ф
19 травня 2026 року
м. Київ
справа № 580/2737/25
адміністративне провадження № К/990/54569/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув як суд касаційної інстанції у попередньому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу №580/2737/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШРБУ-48» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у кій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 (головуючий суддя Паламар П.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 (головуючий суддя Файдюк В.В., судді: Карпушова О.В., Мєзєнцев Є.І.)
Товариство з обмеженою відповідальністю «ШРБУ-48» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2024 №19141/23-00-07-01-01, від 12.12.2024 №19140/23-00-07-0101, від 12.12.2024 №19130/23-00-07-01-01, від 12.12.2024 №19129/23-00-0701-01, від 12.12.2024 №19128/23-00-07-01-01, від 12.12.2024 №19152/23-0007-01-01.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18.08.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025, позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Черкаській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07.01.2026 відкрито касаційне провадження у справі №580/2737/25 за касаційною скаргою податкового органу.
Судом отримано відзив позивача на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2026 суддею-доповідачем справу призначено до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 19.05.2026.
Верховний Суд у справі, що розглядається, з'ясував наступне.
ТОВ «ШРБУ-48» звернулося з позовом до ГУ ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2024:
№19141/23-00-07-01-01, яким зменшено суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 4' 857' 811грн.;
№19140/23-00-07-0101, яким донараховано податок на прибуток підприємств на суму 3' 104' 439грн.;
№19130/23-00-07-01-01, яким застосовано штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних на загальну суму 30814грн.;
№19129/23-00-07-01-01, яким встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (червень 2024 року) на суму 4' 471' 763грн.;
№19128/23-00-07-01-01, яким донараховано суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 28' 506' 658грн.;
№19152/23-00-07-01-01, яким застосовано штрафну санкцію на суму 7140грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначає про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки останні прийняті у зв'язку з неправильним застосуванням відповідачем вимог податкового законодавства. Вказано, що висновки акту перевірки не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства, всіх суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень з посиланням на первинні документи, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 12.12.2024 №19141/23-00-07-01-01, №19140/23-00-07-0101, №19130/23-00-07-01-01, №19129/23-00-0701-01, №19128/23-00-07-01-01. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У частині задоволення позову суди виходили з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Стелла Комерц» мали реальний та оплатний характер, а неможливість відслідкувати ланцюг постачання товару не може мати негативних наслідків для платника податків, з огляду на принцип персональної відповідальності, а також те, що у ході перевірки контролюючим органом не заперечувалося отримання ТОВ «ШРБУ-48» піску від ТОВ «Стелла Комерц». Судами зауважено, відповідачем не доведено виникнення у підприємства обов'язку із сплати податку на додану вартість із частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, оскільки надходження металобрухту позивачу здійснювалося без сплати податку на додану вартість. Також, судами констатовано, що контролюючим органом не доведено, яким чином відображення витрат за статтею фінансової звітності - «Інші операційні витрат» замість «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» призвело до порушення податкової дисципліни підприємством, окрім неправильних показників цієї звітності для її користувачів, оскільки у будь-якому випадку суми включалися до витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування. Крім іншого, суди встановили, що податкові накладні від ТОВ «Авангард» були складені та зареєстровані правомірно саме у 2023 році після фактичної передачі позивачу всієї кількості будівельних сумішей за відповідними видатковими накладними.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, постановити нове рішення, яким в частині задоволених позовних вимог відмовити. В обґрунтування касаційної скарги відповідач указує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №640/18540/18, від 25.03.2021 у справі №810/3834/13-а, від 18.03.2021 у справі №822/2562/16, від 25.03.2019 у справі №823/530/15, від 25.09.2018 у справі №826/4132/15, від 02.10.2018 у справі №816/506/17, від 05.09.2018 у справі №826/20258/13-а. Також, на думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної юридичної оцінки доказам та доводам, якими обґрунтовував свої заперечення відповідач. Таким чином, відповідач вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права та процесуального права, а тому мають бути скасовані.
Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги, подав відзив, у якому просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Як вважає позивач, під час розгляду даної справи, суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи та оцінили усі наявні у справі докази, судові рішення законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому і відсутні підстави для їх скасування. Позивач звертає увагу, що у своїй скарзі скаржник підміняє правове обґрунтування касаційного фільтра незгодою із встановленими судами фактами. Відповідач не вказує, яку саме частину чи статтю Податкового кодексу суди попередніх інстанцій всупереч практиці Верховного Суду. Наведені скаржником постанови стосуються оцінки доказів у конкретних справах, що не може бути універсальним висновком про неправильне застосування норм права.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "ШРБУ-48" (код ЄДРПОУ 39835082) зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в Головному управлінню ДПС у Черкаській області, як платник податків та є платником ПДВ.
На підставі наказів ГУ ДПС від 27.06.2024 №1506-п, від 26.08.2024 №1957-п, від 24.09.2024 №2199-п, від 04.10.2024 №2321-п та направлень на перевірку, виданих ГУ ДПС від 07.08.2024 №3065/23-00-07-01-01, №3066/23-00-07-01-01, №3067/23-00-07-01-01, від 02.08.2024 №2950/23-00-24-06-15, від 30.08.2024 №3366/23-00-07-01-01, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік, проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ШРБУ-48» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2021 по 30.06.2024 року з урахуванням п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу та правильності обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2021 по 30.06.2024.
За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Черкаській області складено акт від 05.11.2024 №13881/23-00-07-01-01/39835082, згідно висновків якого, встановлено порушення:
вимог пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.4.4 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 3, ч. 1 ч. 2 ч. 3 ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 8 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», п. 5, п. 7, п. 21 Національного положення (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», п. 3.2 п. 3.10 роз. III Наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2013 №433 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності», п. 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», пп. 2.1, пп. 2.14 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п. 5 п. 6 п. 7 п.20 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» в результаті чого занижено податок на прибуток за 2021 рік на суму 3104439 грн, з них за три квартали 2021 року на суму 374655 грн.;
вимог п. п 14.1.13. п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. п 140.4.4 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 3, ч. 1 ч. 2 ч. 3 ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 8 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», п. 5, п. 7, п. 21 Національного положення (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», п.3.2 п. 3.10 роз. III Наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2013 №433 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності», п. 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», пп. 2.1, пп. 2.14 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п. 20 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток: за 2022 рік на суму 721095 грн., з них за 1 квартал 2022 року на суму 215680 грн., півріччя 2022 року на суму 491145 грн., три квартали 2022 року на суму 633600 грн., за 2023 рік на суму 2068358 грн., з них за 1 квартал 2023 року на суму 721095 грн., півріччя 2023 року на суму 1475508 грн., три квартали 2023 року на суму 2068358 грн., півріччя 2024 року на суму 2068358 грн, з них за 1 квартал 2024 року на суму 2068358грн.;
вимог п. 187.1 ст.187, п.189.1 ст.189, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п. 199.1, п. 199.2, п. 199.3, п. 199.4, п.199.5 ст. 199, п. 201.1, п. 201.1 ст. 201, п.89 підрозд. 2 розд. XX, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 25978246 грн., в т.ч. за листопад 2022 року на суму 89068 грн., лютий 2023 року на суму 85 грн., квітень 2023 року на суму 2513532 грн., за травень 2023 року на суму 23637 грн., за червень 2023 року на суму 1986788 грн., за серпень 2023 року на суму 1715152 грн., вересень 2023 року на суму 2394617 грн., жовтень 2023 року на суму 10178019 грн., листопад 2023 року на суму 752293 грн., за грудень 2023 року на суму 6325055 грн. та завищено податок на додану вартість за грудень 2022 року на суму 88171 грн.;
вимог п.187.1 ст.187, п.189.1 ст.189, п, 198.1, 198.2, 198.3; ст.198, п. 199.1, п. 199.2, п. 199.3, п, 199.4, п.199.5 ст. 199, п. 201.1, п. 201.1 ст. 201, п.89 підрозд. 2 розд. XX, п. п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2024 року на суму 4471763 грн.;
вимог пп. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні з обсягом постачання на суму 9335,23 грн., які складені за операціями з постачання робіт (послуг), відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України;
вимог п. 201.1 ст. 201, п. 89 підрозд. 2 розд. XX Податкового кодексу України в результаті чого порушено терміни реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з податком на додану вартість на суму 1159,62 грн. в т.ч. із затримкою до 15 календаних днів;
вимог п. 51.1 ст. 51 та п. 176.2 «б» ст.176 Податкового кодексу в частині повноти та достовірності відображення інформації в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску III квартал 2022 року;
вимог п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, абз. 1 п. 8.4 розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588 в результаті чого не подано 38 повідомлень та не своєчасно подано 11 повідомлень про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 12.12.2024:
№19141/23-00-07-01-01, яким зменшено суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по періодах: за 2022 рік на суму 721 095 грн.; за 2023 рік на суму 2' 068' 358грн; за півріччя 2024 року на суму 2' 068' 358грн.;
№19140/23-00-07-0101, яким донараховано податок на прибуток підприємств на суму 3104439грн.;
№19130/23-00-07-01-01, яким застосовано штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних на загальну суму 30814грн.;
№19129/23-00-07-01-01, яким встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (червень 2024 року) на суму 4471763грн.;
№19128/23-00-07-01-01, яким донараховано суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 28506658грн.;
№19152/23-00-07-01-01, яким застосовано штрафну санкцію на суму 7140грн.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Із системного аналізу правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
У справі, що розглядається, відповідач доводить: об'єктивну неможливість постачання ТОВ «Стелла Комерц» на адресу позивача піску з огляду на недостатню кількість трудових та виробничих ресурсів, а також обрив ланцюга постачання такого піску у ТОВ «Статут Ло», яке є контрагентом ТОВ «Стелла Комерц», та яке є фігурантом кримінального провадження; ненадання платником податків внутрішніх документів, які передбачають організацію та облік безкоштовного харчування працівників підприємства, а також про те, що в актах надання послуг не зазначені відомості про найменування, кількість, дату та місце отримання/постачання страв і посадових осіб, які брали участь у такій операції; безпідставність висновків про технічну помилку при веденні ТОВ «ШРБУ-48» бухгалтерського обліку в частині відображення витрат, оскільки така помилка не може вважатися несуттєвою у розумінні чинного законодавства; податкові накладні складені та зареєстровані ТОВ «Авангард» без наявності бази оподаткування.
На підставі матеріалів справи встановлено, що відповідно до укладеного між ТОВ «ШРБУ-48» з ТОВ «Стелла Комерц» договору від 25.04.2023 №2504/23-П позивач придбав товар «пісок» у загальній кількості 8981,75 т, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, податкових накладних та платіжних документів.
Крім того, ТОВ «ШРБУ-48» придбавало у таких фізичних осіб-підприємців послуги з постачання готових страв, на підтвердження чого надало:
договір про надання послуг від 09.03.2021 №230321-3, укладений з ФОП ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 ). Термін дії договору з моменту підписання до 31.12.2021. Також, відповідно до договору про надання послуг від 25.02.2022 №25022022, термін дії договору з моменту підписання до 31.12.2022;
договір про надання послуг від 15.03.2021 №230321-3, укладений з ФОП ОСОБА_2 (юридична адреса: АДРЕСА_2 ). Термін дії договору з моменту підписання до 31.12.2021;
договір про надання послуг від 15.03.2021 №230321, укладений з ФОП ОСОБА_3 (юридична адреса: АДРЕСА_3 ). Термін дії договору з моменту підписання до 31.12.2021. Також, відповідно до договору про надання послуг від 31.03.2022 №310322-1. Термін дії договору з моменту підписання до 31.12.2022;
договір про надання послуг від 23.03.2021 №230321, укладений з ФОП ОСОБА_4 (юридична адреса: АДРЕСА_4 ). Термін дії договору з моменту підписання до 31.12.2021;
договір про надання послуг від 18.05.2021 №18052021-1, укладений з ФОП ОСОБА_5 (юридична адреса: АДРЕСА_5 ). Термін дії договору з моменту підписання до 31.12.2021;
договір про надання послуг від 30.06.2021 №30062021-1, укладений з ФОП ОСОБА_6 (юридична адреса: АДРЕСА_6 ). Термін дії договору з моменту підписання до 31.12.2021;
договір про надання послуг від 24.03.2022 №24032022, укладений з ФОП ОСОБА_7 (юридична адреса: АДРЕСА_7 ). Термін дії договору з моменту підписання до 31.12.2022.
Умовами договорів, які є типовими за змістом, передбачено постачання готових страв за письмовим замовленням замовника, «за методом «Шведського столу», яке здійснюється за рахунок виконавця на наступний день після отримання замовлення. Оплата за надані послуги проводиться на підставі виставлених виконавцем рахунків в кінці місяця по факту надання послуг після підписання актів виконаних робіт (надання послуг), а виконавець готує та надає замовнику акти виконаних робіт (надання послуг).
На підтвердження виконання указаних договорів позивачем надані акти здачі-приймання робіт (послуг) та платіжні документи.
Також, із змісту Акта перевірки встановлено, що ТОВ «ШРБУ 48» сформовано собівартість реалізованих виробничих запасів в сумі понесених витрат виробництва - 14 500 000,00 грн без ідентифікації витрат з отриманими доходами. Водночас позивачем зазначено, що помилка щодо віднесення сум витрат «Собівартість реалізованих виробничих запасів» є технічною та була виявлена після здачі звітів за 2021 рік і не впливає на суттєвість показників фінансової звітності.
До відповіді на запит контролюючого органу надано обороти рахунку 231 за 2021 рік (відбір: «ДБД№1 (шт9) 3-Ч-С-У 181+000» (231), бухгалтерські довідки від 30.06.2021 №64, від 31.07.2021 №89, від 30.11.2021 №160, від 31.12,2021 №170 (зміст операції «Списання витрат на собівартість виконаних робіт»).
Контролюючий орган наполягає, що відображення витрат в сумі 14 500 тис. грн за статтею фінансової звітності - «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» (ряд. 2050) призвело б до декларування показника в сумі 1 234 134 тис. грн (1 219 634 тис. грн + 14 500 тис. грн, де: 1 219 634 тис. грн - задекларований показник за вказаною статтею) та, відповідно отримання/декларування валового збитку в сумі - 9 790 тис. грн (задекларовано за 2021 рік валовий прибуток в сумі 4 710 тис. грн, показник рядка 2000 статті «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» - 1 224 344 тис. грн).
Крім того, встановлено, що ТОВ «ШРБУ-48» у деклараціях з податку на додану вартість декларувало показники по рядку 5.1 «Операції, що не є об'єктом оподаткування (стаття 196 розділу V Кодексу), операції з постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу за межами митної території України, операції, які звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу XX Кодексу, міжнародні договори (угоди))у тому числі операції, що звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу XX Кодексу, міжнародні договори (угоди)».
За висновкам перевірки, придбання ТОВ «ШРБУ-48» товарів (робіт/послуг), податок на додану вартість за операціями з придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення, ввезення) товарів/послуг та необоротних активів, які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково в операціях, які не є об'єктом оподаткування, та/або звільнені від оподаткування складають: за січень 2022 року - 1790327,31 грн, за лютий 2022 року - 790084,45 грн, за березень 2022 року - 167050 грн, за квітень 2022 року - 16500 грн, за травень 2022 року - 227620,79 грн, за червень 2022 року - 159020,83 грн, за липень 2022 року - 92572,5 грн, за серпень 2022 року -179,59 грн, за вересень 2022 року - 159712,5 грн, за жовтень 2022 року - 398602 грн, за листопад 2022 року - 399633,69 грн, за грудень 2022 року - 279478,34 грн; за січень 2023 року -235277,43 грн, за лютий 2023 року - 191102,5 грн, за березень 2023 року - 48696,66 грн, за квітень 2023 року - 77519,56 грн, за травень 2023 року - 433970,84 грн, за червень 2023 року -903887,17 грн, за липень 2023 року - 1080633,06 грн, за серпень 2023 року - 1882288,22 грн, за вересень 2023 року - 414407,5 грн, за жовтень 2023 року - 359446,66 грн, за листопад 2023 року - 444568,39 грн,, за грудень 2023 року - 379950,83 грн; за січень 2024 року - 443813,34 грн, за лютий 2024 року - 229201,27 грн, за березень 2024 року - 301181,67 грн, за квітень 2024 року -495569,92 грн, за травень 2024 року - 663799,46 грн, за червень 2024 року - 1 127 532,51 грн.
Таким чином, за висновками перевірки, ТОВ «ШРБУ-48» не нараховано та не включено до складу податкових зобов'язань частку сплаченого (нарахованого) податку під час придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях на загальну суму 96608 грн в т.ч. за січень 2022 року - 37955 грн, за лютий 2022року - 16750 грн, за березень 2022 року - 3541 грн, за квітень 2022 року - 350 грн,, за травень 2022 року - 4826 грн, за червень 2022 року - 3371 грн, за липень 2022 року - 1963 грн, за серпень 2022 року - 4 грн, за вересень 2022 року - 3386 грн, за жовтень 2022 року - 8450 грн, за листопад 2022 року - 8471 грн, за грудень 2022 року - 5925 грн; за січень 2023 року - 47 грн, за лютий 2023 року -38 грн, за березень 2023 року - 10 грн, за квітень 2023 року - 16 грн, за травень 2023 року - 87 грн, за червень 2023 року - 181 грн, за липень 2023 року - 216 грн, за серпень 2023 року - 376 грн, за вересень 2023 року - 83 грн, за жовтень 2023 року - 72 грн, за листопад 2023 року - 89 грн, за грудень 2023 року - 76 грн; за січень 2024 року - 44 грн, за лютий 2024 року - 23 грн, за березень 2024 року - 30 грн, за квітень 2024 року - 50 грн, за травень 2024 року - 66 грн, за червень 2024 року - 113 грн.
Крім того, між ТОВ «ШРБУ-48» та ТОВ «Авангард» укладено договори поставки від 08.12.2022 №22/12/08-1 щодо постачання протиожеледних матеріалів від ТОВ «Авангард» та одночасно і їх розподілення по дорожному покриттю, а також від 04.01.2022 №1 щодо поставки асфальтобетонних сумішей та інших будівельних матеріалів для виконання будівельних робіт, виконання яких підтверджується видатковими накладними, актами виконаних робіт - вартості витрат КБ-2, 3, ТТН і т.д.
Виходячи з фактичної поставки товару складено податкові накладні: від 30.03.2023 №9 на загальну суму 5762149,49 грн в т.ч. ПДВ - 960358.25 грн, яка зареєстрована ТОВ «Авангард» 26.04.2023 в ЄРПН; від 05.08.2022 №3 на загальну суму 123656874,2 грн. в т.ч. ПДВ - 20609479,03 грн, яка зареєстрована ТОВ «Авангард» 25.04.2023 в ЄРПН; від 05.08.2022 №4 на загальну суму 51637848,47 грн в т.ч. ПДВ - 8606308,08 грн, яка зареєстрована ТОВ «Авангард» 25.04.2023 в ЄРПН.
ТОВ «ШРБУ-48» сформовано податковий кредит на загальну суму ПДВ - 29215787,11 грн на підставі вищезазначених податкових накладних складених/зареєстрованих ТОВ «Авангард».
Із змісту акту перевірки вбачається, що його висновки про безоплатне отримання ТОВ «ШРБУ-48» піску від ТОВ «Стелла Комерц» базуються на тому, що згадане підприємство придбало пісок у ТОВ «Статут Ло», яке у свою чергу його не придбавало, а також щодо нього існує кримінальне провадження №42020170000000010, а щодо неправомірного відображення витрат з операцій щодо придбання готових страв контролюючий орган зазначив, що надані до перевірки акти надання послуг є такими, що складені з порушенням вимог чинного законодавства.
Разом з тим, судами з'ясовано, що як свідчать відомості Акту перевірки, висновки про неможливість постачання від ТОВ «Статут Ло» до ТОВ «Стелла Комерц» піску зроблені ГУ ДПС у Черкаській області на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація носить інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку. Згідно договору від 25.04.2023 №2504/23-П, обов'язок з поставки товару брали на себе саме постачальник, а не покупець - позивач.
Верховний Суд неодноразово викладав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Згідно з висновком Верховного Суду (справи №826/7704/16, №2а/1770/3360/12) критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. Залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.12.2022 у справі №320/5878/19, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Крім того, посилання щодо непідтвердження руху товару по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагента позивача, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом. Зазначене є лише припущенням відповідача.
Обґрунтовуючи доводи щодо нереальності господарських операцій, відповідач посилався на те, ТОВ «ШРБУ-48» придбавало пісок у ТОВ «Стелла Комерц», водночас, згадане підприємство придбало пісок у ТОВ «Статут Ло», яке у свою чергу його не придбавало і є фігурантом кримінального провадження.
Верховний Суд у постанові від 06.11.2018 (справа №822/551/18), зазначив, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
Як слідує, фактичне постачання товарів в межах відповідної угоди повинне розглядатися судами як самостійний предмет дослідження. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на додану вартість, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Суд касаційної інстанції звертає увагу, що як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Відповідно до положень статті 90 КАС обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з'ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
У справі, що розглядається, судами встановлено, що висновки, які зазначені контролюючим органом зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.
Крім того, відповідач доводив, що складені з порушенням вимог чинного законодавства акти надання послуг з отримання готових страв унеможливлюють відображення позивачем відповідних витрат у складі інших операційних витрат колегія суддів оцінює критично.
З оскаржуваних судових рішень слідує, що на підтвердження виконання зобов'язань за договорами з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 позивачем були надані копії актів надання робіт (послуг) та платіжні документи про їх оплату.
Судом апеляційної інстанції враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.02.2018 у справі №806/1033/17, як і, зокрема, у постанові від 08.07.2021 у справі №640/7737/19, Суд зазначив, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій. У кожному конкретному спірному випадку важливо окремо досліджувати характер недоліків первинних документів, однак згідно з прямим приписом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» такі недоліки не повинні унеможливлювати ідентифікацію осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг таких господарських операцій тощо. Водночас неістотні недоліки первинних документів не є підставою для невизнання факту відсутності здійснення господарської операції.
На підставі наданих до перевірки і до матеріалів справи актів здачі-прийняття робіт (послуг) судами встановлено, що вони містять всі передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реквізити, а відсутність у них розшифровки обсягу, виду та кількості поставлених страв (продуктів) не може безумовно свідчити про їх непостачання позивачу. Доказів, що контролюючим органом під час перевірки запитувалися у ТОВ «ШРБУ-48» замовлення, що передбачені договорами, матеріали справи не містять.
Судами констатовано, що відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії підприємства та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується рух активів (товару) по ланцюгу від постачальників до покупця, встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.
Апеляційний суд зауважив, що ТОВ «ШРБУ-48» сплатило ТОВ «Стелла Комерц» кошти за постачання піску у повному обсязі та у подальшому використало його у власній господарській діяльності, що робить неспроможним твердження контролюючого органу про безоплатне його отримання у власність позивачем.
Судами визнано необгрунтованими висновки перевірки в частині порушення ТОВ «ШРБУ-48» вимог п. п. 5, 6, 7, 20 П(С)БО 16 «Витрати», в результаті чого було завищено показники по рядку 2180 «Інші операційні витрати» Звіту про фінансові результати на загальну суму 14 500 000 грн, у тому числі за 2021 рік на вказану суму.
Порядок визнання витрат, передбачений ПсБО 16 «Витрати». Так, відповідно до вимог п. 5 ПсБО 16 «Витрати», витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Згідно з п. 6 ПсБО 16 «Витрати», витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Разом з цим, нормами п. 7 ПсБО 16 «Витрати» передбачено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Як встановлено контролюючим органом у ході перевірки, формування показників по рядку 2180 «Інші операційні витрати» Звіту про фінансові результати мало вплив відображення оборотів субрахунку 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів» в порядку закриття на фінансові результати (Дт рахунку 791 «Результат операційної діяльності» Кт 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів»).
Відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 № 291, на субрахунку 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів» ведеться облік собівартості реалізованих виробничих запасів (сировини, матеріалів, відходів тощо) і необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу.
ТОВ «ШРБУ 48» сформовано собівартість реалізованих виробничих запасів в сумі понесених витрат виробництва - 14500000,00 грн., що відображено в обліку 31.12.2021 кореспонденціями рахунків Дт 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів» Кт 231 «Основне виробництво».
Відповідно до документів, наданих до перевірки, на дату визнання витрат - 31.12.2021, в бухгалтерському обліку ТОВ «ШРБУ 48» відсутні відомості щодо визнання доходів за такою операцією, тобто - дохід від реалізації інших оборотних активів.
У бухгалтерському обліку підприємства об'єктом обліку витрат основного виробництва є - об'єкт виконання ремонтних робіт, визначений договорами укладеними ТОВ «ШРБУ-48» з замовниками.
Зазначені витрати акумулювались підприємством в рамках укладених з Службою автомобільних доріг у Черкаській області ряду договорі, виконання яких підприємство відображало в бухгалтерському обліку собівартість виконаних робіт (Дт 901 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» Кт 231 «Основне виробництво») 30.06.2021 - 66679102,31 грн, 31.07.2021 - 76939025,72 грн, 30.11.2021 - 55514277,63 грн, 31.12.2021 - 300294982,15 грн, на загальну суму 499427387,81 грн.
Станом на 31.12.2021 за вказаним об'єктом обліку витрат («ДБД №1(шт9) З-Ч-С-У 171+000-181+000(231)») обліковувалась вартість незавершеного будівництва в сумі 5282234,21 грн., в сумі закумулюваних витрат по договору від 05.11.2021 №120/1-03 капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Н-16 Золотоноша - Черкаси -Сміла -Умань на ділянці км 171+000-км181+000, Черкаська область. Коригування Додаткові роботи). ДК 021:2015:45230000-8.
Враховуючи вищевикладене, за висновками перевірки, в порушення вимог п. 5 п. 6 п. 7 п.20 ПсБО 16 «Витрати», ТОВ «ШРБУ 48» завищено показники по рядку 2180 «Інші операційні витрати» Звіту про фінансові результати на загальну суму 14500000 грн, в тому числі за 2021 рік на суму 14500000 грн.
Щодо встановлених порушень, посадовими особами, що здійснювали перевірку надано запити від 09.10.2024 про надання пояснень та їх документального підтвердження.
На зазначений запит ТОВ «ШРБУ-48» надано відповідь від 10.10.2024 №1118, в якій вказало, що вказана помилка є технічною та була виявлена після здачі звітів за 2021 рік та не впливає на суттєвість показників фінансової звітності. Також, до відповіді на запит надано обороти рахунку 231 за 2021 рік (відбір: «ДБД№1 (шт9) З-Ч-С-У 181+000» (231), бухгалтерські довідки від 30.06.2021 №64, від 31.07.2021 №89, від 30.11.2021 №160, від 31.12.2021 №170 (зміст операції «списання витрат на собівартість виконаних робіт»).
Суди погодились, що за правилами п. 3 П(С)БО 1 та п. 2 наказу ТОВ «ШРБУ-48» від 16.03.2016 №5 ОД «Про облікову політику та організацію бухгалтерського та податкового обліку» допущена помилка перевищує величину суттєвості, яка 2% статей балансу та звітності про фінансовий результат відповідно до статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в 5,8 разів.
Водночас, судами констатовано, що контролюючим органом не доведено, яким чином відображення витрат в сумі 14 500 тис. грн за статтею фінансової звітності - «Інші операційні витрат» замість «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» призвело до порушення податкової дисципліни підприємством, окрім неправильних показників цієї звітності для її користувачів, оскільки у будь-якому випадку 14500000 грн включалися до витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування.
Суд першої інстанції вважав безпідставними висновків перевірки про порушення ТОВ «ШРБУ-48» вимог п. 199.1, п. 199.2, п. 199.3 п. 199.4, п. 199.5 ст. 199 ПК України, внаслідок чого занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 96 608 грн.
Пунктами 201.14, 201.15 статті 201 ПК України передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
Згідно з п. 23 підрозд. 2 розд. XX ПК України тимчасово, до 1 січня 2027 року від оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД.
Отже, в разі, якщо у товариства в результаті здійснення господарської діяльності утворюються відходи та/або брухт чорних і кольорових металів, які надалі постачаються на митній території України із застосуванням режиму звільнення від оподаткування ПДВ, встановленого пунктом 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, то у платника податків виникає обов'язок щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ та складання зведеної податкової накладної за правилами, встановленими: пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПК України - у випадку, якщо товариством придбавалися з ПДВ товари/послуги.
Разом з тим, як зауважено судами, під час перевірки не було враховано, що неоподатковуваними операціями постачання, які ТОВ «ШРБУ-48» відобразило в рядку 5.1 декларації з ПДВ, є операції з реалізації металобрухту, які згідно з п. 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, звільнені від оподаткування ПДВ, оскільки надходження металобрухту товариству здійснювалось без сплати ПДВ (таким металобрухтом є стара бар'єрна огорожа доріг, яка під час ремонту дороги знімається та передається замовником таких ремонтних робіт).
За результатами перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ «ШРБУ-48» приписів п. 187.1 ст.187, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 29 215 787 грн, оскільки податкові накладні, зареєстровані ТОВ «Авангард» на виконання договорів поставки, не дають права позивачеві на віднесення зазначених в них сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки податкові накладні складені за відсутності бази оподаткування.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
У відповідності до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця.
На підставі матеріалів справи судами встановлено, що за умовами договорів від 08.12.2022 №22/12/08-1 та від 04.01.2022 № 1, датою переходу права власності на товар є дата фактичної передачі товару, що підтверджується підписанням сторонами видаткових накладних.
Матеріали справи свідчать, що всі податкові накладні були складені за операціями з постачання будівельних сумішей на підставі відповідних видаткових накладних, які в свою чергу були оформлені після фактичної передачі позивачу всієї кількості таких будівельних сумішей, що відбулась в березні 2023 року за видатковою накладною №7 (щодо податкової накладної №9 від 30.03.2023) та в серпні 2022 року за видатковими накладними № 2 та №3 від 05.08.2022 (щодо податкових накладних №3 та №4 від 05.08.2022).
При цьому, судами з'ясовано, що всі вказані вище податкові накладні складені у повній відповідності до вимог податкового законодавств, будь-які зауваження щодо їх змісту та форми під час перевірки контролюючим органом не висловлені.
Посилання податкового органу, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів ТОВ «Авангард» вважається дата відвантаження товарно-матеріальних цінностей, тобто дата, на яку припадає початок передання товару від постачальника безпосередньо покупцеві, колегія суддів визнали помилковими, оскільки товарно-транспортні накладні не є тими первинними документами, що підтверджують факт постачання товарів у розумінні податкового законодавства. У спірному випадку, датою виникнення податкових зобов'язань є дата складання видаткових накладних, оскільки саме ними за умовами договорів оформлено перехід права власності на відповідні товарно-матеріальні цінності.
З оскаржуваних судових рішень слідує, що судами проаналізовано надані сторонами документи на підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами. Наявні у цій справі копії первинних документів, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та у відповідності до статті 94 КАС України є належними та допустимими доказами. Документи надавалися податковому органу під час проведення перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні первинні документи позивача, при цьому, відповідач не надав належну оцінку
Розглянувши доводи сторін, якими вони обґрунтовують свою позицію під час розгляду справи у порядку касаційно перегляду судових рішень, Суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин щодо правомірності винесених податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У касаційній скарзі відповідач наполягає на неврахуванні судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваних рішень висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Втім, колегія суддів зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. Водночас, посилання скаржника як на підставу для касаційного оскарження на неврахування висновку Верховного Суду не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими (відмінними) фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. В даному випадку обставини справи, яка є предметом касаційного перегляду, і справ, наведених до прикладу відповідачем, є відмінними за обсягом і змістом установлених судом фактичних обставин.
Формальне посилання на постанови Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу, який до того ж зроблено на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних у матеріалах справи доказів, не є засвідченим застосуванням судами норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував незгоду з такими висновками, порушення судами норм права не доведено.
Суд вважає за необхідне наголосити, що доводи касаційної скарги за своїм змістом фактично дублюють висновки Акту перевірки та апеляційної скарги, які вже були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, і яким надано належну правову оцінку у рішеннях судів попередніх інстанцій. Таким чином, суд визнає, що касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені податковим органом в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.
У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках цього касаційного провадження.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №580/2737/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
В.В. Хохуляк
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду