку площею 17 га, він діяв по власній волі.
У податкових деклараціях відсутнє посилання на спірний кадастровий номер.
Сума 4 635 240,12 грн не підтверджена податковим органом чи власником ділянки. Відповідно до ст. 43 ПК України відповідач має право повернути помилково сплачені кошти, а не зараховувати їх у рахунок орендної плати. Правова позиція Верховного Суду (справа № 645/1040/19) підтверджує неможливість такого зарахування.
Щодо відмови в об'єднанні справ № 908/1844/25 та № 908/1845/25.
Справи мають спільних позивача та відповідача, але різний предмет позову: одна справа стосується ділянки по вул. Тепличній, 49 (кадастровий номер 2310100000:02:026:0351), інша - ділянок по вул. Софіївській, 238а (кадастрові номери 2310100000:02:026:0352 та 2310100000:02:026:0353).
Доказова база також різна. Відповідач не довів тотожності ділянки 0002 (17 га) з ділянками 0351, 0352, 0353. Тому суд першої інстанції правомірно відмовив в об'єднанні справ.
Щодо відмови в призначенні інженерно-технічної експертизи.
Відповідач просив призначити експертизу для встановлення тотожності ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0002 з ділянками з кадастровими номерами 2310100000:02:026:0351 та 2310100000:02:026:0352.
Предметом спору є стягнення недоотриманого доходу за користування ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351. Ця ділянка сформована, має чіткі межі та площу, використовується відповідачем, що не заперечується.
Існування ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0002 не підтверджене; відповідач не надав доказів її передачі, реєстрації, землевпорядної документації.
Ділянка з кадастровим номером 2310100000:02:026:0352 знаходиться за іншою адресою і не стосується справи.
Обставини, які відповідач прагне встановити експертизою, не мають значення для вирішення спору про безпідставно збережені кошти за користування конкретною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351.
Крім того, відповідач не обґрунтував неможливість самостійно надати експертний висновок. Суд обґрунтовано відмовив у призначенні експертизи.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 визнано неконституційними окремі приписи ст. 23 Закону “Про прокуратуру», однак вони втрачають чинність з 01.01.2027, а рішення не поширюється на правовідносини, що виникли під час чинності цих норм.
Представництво прокурором інтересів держави є винятковим та субсидіарним.
Інтереси держави включають також інтереси територіальної громади.
Предмет даного позову - стягнення 3 661 675,37 грн недоотриманого доходу за використання землі комунальної власності без правовстановлюючих документів.
В умовах воєнного стану бюджет громади є дефіцитним (видатки на 2025 рік - 10,6 млрд грн, доходи - 9,17 млрд грн; на 2026 рік - 11,17 млрд видатків проти 10,6 млрд доходів). Понад 5,7 млрд грн спрямовується на соціально-культурну сферу, сотні мільйонів - на підтримку Сил оборони, ветеранів (понад 60 тис. осіб) та внутрішньо переміщених осіб (понад 185 тис.). Земельний податок та орендна плата становлять майже 10% видатків бюджету.
Використання відповідачем ділянки без договору оренди протягом понад 5 років призвело до недоотримання бюджетом мільйонів гривень, що в умовах воєнного стану порушує інтереси держави. Тому звернення прокурора є обґрунтованим та відповідає винятковим випадкам, передбаченим Конституцією України.
27.02.2026 від Запорізької міської ради до ЦАГС надійшли пояснення у даній справі, відповідно до яких:
Щодо відмови в об'єднанні справ № 908/1844/25 та № 908/1845/25 в одне провадження.
Відповідно до ст. 173 ГПК України, об'єднання справ можливе за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суду.
У провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа № 908/1844/25 за позовом прокурора в інтересах Запорізької міської ради до ПрАТ “Дніпроспецсталь» про стягнення недоотриманого доходу за використання земельних ділянок з кадастровими номерами 2310100000:02:026:0352 (площею 10,5983 га) та 2310100000:02:026:0353 (площею 8,3789 га) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Софіївська, 238а. Предметом справи № 908/1845/25 є стягнення недоотриманого доходу за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351 (площею 5,2255 га) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 49.
Хоча справи мають спільних позивача та відповідача, позовні вимоги не пов'язані між собою: вони мають різний предмет позову (різні земельні ділянки) та різну доказову базу. Відповідач не довів тотожності земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0002 (площею 17,0 га) із земельними ділянками з кадастровими номерами 2310100000:02:026:0351, 2310100000:02:026:0352 та 2310100000:02:026:0353 (загальною площею 24,20 га).
Не надано доказів, що ділянка з кадастровим номером 2310100000:02:026:0002 є тією самою, що й ділянки, зазначені у податкових деклараціях відповідача за 2020-2025 роки (з кадастровими номерами 2310100000:02:026:---- або 2310100000:02:026:0000).
Сплата відповідачем земельного податку за цю ділянку не стосується спірних правовідносин, оскільки відповідач не був постійним користувачем через відсутність державного акту.
Подання однакових доказів у справах з різними предметами позову не є підставою для об'єднання. Ухвала суду першої інстанції від 28.07.2025 про відмову в об'єднанні справ є законною та обґрунтованою.
Щодо відмови в призначенні інженерно-технічної експертизи з питань землеустрою.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, експертиза призначається лише за наявності сукупності умов, зокрема коли для з'ясування обставин справи необхідні спеціальні знання і без них неможливо встановити відповідні обставини, а також коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (правова позиція Верховного Суду у справі № 910/9971/17).
Предметом позову у справі № 908/1845/25 є стягнення недоотриманого доходу за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351 без правовстановлюючих документів.
Для вирішення такого спору, згідно з постановою Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/22, необхідно з'ясувати: фактичного користувача, площу ділянки, суму (залежить від нормативно-грошової оцінки) та період користування.
Площа ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351 встановлена та становить 5,2255 га, її існування та фактичне використання відповідачем не заперечується. Відповідач протягом 5 років не оформлював речові права на цю ділянку та не сплачував за неї.
Прокурор надав достатні докази для розрахунку недоотриманого доходу в розмірі 3 661 675,37 грн.
Відповідач же посилається на іншу ділянку (кадастровий номер 2310100000:02:026:0002, 17,0 га), щодо якої відсутні відомості в Державному земельному кадастрі, не надано доказів її формування, реєстрації, присвоєння кадастрового номера, затвердженої землевпорядної документації чи рішень про передачу в постійне користування. Земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:02:026:0352 та 2310100000:02:026:0353 (вул. Софіївська, 238а) взагалі не стосуються справи № 908/1845/25. Крім того, відповідач не обґрунтував неможливість самостійно надати експертний висновок. Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, оскільки матеріали справи дозволяють самостійно надати оцінку спірним правовідносинам.
Щодо об'єкта цивільних прав.
Законом України № 5245-VI від 06.09.2012 внесено зміни до ст. 83 ЗК України, відповідно до яких у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.
Територіальна громада в особі Запорізької міської ради є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351 в силу закону.
Відсутність в Державному реєстрі речових прав станом на 13.07.2020 запису про право власності громади не перешкоджало прийняттю рішень про передачу ділянки в оренду (ст. 28 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав…»).
Укладаючи 17.06.2025 договір оренди щодо ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351, відповідач не заперечував, що її власником є територіальна громада. Згідно з інформаційною довідкою від 12.06.2025 № 431065364, будь-яке право щодо цієї ділянки не зареєстровано за іншою особою, що підтверджує власність громади.
Щодо недоведеності права користування земельною ділянкою площею 17,0 га.
Відповідач посилається на рішення від 06.10.1966 № 397 (погодження площадки орієнтовно до 10 га) та від 16.06.1984 № 191/4 (відведення 6,2 га). Разом ці площі становлять 16,2 га, а не 17,0 га.
У витягу з технічної документації № 514з від 30.01.2012 зазначено, що документ, який посвідчує право на земельну ділянку, відсутній.
Згідно з листом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області № 18-8-0.6-4130/2-25 від 28.10.2025, станом на 31.12.2012 право власності, користування чи оренди на ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:026:0002 не зареєстровано, правовстановлюючі документи відсутні, а сам кадастровий номер не має статусу присвоєного.
Технічна документація з нормативної грошової оцінки не затверджена рішенням Запорізької міської ради, тому не має юридичної сили.
Технічний звіт від 1993 року містить суперечності (10,7 га або 13,7 га) та не підтверджує існування ділянки 17,0 га.
Також відсутні рішення про об'єднання земельних ділянок та відповідна землевпорядна документація.
Право постійного користування земельною ділянкою в різний час виникало з моменту отримання державного акту або з моменту державної реєстрації, однак відповідач не надав жодного такого доказу.
Звернення відповідача у 2018 році з клопотанням про розробку проекту землеустрою щодо відведення нової земельної ділянки в оренду підтверджує відсутність у нього раніше сформованих ділянок у користуванні.
Щодо неможливості зменшення суми безпідставно збережених коштів на суму сплаченого земельного податку.
Відповідно до ст. 79, 79-1 ЗК України, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння кадастрового номера. ПК України розмежовує земельний податок (сплачується власниками та постійними землекористувачами) та орендну плату (сплачується орендарями). Відповідач не є ані власником, ані постійним користувачем ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351, тому не є суб'єктом сплати земельного податку, а єдиною можливою формою плати для нього є орендна плата.
Сплачуючи земельний податок за неіснуючу (або іншу) ділянку, відповідач діяв безпідставно, з власної волі. Сума сплаченого податку (4 635 240,12 грн) не може бути зарахована в рахунок недоотриманої орендної плати, що стягується прокурором. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 05.02.2025 у справі № 645/1040/19. Підстави для зменшення суми безпідставно збережених коштів відсутні.
Просить апеляційну скаргу адвоката Петрушенко Ліани Леонідівни, подану в інтересах Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2025 у справі №908/1845/25 - залишити без змін.
У судовому засіданні 29.04.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 431064194 від 12.06.2025) Приватне акціонерне товариство “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»», код ЄДРПОУ 00186536 є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 49, а саме: будівлі трансформаторної підстанції літ. Ж інв. № 00030 площею 438,1 кв.м (дата державної реєстрації права власності 16.01.2018); КПП на автомобільному в'їзді літ. В інв. № 103001636 площею 33,4 кв.м (дата державної реєстрації права власності 13.03.2014); адміністративно-побутовий корпус літ.А-2 інв. № 103001628 площею 497,7 кв.м (дата державної реєстрації права власності 13.03.2014); виробничий корпус ЦАОМ літ. Б інв. № 103001637 площею 3902 кв.м, (дата державної реєстрації права власності 13.03.2014); споруда локальної котельні інв. № 103001634 площею 15,8 кв.м (дата державної реєстрації права власності 13.03.2014); контрольно-пропускний пункт літ. Д площею 13,2 кв.м (дата державної реєстрації права власності 13.03.2014); споруда комплексно-трансформаторної підстанції інв. № 103001653 площею 48,7 кв.м (дата державної реєстрації права власності 13.03.2014) (т. 1 арк. спр. 10-16).
На підставі клопотання відповідача від 20.02.2018 № 16/60 рішенням Запорізької міської ради від 29.08.2018 № 59/8 надано дозвіл Приватному акціонерному товариству “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» на розробку в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 6,2 га по вул. Тепличній, 49 для розташування виробничого корпусу цеху ад'юстажної обробки металу (ЦАОМ) та подальшої передачі її в оренду (т. 1 арк. спр. 22).
На підставі розробленого ФОП Кай М.Г. проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (01.11.2019) відділом у Шепетівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 13.07.2020 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 5,2255 га з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.10.2022 № НВ-9903141492022 земельна ділянка площею 5,2255 га з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351 має категорію земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (т. 1 арк. спр. 17-19).
Рішенням Запорізької міської ради від 05.03.2025 № 76/149 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Тепличній, 49 Приватному акціонерному товариству “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна», встановлено зовнішні межі та затверджено розмір земельної ділянки площею 5,2255 га, передано Приватному акціонерному товариству “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» в оренду строком на 19 років земельну ділянку площею 5,2255 га з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351 по вул. Тепличній, 49 у м. Запоріжжя для розташування виробничого корпусу цеху ад'юстажної обробки металу (ЦАОМ) за рахунок земель Запорізької міської ради (т. 1 арк. спр. 23).
За інформацією Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 24.04.2025 № 2947/01/01-07/3104 (т. 1 арк. спр. 26) відсутня інформація щодо укладеного договір оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351, інформація щодо перебування раніше у користуванні відповідача вказаної земельної ділянки також відсутня.
17.06.2025 між Запорізькою міською радою (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди землі №20250200100115, за умовами якого орендодавець відповідно до рішення двадцять сьомої сесії восьмого скликання Запорізької міської ради №76/149 від 05 березня 2025 року надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування виробничого корпусу цеху ад'юстажної обробки металу (УАОМ), що знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 49 (надалі - договір).
Відповідно до п. 2 договору земельна ділянка належить Запорізькій міській раді на праві комунальної власності.
Пунктом 3 договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,2255 га, кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:02:026:0351.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 40 461 569,05 грн, в цінах 2025 року (п. 6 договору).
Відповідно до п. 11 договору, договір укладено до 05 березня 2044 року.
У пункті 12 договору встановлено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі 1 213 847,07 грн, що складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2025 року.
Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди землі Орендодавець передає земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351 загальною площею 5,2255 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 49, а Орендар приймає вищевказану земельну ділянку в оренду.
24.06.2025 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про проведення державної реєстрації права оренди Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351 на підставі договору оренди землі №202502000100115 від 17.06.2025 (номер запису про інше речове право: 60473917) (т. 2 арк. спр. 53). Цієї ж дати (24.06.2025) була проведена державна реєстрація права власності Запорізької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3162680223101).
30.06.2015 Запорізькою міською радою було прийнято рішення №7 “Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», згідно з яким вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016. Рішення за №7 оприлюднене 14.07.2015 в газеті “Запорізька Січ» та набрало чинності з 01 січня 2016 року.
28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення №26 “Про встановлення розміру орендної плати за землю», яким було внесено зміни до рішення Запорізької міської ради №6. Зазначеним рішенням Запорізькою міською радою було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Відповідно до додатку до вказаного рішення, річний розмір орендної плати за земельні ділянки транспорту та інші земельні ділянки м. Запоріжжя, відтак і земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351, не змінився та становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки.
Рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 та від 28.11.2018 №26 у спірний період не змінювались, не скасовувались і є чинними.
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 31.03.2025 № 3288/5/08-01-04-01-05 (т. 1 арк. спр. 33) ПрАТ “Дніпроспецсталь» чи будь-якими іншими суб'єктами господарювання не подається податкова звітність щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351.
За інформацією Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 14.04.2025 № 06.1-14/805 кошти за фактичне використання ПрАТ “Дніпроспецсталь» земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351 з 2020 року по 14.04.2025 до бюджету міської територіальної громади не надходили (т. 1 арк. спр. 27).
Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 31.10.2024 № НВ-2300148442024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351 становить 36 132 764,85 грн.
Згідно з розрахунком недоотриманих доходів за фактичне користування ПрАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351 (м. Запоріжжі, вул. Теплична, 49) без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 14.07.2020 по 28.02.2025 складає 3 661 675,37 грн, з яких: за 2020 рік з 14.07.2020 по 31.12.2020 - 379 168,69 грн; за 2021 рік з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 815 322,09 грн; за 2022 рік з 01.01.2022 по 28.02.2022 - 149 475,72 грн; за 2023 рік з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 1 031 382,44 грн; за 2024 рік з 01.01.2024 по 31.12.2024 - 1 083 982,95 грн; за 2025 рік з 01.01.2025 по 28.02.2025 - 202 343,48 грн.
Ураховуючи, викладене, відповідно до положень статей 1212-1214 ЦК України прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах Запорізької міської ради про стягнення з ПрАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у вигляді несплаченої орендної плати за період з 14.07.2020 по 28.02.2025 в сумі 3 661 675,37 грн.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виснував, що прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави, оскільки Запорізька міська рада (уповноважений орган) не вжила заходів для стягнення коштів за користування земельною ділянкою, належною територіальній громаді, чим доведено її бездіяльність. Прокурор дотримався порядку, передбаченого ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», та підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави.
Відповідач (ПрАТ “Дніпроспецсталь») у період з 14.07.2020 по 28.02.2025 користувався земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 2310100000:02:026:0351) без укладеного договору оренди та без державної реєстрації права користування, що є порушенням ст. 125, 126 ЗК України. На земельній ділянці розташоване нерухоме майно відповідача, тому він є фактичним користувачем.
Оскільки відповідач не сплачував орендну плату, він безпідставно зберіг у себе кошти, які мав сплатити власнику землі (Запорізькій міській раді). Це є підставою для застосування ст. 1212, 1214 ЦК України (кондикція). Суд відхилив доводи відповідача про сплату земельного податку, оскільки він не є ні власником, ні постійним користувачем, а тому єдиною формою плати за землю для нього є орендна плата.
Розрахунок недоотриманих доходів (3 661 675,37 грн) здійснено на підставі нормативної грошової оцінки землі та рішень Запорізької міської ради про розмір орендної плати (3% від нормативної грошової оцінки). Суд визнав розрахунок обґрунтованим, а доводи відповідача про тотожність земельних ділянок, наявність права постійного користування, застосування Порядку №284 або ухилення ради від укладення договору - недоведеними або такими, що не стосуються предмета спору.
За таких обставин суд задовольнив позов повністю та стягнув з відповідача на користь Запорізької міської ради 3 661 675,37 грн безпідставно збережених коштів.
Колегія суддів погоджується з даним висновком, з огляду на наступне.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність прокурором наявності законних підстав для представництва інтересів держави у цій справі.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» та ч. 3 ст. 53 ГПК України, прокурор має право звертатися до суду в інтересах держави у разі, якщо компетентний орган державної влади або місцевого самоврядування не здійснює або неналежно здійснює захист таких інтересів. При цьому “інтереси держави» включають також інтереси територіальної громади, оскільки вони є частиною єдиного цілого.
Матеріалами справи встановлено, що власником земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:02:026:0351 є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, яка відповідно до ст. ст. 26, 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. ст. 8-12, 83 ЗК України є уповноваженим органом на захист майнових інтересів громади у спірних правовідносинах.
Прокурор дотримався встановленого законом порядку: 18.03.2025 повідомив міську раду про виявлене порушення (використання земельної ділянки відповідачем без договору оренди, що призвело до недоотримання бюджетом коштів) та запропонував самостійно вжити заходів реагування. У відповідь Департамент управління активами міської ради листом від 24.04.2025 повідомив, що розрахунок недоотриманого доходу ще виконується, а інформація про вжиття судово-претензійних заходів буде надана пізніше. Лише від 09.06.2025 надійшла остаточна відповідь, що Департаментом правового забезпечення заходи претензійно-правового характеру не вживались.
Таким чином, уповноважений орган (міська рада) протягом тривалого (розумного) строку після отримання повідомлення прокурора не звернувся до суду самостійно, не вчинив жодних дієвих заходів для захисту інтересів територіальної громади, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду (зокрема, справа №912/2385/18 від 26.05.2020, №469/1044/17 від 15.09.2020) кваліфікується як бездіяльність компетентного органу і є достатньою підставою для звернення прокурора до суду в порядку представництва інтересів держави.
Листом від 12.06.2025 прокурор додатково повідомив міську раду про свій намір звернутися з позовом, чим остаточно дотримався вимог ст. 23 Закону України “Про прокуратуру».
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у цій справі.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період з 14.07.2020 по 28.02.2025 в сумі 3 661 675,37 грн, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.
Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351 належить до комунальної власності, власником земельної ділянки є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 439868102 від 18.08.2025.
Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Згідно з частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
За даними Державного земельного кадастру, вказана земельна ділянка загальною площею 5,225 га, знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 49, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншої промисловості, цільове призначення земельної ділянки - 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі проведено 13.07.2020.
Приписами статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 4 статті 173 Земельного кодексу України визначено, що землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України, тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статті 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Плата за землю відповідно до пункту 10.1 Податкового кодексу України належить до місцевих податків, які згідно зі статтею 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.
Згідно зі статтею 63 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет містить надходження і витрати на виконання повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.
Отже, в порушення вимог статті 206 Земельного кодексу України, безоплатне землекористування призводить до втрат місцевого бюджету міської ради.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив таку правову позицію, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20).
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 431064194 від 12.06.2025) Приватне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»», код ЄДРПОУ 00186536 є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 49, а саме: будівлі трансформаторної підстанції літ. Ж інв. № 00030 площею 438,1 кв.м (дата державної реєстрації права власності 16.01.2018); КПП на автомобільному в'їзді літ. В інв. № 103001636 площею 33,4 кв.м (дата державної реєстрації права власності 13.03.2014); адміністративно-побутовий корпус літ.А-2 інв. № 103001628 площею 497,7 кв.м (дата державної реєстрації права власності 13.03.2014); виробничий корпус ЦАОМ літ. Б інв. № 103001637 площею 3902 кв.м, (дата державної реєстрації права власності 13.03.2014); споруда локальної котельні інв. № 103001634 площею 15,8 кв.м (дата державної реєстрації права власності 13.03.2014); контрольно-пропускний пункт літ. Д площею 13,2 кв.м (дата державної реєстрації права власності 13.03.2014); споруда комплексно-трансформаторної підстанції інв. № 103001653 площею 48,7 кв.м (дата державної реєстрації права власності 13.03.2014) (т. 1 арк. спр. 10-16).
Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, що має кадастровий номер 2310100000:02:026:0351.
За викладеного, у період з 14.07.2020 по 28.02.2025, земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351 площею 5,2255 га за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 49, перебувала у користуванні відповідача у зв'язку із розташуванням на цій земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, що належать відповідачу на праві приватної власності.
Матеріалами справи встановлено, 17.06.2025 між Запорізькою міською радою (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди землі №20250200100115, за умовами якого орендодавець відповідно до рішення двадцять сьомої сесії восьмого скликання Запорізької міської ради №76/149 від 05 березня 2025 року надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування виробничого корпусу цеху ад'юстажної обробки металу (ЦАОМ), що знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 49.
Судом встановлено, що до моменту укладення договору оренди землі - 17.06.2025, матеріали справи не містять доказів, що посвідчують наявність у відповідача права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351. (зокрема, в період з 14.07.2020 по 28.02.2025)
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ПрАТ "Дніпроспецсталь" (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшило вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач підставно очікував.
Згідно з положеннями частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
За таких обставин, з огляду на те, що речові права відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351 у період з 14.07.2020 по 28.02.2025 не були зареєстровані, останній не набув належних прав власності або користування щодо зазначеної земельної ділянки, а тому використовував зазначену земельну ділянку без достатніх правових підстав.
Відповідно до вимог статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», яким було внесено зміни до рішення Запорізької міської ради №6. Зазначеним рішенням Запорізькою міською радою було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Відповідно до додатку до вказаного рішення, річний розмір орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351 не змінився та становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки.
З наведеного слідує, що Запорізька міська рада в межах наділених повноважень, відповідно до законодавства України, затвердила та встановила податок, та збори за користування землями міста Запоріжжя.
У пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на якій індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативно - правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (статті 13 цього Закону); нормативно - грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").
Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з частиною 3 статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин.
Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів № 489 (зі змінами та доповненнями, який діяв у відповідний період). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу II Порядку № 489).
Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн=(В*Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6%); Нк - норма капіталізації (3%); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК (пункт 3 розділу II Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов'язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку № 489).
Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема вказано: "Витяг сформовано" із зазначенням дати його формування.
Таким чином, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку № 489.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України "Про адміністративні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 № 835 "Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.
Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земель.
Пунктом 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюють під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.
Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативно грошову оцінку земель.
Відповідно до пункту 179 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надають органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.
Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.
Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
Отже, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав.
Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Таким чином, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку.
З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
За даними витягу №НВ-2300148442024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351, становить 36 132 764,85 грн.
Згідно зі статтею 289 Податкового Кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативно грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв) з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Так, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 1996 рік - 1,703; 1997 рік - 1,059; 1998 рік - 1,006; 1999 рік - 1,127; 2000 рік - 1,182; 2001 рік - 1,02; 2005 рік - 1,035; 2007 рік - 1,028; 2008 рік - 1,152; 2009 рік - 1,059; 2010 рік - 1,0; 2011 рік - 1,0; 2012 рік - 1,0; 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) і 1,2 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); 2016 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,06 (для земель несільськогосподарського призначення); 2017 рік - 1,0; 2018 рік - 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік -1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь); 2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).
Значення коефіцієнта за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов'язання на наступник рік.
З урахуванням вищенаведених обставин, на підставі рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ПрАТ «Дніпроспецсталь» земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351, площею 5,2255 га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 49, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), за період з 14.07.2020 по 28.02.2025.
Згідно з указаним розрахунком загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за вказаний становить 3 661 675,37 грн, з яких:
за 2020 рік з 14.07.2020 по 31.12.2020 - 379 168,69 грн;
за 2021 рік з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 815 322,09 грн;
за 2022 рік з 01.01.2022 по 28.02.2022 - 149 475,72 грн;
за 2023 рік з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 1 031 382,44 грн;
за 2024 рік з 01.01.2024 по 31.12.2024 - 1 083 982,95 грн;
за 2025 рік з 01.01.2025 по 28.02.2025 - 202 343,48 грн.
Як убачається зі вказаного розрахунку, нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2025 була визначена позивачем в сумі 40 468 696,63 грн з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, який за 2024 році становить 1,12, у 2023 - 1,051, у 2022 - з урахуванням коефіцієнта 1,15, у 2021 та 2020 р.р. - 1,1. Такі коефіцієнти зазначені в листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.01.2025 № 6-28-0.222-18/71-25.
Дослідивши наданий прокурором розрахунок, та проаналізувавши фактичні обставини справи та письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наданий розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним.
Також слід зазначити, що відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в заявлений прокурором спосіб, шляхом стягнення з ПрАТ "Дніпроспецсталь" на користь Запорізької міської ради до місцевого бюджету дохід, отриманий від безпідставно набутого майна у вигляді плати за фактичне користування земельною ділянкою за загальний період з 14.07.2020 по 28.02.2025 в розмірі 3 661 675,37 грн не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які відповідач мав би сплатити за звичайних умов як фактичний добросовісний землекористувач.
Щодо доводів скаржника (відповідача) про тотожність земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0002 (номер згідно технічної документації щодо нормативної грошової оцінки землі 2012 року по вул. Тепличній, 49 та вул. Софіївській, 238а у м. Запоріжжі) та земельних ділянок з кадастровими номерами 2310100000:02:026:0351 (по вул. Тепличній, 49 у м. Запоріжжі) та 2310100000:02:026:0352 (по вул. Софіївській, 238а у м. Запоріжжя), і відповідно, виконання відповідачем обов'язку щодо сплати земельного податку в загальному розмірі 4635240,12 грн за період 2020 - січень-лютий 2025 років, з яких за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351 сплачено за твердженням відповідача податку на землю в сумі 1 424 794,02 грн , слід зазначити таке.
Статтею 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, визначеними щодо неї правами.
Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.
Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі
Статтею 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Відповідач заперечуючи проти позову зазначив, що на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих № 397 від 06.10.1966 та рішення Запорізької міської ради народних депутатів № 191/4 від 16.06.1984 р. є користувачем земельної ділянки площею 17 га (170000 кв. м), яка знаходиться за адресами: вул. Теплична, 49 (будівлі цеху ад'юстажної обробки металу) та вул. Софіївська, 238а (комплекс складів) у м. Запоріжжі.
Статтею 20 Земельного кодексу Української РСР, який регулював земельні відносини на момент прийняття рішень про відведення відповідачеві земельних ділянок площею 10,7 га та 6,2 га, визначено, що відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР.
Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування.
Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР.
Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не надано суду належних доказів того, що він був постійним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0002, на яку він посилається. В матеріалах справи відсутній Державний акт на право користування відповідачем земельною ділянкою площею 17 га з кадастровим номером 2310100000:02:026:0002.
З наведеного слідує, що відповідачем не доведено факту набуття ним права користування земельною ділянкою площею 17 га у відповідності до вимог Земельного кодексу УРСР, який діяв на час прийняття рішення Запорізької міської ради народних депутатів № 191/4 від 16.06.1984.
Отже, ПрАТ "Дніпроспецсталь" не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:026:0002.
Щодо тотожності земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0002 та земельних ділянок з кадастровими номерами 2310100000:02:026:0351 та 2310100000:02:026:0352, суд обґрунтовано зазначає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами співпадіння меж таких ділянок.
Так, до матеріалів справи надано витяги із технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель від 30.01.2012 № 514з (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0002) та від 18.02.2016 № 1218/86-16 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:----), технічну документацію щодо нормативної грошової оцінки земель ПАТ «Дніпроспецсталь» (функціонування складів м. Запоріжжя, вул. Софіївська, 238а, вул. Теплична, 49), яка виконана у 2012 році Управлінням Держкомзему у місті Запоріжжя Запорізької області.
Однак, матеріали справи не містять витягу з Державного земельного кадастру, кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0002, технічної документації із землеустрою щодо вказаної земельної ділянки, інших доказів, які б вказували на розташування земельної ділянки на місцевості та давали б змогу встановити накладення чи співпадіння такої земельної ділянки з земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351.
Щодо зарахування сплаченого відповідачем податку на землю в рахунок заявленої до стягнення суми недоотриманих доходів за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:02:026:0351, слід зазначити наступне.
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Отже, чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
У справі, яка переглядається, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірних земельних ділянок, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача як фактичного землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Таким чином, не будучи власником або постійним користувачем спірних земельних ділянок, відповідач безпідставно (фактично з власної ініціативи) сплачував земельний податок.
З огляду на викладене відповідні доводи апеляційної скарги щодо необхідності зменшення суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати на суму фактично сплаченого земельного податку є необґрунтованими.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 645/1040/19.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати не підлягає зменшенню на суму фактично сплаченого земельного податку за спірний період.
Щодо доводів апеляційної скарги про наявність підстав для об'єднання справ №908/1844/25 та № 908/1845/25 в одне провадження слід зазначити таке.
З матеріалів справи вбачається (а також визнається всіма учасниками справи), що загальна площа земельних ділянок з кадастровими номерами 2310100000:02:026:0351 (площею 5,2255 га), 2310100000:02:026:0352 (площею 10,5983 га), 2310100000:02:026:0353 (площею 8,3789 га) становить 24,2027 га.
При цьому, відповідач вважав, що, під час розгляду даної справи, дослідженню підлягають правовідносини між позивачем та відповідачем з приводу земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0002, площею 17,00 га.
З огляду на те, що загальна площа трьох земельних ділянок, які є спірними у справах №908/1844/25 (земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:02:026:0352 (площею 10,5983 га), 2310100000:02:026:0353 (площею 8,3789 га)) та № 908/1845/25 (земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351 (площею 5,2255 га)) становить 24,2027 га, а площа земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0002 становить 17,00 га, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в ухвалі від 12.08.2025, що об'єднання справ № 908/1844/25 та № 908/1845/25 в одне провадження ускладнить виконання завдань господарського судочинства щодо ефективного захисту порушеного права та своєчасного вирішення спору.
З огляду на викладене, ухвала Господарського суду Запорізької області від 28.07.2025, якою відмовлено Приватному акціонерному товариству “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» імені А.М. Кузьміна» у задоволенні клопотання про об'єднання справ № 908/1844/25 та № 908/1845/25 в одне провадження, є законною, обґрунтованою та прийнятою з дотриманням вимог статті 173 Господарського процесуального кодексу України. Підстави для її скасування відсутні.
Щодо доводів скарги стосовно відмови в призначенні інженерно-технічної експертизи з питань землеустрою.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2025 від представника відповідача до суду першої інстанції надійшло клопотання про призначення інженерно-технічної експертизи з питань землеустрою.
Ухвалою суду від 21.08.2025 відмовлено Приватному акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» у задоволенні клопотання про призначення експертизи.
Ухвала мотивована тим, що суд не знайшов підстав для задоволення клоптання про призначення експертизи, оскільки відповідачем не доведено наявності сукупності умов, визначених частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, суд встановив, що обставини, для з'ясування яких відповідач просив призначити експертизу (наприклад, тотожність земельних ділянок), можуть бути встановлені на підставі вже наявних у справі доказів, а отже, спеціальні знання в цьому випадку не є необхідними. Крім того, відповідач не обґрунтував неможливість самостійного отримання та подання до суду висновку експерта у встановлені законом строки.
Апеляційний суд перевірив доводи скаржника стосовно необґрунтованості відмови суду першої інстанції в призначенні судової інженерно-технічної експертизи з питань землеустрою та вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення відповідного клопотання.
Відповідно до частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 у справі № 910/9971/17 сформулював правовий висновок, згідно з яким судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Предметом позову у справі № 908/1845/25 є стягнення недоотриманого доходу за використання Приватним акціонерним товариством “Дніпроспецсталь» земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:026:0351 без правовстановлюючих документів та без сплати орендних платежів.
Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/22 (аналогічній за змістом спірних правовідносин) зазначив, що для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Таким чином, встановлення саме вищевказаних чинників входить до предмета доказування у межах вирішення спору у справі № 908/1845/25.
Колегія суддів зазначає, що всі зазначені обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів, які є достатніми, належними, допустимими та достовірними, і не потребували для свого з'ясування застосування спеціальних знань у сфері землеустрою.
Таким чином, обставини, про які зазначає відповідач, не мають значення для вирішення спору у справі № 908/1845/25, а матеріали справи дозволили Господарському суду Запорізької області самостійно надати оцінку спірним правовідносинам без залучення експертів. Про що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив в ухвалі від 21.08.2025, вказавши, що “Відповідачем не доведено, а судом не встановлено сукупності умов, визначених частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких судом призначається експертиза».
Апеляційний суд наголошує, що призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується лише за наявності дійсної об'єктивної потреби у спеціальних знаннях. У даній справі всі обставини, що входять до предмета доказування (фактичний користувач земельної ділянки, відсутність правової підстави для користування, площа земельної ділянки, її нормативна грошова оцінка, період користування), були встановлені на підставі письмових доказів, які є достатніми, належними, допустимими, достовірними та несуперечливими. Жодних взаємно суперечливих доказів, які б потребували оцінки з використанням спеціальних знань, відповідачем не надано.
За таких обставин, ухвала Господарського суду Запорізької області від 21.08.2025 про відмову в призначенні судової інженерно-технічної експертизи з питань землеустрою є законною, обґрунтованою та прийнятою з дотриманням вимог статті 99 Господарського процесуального кодексу України та правових висновків Верховного Суду. Підстави для її скасування відсутні.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.
За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2025 у справі № 908/1845/25 таким, що підлягає залишенню без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2025 у справі № 908/1845/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2025 у справі № 908/1845/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена: 20.05.2026.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін