Справа № 128/594/25
18 травня 2026 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засіданні Нога Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Стрижавської селищної ради, Військової частини НОМЕР_1 , про позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
На обгрунтування позовних вимог у позовній заяві викладено наступні обставини.
14.04.2025 вони із відповідачкою зареєстрували шлюб, від якого народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 30.01.2024 у справі №128/4694/23 їх із відповідачкою шлюб було розірвано. Ще до розірвання шлюбу, а саме з серпня 2023 року, вони припинили спільне проживання, відповідачка залишила будинок, в якому вони спільно проживали, залишила дитину проживати разом із ним. На даний час точне місце перебування відповідачки невідоме. За інформацією позивача відповідачка виїхала за межі України, проте, куди саме, йому не відомо. З 2023 року позивач самостійно займається утриманням та вихованням спільної із відповідачкою дитиною, забезпечує дитину всім необхідним. При цьому, відповідачка, як мати, за два роки жодного разу не відвідувала з дитиною медичні заклади, не дбала та не турбувалася про здоров'я дитини. Позивач самостійно приводить і забирає дитину із КЗ «Заклад дошкільної освіти «Казка» Стрижавської селищної ради», відвідує батьківські збори, присутній на святах, цікавиться вихованням дитини, піклується про дитину. Мати дитини - відповідачка заклад дошкільної освіти жодного разу не відвідувала. Таким чином, відповідачка у житті дитини взагалі не з'являється, будь-яким чином із ним не зв'язувалася для спілкування. Фактично в силу повної відсутності відповідачки в житті сина, дитина не знає та не ідентифікує відповідачку як мати. У дитини відсутні будь-які асоціації пов'язані із відповідачкою. Окрім того, в липні-серпні 2023 року відповідачка оформила 11 кредитів на сумі від 4000 грн. до 15000 грн. та, отримавши кошти, залишила територію України. Позивач фактично самостійно виховує сина, відповідачка участі у вихованні дитини не приймає, з дитиною не спілкується. Жодної матеріальної допомоги на забезпечення потреб сина не надає. Окрім того, судовим наказом Вінницького районного суду Вінницької області від 17.06.2024 у справі №128/2324/24 з відповідачки стягнуто на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів її заробітку (доходу) до повноліття дитини. Однак, відповідачкою аліменти не сплачуються. Позивач самотужки створив для дитини усі умови для комфортного проживання та гармонійного розвитку, самостійно забезпечує усі матеріальні потреби дитини, дбає про його здоров'я. зважаючи на вказане, приймаючи до уваги той факт, що відповідачка вже протягом тривалого часу перебуває за межами України та самоусунулося від виховання свого сина, з метою першочергового захисту прав та інтересів дитини, а також власних батьківських прав, позивач вимушений звернутися до суду із даним позовом.
На підставі вищевикладеного просив позбавити відповідачку батьківських прав відносно її дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним судові витирати.
Ухвалою суду від 05.03.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання(а.с. 87-88).
Ухвалою суду від 19.06.2025 задоволено клопотання представника позивача - адвоката Чернілевської Р.В. про витребування доказів та про виклик свідків, закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 123-125).
Ухвалою суду від 14.10.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - військову частину НОМЕР_1 (а.с. 162)
Ухвалою суду від 04.12.2025 задоволено заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чернілевської Р.В. про поновлення строку для подання доказів, про долучення доказів та про виклик свідків (а.с. 197-198).
В судовому засіданні 14.10.2025 у вступному слові позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Чернілевська Р.В. позовні вимоги підтримали за викладених у позовній заяві обставин, просили позов задовольнити. Позивач ОСОБА_1 додатково вказав, що є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , а проживає разом із дитиною ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 . Власником даної квартири є мати відповідачки, але вона була придбана для дитини.
Свідок ОСОБА_4 суду показав, що є товаришем позивача і позивач є його кумом. Щодо обставин справи, то вказав, що після початку війни відповідачка ОСОБА_2 залишила сім'ю та виїхала за межі України, участі у вихованні дитини не приймає. З позивачем свідок спілкується практично щотижня. Відповідачку востаннє свідок бачив давно. Після народження дитини свідок вдома у родини ОСОБА_1 не бував. На даний час свідок іноді бачить дитину, коли той із сином гуляють. Дитина доглянута, забезпечена всім необхідним. Позивач раніше проживав в м. Вінниці, а на даний час проживає в с-щі Стрижавка у власній квартирі разом із сином. Це свідок бачив коли приїздив до них у гості. Свідку відомо, що дитина відвідує дитячий садочок. Також свідку відомо, що дитина часто хворіє і в цей час із дитиною перебувають її діди і баби.
Свідок ОСОБА_6 , яка до 2021 року була дружиною брата позивача, суду показала, що із позивачем іноді спілкується по телефону, іноді при зустрічах. Свідку відомо, що дитину виховує батько - позивач, у цьому йому допомагають батьки. Свідку також відомо, що дитина і позивач проживають у квартирі, що належить матері відповідачки. Свідок з народження дитини спілкувалася як з позивачем так і з відповідачкою, однак вже близько трьох років не спілкується із відповідачкою. Чому ОСОБА_2 виїхала за межі України свідку не відомо, оскільки дане питання вона не обговорювала із ними. Свідку також відомо, що дитина відвідує дитячий садочок, здійснювати догляд за дитиною позивачу допомагають його батьки та батьки відповідачки. Після того, як відповідачка залишила сім'ю, свідок бувала в гостях у позивача. Вказала, що позивач гарний батько.
Свідок ОСОБА_7 , який є батьком позивача, суду показав, що син із невісткою проживали в квартирі в АДРЕСА_3 , але хто є власником даного житла свідку не відомо. Вони там проживали з народження дитини. Невістка ОСОБА_2 більше двох років не проживає із сином і дитиною, весь це час дитина проживає із батьком, допомагають йому у цьому вони (діди і баби дитини). Син з самого початку війни служить. Свідку відомо, що дитина відвідує дитячий садочок. Коли дитина хворіє, то здебільшого із дитиною перебувають її діди і баби, тобто батьки сторін у справі. Батьки невістки спілкуються із дитиною. Також зазначив, що батько дитини забезпечує її всім необхідним, дитина доглянута. Окрім того, вказав, що коли у сина є час, то він проводить його з дитиною.
Свідок ОСОБА_8 суду показав, що позивача ОСОБА_1 знає з дитинства, вони дружать, а відповідачку ОСОБА_2 знає, як дружину ОСОБА_1 .. Зазначив, що позивач є гарною людиною, свідок відвідує позивача вдома, де той проживає разом із дитиною. Із позивачем свідок бачиться приблизно 1-2 рази на тиждень, відповідачку свідок бачив досить давно та чому вона залишила сім'ю йому не відомо. Свідку відомо, що дитина проживає з батьком, відвідує дитячий садочок, що позивачу із доглядом за дитиною допомагають батьки. Дитина доглянута, розвинена відповідно до свого віку, має власну кімнату, багато іграшок. Відповідачка не спілкується ні з ним, ні з його дружиною.
Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Беручи до уваги, що малолітня дитина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на думку суду, не досяг віку аби він міг висловити свою думку з приводу спору, що перебуває на розгляді суду, з метою незашкодження психологічному здоров'ю та емоційному стану дитини, судом не заслуховувалася його думка в судовому засіданні.
Від допиту свідка ОСОБА_9 , яка є власником квартири по АДРЕСА_2 , де проживають позивач та дитина, сторона позивача відмовилася, а тому даний свідок до суду не викликався.
Надалі в судове засідання учасники справи на з'явилися, подали до суду заяви наступного змісту.
Позивач ОСОБА_1 просив розгляд справи проводити у його відсутність та ухвалити рішення відповідно до встановлених в ході судового розгляду обставин та відповідно до вимог закону.
Представник позивача - адвоката Чернілевська Р.В. просила розгляд справи проводити у її відсутність, від допиту свідка ОСОБА_9 відмовляється, оскільки свідок не з'явилася до суду. У підсумок судового розгляду бажала звернути увагу суду на встановлені обставини. Згідно відповіді ДПС України від 25.06.2025 відповідачка ОСОБА_2 виїхала з України 25.08.2023, в'їзд її до України не зафіксовано. До матеріалів справи долучено докази наявності у відповідачки боргових зобов'язань за кредитними договорами, а також докази наявності рішень суду про стягнення з неї заборгованості. Також, відповідно до довідки органів ДВС відповідачка має заборгованість по сплаті аліментів за весь час від початку їх стягнення. Допитані в судовому засіданні свідки також вказували на повну відсутність матері в житті дитини. В матеріалах справи наявний висновок органу опіки та піклування від 21.04.2025, відповідно до якого позивач займається вихованням сина самостійно, мати участі в житті дитини не приймає, отже орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення відповідачку її батьківських прав відносно її дитини ОСОБА_3 . Відсутність у матері цікавості до стану здоров'я дитини та рівня її розвитку також підтверджується довідками від сімейного лікаря та ДНЗ. Поведінка відповідачки є однозначно свідомою та умисною, оскільки поважних причин втечі від дитини немає. Звертає увагу, що відповідачка залишила дитину у віці менше одного року. При тому, що присутність матері біля дитини в цей період є важливою, що імплементовано законодавством у право на відпустку по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку. Відповідачка зневажливо ставиться не лише до права дитини на спілкування з обома батьками, а й нехтує потребою дитини у спілкуванні. Тривалість відсутності виконання матір'ю обов'язків та використання прав доводить повну відсутність інтересу до дитини. На підставі викладеного просила задовольнити позовні вимоги.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служби у справах дітей Стрижавської селищної ради надіслав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі, наданий висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачку батьківських прав підтримує, при вирішені спору покладається на розсуд суду.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - військова частина НОМЕР_1 надіслав до суду письмові пояснення, відповідно до яких просив ухвалити рішення у справі відповідно до встановлених в ході судового розгляду обставин та вимог діючого законодавства.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином і в установленому законом порядку повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, шляхом надсилання судової повістки та розміщення оголошення на офіційному веб сайті Судової влади. Направлена судом судова повістка повернулася до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Заяв про розгляд справи без її участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачкою у визначений судом строк до суду не подано.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі №755/4829/23, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідним поштовим відправленням, яке повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи.
Згідно з п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з викладеним, суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Таким чином, вислухавши пояснення позивача та його представника, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На підставі наданих стороною позивача доказів, судом встановлено наступне.
Відповідно до копії повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_10 14.04.2015 зареєстрували шлюб. після реєстрації шлюбу ОСОБА_10 змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (а.с. 9).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , сторони у справі є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 30.01.2024 у справі №128/4694/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 11-12).
З копії акту обстеження фактичного місця проживання від 05.03.2024 вбачається, що комісією у складі депутата селищної ради Медведської В.В., сусідів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 проведено обстеження місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . За результатами обстеження встановлено, що за вказаною адресою фактично проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його малолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини - ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає з серпня 2023 року (а.с. 13).
На а.с. 14-23, 26, 30, 31, 34 містяться копії результатів медичного огляду дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проводилися лікарями медичної установи ТОВ «Інномед» 10.01.2023, 02.02.2023, 28.02.2023, 14.03.2023, 15.03.2023, 27.03.2023, 20.04.2023, 18.05.2026, 20.10.2023, 30.01.2024, 15.11.2024.
На а.с. 24 міститься копія замовлення №Пед-230518-0265 від 18.05.2023 ТОВ «Інномед», згідно якого вартість прийому лікарем-педіатром та введення вакцини дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 2250,00 грн.
На а.с. 25, 27, 28, 29, 32, 33, 34, 35 містяться копії результатів медичного огляду дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проводилися лікарями медичної установи ТОВ «Інномед» 20.10.2023, 20.10.2023, 30.01.2024, 17.05.2024, 13.12.2024, 15.11.2024 із зазначенням, що огляд дитини проводився у присутності батька.
Відповідно до копії листа сімейного лікаря - ФОП ОСОБА_13 вих. №4 від 15.03.2024, адресованого адвокату Чернілевській Р.В., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився на амбулаторному прийомі у сімейного лікаря ОСОБА_14 25.08.2023 з приводу гостра інфекція верхніх дихальних шляхів; 30.08.2023 - гостра інфекція верхніх дихальних шляхів; 20.12.2023 - гостра інфекція верхніх дихальних шляхів; 02.02.2024 - ацетонемічний синдром, нудота; 08.02.2024 - ацетонемічний синдром, нудота; 11.03.2024 - гостра інфекція верхніх дихальних шляхів. На прийом до сімейного лікаря дитину супроводжував батько ОСОБА_1 (а.с. 36).
Відповідно до копії листа сімейного лікаря - ФОП ОСОБА_13 вих. №2 від 14.02.2025, адресованого адвокату Чернілевській Р.В., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився на амбулаторному прийомі у сімейного лікаря ОСОБА_14 10.09.2024 з приводу гостра інфекція верхніх дихальних шляхів; 13.09.2024 - гострий ринофарингіт; 24.10.2024 - позагоспітальна пневмонія; 28.10.2024 - позагоспітальна пневмонія; 20.01.2025 - гострий тонзиліт; 24.01.2025 - гострий тонзиліт. На прийом до сімейного лікаря дитину супроводжував батько ОСОБА_1 (а.с. 71).
На а.с. 37-70 містяться копії кредитних договорів та договорів позики, що укладені між ОСОБА_2 та ТОВ «Селфі Кредит», ТОВ «Укр Кредит Фінанс», ТОВ «Слон Кредит», ТОВ «Лінеура Україна», ТОВ «Авентус Україна», ТОВ «Алекскредит», ТОВ «Качай гроші», ТОВ «Мілоан», ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Споживчий Центр».
На а.с. 78-81 міститься копія заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27.06.2024 у справі №128/1938/24 про стягнення з ОСОБА 1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором №1248-2553 від 31.07.2023 в сумі 75000,00 грн. та 2422,40 грн. судового збору.
З копії витягу з сайту Судової влади від 18.02.2025 вбачається, що в провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебувала цивільна справа №128/1938/24 за позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 77).
На а.с. 72-75 мітяться копії Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування - індивідуальні відомості про застраховану особу - ОСОБА_1 , відповідно до яких з доходів ОСОБА_1 у період з 2013 року по 2024 рік здійснювалися відрахування до Пенсійного фонду України.
Відповідно до копії судового наказу Вінницького районного суду Вінницької області від 17.06.2024 у справі №128/2334/24 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів її заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 05.06.2024 (а.с. 76).
Згідно копії довідки Комунального закладу - закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Казка» Стрижавської селищної ради вих №01-27-05/18 від 14.02.2025 вбачається, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує КЗ «ЗДО (ясла-садок) «Казка» Стрижавської селищної ради з 09.09.2024. За час перебування в дитячому садку дитину приводить і забирає постійно батько. На батьківських зборах та дитячих святах присутній батько. Він добре піклується про дитину і завжди цікавиться її вихованням у дитячому садку. Мати дитини в заклад дошкільної освіти за час перебування дитини, не з'являлася (а.с. 82).
Відповідно до відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби №19/54321-25-Вих від 01.07.2025, що надана у виконання ухвали суду від 19.06.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перетнула державний кордон України в напрямку на виїзд в пункті пропуску Грушів 25.08.2023 о 13:17:35 год. (а.с. 127).
Згідно розрахунку заборгованості по аліментам, що наданий Вінницьким відділом ДВС у Вінницькому районі Вінницької області, за період з 05.06.2024 по 31.05.2025 боржник ОСОБА_2 , стягувач ОСОБА_1 , сума заборгованості становить 42912,00 грн. (а.с. 131).
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам, що наданий Вінницьким відділом ДВС у Вінницькому районі Вінницької області, за період з 05.06.2024 по 21.10.2025 боржник ОСОБА_2 , стягувач ОСОБА_1 , сума заборгованості становить 60792,00 грн. (а.с. 181-182).
З копії нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_9 придбала у ОСОБА_15 і ОСОБА_16 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 183-186).
Відповідно до висновку Служби у справах дітей Стрижавської селищної ради, що затверджений рішенням Виконавчого комітету Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №162 від 21.04.2025 (а.с. 142), орган опіки та піклування селищної ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зі змісту даного висновку вбачається, що сторонам у справі 11.03.2025 було направлено листи щодо їх присутності на засіданні комісії, де буде розглядатися питання позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .. Викладено зміст позовної заяви та доданих до неї документів. Окрім того, 11.03.2025 здійснено комісійний виїзд до помешкання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; проведено обстеження помешкання; зі слів ОСОБА_1 зафіксовано, що мати дитини - ОСОБА_2 з серпня 2023 року на проживає з дитиною. 12.03.2025 здійснено комісійний виїзд до помешкання, де зареєстрована ОСОБА_2 (без зазначення адреси), та встановлено, що за даною адресою проживають батьки ОСОБА_2 ; з їх слів дочка з ними не проживає і не спілкується; проживає за кордоном. Складено акт оцінки потреб сім'ї/особи від 14.03.2025, згідно якого було відвідано місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .. 18.03.2025 відбулося засідання Комісії, де був присутній батько дитини - ОСОБА_1 .. Мати дитини - ОСОБА_2 на засідання Комісії не з'явилася; здійснено телефонний дзвінок за номером НОМЕР_4 , проте даний номер не активний. У зв'язку із тим, що не заслухано думку матері щодо питання позбавлення її батьківських прав, засідання комісії перенесено на наступне чергове засідання 02.04.2025. 19.03.2025 ОСОБА_1 повідомив номер телефону, за яким можливо зв'язатися із ОСОБА_2 .. 20.03.2025 ОСОБА_2 надіслала повідомлення через додаток Viber, де повідомила, що вона погоджується із позовними вимогами її колишнього чоловіка - ОСОБА_1 .. Таким чином комісією встановлено, що батько дитини - ОСОБА_1 займається вихованням сина самостійно, рідна мати дитини - ОСОБА_2 участі у житті дитини не приймає. Отже, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 142-зворот - 143).
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України).
Згідно з ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 , п. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Відповідно до частини четвертої статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою покладення на них відповідальності, передбаченої законом.
Статтею 157 СК України передбачено обов'язок того із батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні і право на особисте спілкування з нею.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі №553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено, що: «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.».
У статті 166 СК України визначено правові наслідки позбавлення батьківських прав.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно із частиною четвертою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п'ята статті 19 СК України).
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Суд виходить з того, що вирішуючи спір, суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява №39948/06. зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.
У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява №37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім'ї.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення встановлення належних стосунків між дитиною і батьками, що є фундаментальними для благополуччя дитини. Дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів. Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 188/1542/20.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо своєї дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитиною не цікавиться, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; жодним чином не спілкується з дитиною; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини; не надає дитині матеріального утримання, хоча таких перешкод їй ніхто не чинив; дитина проживає із батьком - позивачем ОСОБА_1 ; відповідачка дитину не відвідує; 25.08.2023 виїхала за межі України та станом 01.07.2025, згідно відповіді ДПС України №19/54321-25 від 01.07.2025 (а.с. 127), що надана на виконання вимог ухвали суду від 19.06.2025, в Україну не в'їжджала, проживає за межами України.
Службою у справах дітей Стрижавської селищної ради надано висновок про доцільність позбавлення відповідачку ОСОБА_2 її батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, біологічна мати - відповідачка добровільно пішла із життя своєї дитини, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до дитини та її внутрішнього світу, не сприяє створенню умов для отримання нею освіти. І це триває, щонайменше з 25.08.2023. Тривала розлука має наслідком розрив психоемоційних зв'язків між матір'ю і дитиною.
Таким чином, досліджені судом фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, дають суду підстави вважати, що відповідачка ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, своєю винною поведінкою ухиляється від встановленого ст. 150 Сімейного Кодексу України обов'язку щодо виховання своєї дитини, піклування про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, а тому відповідно до ст.164 Сімейного Кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідачку ОСОБА_2 , як крайній захід, слід позбавити батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 ..
Суд зазначає, що позбавлення відповідачку батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідачки є пропорційним меті позбавлення її батьківських прав.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 1211,20 грн. (а.с. 6).
Відповідно до ст.ст. 15, 18, 150, 155, 157, 164, 165 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 1, 10, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Стрижавської селищної ради, Військової частини НОМЕР_1 , про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , мешканець АДРЕСА_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 ;
Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;
Третя особа - Служба у справах дітей Стрижавської селищної ради, адреса: с-ще Стрижавка Вінницького району Вінницької області, вул. Героїв України, буд. 7, код ЄДРПОУ 44101403;
Третя особа - Військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 .
Суддя Л.П. Шевчук