19 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 921/481/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Дроботової Т. Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК 121»
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.10.2025
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026
у справі за позовом Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» Дрогобицької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК 121»
про стягнення коштів у розмірі 1 308 901,97 грн,
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК 121»
до Комунального підприємства «Управління капітального будівництва
про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 2 636 824,39 грн,
29.04.2026 через підсистему «Електронний суд» до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК 121» (далі - скаржник) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.10.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі № 921/481/20.
30.04.2026 засобами поштового зв'язку до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК 121» надійшла касаційна скарга аналогічного змісту.
За наслідками перевірки матеріалів цієї касаційної скарги, суд залишає її без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при подачі до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22).
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.10.2025, позов задоволено повністю. У задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Управління капітального будівництва" Дрогобицької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК - 121" заборгованість у розмірі 2 584 035,78 грн. В решті частин зустрічного позову відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» Дрогобицької міської ради задоволено частково. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.10.2025 скасовано частково, прийнято нове рішення, яким Первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК 121» на користь Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» Дрогобицької міської ради 425 605,01 грн та 6 384,08 грн судового збору сплаченого за подання позовної заяви. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК 121» на користь Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» Дрогобицької міської ради 9 576, 12 грн за подання апеляційної скарги.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПМК 121» у касаційній скарзі просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.10.2025 залишити без змін.
Отже, предметом позову у цій справі є: стягнення коштів у розмірі 1 308 901,97 грн за первісним позовом та солідарне стягнення заборгованості у розмірі 2 636 824,39 грн за зустрічним позовом, тобто вимоги майнового характеру.
Скаржником до касаційної скарги додано платіжну інструкцію від 29.04.2026 про сплату судового збору у розмірі 77 522,00 грн.
Про те, суду не зрозуміло з якої суми скаржником розраховувався судовий збір у розмірі 77 522,00 грн. В касаційній скарзі не зазначено в якій частині оскаржується постанова суду апеляційної інстанції і з якої суми розраховувався судовий збір.
За розрахунком суду, у разі якщо скаржник повністю оскаржує постанову суду апеляційної інстанції при зверненні до Верховного Суду з цією касаційною скаргою необхідно було сплати 94 697,43 грн судового збору (1 308 901,97 грн і 2 636 824,39 грн - оспорювані суми за первісним і зустрічним позовами *1,5 /100) * 200%) * 0,8.
Тому, Товариству з обмеженою відповідальністю «ПМК 121» необхідно уточнити в якій частині оскаржується постанова Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 (вказати в якій саме сумі) і надати розрахунок судового збору з урахуванням оскаржуваної суми та у разі необхідності доплатити судовій збір і надати суду відповідні докази доплати.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.
Процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок визначити у касаційній скарзі конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПМК 121» у касаційній скарзі категорично не погоджується з мотивами та доказами, викладеними в постанові Західного апеляційного господарського суду та вважає, що постанова прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, проте не вказує підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Звертається увага скаржника, що неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має наводитись у взаємозв'язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу касаційного оскарження судових рішень.
Отже, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК 121» не відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у порушення цього пункту у ній не зазначено конкретно передбачений пункт (пункти) частини 2 статті 287 цього Кодексу як підставу касаційного оскарження (що узгоджується із ухвалою Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 910/11048/14).
Оскільки скаржник у касаційній скарзі не зазначив підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ця скарга не може бути прийнята до розгляду.
Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліків.
Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подачі до суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучити:
- нову (уточнену) редакцію касаційної скарги із належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (із урахуванням змісту цієї ухвали), а також доказів надіслання уточненої редакції касаційної скарги іншим учасникам справи;
- розрахунок судового збору з урахуванням оскаржуваної суми та у разі необхідності надати докази доплатити судового збору.
У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.
Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК 121» на рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.10.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі № 921/481/20 залишити без руху та надати строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Б. Дроботова