Справа № 459/1610/20 Головуючий у 1 інстанції: Мельникович М.В.
Провадження № 22-ц/811/783/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
19 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
секретар судового засідання - Федчун Н. С.,
з участю - представника ОСОБА_1 - адвоката Шульги А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шептицького міського суду Львівської області від 23 лютого 2026 року у справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним,
у провадженні Шептицького міського суду Львівської області, починаючи з червня 2020 року перебуває цивільна справа за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним.
Ухвалою Шептицького міського суду Львівської області від 02 лютого 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення технічної експертизи документів (з доповненнями) відмовлено.
12 лютого 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав заяву про роз'яснення цієї ухвали.
Заява мотивована тим, що дана ухвала суду є для нього незрозумілою в частині мотивів відмови у призначенні технічної експертизи документа - заяви на купівлю іноземної валюти № 01 від 18 лютого 2008 року, яка, на його думку, має істотне значення для правильного вирішення спору. Заявник просив суд роз'яснити, якої саме умови, передбаченої статтею 103 ЦПК України не було дотримано при поданні клопотання про призначення експертизи. Зазначав, що ним неодноразово висловлювались сумніви щодо достовірності та справжності оригіналу зазначеного документа, зокрема, щодо можливого виготовлення його не у 2008 році, а значно пізніше. Звертав увагу на наявний у матеріалах справи висновок судової почеркознавчої експертизи щодо іншого документа, поданого банком, яким встановлено виконання підпису іншою особою. Вважав, що оскільки для з'ясування питання давності виготовлення документа та перевірки його автентичності необхідні спеціальні знання у сфері, відмінній від права, призначення судової технічної експертизи є необхідним. У поданій заяві ОСОБА_1 просив суд роз'яснити ухвалу суду від 02 лютого 2026 року, не змінюючи її змісту.
Ухвалою Шептицького міського суду Львівської області від 23 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Шептицького міського суду Львівської області від 02 лютого 2026 року.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши в березні 2026 року апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шептицького міського суду Львівської області від 23 лютого 2026 року, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при постановленні оскарженої ухвали судом не враховано, що заява про роз'яснення ухвали суду містила достатні підстави для цього, оскільки у цій заяві він просив роз'яснити, зокрема те, якої із передбачених процесуальним законодавством умов не вистачило для задоволення поданого ним раніше клопотання про призначення експертизи, адже усі підстави для цього були наявні. Чому, за таких умов у призначенні експертизи було відмовлено. Також просив роз'яснити, з яких підстав судом не враховано при розгляді клопотання про призначення експертизи обставин типової поведінки банку надавати підроблені документи, а також аргументів представника заявника щодо наявності численних ознак підробки документа, чому суд оминає перелік важливих питань щодо давності цього документа, в ухвалі обґрунтовує свої висновки припущеннями. Вказує і на порушення, на його думку, норм процесуального права, а саме, на якій підставі суд не оголосив одразу ухвалу про відмову у призначенні експертизи, а взяв «паузу» на два дні для винесення короткого тексту ухвали. Зазначає, що вказані запитання та заява про роз'яснення ухвали суду, як і загалом клопотання про призначення експертизи, з огляду на необхідність перевірки одного з ключових доказів по справі - заяви на купівлю іноземної валюти, на предмет його належності та допустимості спрямовані на фактичне та повне дослідження матеріалів справи. Посилається у скарзі також на кримінальні провадження, під час розслідування яких мають бути перевірені обставини заподіяння шкоди заявнику, що також засвідчує підробку документа, щодо технічної експертизи якого ним було подано відповідне клопотання про призначення експертизи. Проте, суд «закриває очі» на такі документи, та безпідставно відмовляє у призначення відповідної та необхідної експертизи. Вказує також на те, що нерозуміння підстав для відмови у призначенні експертизи, з приводу чого ним і було подано відповідну заяву про роз'яснення судового рішення, ще більше посилює недовіру до судді та загалом до законності та правосуддя у місцевому суді, в провадженні якого перебуває дана цивільна справа.
Відзив на апеляційну скаргу від АТ «Універсал Банк» не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
За змістом статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання.
Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Процесуальний порядок роз'яснення судового рішення врегульовано положеннями статті 271 ЦПК України.
Згідно із частинами першою, другою статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
З огляду на зміст зазначених норм, суд може роз'яснити судове рішення у разі, якщо нечітким або незрозумілим є зміст його резолютивної частини як для осіб, щодо яких воно ухвалене, так і для осіб, які будуть здійснювати його примусове виконання.
Незрозумілим є, зокрема, таке судове рішення, в якому припускається декілька варіантів тлумачення.
В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас, суд, роз'яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення.
Рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Суть роз'яснення судового рішення полягає у тому, що суд не повинен давати відповідь на нові питання та вирішувати невирішені вимоги, він лише має роз'яснити положення ухваленого ним рішення, які нечітко сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.
Якщо у заяві про роз'яснення рішення фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в такому роз'ясненні.
Подібні висновки викладено в ухвалах Верховного Суду від 30 січня 2024 року в справі № 607/2611/22, від 05 квітня 2023 року в справі № 127/16528/20, від 15 червня 2022 року в справі № 759/1382/19, від 17 квітня 2024 року в справі № 711/10061/15-ц.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 233/3676/19 вказано, що необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання.
Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.
Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Водночас суд, роз'яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення.
Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Зі змісту цієї норми убачається, що роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, механізм, визначений статтею 271 ЦПК України, не може використовуватися, якщо хтось з осіб, які беруть участь у справі, не погоджується з висновками суду по суті спору або не розуміє мотивацію судового рішення.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 904/2526/18 зазначено, що: «роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто, йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду».
Враховуючи те, що ухвала суду, яку просить роз'яснити заявник не підлягає виконанню, а зміст поданої ним заяви про роз'яснення в основному зводиться до нерозуміння ним мотивації цієї ухвали, що не узгоджується із завданнями інституту роз'яснення судового рішення, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволення цієї заяви.
При цьому колегія суддів враховує, що заявник не реалізував своє право на оскарження в апеляційному порядку ухвали суду, яку він просив роз'яснити.
Відтак, доводи апеляційної скарги, які є ідентичними доводам заяви про роз'яснення судового рішення, колегія суддів вважає необґрунтованими, а відтак такі правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Також колегія суддів відхиляє аргумент скарги щодо порушення, на думку заявника, місцевим судом норм процесуального права, а саме оголошення перерви для проголошення короткої ухвали про відмову у призначенні експертизи, адже таке узгоджується з положеннями статей 259 та 268 ЦПК України (в редакції чинній на час її постановлення).
Інші доводи апеляційної скарги також не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскарженої ухвали, адже такі ґрунтуються на власному тлумаченні заявником норм процесуального права, і такі колегією суддів відхиляються з мотивів, наведених у цій постанові.
Відповідно до положень частини третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі частиною третьою статті суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.
Аналіз змісту цієї норми свідчить про те, що її положення щодо того, що у разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання, не виключають обов'язку суду повідомити їх про призначення судового засідання, якщо справа розглядається з викликом сторін, чи повідомити їх про прийняття заяви про роз'яснення судового рішення до розгляду, якщо провадження у справі є письмовим.
Подібний за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).
Обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18).
Незважаючи на те, що матеріали справи, а також документи, які містяться у підсистемі Електронний суд, не містять відомостей про повідомлення учасників справи про час та місце розгляду заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення, проте подана ним апеляційна скарга не містить відповідних доводів щодо цього порушення норм процесуального права, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості скасувати оскаржену ухвалу з цієї підстави.
Тому, встановлене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, судом першої інстанції під час розгляду заяви учасника справи про роз'яснення судового рішення, не може бути підставою для скасування постановленої за результатами її розгляду ухвали в апеляційному порядку.
Поряд з цим колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу заявника на таке.
За змістом частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
За приписами пункту 5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
За правилами частини першої, пункту 1 частини другої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Враховуючи обставини цієї справи, зокрема, що провадження у ній відкрито шість років тому, а також те, що під час її розгляду судом першої інстанції заявник користується правничою допомогою, подання ним заяви про роз'яснення судового рішення, яке не підлягає такому розсуненню згідно з положеннями процесуального закону, у сукупності з не реалізацією заявником права на його оскарження в апеляційному порядку, що передбачено процесуальним законом, колегія суддів звертає увагу заявника на те, що такі дії містять ознаки зловживання процесуальними права, адже спрямовані на безпідставне затягування (перешкоджання) розгляду справи, та у разі продовження заявником вчинення таких чи подібних дій до нього можуть бети застосовані заходи процесуального примусу.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримався норм процесуального права при вирішенні питання про роз'яснення судового рішення, відтак підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Тому таку необхідно залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції щодо залишення апеляційної скарги без задоволення, підстави для здійснення розподілу судових витрат за розгляд справи судом апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шептицького міського суду Львівської області від 23 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич