13.05.2026 м.Дніпро Справа № 912/1850/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Вінніков С.В. (доповідач)
суддів: Левшина Г.В., Андрейчук Л.В.,
секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Костюченко С.Г.; Рильцова Є.Ю.;
від відповідача-1: Карпенко Н.А.;
від відповідача-2: Філоненко О.В.;
розглянувши матеріали апеляційних скарг Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2024 (суддя Коваленко Н.М.) у справі № 912/1850/24
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача - 1 Світловодської міської ради
відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут"
про стягнення 15 941 215,48 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Світловодської міської ради (далі - СМР) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (далі - ТОВ "Світловодськпобут" / Товариство) про солідарне стягнення 15 941 215,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.09.2020 між АТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальником, та спільним підприємством (далі - СП) ТОВ "Світловодськпобут", як споживачем, укладені договори №№ 20/21-8046-БО-18, 20/21-8047-КП-18, за якими постачальником було поставлено споживачу природний газ, що оплачений споживачем частково.
08.09.2022 рішенням № 1660 СМР Кіровоградської області "Про надання гарантій СМР виконання ТОВ "Світловодськпобут" зобов'язань перед АТ "НАК "Нафтогаз України" вирішено гарантувати виконання зобов'язання ТОВ "Світловодськпобут" щодо заборгованості, яка підлягає реструктуризації.
На підставі вказаного рішення СМР, 23.09.2022 між НАК "Нафтогаз України", як кредитором, та ТОВ "Світловодськпобут", як боржником, укладені договори про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ №№ 54/5/1730-Р3, 54/6/1730-Р3.
Оскільки ТОВ "Світловодськпобут" платежі згідно з графіком погашення заборгованості за вказаними договорами реструктуризації не здійснювало більше 3 місяців, то позивач зазначав, що набув право на дострокове стягнення непогашеної суми заборгованості та звернувся до ТОВ "Світловодськпобут", як боржника, з вимогами щодо оплати:
- 5 506 464,39 грн заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ № 54/5/1730-Р3 від 23.09.2022;
- 10 434 751,09 грн за договором про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ № 54/6/1730-Р3 від 23.09.2022,
а також до СМР, як гаранта виконання зобов'язань боржника, однак ці вимоги відповідачами не були задоволені, тож вважаючи, що відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем було заявлено даний позов.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2024 у справі № 912/1850/24 провадження в частині стягнення 10 000,00 грн заборгованості закрито. Позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Світловодськпобут" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 15 931 215,48 грн боргу та 191 174,59 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог до СМР відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність рішення органу місцевого самоврядування - СМР, яким гарантовано виконання зобов'язання ТОВ "Світловодськпобут" щодо заборгованості, яка підлягає реструктуризації, не є достатньою правовою підставою вважати, що зобов'язання Товариства забезпечені гарантією СМР. Окрім того, такі правовідносини мають бути врегульовані правочином, укладеним між їх учасниками та погодженим СМР, оскільки таке погодження передбачено типовим договором про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) (постанова КМУ № 222 від 29.03.2017), що виключає можливість виникнення відповідних зобов'язань за такими договорами у СМР, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для відповідальності СМР за договорами №№ 54/5/1730-Р3, 54/6/1730-Р3 від 23.09.2022 про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ перед позивачем, в тому числі солідарної. Враховуючи, що Товариство під час розгляду справи сплатило 10 000,00 грн боргу, провадження у справі в частині стягнення цієї заборгованості закрито за відсутності предмету спору, а позовні вимоги до ТОВ "Світловодськпобут" задоволені в частині стягнення з нього 15 931 215,48 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2024 у справі № 912/1850/24 АТ "НАК "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог до СМР та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
ТОВ "Світловодськпобут" також подало апеляційну скаргу, згідно якої просило скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з ТОВ "Світловодськпобут" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 191 174,59 грн судового збору і в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Світловодськпобут" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 95 587,30 грн судового збору, а інші 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, в сумі 95 587,30 грн повернути позивачу з державного бюджету.
Узагальнені доводи осіб, що подали апеляційні скарги
АТ "НАК "Нафтогаз України"у своїй апеляційній скарзі зазначає про те, що висновок суду першої інстанції про те, що наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування не є достатньою правовою підставою вважати, що зобов'язання Товариства перед АТ "НАК "Нафтогаз України" забезпечені гарантією СМР є безпідставними та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права, а саме: ч. 4 ст. 5 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (далі - Закон України № 1730-VIII) та п. 11-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Позивач також вказував, що реструктуризація кредиторської заборгованості теплопостачальних або теплогенеруючих організацій здійснюється за погодженням з державним органом, до сфери управління якого належить така організація, або відповідним органом місцевого самоврядування (військово-цивільною адміністрацією/військовою адміністрацією) виключно у випадку наявності такої заборгованості у теплопостачальних або теплогенеруючих організацій державної та комунальної форм власності (ч. 6 ст. 5 Закон України № 1730-VIII). У даному ж випадку ТОВ "Світловодськпобут" є юридичною особою приватної форми власності, внаслідок чого відповідне погодження органу місцевого самоврядування на укладення договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ законом не вимагається.
Апелянт звертав увагу апеляційного господарського суду на той факт, що під час прийняття рішення СМР № 1660 від 08.09.2022 "Про надання гарантій СМР виконання ТОВ "Світловодськпобут" зобов'язань перед АТ "НАК "Нафтогаз України" керувалась Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України 1730-VIII, а також постановою КМУ № 222 від 29.03.2017 "Про затвердження типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію", що випливає зі змісту самого рішення та підтверджує факт обізнаності СМР з умовами договорів про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ. Поряд із цим, вказаним рішенням СМР визначила строк дії гарантії та розмір реструктуризованої заборгованості в сумі 18 095 433,78 грн, погашення якої забезпечило прийняття такого рішення, а також фактично вказало ТОВ "Світловодськпобут" на необхідність укладення договорів про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ. Вчинення таких дій свідчить про спрямованість СМР на досягнення єдиної із ТОВ "Світловодськпобут" мети - реструктуризації наявної у Товариства заборгованості, прийняття солідарного обов'язку з погашення заборгованості, а також забезпечення стабільної роботи Товариства щодо надання якісних послуг з постання теплової енергії на території міста Світловодськ. Отже можливість застосування інституту солідарної відповідальності у правовідносинах, що склалися між сторонами спору та входять до предмету розгляду даної справи, підтверджується як змістом прийнятого СМР рішення, так й нормами статті 5 Закону України 1730-VIII та пункту 11-2 розділу V Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Окрім зазначеного позивач стверджував, що Закон України № 1730-VIII не містить та, з огляду на мету його прийняття, й не повинен містити норми щодо порядку виконання зобов'язань органом місцевого самоврядування. Разом із цим, такі норми містить, зокрема, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" згідно пункту 11-2 розділу V якого установлено, що тимчасово, на період процедури урегулювання заборгованості згідно із Законом України № 1730-VIII органи місцевого самоврядування можуть виступати гарантами виконання зобов'язань за договорами реструктуризації заборгованості, а також передбачають видатки на фінансування заходів із врегулювання заборгованості, передбачених Законом України № 1730-VIII. В контексті викладеного апелянт звертав увагу на обставини обізнаності СМР про укладені між позивачем та Товариством договори про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, у тому числі, умови таких правочинів, а також здійснення системного контролю за їх виконанням, про що свідчать неодноразові звернення СМР до позивача з листами про надання інформації щодо наявної у ТОВ "Світловодськпобут" заборгованості за договорами №№ 54/5/1730-Р3, 54/6/1730-Р3 від 23.09.2022. За вказаних обставин, позивач вважав помилковим висновок суду першої інстанції про неврегульованість правовідносин між АТ "НАК "Нафтогаз України" та СМР.
Апеляційна скарга ТОВ "Світловодськпобут" обґрунтована тим, що товариством до початку розгляду судом першої інстанції справи по суті було подано заяву про визнання позовних вимог від 01.10.2024 і в якій заявник просив 50 % судового збору стягнути з нього, а інші 50 % повернути позивачу з державного бюджету, згідно положень ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, однак у задоволенні такої заяви було помилково відмовлено ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2024.
В той же час товариство визнало позовні вимоги, як в частині укладення договорів, так і в частині розміру заборгованості за договорами і при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд вважав, що такі обставини є встановленими та не підлягають окремому доказуванню, а питання з приводу солідарного стягнення боргу чи стягнення боргу виключно з товариства, враховуючи заперечення СМР, це є повноваженнями виключно суду на які впливати відповідач-2 не може.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Світловодська міська рада у відзиві поданому до апеляційного суду 09.01.2025 зазначала про те, що гарантія видана СМР як один із механізмів на виконання спеціального закону. При цьому рішення СМР Кіровоградської області "Про надання гарантій СМР виконання ТОВ "Світловодськпобут" зобов'язань перед АТ "НАК "Нафтогаз України" № 1660 від 08.09.2022 не є відповідним рішенням забезпечення виконання зобов'язань органу місцевого самоврядування в розумінні ч. 4 ст. 5 Закону України 1730-VIII. Вказане рішення стосується надання гарантії для забезпечення виконання зобов'язань по договорам постачання природного газу укладених між АТ "НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Світловодськпобут" та не стосується самих договорів реструктуризації заборгованості. СМР не приймала рішень про погодження договорів реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ № 54/5/1730-Р3 від 23.09.2022 та № 54/6/1730-Р3 від 23.09.2022, тож суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для відповідальності СМР за зобов'язаннями визначеними договорами про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ перед позивачем, в тому числі солідарної. Також СМР задля надання гарантій виконання зобов'язань Товариства необхідним було погодження з СМР умов договорів реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, оскільки таке погодження є необхідним з огляду на віднесення відповідних грошових сум у місцевому бюджеті на такі цілі, а отже погодження умов договір реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ зі СМР є необхідним, навіть з урахуванням того, що спеціальний закон такої вказівки не містить. Таким чином, СМР не може вважатися гарантом зобов'язань Товариства перед позивачем, оскільки саме прийняття нею рішення № 1660 від 08.09.2022 з подальшими порушеннями процедури, встановленої Законом України № 1730-VIII, всіма учасниками правовідносин, фізично позбавляє СМР виконати встановлені законом обов'язки та лише свідчить про належне виконання обов'язків покладених на неї Законом України № 1730-VIII.
У своїх письмових поясненнях від 24.04.2026 позивач зазначає, що правовий статус Світловодської міської ради, як солідарного боржника у спірних правовідносинах обумовлений прийняттям нею Рішення від 08.09.2022 №1660. Вказане рішення за своєю правовою природою є одностороннім письмовим правочином у розумінні статей 202, 547 ЦК України, вчиненим на підставі спеціальних норм ч. 4 ст. 5 Закону №1730-VIII та п. 11-2 Прикінцевих положень Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». Цим правочином Рада добровільно взяла на себе обов'язок гарантувати виконання ТОВ «Світловодськпобут» (відповідач-2) грошових зобов'язань перед АТ «НАК «Нафтогаз України» за договорами реструктуризації №54/6/1730-Р3 та №54/5/1730-Р3 на загальну суму 18 095 433,78 грн строком на 84 місяці. Обсяг та межі відповідальності міської ради чітко визначені у п. 9 вказаних договорів, куди Рішення №1660 включено як невід'ємний механізм забезпечення.
Оскільки відповідач-2 порушив графіки платежів заборгованість станом на березень 2024 року склала 15 941 215,48 грн та офіційно визнав неможливість виконання зобов'язань через арешт рахунків, у міської ради виникло солідарне грошове зобов'язання перед кредитором згідно зі ст.ст. 541, 543, 554 ЦК України.
Щодо відсутності окремого договору поруки чи гарантії скаржник зазначив, що Закон №1730-VIII передбачає «прийняття рішення органом місцевого самоврядування» як самостійний та альтернативний іншим видам забезпечення юридичний факт. Спеціальне законодавство не містить вимог щодо додаткової формалізації такого забезпечення шляхом укладення двостороннього договору, якщо орган самоврядування вже висловив свою волю у формі нормативно-правового акта індивідуальної дії. Законодавча альтернативність механізмів гарантування ч. 4 ст. 5 Закону №1730-VIII підтверджує, що міська рада самостійно оцінила фінансові ризики та доцільність надання гарантій приватному суб'єкту ТОВ «Світловодськпобут» задля сталого теплопостачання громади.
Відтак, на думку скаржника, Рішення №1660 є чинною та достатньою правовою підставою для стягнення заборгованості з Світловодської міської ради як солідарного боржника.
В свою чергу 30.04.2026 Світловодська міська рада надала свої письмові пояснення, в яких зазначає, що заперечує проти позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» з огляду на відсутність належних матеріально-правових підстав для покладення на орган місцевого самоврядування відповідальності за зобов'язаннями приватного суб'єкта. Зазначає, що позиція відповідача-1 ґрунтується на тому, що Рішення міської ради від 08.09.2022 №1660 за своєю правовою природою є актом органу місцевого самоврядування індивідуальної дії, прийнятим у межах публічно-владних повноважень, і не може ототожнюватися з цивільно-правовим правочином договором поруки чи гарантії. Відповідно до ст.ст. 547, 553, 560 ЦК України, правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняються у письмовій формі шляхом укладення двосторонньої угоди, у якій сторони погоджують істотні умови: обсяг відповідальності, порядок пред'явлення вимоги та строки виконання. Оскільки між міською радою та позивачем жодних правочинів не укладалося, у міської не виникло самостійного грошового зобов'язання перед АТ «НАК «Нафтогаз України».
Щодо солідарної відповідальності, міська рада зазначає, що ТОВ «Світловодськпобут» є юридичною особою приватної форми власності, яка здійснює діяльність на власний ризик. Згідно зі ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок виникає лише у випадках, прямо встановлених договором або законом. Закон №1730-VIII передбачає можливість застосування гарантійних механізмів, проте не містить прямої норми про автоматичне виникнення солідарної відповідальності територіальної громади за боргами приватних підприємств. Посилання позивача на включення реквізитів Рішення №1660 до текстів договорів реструктуризації є нерелевантним, оскільки міська рада не є стороною цих договорів, не підписувала їх та не погоджувала їхні умови. Окремо міська рада нагодошує на бюджетній неможливості виконання заявлених вимог. Будь-які видатки місцевого бюджету можуть здійснюватися виключно у межах бюджетних призначень та за наявності належної правової підстави ст. 23 Бюджетного кодексу України. Задоволення позову за відсутності встановленого законом або договором механізму реалізації «гарантії» означало б створення судовим рішенням нового способу використання бюджетних коштів поза межами правового регулювання. Таким чином, за відсутності доведеного факту виникнення забезпечувального зобов'язання, Світловодська міська рада не набула статусу боржника у спірних правовідносинах, а ризики господарської діяльності ТОВ «Світловодськпобут» не можуть бути перекладені на територіальну громаду.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2024 у справі № 912/1850/24 провадження в частині стягнення 10 000,00 грн заборгованості закрито. Позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Світловодськпобут" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 15 931 215,48 грн боргу та 191 174,59 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог до СМР відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2024 у справі № 912/1850/24 АТ "НАК "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог до СМР та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
ТОВ "Світловодськпобут" також подало апеляційну скаргу, згідно якої просило скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з ТОВ "Світловодськпобут" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 191 174,59 грн судового збору і в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Світловодськпобут" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 95 587,30 грн судового збору, а інші 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, в сумі 95 587,30 грн повернути позивачу з державного бюджету.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2025 (у складі колегії суддів: Мороза В.Ф. (головучий), Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.) у справі № 912/1850/24 рішення апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2024 у справі № 912/1850/24 задоволенои частково. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2024 у справі № 912/1850/24 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови, а резолютивну частину в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" та Світловодської міської ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" борг у сумі 15 931 215,48 (п'ятнадцять мільйонів дев'ятсот тридцять одну тисячу двісті п'ятнадцять) грн 48 коп., про що видати наказ. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 95 587,30 (дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн 30 коп. судового збору за подання позовної заяви та 286 761,88 (двісті вісімдесят шість тисяч сімсот шістдесят одну) грн 88 коп. за подання апеляційної скарги, про що видати наказ. Повернути Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601) із Державного бюджету України судовий збір в розмірі 95 587,30 (дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн 30 коп. сплачений ним при поданні позову". Провадження у справі в частині стягнення 10 000,00 грн заборгованості закрити".
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2026 у справі № 912/1850/24 касаційну скаргу Світловодської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2025 у справі №912/1850/24 задоволено частково. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2025 у справі №912/1850/24 задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2025 у справі №912/1850/24 скасовано.
Справу №912/1850/24 передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026 для розгляду справи №912/1850/24 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Віннікова С.В. (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.
Ухвалами від 25.03.2026 справу №912/1850/24 щодо перегляду рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2024 за апеляційними скаргами Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" прийняті до свого провадження, розгляд апеляційних скарг призначено в судове засідання на 22.04.2026.
20.04.2026 в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Віннікова С.В. на лікарняному, розгляд справи, призначеної на 22.04.2026 не відбувся.
Ухвалою від 27.04.2026 розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2024 по справі № 912/1850/24 призначити в судове засідання на 13.05.2026.
У судове засідання 13.05.2026 приймали участь представники позивача та відповідачів-1,2.
Представники позивача та відповідача-2, підтримали доводи своїх апеляційних скарг, просили їх задовольнити.
Відповідач-1 також був присутнім судовому засіданні та заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача.
У судовому засіданні 13.05.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Встановлені судом обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 28.09.2020 між АТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальником, та СП ТОВ "Світловодськпобут", як споживачем, укладено договір № 20/21-8046-БО-18 постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ, а споживач прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (пункти 1.1, 1.2 договору).
На виконання умов зазначеного договору, постачальником поставлено споживачу природний газ на загальну суму 13 615 918,72 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, а саме: від 31.10.2020 на суму 5 971,10 грн, від 30.11.2020 на суму 1 544 631,00 грн, від 31.12.2020 на суму 3 044 121,32 грн, від 31.01.2021 на суму 2 955 705,01 грн, від 28.02.2021 на суму 3 255 201,41 грн, від 31.03.2021 на суму 2 558 664,61 грн, від 30.04.2021 на суму 251 624,27 грн.
28.09.2020 між АТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальником, та СП ТОВ "Світловодськпобут", як споживачем, укладено договір № 20/21-8047-КП-18 постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ, а споживач прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (пункти 1.1, 1.2 договору).
На виконання умов зазначеного договору, постачальником поставлено споживачу природний газ на загальну суму 6 250 878,32 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, а саме: від 31.10.2020 на суму 158 270,71 грн, від 30.11.2020 на суму 728 214,77 грн, від 31.12.2020 на суму 1 033 177,16 грн, від 31.01.2021 на суму 1 374 826,42 грн, від 28.02.2021 на суму 1 338 877,46 грн, від 31.03.2021 на суму 1 191 522,90 грн, від 30.04.2021 на суму 425 988,90 грн.
Споживачем проведені часткові оплати за вказаними договорами постачання природного газу, внаслідок чого (станом на 08.09.2022) заборгованість ТОВ "Світловодськпобут" перед АТ "НАК "Нафтогаз України" становила 18 095 433,78 грн, а саме: за договором № 20/21-8046-БО-18 від 28.09.2020 - 11 844 852,59 грн; за договором № 20/21-8047-КП-18 від 28.09.2020 - 6 250 581,19 грн.
Товариство зверталось до позивача з листом № 112 від 20.01.2022 (вх. № 168/21-22 від 24.01.2022) в якому вказувало, що на виконання вимог Закону України № 1730-VIII СП ТОВ "Світловодськпобут" внесено до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, утвореною станом на 01.06.2021, у зв'язку з чим просило врегулювати заборгованість за спожитий природний газ шляхом укладання договорів реструктуризації заборгованості за природний газ, згідно типового договору про реструктуризацію заборгованості, затвердженого постановою КМУ № 222 від 29.03.2017 (зі змінами), за договорами № 20/21-8046-БО-18 від 28.09.2020 у сумі 11 844 852,59 грн терміном на 84 календарні місяці, № 20/21-8047-КП-18 від 28.09.2020 у сумі 6 250 581,19 грн терміном на 72 календарні місяці.
В подальшому, розглянувши лист генерального директора ТОВ "Світловодськобут" № 931 від 29.07.2022, та з метою забезпечення стабільної роботи Товариства щодо надання якісних послуг з постачання теплової енергії на території міста Світловодськ, керуючись ст. 143 Конституції України, п. 22 ч. 1 ст. 26, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 2, ч. 4 ст. 5 Закону України № 1730-VIII, постановою КМУ № 222 від 29.03.2017 "Про затвердження типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію", прийнято рішення СМР Кіровоградської області № 1660 від 08.09.2022 "Про надання гарантій СМР виконання ТОВ "Світловодськпобут" зобов'язань перед АТ "НАК "Нафтогаз України", яким, зокрема, вирішено:
1) гарантувати виконання зобов'язання ТОВ "Світловодськпобут" щодо заборгованості в сумі 18 095 433,78 грн, яка підлягає реструктуризації. Строк гарантії - 84 календарних місяців з дня укладення відповідного договору;
2) ТОВ "Світловодськпобут":
- укласти договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію;
- забезпечити здійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію.
З урахуванням прийнятого СМР рішення, між АТ "НАК "Нафтогаз України", як кредитором, та ТОВ "Світловодськпобут", як боржником, укладено:
- договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ № 54/5/1730-Р3 від 23.09.2022, згідно якого кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію кредитної заборгованості за спожитий природний газ, що утворилась у боржника перед кредитором станом на 01.06.2021 та непогашена станом на 30.06.2022 згідно з договором № 20/21-8047-КП-18 від 28.09.2020, шляхом розстрочення на 84 календарних місяців без відстрочення її погашення. До складу заборгованості, реструктуризація якої здійснюється згідно з договором, не включаються суми неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань в обсязі 0,00 грн, нараховані на заборгованість, та підтверджені судовими рішеннями. Сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до п. 1 договору, становить 6 250 581,19 грн, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків, який в обов'язковому порядку додається до договору та є його невід'ємною частиною (додаток № 1). Боржник зобов'язується виплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену у п. 3 договору, шляхом перерахування щомісяця коштів з поточного рахунка боржника на поточний рахунок кредитора рівними частинами починаючи з першого числа місяця, в якому укладено договір, відповідно до графіка погашення заборгованості згідно з додатком, який є його невід'ємною частиною (додаток № 2), не пізніше останнього числа відповідного місяця (пункти 1, 2, 3, 4 договору);
- договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ № 54/6/1730-Р3 від 23.09.2022, згідно якого кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію кредитної заборгованості за спожитий природний газ, що утворилась у боржника перед кредитором станом на 01.06.2021 та непогашена станом на 30.06.2022 згідно з договором № 20/21-8046-БО-18 від 28.09.2020, шляхом розстрочення на 84 календарних місяців без відстрочення її погашення. До складу заборгованості, реструктуризація якої здійснюється згідно з договором, не включаються суми неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань в обсязі 0,00 грн, нараховані на заборгованість, та підтверджені судовими рішеннями. Сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до п. 1 договору, становить 11 844 852,59 грн, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків, який в обов'язковому порядку додається до договору та є його невід'ємною частиною (додаток № 1). Боржник зобов'язується виплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену у п. 3 договору, шляхом перерахування щомісяця коштів з поточного рахунка боржника на поточний рахунок кредитора рівними частинами починаючи з першого числа місяця, в якому укладено договір, відповідно до графіка погашення заборгованості згідно з додатком, який є його невід'ємною частиною (додаток № 2), не пізніше останнього числа відповідного місяця (пункти 1, 2, 3, 4 договору).
Згідно додатку № 1 "Акт звіряння розрахунків станом на 30.06.2022" до договору № 54/5/1730-Р3 від 23.09.2022 за результатами звіряння рахунків і документів заборгованість ТОВ "Світловодськпобут" становить 6 250 581,19 грн, а у додатку № 2 до договору "Графік погашення заборгованості за спожитий природний газ" до договору № 54/5/1730-Р3 від 23.09.2022 сторони погодили, що сума щомісячного платежу, який підлягає перерахуванню з поточного рахунка боржника на поточний рахунок кредитора становить: у період з вересня 2022 по липень 2029 - 74 411,68 грн; у серпні 2029 - 74 411,75 грн.
Договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ № 54/5/1730-Р3 від 23.09.2022 з додатками №№ 1, 2 підписані та скріплені печатками ТОВ "Світловодськпобут" та АТ "НАК "Нафтогаз України".
Згідно додатку № 1 "Акт звіряння розрахунків станом на 30.06.2022" до договору № 54/6/1730-Р3 від 23.09.2022 за результатами звіряння рахунків і документів заборгованість ТОВ "Світловодськпобут" становить 11 844 852,59 грн, а у додатку № 2 "Графік погашення заборгованості за спожитий природний газ" до договору № 54/6/1730-Р3 від 23.09.2022 сторони погодили, що сума щомісячного платежу, який підлягає перерахуванню з поточного рахунка боржника на поточний рахунок кредитора становить: у період з вересня 2022 по липень 2029 - 141 010,15 грн, у серпні 2029 - 141 010,14 грн.
Договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ № 54/6/1730-Р3 від 23.09.2022 з додатками №№ 1, 2 підписані та скріплені печатками ТОВ "Світловодськпобут" та АТ "НАК "Нафтогаз України".
Згідно пунктів 9, 10 договорів про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ від 23.09.2022 виконання зобов'язань боржника забезпечується рішенням СМР № 1660 від 08.09.2022 "Про надання гарантій СМР виконання ТОВ "Світловодськпобут" зобов'язань перед АТ "НАК "Нафтогаз України", яка гарантує виконання боржником зобов'язань за договором на суму заборгованості, що підлягає реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої здійснюється за рахунок видатків державного бюджету). Забезпечення, зазначене в пункті 9 цього договору, обмежується сумою заборгованості, яка становить 6 250 581,19 грн / 11 844 852,59 грн.
Зі змісту пункту 11 вказаних договорів про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ від 23.09.2022 вбачається, що за повне або часткове нездійснення платежів згідно з графіком погашення заборгованості у розмірі, що дорівнює сумі тримісячних платежів, кредитор має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, здійснювати заходи щодо дострокового стягнення непогашеної суми заборгованості згідно з договором, нараховувати на непогашену суму заборгованості неустойку (штраф, пеню), проценти річних, інфляційні нарахування. У разі розірвання договору з причин, визначених цим пунктом, або дострокового погашення заборгованості кредитор повинен письмово повідомити про це Мінрегіону протягом п'яти робочих днів з дати розірвання або припинення дії договору.
У листопаді 2023 СМР звернулось до позивача з листом № 01-27/86/1 від 23.11.2023 про надання інформації щодо заборгованості ТОВ "Світловодськпобут" за договорами реструктуризації станом на 01.11.2023 та зазначення точної суми заборгованості.
У відповідь на зазначене звернення позивач повідомив СМР листом № 39/7-2165-23 від 24.11.2023, що станом на 01.11.2023 залишок заборгованості за договором № 54/5/1730-Р3 від 23.09.2022 становить 5 506 464,39 грн, за договором № 54/6/1730-Р3 від 23.09.2022 - 10 434 751,09 грн, в той же час сума простроченої заборгованості за договором № 54/5/1730-Р3 від 23.09.2022 становить - 297 646,72 грн, за договором № 54/6/1730-Р3 від 23.09.2022 - 564 040,60 грн, що перевищує суму тримісячних платежів (прострочення становить 4 місяці) відповідно до графіків погашення заборгованості.
У грудні 2023 позивач звертався до СМР із листом № 39/7-2225-23 від 08.12.2023 щодо погашення заборгованості за договорами реструктуризації, у якому, зокрема, зазначав, що станом на 07.12.2023 прострочена заборгованість боржника згідно з графіками погашення заборгованості перевищує суму тримісячних платежів (становить 5 місяців), а загальна сума простроченої заборгованості становить 1 077 109,15 грн, ураховуючи таке вимагав вжити невідкладних заходів щодо погашення простроченої заборгованості та повного і своєчасного виконання умов укладених договорів про реструктуризацію заборгованості.
У подальшому СМР повторно звернулась до позивача із листом № 01-41/206/1 від 20.12.2023 про надання інформації щодо наявної у ТОВ "Світловодськпобут" заборгованості по договорам реструктуризації №№ 54/5/1730-Р3, 54/6/1730-Р3 від 23.09.2022 окремо станом на 01.01.2024.
У відповідь на це звернення позивач повідомив СМР листом № 39/7-57-24 від 08.01.2024, що сума простроченої заборгованості відповідно до графіків погашення заборгованості становить: за договором № 54/5/1730-Р3 від 23.09.2022 - 446 470,08 грн, за договором № 54/6/1730-Р3 від 23.09.2022 - 846 060,90 грн, що перевищує суму тримісячних платежів (становить 6 місяців).
У березні 2024 позивач звернувся до ТОВ "Світловодськпобут" з вимогами № 39/7-284-24 від 15.03.2024 та № 39/7-285-2 від 15.03.2024 про сплату заборгованості в сумі 5 506 464,39 грн за договором про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ № 54/5/1730-Р3 від 23.09.2022 та заборгованості в сумі 10 434 751,09 грн за договором про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ № 54/6/1730-Р3 від 23.09.2022, у яких наголошував, серед іншого, що з вересня 2022 року по лютий 2024 року згідно з графіками погашення заборгованості Товариство мало сплатити: за договором № 54/5/1730-Р3 від 23.09.2022 - 1 339 410,24 (74 411,68 * 18 міс), але здійснило розрахунки тільки в сумі 744 116,80 грн; за договором № 54/6/1730-Р3 від 23.09.2022 - 2 538 182,70 грн (141 010,15 * 18 міс), але здійснило розрахунки тільки в сумі 1 410 101,50 грн.
Зважаючи на приписи норм ч. 5 ст. 5 Закону України 1730-VIII та умови п. 11 договорів №№ 54/5/1730-Р3, 54/6/1730-Р3 від 23.09.2022 позивач вимагав сплатити суму заборгованості протягом 7 днів з дня отримання вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" № 39/7-284-24 від 15.03.2024 та № 39/7-285-24 від 15.03.2024.
У відповідь на зазначені вище звернення ТОВ "Світловодськпобут" листами № 732 від 26.03.2024, № 733 від 26.03.2024 повідомило позивача, що станом на дату надання відповіді останній не може задовольнити вимоги щодо сплати заборгованості, оскільки на грошові кошти, які містяться на відкритих рахунках Товариства, приватним виконавцем у виконавчому провадженні накладено арешт, внаслідок чого Товариство не може самостійно розпоряджатись власними коштами та здійснити погашення боргу.
Позивач звернувся до СМР та Товариства з вимогами № 39/7-420-24 від 25.04.2024 та № 39/7-421-24 від 25.04.2024 про сплату заборгованості в сумі 5 506 464,39 грн за договором про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ № 54/5/1730-Р3 від 23.09.2022 (станом на 01.03.2024 сума простроченої заборгованості боржника становила 595 293,44 грн, що відповідає сумі платежів за 8 місяців згідно з графіком погашення заборгованості) та заборгованості в сумі 10 434 751,09 грн за договором про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ № 54/6/1730-Р3 від 23.09.2022 (станом на 01.03.2024 сума простроченої заборгованості боржника становила 595 293,44 грн, що відповідає сумі платежів за 8 місяців згідно з графіком погашення заборгованості).
За змістом вказаних вимог ТОВ "Світловодськпобут" взяті на себе зобов'язання за договорами реструктуризації не виконало, що зумовило звернення позивача до СМР як особи, яка виступила гарантом виконання зобов'язань за договорами №№ 54/5/1730-Р3, 54/6/1730-Р3 від 23.09.2022, та, відповідно, кредитор вимагав сплати суми заборгованості протягом 7 днів з дня отримання вимог № 39/7-420-24 від 25.04.2024 та № 39/7-421-24 від 25.04.2024.
У відповідь на ці звернення позивача, СМР у листі № 01-35/127/1 від 13.05.2024, повідомила про відсутність свого обов'язку зі сплати заборгованості Товариства.
Згідно листа № 17466/25/10-24 від 20.09.2024 Міністерства розвитку громад та територій України станом на 20.09.2024 ТОВ "Світловодськпобут" перебуває у реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Враховуючи наведене, позивач вказував, що набув право на дострокове стягнення непогашеної заборгованості у сумі 15 941 215,48 грн за договорами реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ №№ 54/5/1730-Р3, 54/6/1730-Р3 від 23.09.2022, з Товариства, як боржника, та СМР, як гаранта виконання зобов'язань боржника, які несуть солідарну відповідальність перед позивачем.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність рішення органу місцевого самоврядування - СМР, яким гарантовано виконання зобов'язання Товариства щодо заборгованості, яка підлягає реструктуризації, не є достатньою правовою підставою вважати, що зобов'язання ТОВ "Світловодськпобут" забезпечені гарантією СМР. Окрім того, такі правовідносини мають бути врегульовані правочином, укладеним між їх учасниками та погодженим СМР, оскільки таке погодження передбачено типовим договором про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ (постанова КМУ № 222 від 29.03.2017), що виключає можливість виникнення відповідних зобов'язань за такими договорами у СМР, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для відповідальності СМР за договорами №№ 54/5/1730-Р3, 54/5/1730-Р3 від 23.09.2022 про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ перед позивачем, в тому числі солідарної. Враховуючи, що ТОВ "Світловодськпобут" під час розгляду справи сплатило 10 000,00 грн, провадження у справі в частині стягнення цієї заборгованості закрито за відсутності предмету спору, а позовні вимоги до ТОВ "Світловодськпобут" задоволені в частині стягнення з нього 15 931 215,48 грн та стягнуто 191 174,59 грн судового збору за подання позивачем позову.
Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність рішення органу місцевого самоврядування - СМР, яким гарантовано виконання зобов'язання ТОВ "Світловодськпобут" щодо заборгованості, яка підлягає реструктуризації, не є достатньою правовою підставою вважати, що зобов'язання Товариства забезпечені гарантією СМР. Окрім того, такі правовідносини мають бути врегульовані правочином, укладеним між їх учасниками та погодженим СМР, оскільки таке погодження передбачено типовим договором про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) (постанова КМУ № 222 від 29.03.2017), що виключає можливість виникнення відповідних зобов'язань за такими договорами у СМР, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для відповідальності СМР за договорами №№ 54/5/1730-Р3, 54/6/1730-Р3 від 23.09.2022 про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ перед позивачем, в тому числі солідарної. Враховуючи, що Товариство під час розгляду справи сплатило 10 000,00 грн боргу, провадження у справі в частині стягнення цієї заборгованості закрито за відсутності предмету спору, а позовні вимоги до ТОВ "Світловодськпобут" задоволені в частині стягнення з нього 15 931 215,48 грн та, як наслідок про закриття провадження в частині стягнення 10 000,00 грн заборгованості закрито. Позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Світловодськпобут" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 15 931 215,48 грн боргу та 191 174,59 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог до СМР відмовлено.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційні скарги позивача та відповідача-2 підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційними скаргами стала незгода позивача та відповідача-2 з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову до Світловодської міської ради та в частині розподілу судових витрат.
Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.
Спірні правовідносини виникли в межах процедури врегулювання заборгованості, яка має спеціальний правовий режим, відтак 30.11.2016 набув чинності Закон України № 1730 "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", в редакції із змінами внесеними згідно із Законом № 1639-IX від 14.07.2021 та Законом № 2479-IX від 29.07.2022, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Учасники процедури врегулювання заборгованості, у відповідності до ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, це підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу, оператор газотранспортної системи та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно, оператори газорозподільних систем, електропостачальники або оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов'язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Так, згідно з ст. 2 Закону № 1730 його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1730 реструктуризації підлягають кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.06.2021 для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також заборгованість за послуги з розподілу і транспортування природного газу та кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг споживачам, які утворилися станом на 01.06.2021 (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість).
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 5 Закону № 1730 реструктуризація заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення шляхом розстрочення:
- на 72 календарні місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору - у разі відсутності забезпечення виконання зобов'язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості будь-яким видом забезпечення, передбаченим законодавством України, якщо загальний обсяг заборгованості такої теплопостачальної або теплогенеруючої організації за спожитий природний газ, яка підлягає реструктуризації відповідно до цього Закону, не перевищує 10 мільйонів грн;
- на 84 календарні місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору, за умови забезпечення виконання зобов'язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості на суму реструктуризації згідно з частиною 4 цієї статті.
На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.
За приписами ч. 4 ст. 5 Закону № 1730 виконання зобов'язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації, включеної до реєстру, за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним згідно з цим Законом, забезпечується застосуванням одного або декількох гарантійних механізмів, а саме:
- надання учасниками процедури врегулювання заборгованості фінансових та/або інших гарантій на суму реструктуризації (крім суми заборгованості, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету) або будь-якого виду забезпечення, передбаченого законодавством України, за згодою сторін;
- прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування (військовоцивільною/військовою адміністрацією), що представляє відповідну територіальну громаду, до комунальної власності якої належить така теплопостачальна або теплогенеруюча організація, або органом місцевого самоврядування (військовоцивільною/військовою адміністрацією), на території якого провадять ліцензовану господарську діяльність теплопостачальна та/або теплогенеруюча організації некомунальної форми власності на виробничих об'єктах, що розташовані на території відповідної області або громади, здійснюючи постачання теплової енергії та надання споживачам цієї територіальної громади послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону № 1730 повне або часткове нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону, у розмірі, що дорівнює сумі тримісячних платежів за таким договором, є підставою для:
- дострокового стягнення всієї реструктуризованої та непогашеної заборгованості згідно з договором про реструктуризацію заборгованості;
- нарахування на непогашену суму реструктуризованої заборгованості неустойки (штрафу, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань згідно з умовами договорів про постачання (купівлю-продаж) природного газу, надання послуг з розподілу або транспортування природного газу.
Реструктуризація кредиторської заборгованості теплопостачальних або теплогенеруючих організацій державної та комунальної форм власності здійснюється за погодженням з державним органом, до сфери управління якого належить така організація, або відповідним органом місцевого самоврядування (військово-цивільною адміністрацією/військовою адміністрацією). Типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування затверджується КМУ (ч.ч. 6, 7 ст. 5 Закону № 1730).
Типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію затверджений постановою КМУ № 222 від 29.03.2017.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Нормами ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Аналізуючи питання, чи виступає Світловодська міська рада гарантом виконання зобов'язань за договорами реструктуризації, апеляційний господарський суд зазначає, що спеціальним законодавчим актом частиною четвертою статті 5 Закону України № 1730-VIII прямо передбачено такий самостійний гарантійний механізм, як прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, на території якого провадить ліцензовану діяльність організація некомунальної форми власності.
На виконання цієї норми та пункту 11-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Рада прийняла Рішення від 08.09.2022 № 1660, яким добровільно та офіційно з власної ініціативи встановила гарантію для ТОВ "Світловодськпобут". Відтак, Рада є повноправним суб'єктом забезпечувальних правовідносин за спеціальним механізмом Закону № 1730-VIII.
Визначаючи правову природу Рішення Ради від 08.09.2022 № 1660 у контексті цивільного законодавства, колегія суддів зазначає, що прийняття рішення органу місцевого самоврядування за Законом № 1730-VIII є окремим, самостійним, непойменованим видом забезпечення виконання зобов'язань в розумінні частини другої статті 546 ЦК України. Будучи за своєю формою актом індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, за матеріально-правовим змістом воно становить односторонній письмовий правочин (стаття 202 ЦК України), спрямований на виникнення цивільних забезпечувальних обов'язків для самої Ради. Оскільки зміст забезпечувального зобов'язання відповідача-1 за своєю правовою суттю та наслідками є аналогічним до майнового поручительства, до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою (статті 543, 554 ЦК України), що виключає необхідність додаткового підписання класичного договору поруки.
Зазначене Рішення є чинним, не скасованим, містить усі істотні умови забезпечувального правочину (суб'єкти, сума, строк), а тому є належним юридичним фактом для виникнення відповідальності за статтями 543, 554 ЦК України.
Щодо винекнення у органу місцевого самоврядування грошового зобов'язання перед кредитором без укладення окремого договору про забезпечення, колегія судів зазначає, що суд першої інстанції помилково вважав, що відсутність окремого тристороннього договору або окремого договору поруки/гарантії виключає відповідальність Ради, посилаючись на вимоги Типового договору (Постанова КМУ № 222).
Проте колегія суддів наголошує, що відповідно до частини шостої статті 5 Закону № 1730-VIII, обов'язкове погодження умов реструктуризації з органом місцевого самоврядування та дотримання жорстких процедур погодження стосується виключно підприємств державної та комунальної форм власності.
ТОВ "Світловодськпобут" за своєю організаційно-правовою формою є юридичною особою приватної форми власності. Спеціальний закон не містить вимог щодо додаткової формалізації гарантійних механізмів через укладення двостороннього договору, якщо орган місцевого самоврядування вже висловив свою волю у формі рішення. Твердження Ради про те, що вона лише сприяла реструктуризації, спростовуються текстом самого Рішення № 1660, де вжито імперативне слово гарантувати. Отже, приватний статус відповідача-2 не звільняє Раду від виконання обов'язків за її власним чинним одностороннім правочином.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 своєчасно платежі не здійснював, чим порушило умови договорів про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, а зважаючи на те, що нездійснення платежів згідно з графіком погашення заборгованості було більше 3 місяців, позивач набув право на дострокове стягнення непогашеної суми заборгованості за договорами №№ 54/5/1730-Р3, №54/6/1730-Р3 від 23.09.2022 в сумі 15 941 215,48 грн.
Разом з тим, відповідач-2 не заперечує наявності заборгованості за вказаними договорами про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, та подав докази часткової сплати заборгованості на загальну суму 10 000,00 грн, у зв'язку з чим, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, судом першої інстанції в частині стягнення 10 000,00 грн заборгованості закрито провадження за відсутності предмету спору.
Так, рішенням СМР Кіровоградської області "Про надання гарантій СМР виконання ТОВ "Світловодськпобут" зобов'язань перед АТ "НАК "Нафтогаз України" № 1660 від 08.09.2022 вирішено, зокрема, гарантувати виконання зобов'язання Товариства перед позивачем щодо заборгованості в сумі 18 095 433,78 грн, яка підлягає реструктуризації, зі строком гарантії 84 календарних місяців з дня укладення відповідного договору.
Під час прийняття рішення СМР керувалась Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", а також постановою КМУ № 222 від 29.03.2017 "Про затвердження типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію", що випливає зі змісту рішення.
Вчинення таких дій свідчить про спрямованість СМР на досягнення з Товариством мети щодо реструктуризації наявної у нього заборгованості, прийняття солідарного обов'язку з її погашення, а також забезпечення стабільної роботи Товариства в частині надання якісних послуг з постання теплової енергії на території міста Світловодськ.
Одночасно, з підписанням договорів про реструктуризацію №№ 54/5/1730-Р3, 54/6/1730-Р3 від 23.09.2022 сторони узгодили, що виконання зобов'язань боржника забезпечується рішенням СМР.
Відповідач-1 був обізнаний про укладені між позивачем та відповідачем-2 договору про реструктуризацію заборгованості, у тому числі, з умовами таких правочинів, та здійснювало контроль за їх виконанням, про що свідчать неодноразові звернення СМР до позивача з листами про надання інформації щодо наявної у відповідача-2 заборгованості за договорами №№ 54/5/1730-Р3, 54/6/1730-Р3 від 23.09.2022.
Відповідач-1 зазначив про те, що не приймав рішень про погодження договорів реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ № 54/5/1730-Р3 від 23.09.2022 та № 54/6/1730-Р3 від 23.09.2022.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що відображення реквізитів та змісту Рішення Ради № 1660 у пунктах 9 договорів про реструктуризацію заборгованості становить юридичний факт інтеграції акта індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень у площину приватно-правових (господарських) відносин як способу майнового гарантування.
Відтак, відповідач-1 прийнявши рішення від 08.09.2022 за № 1660 "Про надання гарантій Світловодської міської ради на виконання ТОВ "Світловодськпобут" зобов'язань перед АТ "НАК "Нафтогаз України", взяла на себе зобов'язання гарантувати виконання зобов'язань ТОВ "Світловодськпобут" щодо заборгованості в сумі 18 095 433,78 грн, яка підлягає реструктуризації. Строк гарантії, встановила - 84 календарних місяців з дня укладення відповідного договору.
Відповідним рішенням Світловодська міська рада також делегувала ТОВ "Світловодськпобут" на укладання договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію та забезпечення здійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію.
Та, як встановлено судами, саме на виконання означеного вище рішення органу місцевого самоврядування, між АТ "НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Світловодськпобут" і було укладено договори про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ від 23.09.2022 № 54/6/1730-Р3 та № 54/5/1730-Р3.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що ані Закон № 1730-VIII, ані Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" не містять обов'язку міської щодо укладення додаткового (окремого) цивільно-правового правочину із кредитором у розумінні ст.ст. 553, 560 ЦК України. Спеціальний закон ст. 5 Закону № 1730-VIII визначає прийняття відповідного рішення ОМС як самостійний та достатній гарантійний механізм. Вимога щодо обов'язкової наявності окремого договору у даному випадку є надмірним формалізмом, що суперечить меті Закону № 1730-VIII щодо швидкого врегулювання заборгованості в енергетичній сфері.
Умови договорів, зокрема п. 9, містять положення про те, що виконання зобов'язань боржника забезпечується рішенням Світловодської міської ради від 08.09.2022 № 1660, яке обмежується сумою заборгованості, що становить 6 250 581,19 грн / 11 844 852,59 грн.
Відтак, обсяг зобов'язань Світловодської міської ради як гаранта чітко визначений у пункті 1 її власного Рішення № 1660 від 08.09.2022 і становить 18 095 433,78 грн (сума заборгованості, що підлягає реструктуризації) зі строком дії гарантії 84 календарних місяці. Цей обсяг повністю кореспондується з пунктами 9 та 10 Договорів про реструктуризацію заборгованості від 23.09.2022 № 54/6/1730-Р3 та № 54/5/1730-Р3, куди реквізити Рішення № 1660 були включені як невід'ємна частина та ліміт забезпечення. На момент звернення з позовом, з урахуванням часткових виплат, обсяг невиконаного гарантованого зобов'язання (предмет спору) склав 15 931 215,48 грн, що підтверджено матеріалами справи.
Щодо статусу Ради як боржника у спірних правовідносинах, оцінюючи матеріально-правовий статус Світловодської міської ради, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Рада набула статусу боржника у спірних правовідносинах відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону № 1730-VIII та умов пункту 11 договорів реструктуризації, повне або часткове нездійснення платежів боржником у розмірі, що дорівнює сумі тримісячних платежів, дає кредитору право на дострокове стягнення всієї суми.
Оскільки ТОВ "Світловодськпобут" прострочило оплату графіків на строк понад 3 місяці (фактично 8 місяців), забезпечувальне (гарантійне) зобов'язання Ради стало грошовим обов'язком. З моменту невиконання основної вимоги приватним суб'єктом та направлення кредитором вимог № 39/7-420-24 та № 39/7-421-24 від 25.04.2024, Світловодська міська рада є належним відповідачем (боржником) за простроченим забезпечувальним зобов'язанням.
Щодо законних підстав застосування інституту солідарної відповідальності, заперечуючи проти позову, Рада вказувала на відсутність у Законі № 1730-VIII прямого словосполучення "солідарна відповідальність".
Колегія суддів зазначає, що за змістом статті 541 ЦК України солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина перша статті 543 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).
Відтак, суть будь-якого забезпечувального зобов'язання, де третя особа ручається за боржника перед кредитором, за загальним правилом цивільного права носить саме солідарний характер (статті 543, 554 ЦК України).
Разом з тим, відповідо до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 у якій зауважено, зокрема, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019 по справі № 822/524/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, за відсутності у положеннях Закону № 1730-VIII умов щодо обов'язковості укладання окремого правочину у разі коли орган місцевого самоврядування ухвалив рішення щодо надання постачальнику природного газу гарантій виконання/забезпечення належного виконання теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, включеною до реєстру, своїх зобов'язань перед постачальником природного газу за договором реструктуризації заборгованості, відтак у спірних відносинах із Радою положення частин четвертої та п'ятої статті 5 Закону № 1730-VIII має тлумачитися на користь постачальника природного газу.
Доводи міської ради про порушення бюджетного законодавства відхиляються судом, з підстав того, що положення частини третьої статті 17 БК України не підлягають застосуванню, оскільки вони стосуються запозичень під державні/місцеві гарантії, тоді як у спірних відносинах діє спеціальний механізм реструктуризації.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у рішенні в справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Стосовно порядку виконання зобов'язань органом місцевого самоврядування за цим спеціальним законодавством, колегія суддів зазначає, що пункт 11-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прямо імперативно зобов'язує орган місцевого самоврядування при формуванні бюджетів територіальних громад передбачати видатки на фінансування заходів із врегулювання заборгованості, передбачених Законом України № 1730-VIII. Отже, ризики добровільно прийнятого забезпечувального зобов'язання за Рішенням № 1660 не можуть бути перекладені на кредитора.
Таким чином, можливість застосування інституту солідарної відповідальності у правовідносинах, що склалися між сторонами спору, підтверджується як матеріально-правовим змістом прийнятого відповідачем-1 рішення, так й нормами статті 5 Закону № 1730 та пункту 11-2 розділу V Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", у зв'язку з чим апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у сумі 15 931 215,48 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги Товариства про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв'язку з відмовою у задоволенні заяви відповідача-2 про визнання позовних вимог від 01.10.2024 та розподілу судового збору згідно з положеннями ч. 1 ст. 130 ГПК України.
01.10.2024 до суду першої інстанції надійшла заява Товариства про визнання позову, в якій представник зазначав, що відповідач-2 визнає пред'явлені позовні вимоги в повному об'ємі та вказував, що заборгованість виникла з вини юридичних осіб, які не оплачують борги за отриману теплову енергію, а враховуючи той факт, що СМР виступила гарантом виконання зобов'язань, то відповідачі несуть солідарний обов'язок зі сплати боргу, у зв'язку з чим позовні вимоги з приводу стягнення солідарного боргу з СМР та Товариства визнаються в повному обсязі.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Аналогічна правова норма викладена в ч. 1 ст. 191 ГПК України відповідно до якої відповідач має право визнати позов - на будь-якій стадії судового процесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Колегія суддів зазначає про те, що визнання відповідачем позову це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.
Частиною 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
За приписами ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 191 ГПК України).
Так, з матеріалів вбачається, що ТОВ "Світловодськпобут" визнало позовні вимоги, як в частині укладення договорів, так і в частині розміру заборгованості за договорами, при цьому представник відповідача-2 у повноваженнях на визнання позову не обмежений і такі дії не суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Враховуючи, що СМР позовні вимоги не визнавало та заперечувало проти наведених позивачем обставин й правових підстав позову, при цьому Товариство не наділено повноваженнями представляти інтереси СМР, тож наведені заявником обґрунтування визнання позову порушують права відповідача-1, у зв'язку з чим суду першої інстанції слід було задовольнити заяву Товариства частково, - в частині визнання вимог позивача до Товариства, а не відмовляти повністю.
У відповідності до ч. 1 ст. 130 ГПК України, які кореспондуються зі ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 % судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки заява про визнання позову від 01.10.2024 подана відповідачем-2 до розгляду справи по суті (ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2024 у справі № 912/1850/24 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.2024), також з урахуванням того, що суд дійшов висновків про солідарне стягнення основної заборгованості, то підлягають зміні і розподіл решти 50% збору пропорційно до задоволених вимог у відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України.
Відтак, з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 47 793,65 грн та з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню 47 793,65 грн судового збору за подання позовної заяви, а решта у сумі 95 587,30 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, що свідчить про обґрунтованість доводів апеляційної скарги товариства в частині необхідності зміни процесуального рішення місцевого суду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційні скарги підлягають задоволенню, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і прийшов до хибних висновків, у зв'язку з чим помилково відмовив у задоволенні позову до відповідача-1 щодо солідарного стягнення 15 931 215,48 грн боргу, а також не врахував визнання відповідачем-2 позову та помилково здійснив розподіл судового збору на загальних підставах, тож оскаржене рішення господарського суду у даній справі підлягає частковому скасуванню.
Судові витрати
У відповідності до положень ст. 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 286 761,88 грн за подання апеляційної скарги покладається на Світловодську міську раду, оскільки саме заперечення останнього проти солідарного характеру відповідальності та її ухилення від виконання гарантійних зобов'язань стали підставою для апеляційного оскарження в цій частині з боку позивача.
Щодо судових витрат за подання апеляційної скарги ТОВ «Світловодськпобут», колегія суддів зазначає, що оскільки відповідач-2 оскаржував рішення господарського суду першої інстанції виключно в частині розподілу судових витрат та враховуючи, що за подання даної скарги судовий збір не справляється, питання про розподіл судових витрат у виді судового збору за розгляд апеляційної скарги ТОВ «Світловодськпобут» судом не вирішується.
Водночас апеляційна скарга ТОВ «Світловодськпобут» підлягає задоволенню в частині застосування механізму передбаченого ст.130 ГПК України, що відображено у зміненій резолютивній частині рішення.
Щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У разі ж направлення справи на новий розгляд (як у даному випадку), розподіл судових витрат за результатами касаційного перегляду здійснюється господарським судом, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Оскільки за результатами нового розгляду справи №912/1850/24 Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» про солідарне стягнення боргу, витрати Світловодської міської ради (відповідача-1) зі сплати судового збору за подання касаційної скарги не підлягають відшкодуванню за рахунок позивача, оскільки кінцеве рішення у справі ухвалено не на користь відповідача-1.
Стосовно касаційної скарги ТОВ «Світловодськпобут» (відповідача-2), колегією суддів встановлено, що відповідач-2 судовий збір за подання касаційної скарги не сплачував. Оскільки витрати у виді сплаченого судового збору за подання касаційної скарги у ТОВ «Світловодськпобут» фактично не виникли, то і предмет розподілу у розумінні ст. 123, 129 ГПК України щодо даного учасника справи в частині касаційного перегляду відсутній.
Таким чином, будь-які стягнення чи компенсації на користь відповідача-2 за касаційний перегляд судового розгляду судом не здійснюється.
Відтак, судові витрати за подання касаційних скарг у даній справі, з урахуванням результатів нового розгляду, покладаються на відповідачів та не підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» задовольнити.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2024 у справі № 912/1850/24 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» (код ЄДР 31678853) та Світловодської міської ради (код ЄДРПОУ 35825788) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 20077720) 15 931 215,48 грн (п'ятнадцять мільйонів дев'ятсот тридцять одну тисячу двісті п'ятнадцять грн 48 к.) заборгованості.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» (код ЄДР 31678853) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір за подання позову у розмірі 47 793,65 грн (сорок сім тисяч сімсот дев'яносто три грн 65 к.).
Стягнути з Світловодської міської ради (код ЄДРПОУ 35825788) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір за подання позову у розмірі 47 793,65 грн (сорок сім тисяч сімсот дев'яносто три грн 65 к.).
Повернути Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 20077720) з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, у сумі 95 587,30 грн.
Провадження у справі в частині стягнення 10 000,00 грн заборгованості у зв'язку з відсутністю предмета спору закрити».
Стягнути з Світловодської міської ради (код ЄДРПОУ 35825788) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 286 761,88 грн.
Витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покласти на Світловодську міську раду.
Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Кіровоградської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 19.05.2026.
Головуючий суддя С.В. Вінніков
Суддя Л.В. Андрейчук
Суддя Г.В. Левшина