79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.05.2026 Справа № 914/2888/25
Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., за участю секретаря судового засідання Перейми Х.О., розглянувши матеріали справи
за позовом:Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м.Львів
до відповідача:Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар», м.Львів-Винники
про:витребування майна з чужого незаконного володіння.
Представники сторін:
від прокуратури: Машталяр Ю.А. - прокурор;
від позивача: Поліщук О.С. - представник;
від відповідача: не з'явився.
Заступник керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м.Львів звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар», м.Львів-Винники про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, одночасно зупинивши провадження у справі №914/2888/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №922/2555/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.02.2026 провадження у справі №914/2888/25 було поновлено, підготовче засідання призначено на 12.03.2026.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.04.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 18.05.2026.
Хід розгляду справи відображено в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань.
27.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№1906/26 від 27.04.2026).
01.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від Львівської обласної прокуратури надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№12362/26 від 01.05.2026).
18.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар» надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№13950/26 від 18.05.2026).
18.05.2026 у судове засідання з'явилися прокурор та представник позивача.
Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання 18.05.2026 не забезпечив.
Суд оголосив клопотання, що надійшли до суду, та заслухав пояснення сторін.
Прокурор заперечив проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, зазначивши, що керівник ГБК «Львів-автокар», який проходить військову службу у складі ЗСУ, не є стороною у справі, оскільки стороною виступає сама юридична особа. Крім того, інтереси відповідача у справі представляє адвокат, а доказів припинення його повноважень суду не подано. Також не доведено відсутності інших осіб, уповноважених діяти від імені кооперативу. Відтак прокурор вважає клопотання необґрунтованим та просить суд відмовити у його задоволенні.
Представник позивача підтримав позицію прокурора та заперечив проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі. Зазначив, що відсутні підстави для зупинення провадження у справі.
Розглянувши клопотання представника Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар» про зупинення провадження у справі (вх.№1906/26 від 27.04.2026), суд зазначає наступне.
В обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі відповідач зазначив, що керівник Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар» ОСОБА_1 з 14.05.2022 проходить військову службу у складі ЗСУ, що підтверджується відповідними довідками. При цьому керівник кооперативу повідомив про намір особисто брати участь у розгляді справи та здійснювати представництво інтересів відповідача. У зв'язку з проходженням військової служби та неможливістю прибути у судове засідання, просив суд зупинити провадження у справі до його звільнення з лав ЗСУ або подання заяви про розгляд справи без його участі, а також відкласти розгляд справи.
Предметом спору у справі №914/2888/25 є вимога прокурора про витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача та повернення її у комунальну власність Львівської міської ради.
Згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар» є ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що відповідно до довідки Департаменту військової контррозвідки 6 управління 6 відділу Служби безпеки України від 11.09.2024 №17/6/6-2432, ОСОБА_1 проходить військову службу у 6 відділі (з дислокацією у м. Тернопіль) 6 управління (з дислокацією у м. Рівне) Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України з 14.05.2022.
Також до заяви додано довідку Департаменту військової контррозвідки 6 управління 6 відділу Служби безпеки України від 09.01.2025 №17/6/6-63-нт, з якої вбачається, що капітан ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу у 6 відділі (з дислокацією у м. Тернопіль) 6 управління (з дислокацією у м. Рівне) Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України на посаді офіцерського складу.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Наведена норма імперативна та покладає на суд саме обов'язок, а не право зупиняти провадження, якщо сторона перебуває у складі ЗСУ або інших, утворених відповідно до закону, військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення АТО. Водночас вказана підстава зупинення провадження пов'язана саме із фактом перебування учасника процесу у складі Збройних Сил України, або інших, утворених відповідно до закону, військових формувань, що переведені на воєнний стан, а не просто із введенням воєнного стану.
При цьому, норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України або в інших військових формуваннях і відповідно підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі ЗСУ або в інших військових формуваннях припиняється.
Таким чином, самого факту введення воєнного стану і формального перебування сторони на військовій службі для зупинення провадження у справі недостатньо. Сторони мають надати докази залучення особи до бойових дій, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, переведення конкретної військової частини на військовий стан тощо, оскільки безпідставна перерва в судовому розгляді буде порушувати право на справедливий суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України введено воєнний стан в Україні.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Згідно з п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування запроваджувати і здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.
На підставі ст. 16 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Отже, з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення ЗСУ та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що переведені на воєнний стан. Належними доказами для зупинення провадження у справі є документи, що підтверджують перебування особи на військовій службі (військовий квиток, наказ командира тощо). Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22.
Однак Верховний Суд акцентує, що зупинення провадження у справі має бути доцільним і мотивованим. Суд аналізує ймовірні наслідки зупинення з урахуванням суті спірних правовідносин, щоб це не призвело до безпідставного затягування строків розгляду справи (постанова Верховного Суду від 1 лютого 2022 року у справі №160/12705/19).
Суд звертає увагу на те, що зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Крім того, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17, від 16.01.2020 у справі № 908/1188/19.
Оскільки у даному випадку ОСОБА_1 , який подав вказану вище заяву, є керівником Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар», але не є стороною у справі №914/2888/25, а стороною у справі є саме Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар», який є юридичною особою, з огляду на викладене виключається застосування пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України, яким чітко та безумовно визначено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 листопада 2022 року у справі №926/1794/21).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини) гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд зазначає, що питання порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку неодноразово розглядалося Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Виходячи з аналізу положень статті 2 ГПК України, на господарське судочинство покладено обов'язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Учасниками справи у справах позовного провадження є сторони та треті особи (частина перша статті 41 ГПК України).
Сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 ГПК України (частина перша статті 45 ГПК України).
Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56 ГПК).
Таким чином, у даній справі заступником керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради заявлено позовні вимоги до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар», а не до його керівника Янди О.Й., у зв'язку з чим останній не є стороною у справі.
Окрім того, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар» є ОСОБА_1 , а засновниками - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відтак, враховуючи наявність інших засновників Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар», відповідач не позбавлений можливості брати участь у справі через особу, уповноважену діяти від його імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), у порядку самопредставництва юридичної особи, або через іншого представника.
Підсумовуючи викладене, враховуючи, що ОСОБА_1 є керівником відповідача, однак не є стороною у справі, а стороною у справі є саме Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар», який юридичною особою, тому, зважаючи на наведені норми права, вказане виключає застосування пункту 3 частини 1 статті 227 ГПК України, яким чітко та безумовно визначено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, як наслідок, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх.№1906/26 від 27.04.2026).
Відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 202, 216, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні клопотання Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар» про зупинення провадження у справі (вх.№1906/26 від 27.04.2026).
2. Відкласти судове засідання на 01.06.2026 о 10:00 год.
3. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, зал судових засідань № 7.
4. Явка повноважних представників сторін в судове засідання обов'язкова.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
6. Веб-адреса суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
7. Звернути увагу сторін на те, що відповідно до ст.135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, за ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.
Суддя Мазовіта А.Б.