Справа № 944/6774/25 Головуючий у 1 інстанції: Колтун Ю.М.
Провадження № 22-ц/811/753/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
19 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
секретар судового засідання - Федчун Н. С.,
з участю - відповідач ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Телеш В. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 09 лютого 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання,
у грудні 2025 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягувати з відповідача на свою користь аліменти на повнолітню доньку ОСОБА_4 , яка продовжує навчання, в розмірі частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову до закінчення навчання чи до досягнення донькою двадцяти трьох років.
Позов мотивований тим, що вона перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано. Від сумісного життя у сторін народилася донька ОСОБА_4 , яка після розірвання шлюбу залишилася проживати із позивачем. Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 16 травня 2013 року відповідача позбавлено батьківських прав відносно дочки. Разом з тим, ОСОБА_4 з 01 вересня 2025 року навчається у Львівському національному університеті імені Івана Франка на денній бюджетній формі навчання. В зв'язку з продовженням навчання донька потребує матеріальної допомоги, оскільки не працює, а витрати на її навчання, харчування, проїзд до місця навчання, придбання одягу, взуття, засобів гігієни, навчальної літератури, тощо несе винятково позивач. Через скрутне матеріальне становище ОСОБА_3 важко забезпечувати доньку всім необхідним, а ОСОБА_1 в добровільному порядку таку допомогу не надає. При цьому, відповідач ОСОБА_1 є особою працездатного віку та може отримувати відповідний рівень доходів, щоб мати можливість забезпечувати необхідні потреби дитини за час навчання. Оскільки позивач не спроможна самостійно нести витрати, пов'язані з навчанням доньки, відповідач зобов'язаний та має можливість утримувати свою дитину до досягнення нею 23 років, а тому вона вимушена звертатись до суду з даним позовом з метою захисту та забезпечення найкращих інтересів повнолітньої дитини.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 09 лютого 2026 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено повністю.
Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на повнолітню доньку, яка продовжує навчання, ОСОБА_4 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з часу подання позовної заяви (12 грудня 2025 року) і до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 річного віку.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши у березні 2026 року апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , якій просить рішення Яворівського районного суду Львівської області від 09 лютого 2026 року змінити, зменшивши розмір стягнутих аліментів з 1/4 до 1/6 частки від його заробітку (доходу).
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував того, що позивачка на підтвердження позовних вимог не подала до суду жодних доказів, а саме доказів витрат, які несе донька у зв'язку із навчанням (окрім підтверджених витрат за саме навчання), а також доказів, які би свідчили про те, що донька потребує матеріальної допомоги під час навчання. Зазначає, що на даний час ОСОБА_1 є військовослужбовцем, усвідомлює свій обов'язок по утриманню донки, та не заперечує проти стягнення з нього аліментів, проте у розмірі 1/6 частки від його заробітку (доходу), вважаючи такий розмір, з огляду на отримувані ним доходи, достатнім для покриття потреб дитини для продовження навчання та її життєдіяльності.
У березні 2026 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, який підписаний представником ОСОБА_5 , в якому міститься прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, такий мотивований законністю та обґрунтованістю оскарженого рішення суду.
У відзиві на апеляційну скаргу містить також прохання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн 00 коп.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача та представника позивачки, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі до 26 червня 2009 року, в період якого у сторін народилась дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Яворівського районного суду львівської області від 16 травня 2013 року ОСОБА_1 був позбавлений батьківських прав відносно ОСОБА_4 , 10 жовтня 2007 року.
ОСОБА_4 постійно проживає з матір'ю та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Починаючи з вересня 2025 року ОСОБА_4 навчається на денній формі здобуття ступеня вищої освіти - бакалавр, за освітньою програмою - польська мова та література (спеціальність філологія) у Львівському національному університету імені Івана Франка, вартість навчання у якому за кожен навчальний рік складає 45 150 грн 00 коп., дата початку навчання - 01 вересня 2025 року, тривалість навчання - 3 роки 10 місяців.
20 серпня 2025 року позивачкою оплачено за перший семестр навчання 22 575 грн 00 коп.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 є військовослужбовцем, починаючи з 31 березня 2025 року по даний час перебуває на військовій службі у Збройних Силах України на посаді командира відділення, його середньомісячний дохід становить 111 109 грн 00 коп.
Також встановлено, що ОСОБА_1 вдруге одружився з ОСОБА_6 , проживає разом з нею та ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 . Додав докази того, що ОСОБА_8 є інвалідом І групи загального захворювання, починаючи з лютого 2009 року.
Згідно зі частиною другою статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати своїх повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).
Так, статтею 199 СК України установлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Так, аналіз змісту наведеної норми дає підстави стверджувати, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
При цьому обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу (частина перша статті 200 СК України).
Також необхідно враховувати, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Стаття 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, зокрема, пунктами 2 та 3 частини першої зазначеної статті визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, а також наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. Згідно з пунктом 4 частини першої цієї статті Кодексу, суд також враховує інші обставини, що мають істотне значення.
Також, у визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження, харчування.
Частиною другої статті 200 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При вирішенні спорів щодо виконання обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, суди повинні виходити з того, що СК України ґрунтується на принципі рівності прав та обов'язків батьків, зокрема, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Також суди повинні враховувати положення частини дев'ятої статті 7 СК України, за приписами якої сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що повнолітня дочка сторін продовжує навчання на денній формі, що унеможливлює її працевлаштування на повну зайнятість, відтак, потребує матеріальної допомоги. Натомість її батько (відповідач у справі), такої допомоги не надає, маючи при цьому змогу та обов'язок її надавати, незважаючи на те, що позбавлений батьківських прав щодо неї. Отже з останнього підлягають стягненню аліменти у частці від його заробітку (доходу) на користь позивачки, як належного позивача, на період навчання дочки згідно з вимогами закону, але не довше як до досягнення нею двадцяти трьох років.
Проте суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів в частки заробітку (доходу) відповідача, не звернув уваги на те, що обов'язок утримувати свою повнолітню дочку, яка продовжує навчатися, незалежно від форми навчання, покладається на обох батьків, не врахував, що позивачка також є особою працездатного віку, яка не підтвердила належними та допустимими доказами розмір свого доходу, з огляду на те, що відповідач, який є діючим військовослужбовцем, проходить службу на командирській посаді, та розмір отримуваного ним доходу, який, як він пояснив, частково використовується на військові потреби, а також на потреби, пов'язані з його лікуванням від травм, отриманих під час проходження служби, а також необхідність витрачати частину цього доходу на утримання своєї теперішньої дружини та інших осіб, які перебувають на його утриманні, фактично переклав обов'язок піклуватися та матеріально забезпечувати дочку винятково на батька (відповідача у справі), що, на думку колегії суддів, є порушенням норм матеріального права.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів доходить висновку, що аліменти в частці від заробітку (доходу) відповідача в розмірі 1/6 відповідають потребам дочки у допомозі батька та можливостям останнього надавати таку допомогу, враховуючи, зокрема, стан його здоров'я та матеріальне становище, можливість та обов'язок надання допомоги дочці також її матір'ю (позивачкою у справі) у рівній частці з відповідачем.
Подібних висновків щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню з військовослужбовців на користь їхніх дітей, які продовжують навчання дійшов і Верховний Суд у постановах від 11 липня 2018 в справі 289/537/15-ц та від 08 жовтня 2018 року в справі 711/2815/17.
При цьому, колегія суддів враховує незмінну позицію відповідача як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції щодо його згоди добровільно сплачувати відповідні аліменти в розмірі 1/6 частини свого заробітку (доходу).
Відтак, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду, адже доводи щодо того, що позивачка на підтвердження позовних вимог не подала до суду жодних доказів, а саме доказів витрат, які несе донька у зв'язку із навчанням (окрім підтверджених витратна саме навчання), а також доказів, які би свідчили про те, що донька потребує матеріальної допомоги під час навчання є необґрунтованими, оскільки такі витрати, в даному випадку, тобто під час вирішення питання щодо утримання батьками своїх повнолітніх дочки (сина) на період їхнього навчання, презюмуються.
За змістом статті 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Зокрема, частиною першою статті 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви, а статтею 192 цього Кодексу визначено підстави та порядок зміни розміру аліментів.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_9 звернулася до суду з указаним позовом 12 грудня 2025 року, тому саме з цього дня з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти на повнолітню дочку, яка продовжує навчання.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання повнолітнього дочки з дати пред'явлення позову.
Також колегія суддів вважає правильним незазначення у рішенні суду про стягнення аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, адже за положеннями статті 201 СК України не передбачено застосування вимог статті 182 для визначення такого розміру для стягнення такого виду утримання (аліментів), адже зазначене у статті 200 СК України відсилання до норми статті 182 цього Кодексу стосується лише врахування судом тих обставин, які мають істотне значення та впливають на розмір аліментів (частина перша статті 182 СК України).
Колегія суддів за обставинами цієї справи вважає за доцільне звернути увагу позивачки на те, що у разі наявності підстав, передбачених статтею 192 СК України, вона не позбавлена можливості в подальшому звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів, визначених у цій справі.
Пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).
З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни оскарженого судового рішення, яке не може вважатися законним та обґрунтованим, та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
З огляду на викладене, оскаржене рішення в частині розмір аліментів підлягає зміні, а саме зменшення їх розміру з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача. Відтак, апеляційну скаргу належить задовольнити.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду, із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 1 857 грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, а підстави для розподілу судових витрат, а саме витрат за надану ОСОБА_3 професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, в розмірі 5 000 грн 00 коп., відсутні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити.
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 09 лютого 2026 року змінити, зменшивши розмір стягуваних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання - ОСОБА_4 , з 1/4 частини заробітку (доходу) до 1/6 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, починаючи з часу подання позовної заяви - 12 грудня 2025 року і до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 річного віку.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 857 грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич