вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" травня 2026 р. Справа№ 910/1867/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаратова Ю.А.
суддів: Бестаченко О.Л.
Скрипки І.М.
При секретарі судового засідання Кафлановій А.С.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 07.05.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 (повний текст складено 26.02.2026)
у справі № 910/1867/26 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик"
до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії
Історія справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в якому просить суд:
1. Визнати протиправною відмову Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в застосуванні мораторію, викладену в листі № 55/2-08/164335/2025 від 23.12.2025.
2. Зобов'язати Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" застосувати мораторій на звернення стягнення на предмет застави (включаючи вчинення виконавчих написів, реєстрацію обтяжень, реалізацію майна тощо) на строк дії воєнного стану та 1 рік після його припинення/скасування:
2.1. за договором застави транспортних засобів №55/1/23-5, посвідченим 24.03.2023 Лосєвим В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 353, укладеним між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик";
2.2. за договором застави транспортних засобів №55/1/23-7, посвідченим 24.03.2023 Лосєвим В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 352, укладеним між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик";
2.3. за договором застави №314/48-3 від 14.09.2016, посвідченим 14.09.2016 Лосєвим В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №1058, укладеним між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик";
2.4. за договором застави №315/48-3 від 15.09.2016, посвідченим 15.09.2016 Лосєвим В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 1060, укладеним між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2026 відкрито провадження у справі № 910/1867/26, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик" про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено Акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" (код ЄДРПОУ 00032129) вчиняти будь-які дії, спрямовані на звернення стягнення на предмет застави за договором застави транспортних засобів №55/1/23-5, посвідченого 24.03.2023 Лосєвим В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 353, укладеним між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик" (код ЄДРПОУ 35917412), до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик" до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про застосування мораторію на стягнення застави за вказаним договором застави.
Заборонено Акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" (код ЄДРПОУ 00032129) вчиняти будь-які дії, спрямовані на звернення стягнення на предмет застави за договором застави транспортних засобів №55/1/23-7, посвідченого 24.03.2023 Лосєвим В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 352, укладеним між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик" (код ЄДРПОУ 35917412), до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик" до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про застосування мораторію на стягнення застави за вказаним договором застави.
Заборонено Акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" (код ЄДРПОУ 00032129) вчиняти будь-які дії, спрямовані на звернення стягнення на предмет застави за договором застави №314/48-3 від 14.09.2016, посвідченого 14.09.2016 Лосєвим В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 1058, укладеним між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик" (код ЄДРПОУ 35917412), до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик" до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про застосування мораторію на стягнення застави за вказаним договором застави.
Заборонено Акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" (код ЄДРПОУ 00032129) вчиняти будь-які дії, спрямовані на звернення стягнення на предмет застави за договором застави №315/48-3 від 15.09.2016, посвідченого 15.09.2016 Лосєвим В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №1060, укладеним між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик" (код ЄДРПОУ 35917412), до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик" до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про застосування мораторію на стягнення застави за вказаним договором застави.
Заборонено приватному виконавцю Кузьменку Олексію Степановичу та Акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" (код ЄДРПОУ 00032129) вчиняти будь-які виконавчі дії в рамках вказаного виконавчого провадження № НОМЕР_1 та виконавчого провадження НОМЕР_2, включаючи арешт, вилучення, реалізацію або інші дії щодо предмету застави (транспортних засобів) та інших фінансових стягнень, в тому числі арешту коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик", в межах виконавчого провадження НОМЕР_3 та виконавчого провадження НОМЕР_2, до набрання законної сили рішенням суду у справі.
В іншій частині заяви відмовлено.
Задовольняючи частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик" про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що:
- 04.07.2025 Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" зареєстровано звернення стягнення за договором застави транспортних засобів №55/1/23-7 від 24.03.2023 та договором застави транспортних засобів №55/1/23-5 від 24.03.2023, що підтверджується витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 98676292 від 11.08.2025 та №98676270 від 11.08.2025;
- 25.02.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Кузьменком Олексієм Степановичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 щодо примусового звернення стягнення на предмет застави - транспортні засоби, що є та були предметом договорів застави (з врахуванням всіх додаткових договорів до договорів застави сумарна кількість транспортних засобів становить 148 одиниць, а у постанові про відкриття ВП НОМЕР_3 вказано перелік з 170 одиниць транспортних засобів, тобто і ті, які вже були виведені з-під застави);
- 25.02.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Кузьменком Олексієм Степановичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 щодо примусового звернення стягнення на предмет застави - транспортні засоби, що є та були предметом договорів застави (47 транспортних засобів) на підставі виконавчого напису №4415 від 08.08.2025, виданого приватним нотаріусом КМНО Гамаль І.М;
- суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що у разі завершення відповідачем процедури звернення стягнення за договором застави транспортних засобів та відповідно реалізації предметів застави в межах відкритих виконавчих проваджень, подальший розгляд позову про застосування мораторію втратив би сенс, а відновлення порушених прав позивача у межах лише даного судового провадження було б неможливим.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись із вищевказаною ухвалою, Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У поданій апеляційній скарзі скаржник просить:
- апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі № 910/1867/26 задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі № 910/1867/26 скасувати.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- застосування визначених ТОВ «Транс-Логістік» заходів забезпечення фактично буде свідчити про задоволення майбутніх позовних вимог до розгляду справи по суті, а тому їх застосування не узгоджується з метою інституту забезпечення позову та прямо суперечить імперативним приписами ч. 11 ст. 137 ГПК України;
- судом першої інстанції при постановлені ухвали про забезпечення позову позбавлено можливості Апелянта надати суду доводи та заперечення щодо поданої заяви про забезпечення позову, що на думку Апелянта є безпосереднім порушенням його процесуальних прав;
- наведені Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістик» доводи ґрунтуються на припущеннях, загальних міркуваннях та оціночних судженнях і не підтверджують наявності реальної, безпосередньої та доведеної загрози порушення прав Позивача, яка є необхідною умовою для застосування заходів забезпечення позову;
- подана Товариством щ обмеженою відповідальністю «Транс-Логістік» заява про забезпечення позову від 23.02.2026 не містить жодних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, що є самостійною та достатньою підставою для її повернення без розгляду;
- судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали про забезпечення позову було не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, не враховано статус апелянта, як кредитора відносно основного боржника (ТОВ «ДІЄСА»), належним чином не оцінено докази у справі, а також порушено принцип адекватності заходів забезпечення позову по справі № 910/1867/26, відповідно висновки суду першої інстанції щодо заборони звернення стягнення на предмети застави є хибними та безпідставними.
Позиція позивача (ТОВ «Транс-Логістик»).
27.03.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 09.1-13/7462/26) в якому ТОВ «Транс-Логістик» просило суд відмовити в апеляційній скарзі Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі № 910/1867/26. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі № 910/1867/26 залишити без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач, серед іншого, зазначає, що:
- у випадку скасування ухвали про забезпечення позову приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Кузьменком Олексієм Степановичем буде закінчено процедуру примусового стягнення предмету застави, відповідно подальший розгляд спору втратив би сенс, оскільки договори застави були б припинені (ст. 28 ЗУ «Про Заставу» та ст. 593 ЦК України). Захист прав та інтересів, про які йдеться у позовній заяві, був би порушений безповоротно. Таким чином, Ухвала не позбавляє апелянта його прав, а лише відтерміновує їх реалізацію до моменту встановлення судом правомірності чи неправомірності дій сторін;
- заходи не тотожні позовним вимогам, а відповідач маніпулює нормою ч. 11 ст. 137 ГПК України, ігноруючи мету забезпечення - запобігти незворотним наслідкам;
- призначення розгляду заяви про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін є правом, а не обов'язком суду, тоді як реалізація такого права має зумовлюватися наявністю, на думку суду, відповідного виняткового випадку (постанова ОП КГС ВС від 17.01.2025 у справі № 916/4954/23);
- Ризики є реальними та доведеними, з огляду на те, що Предмет застави (транспортні засоби) використовується для перевезення військових, медичних та гуманітарних вантажів. А відповідач уже зареєстрував звернення стягнення (витяги з ДРОРМ № 98676292 та № 98676270 від 11.08.2025), вчинив виконавчі написи та розпочав процедуру примусового виконання за виконавчими написами, що створює безпосередній ризик реалізації майна до розгляду справи по суті. Отже, невжиття заходів унеможливить виконання рішення про мораторій;
- заборона вчиняти будь-які дії, спрямовані на звернення стягнення на предмет застави за Договорами застави, Відповідачу обмежується на певний час, отже, має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду даної справи по суті, не матимуть для останнього будь-яких негативних майнових чи немайнових наслідків;
- заборонивши АТ «Ощадбанк» вчиняти дії щодо предметів застави, суд забезпечив, що ці предмети (транспортні засоби) залишатимуться в незмінному стані на час розгляду справи, що дозволить Позивачу ефективно захистити свої права, у разі задоволення позову щодо внесення змін до договорів застави. Таким чином, обрані заходи є повністю співмірними та адекватними позовним вимогам.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга (АТ «Державний ощадний банк») зареєстрована судом 09.03.2026 за вх. № 09.1.04.1/1437/26.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2026 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Бестаченко О.Л., Скрипка І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва копії матеріалів справи № 910/1867/26, необхідних для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 про забезпечення позову у справі № 910/1867/26.
Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 до надходження до Північного апеляційного господарського суду копій матеріалів справи № 910/1867/26.
23.03.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли копії матеріалів справи № 910/1867/26 необхідних для розгляду апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі № 910/1867/26.
Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі № 910/1867/26 на 23.04.2026.
Протокольною ухвалою від 23.04.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 07.05.2026.
07.05.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістик» про відкладення розгляду справи (вх. № 09.1-13/10956/26), в якому також просив направити судовий запит для підтвердження факту виконання ТОВ «Транс-Логістик» мобілізаційних завдань.
Протокольною ухвалою від 07.05.2026 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання представника позивача.
У судовому засіданні представники позивача та відповідача надали усні пояснення.
Представник позивача просив оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив суд скасувати ухвалу.
Відповідно до частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Позиція суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із пунктами 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що таким заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Відповідно до частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п'ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанові останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.
Згідно із частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 вказаної Конвенції передбачено, зокрема, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" (п. 77, Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (п. 43, Заява № 60750/00) наголосив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97 р., Reports of Judgments and Decisions 1997-II, с. 510, п. 40).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, а протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Колегією суддів встановлено, що предметом позову у даній справі на момент прийняття оскаржуваної ухвали є вимоги немайнового характеру: про визнання протиправною відмови Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в застосуванні мораторію, викладеної в листі № 55/2-08/164335/2025 від 23.12.2025 та зобов'язання застосувати мораторій на звернення стягнення на предмет застави.
Відтак, оскільки у цій справі ТОВ «Транс-Логістік» звернулось до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21.
Також, у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 911/266/22 зазначено, що у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Колегія суддів відхиляє довід апелянта, що вжиття заходів забезпечення про які просив є тотожнім задоволенню позовних вимог, з огляду на наступне.
Обрані заявником способи забезпечення позову співвідносяться із предметом позову, а отже, існує зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, однак не є тотожними з позовними вимогами і ці заходи забезпечення позову відповідають обставинам справи та, водночас, вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті.
При цьому, невжиття відповідних заходів забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки ТОВ "Транс-Логістик" не зможе їх захистити в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.
Окрім того, слід зазначити, що позовні вимоги ТОВ «Транс-Логістик» (застосування мораторію на звернення стягнення за Законом України від 27.03.2025 № 4340-IX) є матеріально-правовими та спрямованими на остаточне вирішення спору по суті. Натомість заходи забезпечення (заборона вчиняти дії щодо стягнення на період розгляду справи) є тимчасовими, процесуальними та спрямованими виключно на збереження status quo до ухвалення рішення по суті. Вони не вирішують спір, а лише запобігають незворотним наслідкам, таким як реалізація предмета застави, що унеможливить виконання потенційного позитивного рішення суду.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо порушення принципу змагальності сторін та позбавлення АТ Ощадбанк» можливості надати свої доводи при постановленні ухвали про забезпечення позову, оскільки призначення розгляду заяви про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін є правом, а не обов'язком суду, тоді як реалізація такого права має зумовлюватися наявністю, на думку суду, відповідного виняткового випадку.
Аналогічних висновків дійшла Об'єднана Палата Верховного Суду у постанові від 17.01.2025 у справі № 916/4954/23.
Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта, про те, що ТОВ «Транс-Логістик» не обґрунтована необхідність застосування заходів забезпечення та не надано доказів на підтвердження ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову, з огляду на наступне.
Як встановлено судом апеляційної інстанції 04.07.2025 Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" зареєстровано звернення стягнення за договором застави транспортних засобів №55/1/23-7 від 24.03.2023 та договором застави транспортних засобів №55/1/23-5 від 24.03.2023, що підтверджується витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №98676292 від 11.08.2025 та №98676270 від 11.08.2025.
Також, як вбачається з поданих суду першої інстанції документів, 25.02.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Кузьменком Олексієм Степановичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо примусового звернення стягнення на предмет застави - транспортні засоби, що є та були предметом договорів застави (з врахуванням всіх додаткових договорів до договорів застави сумарна кількість транспортних засобів становить 148 одиниць, а у постанові про відкриття ВП НОМЕР_3 вказано перелік з 170 одиниць транспортних засобів, тобто і ті, які вже були виведені з-під застави).
Крім того, 25.02.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Кузьменком Олексієм Степановичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 щодо примусового звернення стягнення на предмет застави - транспортні засоби, що є та були предметом договорів застави (47 транспортних засобів) на підставі виконавчого напису № 4415 від 08.08.2025, виданого приватним нотаріусом КМНО Гамаль І.М.
Такі обставини свідчать про те, що банком розпочато процедуру звернення стягнення на предмет застави.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у разі завершення відповідачем процедури звернення стягнення за договором застави транспортних засобів та відповідно реалізації предметів застави в межах відкритих виконавчих проваджень, подальший розгляд позову про застосуванні мораторію втратив би сенс, а відновлення порушених прав позивача у межах лише даного судового провадження було б неможливим.
Колегія суддів вважає що вид забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на звернення стягнення на предмет застави та заборони приватному виконавця вчиняти будь-які виконавчі дії в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 є адекватним, тобто, співмірними відповідно вимогам, на забезпечення яких вони вживаються.
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності пропозиції зустрічного забезпечення, оскільки відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та не вирішення судом питання зустрічного забезпечення не є підставою для скасування оскарженої ухвали, оскільки не позбавляє відповідача права звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 21.12.2020 у справі № 487/5726/19 та від 30.06.2021 у справі № 752/2342/19, від 23.12.2022 у справі № 760/34352/21.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як зазначено у пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене вище, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку, а ухвала Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі № 910/1867/26 відповідає нормам процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційних скарг не вбачається. А тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі № 910/1867/26 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі № 910/1867/26 - залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу (матеріали оскарження) повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 18.05.2026.
Головуючий суддя Ю.А. Шаратов
Судді О.Л. Бестаченко
І.М. Скрипка