Справа № 141/1015/25
11 травня 2026 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Нога Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
АТ «А-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №АВН0СТ155101739096084529 від 09.02.2025 в розмірі 63924,77грн..
Свої вимоги мотивувало тим, що відповідач звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». 09.02.2025 відповідач, будучи клієнтом банку, уклав з банком кредитний договір №АВН0СТ155101739096084529, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 40000,00 грн. строком на 36 місяців (тобто до 08.02.2028), зі сплатою процентів у розмірі 85,00% щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. Даний кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту. Товариство виконало свої зобов'язання за договором кредиту та надало позичальнику грошові кошти у погодженому розмірі. Однак, відповідач не повернув в повному обсязі отримані кредитні кошти та не сплатив проценти за користування кредитними коштами в розмірі та строки, передбачені договором, в результаті чого станом на 13.11.2025 утворилася заборгованість у розмірі 63924,77грн., з яких: 39415,05 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 22599,92 грн. - заборгованість за процентами; 0,00 - загальний залишок заборгованості за комісією; 1909,80 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею. З огляду на викладене вище, позивач просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати в розмірі 2422,40 грн..
Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 23.01.2026 цивільну справу за позовом АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд до Вінницького районного суду Вінницької області за підсудністю в порядку ст. 31 ЦПК України.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 18.03.2026 було відкрите спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачкою відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. В прохальній частині позовної заяви міститься клопотання про розгляд справи у його відсутність, в якій також не заперечував щодо ухвалення заочного рішення суду в разі неявки відповідача в судове засідання.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином і в установленому законом порядку повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Направлена судом судова повістка повернулася до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем у визначений судом строк до суду не подано.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 755/4829/23, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідним поштовим відправленням, яке повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи.
Згідно з п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з викладеним, суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Судом установлені наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.
Судом установлено, що 09.02.2025, відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , підписав Заяву про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101739096084529, згідно умов якої просила АТ «Акцент-Банк» надати їй кредит на таких умовах: вид кредиту - послуга «Швидка готівка»; тип - строковий кредит; мета отримання кредиту - придбання товару/здійснення платежу /оплата послуг; сума кредиту - 40000,00 грн.; строк кредиту - 36 місяців, з 09.02.2025 по 08.02.2028 включно; процентна ставка (фіксована) - 85% на рік; розмір щомісячного платежу - 3119,85 грн.; номер платіжної картки НОМЕР_2 ; загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить (загальна вартість кредиту) 112313,95 грн.
Підписанням цієї заяви, за допомогою електронного цифрового підпису, ОСОБА_1 підтвердив та погодився що, зокрема, до укладання цієї угоди ознайомився з актуальними умовами та правилами надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», що розміщенні за посиланням www.a-bank.com.ua/terms, та до укладення цієї угоди ознайомлений з інформацією, яка розміщується на веб-сайті та доступна за посиланням www.a-bank.com.ua; ця заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір. Відповідач отримав їх примірники, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (п.18 заяви).
Дана заява підписана відповідачем ОСОБА_1 шляхом накладення ним електронного підпису, що перевіряється за допомогою відкритого ключа 025b5fdd50390f90ceb9bad1f17ff7ea82693892 c50e10370e7594d7cc74c63c6c.
Невід'ємною частиною договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка містить узгоджений сторонами графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту і орієнтованої реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх сукупних послуг, які є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору. Розподіл частково внесених коштів на погашення кредиту проводиться в частоту погашення 20 числа. Дану таблицю відповідач підписав за допомогою відкритого ключа 025b5fdd50390f90ceb9bad1f17ff7ea82693892 c50e10370e7594d7cc74c63c6c.
Відповідач ознайомився та підписав Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», пунктом 6 якого визначено, що в разі наявності заборгованості у клієнта із сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, банк має право достроково розірвати кредитний договір та здійснити дії, направлені на погашення залишку заборгованості, що виникла при користуванні клієнтом послугою «Швидка готівка».
Отже, сторони погодили умови, порядок виконання зобов'язання, визначили розмір процентів за користування коштами та досягли згоди з усіх істотних умов угоди про надання споживчого кредиту №АВН0СТ155101739096084529 від 09.02.2025.
Позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у погодженому розмірі. Факт перерахування відповідачу коштів в розмірі 40000,00 грн. на виконання умов даного договору підтверджується копією меморіального ордеру №TR.44194465.31309.65455 від 09.02.2025.
При цьому, як вбачається із виписки по кредиту відповідач отримав та з 09.02.2025 користується наданими кредитними коштами.
В той же час, відповідач не здійснював своєчасних платежів для погашення суми заборгованості за кредитом та відсотками. Згідно наданого банком розрахунку та виписки заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 13.11.2025 становить 63924,77 грн., з яких: 39415,05 грн. - загальний залишок заборгованості за тілом кредиту, 22599,92 грн. - загальний залишок заборгованості за відсотками, 1909,80 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею. При цьому, відповідачем в погашення заборгованості за кредитом сплачувалися кошти: 07.03.2025 в сумі 3119,85 грн., 10.04.2025 в сумі 109,54 грн..
Позивач просить стягнути заборгованість за цим кредитним договором в сумі 63924,77 грн., в тому числі достроково повернути частину кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються норми законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).
За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до положень частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі №521/21255/13-ц (провадження №14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що боржник зобов'язаний виконати його обов'язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом.
Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов'язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов'язку з дострокового повернення кредиту.
У постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом про захист прав споживачів порядок.
Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону про захист прав споживачів у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбаченого зазначеним договором порядку, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього, як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а суд немає підстав для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Як слідує з умов договору, укладеного між сторонами справи, кредит є споживчим, оскільки наданий на придбання товарів.
Відтак, кредитні правовідносини, які виникли між сторонами за цим кредитним договором, мають споживчий характер, а тому на них поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов'язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц (провадження №14-680цс19), є релевантною для даних правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.
Звертаючись до суду із цим позовом АТ «А-Банк» посилався на те, що відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань.
Як слідує з умов договору, сторонами погоджено строк кредитування та графік платежів до 08 лютого 2028 року, який ще не сплинув.
Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.78 ЦПК України).
Однак, звертаючись до суду із цим позовом, АТ «А-Банк» не надав доказів на підтвердження факту надіслання відповідачу та отримання ним вимоги про сплату простроченої кредитної заборгованості, у разі невиконання якої банк мав намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку.
Отже, враховуючи, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вручення вимоги про дострокове виконання основного зобов'язання відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», то суд дійшов висновку, що у відповідача не виник обов'язок дострокового повернення суми грошових коштів за кредитним договором №АВН0СТ155101739096084529 від 09.02.2025, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було направлено відповідачу вимогу про дострокове повернення кредитів та така була отримана відповідачем.
З огляду на викладене відсутні підстави для дострокового стягнення коштів за договором, укладеним сторонами в справі.
Разом з тим, виходячи із розрахунку заборгованості та виписки по кредиту, суд зважає, що у ОСОБА_1 станом на 13.11.2025 наявна прострочена заборгованість в сумі 24854,73 грн, з яких: 2603.42 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 22251.31 грн - заборгованість за процентами на прострочену заборгованість, та враховуючи приписи ст. 530, 610 ЦК України, в цій частині позов підлягає до задоволення.
Щодо стягнення пені, то слід відмітити, що за ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та виключено пункт 6-1, що передбачав звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит, а саме: від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором у разі такого прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк з дня його припинення або скасування.
У той же час, відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.
Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи Цивільного кодексу України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Беручи до уваги, що заборгованість у виді пені в сумі 1909,80 грн нарахована в період дії в Україні воєнного стану, тому в силу вищевказаних положень чинного законодавства позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення та відповідно позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1909,80 грн пені за цим кредитним договором задоволенню не підлягає.
Отже з відповідача підлягає стягненню заборгованість в сумі 24854,73 грн, з яких: 2603,42грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 22251,31 грн - заборгованість за процентами на прострочену заборгованість.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача 941,82 грн судового збору (пропорційно розміру задоволених вимог).
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, Законів України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування», ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором ABH0CT155101739096084529 від 09 лютого 2025 року в розмірі 24854 (двадцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) гривні 73 копійки, з яких: 2603,42 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 22251,31 грн - заборгованість за процентами на прострочену заборгованість, а також 941,82 грн. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони по справі:
Позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк», адреса: м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.П. Шевчук