20 травня 2026 року м. Харків Справа № 922/4091/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (вх. №541 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2026 у справі № 922/4091/25
за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; код ЄДРПОУ: 30019775)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Харківмаш» (61099, м. Харків, вул. Лодзька, 7А; код ЄДРПОУ: 37876085)
про стягнення коштів,
18.11.2025 Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок "Харківмаш», в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Харківмаш» на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» пеню у розмірі 185 902,80 грн. та покласти на відповідача судові витрати.
26.11.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Харківмаш» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №27578 від 26.11.2025). У відзиві представник відповідача зазначив, що відповідачем не заперечується, що між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Харківмаш» укладено договір поставки №УГВС 170/31-33. Відповідач не заперечує факту часткового виконання зобов'язань за договором, а саме здійснення поставки товару 25.10.2023 на суму 98 304,00 грн та 04.03.2024 на суму 1 244 496,00 грн.
Разом з цим представник відповідача просить суд зменшити розмір штрафних санкцій за договором №УГВС 170/31-23 від 05.06.2023 на 90%, що становить до стягнення у розмірі 18 590,28 грн.
02.12.2025 до суду від представника Акціонерного товариства «Укргазвидобування» надійшли додаткові пояснення (вх. №28048 від 02.12.2025) на заяву відповідача про зменшення розміру пені, в яких просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Харківмаш» у задоволенні заяви про зменшенні розміру пені на 90%.
03.12.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Харківмаш» надійшли додаткові пояснення (вх.№28155 від 03.12.2025), в якій просить зменшити розмір штрафних санкцій за договором №УГВС 170/31-23 від 05.06.2023 на 90%, що становить до стягнення у розмірі 18 590,28 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.02.2026 у справі № 922/4091/25 позов Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Харківмаш» про стягнення коштів - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Харківмаш» на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» пеню у розмірі 92 951 (дев'яносто дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят одна) грн 40 коп., а також суму судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. У задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 92 951,40 грн - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідач здійснив часткову поставку товару на суму 1 342 800,00 грн, а тому, дослідивши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, клопотання відповідача задоволено частково, а розмір пені зменшено з заявлених позивачем 185 902,80 грн до 92 951 грн.
Акціонерне товариство «Укргазвидобування» з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2026 у справі № 922/4091/24, в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» задовольнити в повному обсязі: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Харківмаш» на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» пеню у розмірі 185 902,80 (сто вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот дві гривні 80 коп.) Судові витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги покласти на ТОВ «ТБ «Харківмаш».
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначає таке:
- суд першої інстанції, встановив обставини порушення відповідачем виконання зобов'язання за Договором вказуючи на правомірність доводів позивача викладених у позовній заяві, при цьому дійшов помилкового висновку про зменшення належних до стягнення пені та штрафу на 50%. Оскільки відповідач порушив погоджені Договором зобов'язання, чим допустив господарське правопорушення, щодо невиконання умов п.5.1, підп.6.3.1 п.6.3 Договору з урахуванням додатків, у зв'язку з чим, на підставі п.7.8 Договору, згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, відповідач повинен сплатити позивачу пеню за порушення строків поставки Товару.
- суттєве зменшення штрафних санкцій за порушення умов Договору, при відсутності поважності такого порушення, фактично позбавляє права Кредитора на належну грошову компенсацію у зв'язку з порушенням строків виконання зобов'язання та створює помилкову судову практику, за якої Боржники можуть уникнути відповідальності за невиконання Договору за відсутності на те поважних причин.
- зменшуючи розмір пені та штрафу Господарський суд Харківської області виходив з того, що позивач у спірних правовідносинах уже нараховував відповідачу пеню за період з 07.06.2024 по 05.03.2025, і господарським судом рішенням від 08.05.2025 у справі №922/844/25 вирішено стягнути з відповідача таку пеню, суд приходить до висновку, що є несправедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
- зменшення судом розміру пені не може ставитися в залежність, у зв'язку з законними діями позивача щодо нарахування та стягнення пені за інший період.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2026 у справі № 922/4091/25 залишено без руху. Акціонерному товариству «Укргазвидобування» встановлено строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків - десять днів з дня вручення заявникові копії даної ухвали. У вказаний строк заявником має бути надано суду: - докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 0,40 грн. Роз'яснено заявникові, що у разі не усунення ним недоліків у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається скаржникові.
19.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 3190), до якої надані докази доплати судового збору у розмірі 0,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1000251218 від 19.03.2026.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2026 у справі № 922/4091/25. Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2026 у справі № 922/4091/25 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи. Відповідачу встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові. Витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/4091/25.
25.03.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/4091/25.
26.03.2026 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № ), в якому просить апеляційний суд залишити апеляційну скаргу АТ «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2026 у справі № 922/4091/25 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У відзиві відповідач зазначає, що:
- Відповідачем не заперечується, що між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Харківмаш» укладено договір поставки №УГВС 170/31-33. Відповідач не заперечує факту часткового виконання зобов'язань за договором, а саме здійснення поставки Товару 25.10.2023 на суму 98 304,00 грн та 04.03.2024 на суму 1 244 496,00 грн. Отже, відповідачем не заперечується, що ним порушено умови договору поставки, про що було викладено у заявах по суті справи та вказано у судовому рішенні. Відповідач не заперечував проти стягнення штрафних санкцій, проте, через відповідні обставини, просив зменшити їх розмір.
- позивачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження наявності збитків за неналежне виконання умов договору. В той же час, Відповідач не отримував жодних коштів від Позивача в оплату НЕпоставленого товару за договором, тобто - прямі збитки з боку Позивача відсутні. Договором визначено, що оплата за договором здійснюється після поставки товару. Доказів, що підтверджують збитки позивача за невиконання умов договору ані до позовної заяви, ані до апеляційної скарги не надавалися.
- при вирішенні питання про розмір відповідальності суд обґрунтовано врахував ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань, оскільки останній здійснив часткову поставку товару на значну суму, чим фактично зменшив обсяг невиконаного зобов'язання. Така поведінка свідчить про відсутність повного ігнорування договірних обов'язків та підтверджує, що порушення мало частковий характер, а не є абсолютним невиконанням. Відповідно, обсяг відповідальності боржника має визначатися з урахуванням реального обсягу порушення та фактичних дій, спрямованих на виконання договору, що узгоджується з принципами пропорційності та справедливості цивільно-правової відповідальності.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини справи.
05.06.2023 між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» в особі Філії «УГВ-Сервіс» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Харківмаш» (постачальник) було укладено договір поставки №УГВС 170/31-33 (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві калібри різьбові (надалі - товар), зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.
Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації (далі - Специфікація), яка є Додатком №1 до Договору та є його невід'ємною частиною. Строк поставки товару визначається Графіком поставки товару, який є Додатком №3 до Договору та є його невід'ємною частиною (п.1.2 Договору).
Згідно п.3.2 Договору, загальна ціна (сума) Договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в Специфікації до цього Договору, та становить до 2 598 900,00 грн (два мільйони п'ятсот дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ 433 150,00 грн (Чотириста тридцять три тисячі сто п'ятдесят грн. 00 коп.)
Пунктом 6.3.1 Договору передбачено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.
Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації та Графіку поставки до цього Договору. Здійснення поставки товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені Договором (п.5.1 Договору).
Згідно п.5.2 Договору, датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, або видаткової накладної. Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товарно-транспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товарно-транспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
У разі порушення прострочення постачальником виконання зобов'язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, я за прострочення понад тридцять днів додаткового сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання (п.7.8 Договору).
Пунктом 10.1 Договору встановлено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання зобов'язань по Договору, які відповідають вимогам, вказаним у п.10.2 цього Договору і діє до 30.06.2024 року (включно).
Відповідно до п.3 Специфікації №1 від 05.06.2023 (Додаток №1 до Договору), встановлений строк поставки товару: впродовж 210 календарних днів з дати укладання даного Договору про закупівлю (відповідно до Графіка поставки) та з правом дострокової поставки.
Графіком поставки від 05.06.2023 (Додаток №3 до Договору) сторони погодили, що строк поставки товару: впродовж 210 календарних днів з дати укладання даного Договору про закупівлю та з правом дострокової поставки.
Відтак, граничною датою поставки товару є 31.12.2023.
Проте, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання з поставки виконав частково, здійснивши поставку товару, 25.10.2023 на суму - 98 304,00 грн та 04.03.2024 на суму - 1 244 496,00 грн.
Вартість непоставленого товару складає 1 256 100,00 грн, що, на думку позивача, є підставою для застосування до ТОВ «ТБ «Харківмаш» відповідальності, передбаченої п.7.8 Договору.
Разом з цим, в березні 2025 року Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Харківмаш» 341 659,20 грн пені за період з 07.06.2024 по 05.03.2025 за неналежне виконання зобов'язання за договором поставки №УГВС 170/31-23 від 05.06.2023.
Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі №922/844/25, Акціонерне товариство «Укргазвидобування» вказувало на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Харківмаш» своїх зобов'язань за договором поставки №УГВС 170/31-23 від 05.06.2023 укладеного з позивачем, що було підставою для застосування пені в розмірі 341 659,20 грн.
При цьому, пеня була розрахована позивачем за період з 07.06.2024 - 05.03.2025 (272 дня прострочення виконання зобов'язання).
08.05.2025 Господарським судом Харківської області за результатами розгляду позовної заяви Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Харківмаш» по справі №922/844/23 ухвалено судове рішення.
Суд, рішенням Господарського суду Харківської області від 08.05.2025 у справі №922/844/25, залишеним без змін Східним апеляційним господарським судом 18.07.2025, дійшовши висновку щодо існування виключних обставин даної справи, що надають підстави для зменшення суми пені на 50% до 170829,60 грн, позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Харківмаш" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" пеню в розмірі 170829,60 грн. У задоволенні позову в частині стягнення 170829,60 грн пені відмовив.
Господарський суд Харківської області в рішенні від 08.05.2025 у справі №922/844/25 встановив, що оскільки поставка товару за Договором поставки №УГВС 170/31-33 від 05.06.2023 на суму 1 256 100,00 грн здійснена не була, тобто виникло прострочення поставки товару.
Як стверджує позивач, враховуючи те, що закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов'язань за договором, зобов'язання продовжує існувати, позивач заявляє вимогу про стягнення пені за порушення існуючого зобов'язання, після закінчення терміну дії спірного договору. Вартість непоставленого товару складає 1 256 100,00 грн. Станом на дату звернення до суду з позовною заявою та після ухвалення 08.05.2025 Господарським судом Харківської області рішення у справі 922/844/25, товар відповідачем не поставлений, що є підставою для застосування до відповідача п.7.8 Договору поставки №УГВС 170/31-33 від 05.06.2023 та донарахування пені. Враховуючи, що відповідач свої договірні зобов'язання в частині дотримання строків поставки товару не виконав, на підставі п.7.8 Договору поставки №УГВС 170/31-33 від 05.06.2023 йому була донарахована пеня в розмірі 185 902,80 грн за період 06.03.2025 - 31.07.2025.
В свою чергу відповідачем не заперечується факт укладання договору поставки №УГВС 170/31-33 від 05.06.2023 та його часткового виконання, а саме здійснення поставки товару 25.10.2023 на суму 98 304,00 грн та 04.03.2024 на суму 1 244 496,00 грн. Водночас вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій за договором №УГВС 170/31-23 від 05.06.2023 на 90% що становить до стягнення у розмірі 18 590,28 грн.
Суд першої задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру пені частково, зменшив пеню на 50%, і відповідно, задовольнив позов частково, що стало підставою для звернення позивача до апеляційного суду зі скаргою.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.
Предметом судового розгляду даної справи є вимога Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок "Харківмаш», пені у розмірі 185 902,80 грн.
Підставою позовних вимог є порушення відповідачем умов договору поставки №УГВС 170/31-33 від 05.06.2023, а саме: у встановлений строк відповідачем не здійснено поставку товару, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 185 902,80 грн.
Натомість предметом апеляційного розгляду є перевірка законності й обґрунтованості рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2026 у справі № 922/4091/25, а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 92 951,40 грн пені, з урахуванням доводів апеляційної скарги позивача, який не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення пені на 50%.
При цьому, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині стягнення 92 951,40 грн пені апеляційним судом не перевіряється, оскільки в цій частині рішення не оскаржується.
Сторонами визнається і не заперечується той факт, що відповідач частково виконав зобов'язання за умовами договору поставки №УГВС 170/31-33 від 05.06.2023, а саме здійснив поставку Товару 25.10.2023 на суму 98 304,00 грн та 04.03.2024 на суму 1 244 496,00 грн, тобто частково поставлено товару на 1 342 800,00 грн. Разом з тим, відповідачем не поставлений Товар на суму 1 256 100,00 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 86 наведеного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з п.1 ч. 2 ст.11 ЦК, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
За приписами ч. 1ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як вбачається із встановлених обставини у цій справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі Договору поставки №УГВС 170/31-33 від 05.06.2023.
Відповідно до ч. 1. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Як встановлено судами, згідно п.3.2 Договору, загальна ціна (сума) Договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в Специфікації до цього Договору, та становить до 2 598 900,00 грн (два мільйони п'ятсот дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ 433 150,00 грн (Чотириста тридцять три тисячі сто п'ятдесят грн. 00 коп.)
Пунктом 6.3.1 Договору передбачено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.
Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації та Графіку поставки до цього Договору. Здійснення поставки товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені Договором (п.5.1 Договору).
Згідно п.5.2 Договору, датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, або видаткової накладної. Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товарно-транспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товарно-транспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
У разі порушення прострочення постачальником виконання зобов'язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додаткового сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання (п.7.8 Договору).
Апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, про те дії відповідача слід кваліфікувати як неналежне виконання зобов'язання у розумінні ст. 610 ЦК України та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування передбачених договором правових наслідків, а саме сплати пені відповідно до пункту 7.8 договору. При цьому суд вірно застосував положення статті 549 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки визначається договором і підлягає стягненню у разі встановлення факту порушення зобов'язання.
Разом з тим, суд першої інстанції частково задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% та зменшив розмір пені на 50% (зі 185 902,80 грн до 92 951,40 грн). Судом першої інстанції враховано поведінку відповідача, вид його діяльності, а також часткове виконання ним своїх зобов'язань за Договором в умовах воєнного стану в країни, що в свою чергу дійсно могло впливати на спроможність своєчасної поставки товару. Також суд вказав, що у даній справі позивачем не доведено того, що порушенням виконання зобов'язань з поставки товару у встановлений строк відповідач заподіяв йому збитків, розмір яких перевищує або дорівнює заявленому розміру пені.
Як вказує скаржник, суттєве зменшення штрафних санкцій за порушення умов Договору, при відсутності поважності такого порушення, фактично позбавляє права Кредитора на належну грошову компенсацію у зв'язку з порушенням строків виконання зобов'язання та створює помилкову судову практику, за якої Боржники можуть уникнути відповідальності за невиконання Договору за відсутності на те поважних причин. Апелянт зауважує, що зменшення судом розміру пені не може ставитися в залежність, у зв'язку з законними діями позивача щодо нарахування та стягнення пені за інший період.
З огляду на судову практику, апеляційний суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
З приводу цього колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.
Якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.07.2023 по справі №914/3231/16, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
У постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, Верховний Суд зазначив, що визначення конкретного розміру штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника; його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання; ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язані; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/ бездіяльність кредитора тощо), які мають значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Колегія суддів зазначає, що суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи.
У постанові від 02.04.2025 у справі №914/2711/22 Верховний Суд узагальнив правові висновки щодо застосування статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України та зазначив:
«89. Судова практика щодо застосування вказаних норм ГК та ЦК наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи …»
Обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер, а тому й розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами в конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду.
Апеляційний суд звертає увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - ст. 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що зменшення судом першої інстанції пені на 50% не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій, а тому є обґрунтованим, і відповідає вимогам чинного законодавства.
Щодо доводів апелянта про те, що висновки Господарського суду Харківської області не відповідають встановленим обставинам справи, а саме: ухвалюючи 25.02.2026 рішення у справі №922/4091/24, Господарський суд Харківської області помилково застосував критерії винятковості обставин для зменшення розміру пені Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Харківмаш».
Апеляційний суд вважає зазначенні доводи необґрунтованими і безпідставними, оскільки суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував фактичні обставини справи щодо порушення відповідачем умов Договору, надав належну правову оцінку доказам, правильно визначив характер спірних правовідносин та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.
Зменшення розміру штрафних санкцій судом першої інстанції обґрунтовано частковим виконанням зобов'язання боржником, а також тим, що місцем здійснення господарської діяльності відповідача є м. Харків. Через постійні обстріли міста, потенційні контрагенти відмовляються від співробітництва із підприємствами, потужності яких знаходяться у м. Харкові, а це безпосередньо впливає господарську діяльність відповідача.
Тому, суд першої інстанції, проаналізовавши фактичні обставини спору, взявши до уваги інтереси обох сторін, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов Договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, з огляду на приписи статей 253, 509, 525, 526, 549, 551, 610, 611, 627, 629 Цивільного кодексу України, спираючись на принципи справедливості та розумності, дійшов висновку про доцільність зменшення розміру пені на 50%.
Отже, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки вже досліджених судом доказів та повторення правової позиції, яка була предметом розгляду у суді першої інстанції, однак не містять жодних нових обставин чи належних доказів, що спростовували б встановлені судом факти.
За таких обставин, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної звертається до висновків, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у цій справі.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укргазвидобування» не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2026 у справі № 922/4091/25, яке відповідає вимогам ст. 236 ГПК України, має бути залишене без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів ст. 129 ГПК України.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 04.05.2026 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2026 №4757-IX).
Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, враховуючи обставини введення в Україні воєнного стану, поточну ситуацію що склалася в місті Харкові та Харківській області, задля збереження безпеки працівників суду, а також з метою реалізації учасниками справи процесуальних прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, суд застосував принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до практики Європейського суду з прав людини. Також у зв'язку з відпусткою судді Хачатрян В. С. 19.05.2026 текст судового рішення по справі № 922/4091/25 складено і підписано 20.05.2026.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1 ч. 1 ст. 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2026 у справі № 922/4091/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повна постанова складена 20.05.2026.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян