18 травня 2026 року м. Харків Справа № 905/169/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В. , суддя Гребенюк Н.В.
за участю секретаря судового засідання Федорової Т.О.
за участю представників сторін,
апелянта - не з'явився;
кредиторів- не з'явився;
арбітражного керуючого - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 729Д)
на ухвалу господарського суду Донецької області від 25.11.2025 постановлену в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якої складено 25.11.2025 та на ухвалу господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25, постановлену в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якої складено 01.04.2026
за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_2 , місто Покровськ
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ", місто Краматорськ
про банкрутство
Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.11.2025 у справі відмовлено повністю у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) в загальному розмірі 597 383,29 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.03.2026 визнано кредиторами у справі № 905/169/25 по відношенню до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) відповідних осіб, що мають право вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів боржника; зобов'язано розпорядника майна організувати проведення зборів кредиторів у відповідності до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, вирішити питання відносно подальшого розгляду справи та відповідні протоколи надати суду; встановлено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів: 15.04.2026; зобов'язано кредиторів забезпечити участь своїх представників у зборах кредиторів; визначено дату проведення підсумкового судового засідання у справі № 905/169/25: 12.05.2026 об 12:00 год., що відбудеться у приміщенні Господарського суду Донецької області за адресою: м. Харків, пр-т Науки, 5, каб. № 318.
ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний Суд" з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 30.03.2026, яка оскаржується разом з ухвалою від 25.11.2025, в частині відмови у задоволенні грошових вимог кредитора ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі (компенсації втрати частини заробітку) у розмірі 49 580,63 грн. у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права судом першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким грошові вимоги кредитора ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі (компенсації втрати частини заробітку) у розмірі 49 580,63 грн. та вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі (компенсації за невикористану відпустку), у розмірі 547802,66 грн, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" задовольнити у повному обсязі.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.
Підставою для стягнення компенсації за частину втраченого заробітку є затримка заробітної плати більше ніж на один календарний місяць. Отже, у заявника наявні усі передбачені законом підстави для стягнення з боржника компенсації втрати частини заробітку у розмірі 49 580,63 грн.
Положення Закону України ««Про індексацію грошових доходів населення» регулюють правовідносини спрямовані на підвищення виплат населенню, в тому числі і заробітної плати, у зв'язку з необхідністю нівелювання наслідків інфляції для населення та підтримання купівельної спроможності. У справі, що розглядається предметом є інші правовідносини, які виникли у зв'язку з затримкою виплати заробітної плати заявнику, такі відносини врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», який жодним чином не зупиняв свою дію, не втрачав чинність тощо. Враховуючи наведене, на думку апелянта, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми права, які не підлягали застосування, внаслідок чого дійшов хибного висновку про відмову у задоволенні заяви кредитора.
За змістом статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед працівником має довести саме роботодавець. ТОВ «Краснолиманське» проігнорувало, як адвокатський запит, щодо надання розміру заборгованості заявника так і ухвалу Красноармійського районного суду Донецької області, якою, зокрема, витребувано докази про заборгованість по заробітній платі, якою, зокрема, було витребувано докази про заборгованість з заробітної плати. Заявник не зміг надати докази заборгованості по заробітній платі виключно через протиправні дії ТОВ «Краснолиманське». У зв'язку з невиконанням ТОВ «Краснолиманське» свого обов'язку щодо надання витребуваних судом доказів, суд першої інстанції мав визнати обставини встановленим і виходити з того, що розмір заборгованості по заробітній платі складає 547 802, 66 грн.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Жельне С.Ч. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського сулу від 13.04.2026 у справі витребувано з господарського суду Донецької області матеріали справи № 905/169/25.
Ухвалою Східного апеляційного господарського сулу від 13.04.2026 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи за засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.
20.04.2026 на адресу суду з Господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи № 905/169/25 про банкрутство.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Донецької області від 25.11.2025 та на ухвалу господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу № 905/169/25 до розгляду на 18.052026 об 11:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №131.
01.05.2026 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому боржник просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду Донецької області від 25.11.2025 та ухвалу господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Обґрунтовуючи свою правову позицію у справі, боржник, зокрема, посилається на те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність і недоведеність заявленого розміру компенсації, оскільки до відповідного розрахунку неправомірно включено індексацію за 2023, а також місяці, в яких індекс споживчих цін не перевищував встановлений законом поріг індексації у 103 відсотки, що суперечить вимогам частини 1 статті Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». За таких обставин, відсутні правові підстави для визнання кредиторських вимог заявника до боржника та їх включення до Реєстру вимог кредиторів відповідно до частини 1 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства. Боржник, також зазначає, що апелянт помилково стверджує, що факт ненадання відповідачем витребуваних судом доказів автоматично тягне за собою обов'язок суду визнати обставини, на які він посилається, доведеними. Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства, застосування наслідків ненадання доказів є правом суду, а не його обов'язком. При цьому, такі наслідки можуть застосовуватися лише за умови належного обґрунтування заявлених вимог та наявності інших доказів у справі. Таким чином, саме по собі ненадання відповідачем документів не звільняє позивача від обов'язку доведення розміру заявлених вимог.
Представники учасників справи про банкрутство в судове засідання 18.05.2026 не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Представник апелянта - адвокат Трун О.В., боржник та арбітражний керуючий були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку процесуальних документів до Електронного кабінету; явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Відповідно до частини п'ятої статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Східний апеляційний господарський суд 27.04.2026 склав акт про те, що ухвала від 22 квітня 2026 не відправлена Східним апеляційним господарським судом в установленому порядку на адресу АДРЕСА_2 ОСОБА_1 -АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що тимчасово відсутній обмін з відділенням поштового зв'язку № 84400, 85302 в умовах воєнного стану.
Таким чином, на території місцезнаходження ОСОБА_1 поштові відділення не функціонують згідно з офіційною інформацією, розміщеною на сайті АТ «Укрпошта».
Крім того, апелянт, боржник, арбітражний керуючий та ініціюючий кредитор повідомлялися шляхом розміщення повідомлення-оголошення на сайті Східного апеляційного господарського суду.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вжив всі залежні від нього заходи для належного повідомлення учасників справи про банкрутство про хід розгляду судової справи.
Оскільки явка представників учасників справи про банкрутство в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного їх повідомлення про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи про банкрутство.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (частина 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).
Суд першої інстанції встановив такі обставини справи.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну, вирішені інші процедурні питання.
На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (№ 75623 від 26.03.2025).
В межах строку, визначеного частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О.В., в системі "Електронний суд" подані заяви про грошові вимоги до боржника, а саме:
21.04.2025 - на суму 49580,63 грн. (вх.№ 2613/25 від 22.04.2025), що є компенсацією втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків виплати;
25.04.2025 - на суму 547802,66 грн. (вх.№ 2898/25 від 28.04.2025), з них: заборгованість із заробітної плати за період з 01.07.2024 по 31.10.2024 у сумі 245334,92 грн. та компенсація невикористаної відпустки - 302467,74 грн, що не виплачені роботодавцем після звільнення.
Ухвалою від 21.11.2025 господарський суд об'єднав в одне провадження заяви ОСОБА_1 про кредиторські вимоги до ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" на суму 49580,63 грн. (вх.№ 2613/25 від 22.04.2025) та на суму 547802,66 грн. (вх.№ 2898/25 від 28.04.2025), на підставі п. 1 ч. 2 ст. 173 ГПК України.
Оскаржувані ухвали Господарський суд Донецької області постановив відповідно 25.11.2025 та 30.03.2026 з підстав, викладених вище.
Заслухавши доповідь головуючого у справі (суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац 10 частини 1 статті 1 КУзПБ).
Грошове зобов'язання, згідно абзацем 4 частини 1 статті 1 КУзПБ - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно зі статтями 45, 47 КУзПБ, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер, зміст і розмір.
Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).
Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
Абзацом шостим частини другої статті 45 КУзПБ унормовано, що кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
У попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).
В обґрунтування поданих 21.04.2025 та 25.04.2025 заяв з кредиторськими вимогами до боржника, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О.В., зазначає, що в період з 13.03.2018 по 06.11.2020 та у період з 01.02.2022 по 21.03.2025 він працював у ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», був звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Однак, після звільнення роботодавець з ним не розрахувався, про розмір заборгованості не повідомив, адвокатський запит про розмір заборгованості з заробітної плати працівника проігнорував.
Апелянт вказує, що рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06.06.2024 у справі № 235/1373/24 було стягнуто з ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2019 по листопад 2020 в сумі 88 578,22 грн. (сума визначена після утримання податків і обов'язкових платежів), вказане судове рішення виконано лише 18.07.2024 в примусовому порядку, що дає заявнику право на отримання від роботодавця компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. За розрахунком ОСОБА_1 розмір компенсації, розрахований за період з листопада 2020 року по червень 2024 року, становить 49 580,63 грн.
Також, заявник стверджує, що після звільнення 31.10.2024 має місце заборгованість ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» із нарахованої але не виплаченої заробітної плати за період з 01.07.2024 по 31.10.2024 у сумі 245334,92 грн. та з компенсації невикористаної відпустки - 302467,74 грн.
Загальний розмір заявлених кредиторських вимог становить 597383,29 грн. (49580,63 + 547802,66).
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) працював в ТОВ «Краснолиманське» в період з 13.03.2018 по 06.11.2020, був звільнений за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України згідно наказу № 310 к від 06.11.2020.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06.06.2024 у справі № 235/1373/24 (провадження № 2/235/663/24) позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволені у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2019 по листопад 2020 в сумі 88 578,22 грн. (сума визначена після утримання податків і обов'язкових платежів). Стягнуто з ТОВ "Краснолиманське" на користь держави судовий збір в сумі 885,78 грн.
Вказаним судовим рішенням встановлено факт порушення роботодавцем вимог законодавства про повну та своєчасну виплату заробітної плати, у тому числі невиплату працівнику належних сум при звільненні.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06.06.2024 у справі № 235/1373/24 сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили 09.07.2024, про що свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини, встановлені Красноармійським міськрайонним судом Донецької області у рішенні від 06.06.2024 у справі № 235/1373/24 мають преюдиційний характер і повторному доведенню не потребують.
З наданих до матеріалів справи доказів встановлено, що згідно платіжної інструкції № 1099 від 18.07.2024 заборгованість у сумі 88 578,22 грн. сплачена ОСОБА_1 під час примусового виконання судового рішення у виконавчому провадженні № 75550860.
Посилаючись на норми статей 1, 2, 3, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ОСОБА_1 вважає, що здобув право вимагати компенсацію втрати частини заробітку, яка за розрахунком заявника становить 49 580,63 грн. за період з листопада 2020 по червень 2024.
Господарський суд першої інстанції не вбачав підстав для визнання кредиторських вимог у вигляді компенсації втрати частини заробітку та їх включення до реєстру вимог кредиторів боржника.
Судова колегія з такими висновками господарського суду першої інстанції не погоджується та зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви №68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
В свою чергу, статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат варто зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Розрахунок компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 «Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати» (далі по тексту «Порядок»).
За змістом пункту 2 Порядку, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Пунктом 3 Порядку визначено, що заробітна плата підлягає компенсації.
У відповідності до пункту 4 Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці за який виплачується дохід по розрахунку не включаються. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Відповідно до викладених вище положень закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Вказаними нормативними актами передбачено, зокрема, нарахування компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати заробітної плати. Сама компенсація, як зазначено вище фактично, відноситься до частини заробітної плати.
Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 30.01.2019.
Основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 814/1527/17 та від 18.12.2018 у справі № 816/301/16.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Отже, на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсації підлягають виключно суми, які були нараховані, проте своєчасно не виплачені.
Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 16.10.2019 у справі № 500/5724/16-ц, від 13.11.2019 у справі № 201/913/16-ц, від 12.02.2020 у справі №295/16796/15-ц, від 23.10.2021 у справі № 363/554/18.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не було вчасно виплачено заробітну плату за період з листопада 2019 по листопад 2020 в сумі 88 578,22 грн., судова колегія зазначає про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Висновки господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування та врахування показників індексу споживчих цін за 2023, з огляду на зупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», не можуть бути покладені в основу відмови у задоволенні заявлених вимог з огляду на таке.
Індексація є способом підвищення грошових доходів населення з метою часткового або повного відшкодування знецінення таких доходів у зв'язку з інфляційними процесами, тоді як компенсація втрати частини доходів є відповідальністю роботодавця за порушення строків їх виплати та спрямована на відновлення майнового становища працівника у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання.
Саме тому зупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» не впливає на дію Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», який є самостійною правовою підставою для нарахування відповідної компенсації.
Колегія суддів зазначає, що використання індексу споживчих цін при обчисленні компенсації не змінює правової природи такої виплати та не перетворює її на індексацію, а є лише способом визначення її розміру, прямо передбаченим чинним законодавством.
Отже, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що зупинення дії Закону про індексацію автоматично унеможливлює застосування показників індексу споживчих цін для розрахунку компенсації, оскільки такі показники є офіційними статистичними даними, які продовжують визначатися та публікуватися незалежно від режиму дії зазначеного закону.
Крім того, суд першої інстанції не врахував, що компенсація нараховується за весь період прострочення виплати доходу, а отже включає в себе і періоди, що передують 2023, для яких застосування відповідних показників не оспорюється.
Фактично суд першої інстанції, не спростувавши належним чином правильність здійсненого заявником розрахунку, дійшов висновку про його недоведеність, що суперечить вимогам статей 74, 86 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів.
З огляду на подані докази та норми чинного законодавства суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявника, наведений у заяві з грошовими вимогами щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат.
Як убачається з матеріалів справи, факт порушення боржником строків виплати заробітної плати заявнику підтверджений рішенням суду, яке набрало законної сили, та фактичним виконанням такого рішення лише у 2024, що свідчить про тривалий період прострочення виконання грошового зобов'язання.
Матеріали справи не містять доказів сплати боржником заявнику компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати заробітної плати за заявлений у цій справі період, аргументів на спростування вимог заявника не наведено.
Разом з цим, колегія суддів перевірила наведений заявником розрахунок компенсації та встановила, що сума 49 580,63 грн відповідає результату множення суми невиплаченої заробітної плати 88 578,22 грн на приріст індексу споживчих цін за період з листопада 2020 по червень 2024. Місяць фактичної виплати заборгованості - липень 2024 до розрахунку не включено, що відповідає порядку обчислення компенсації. Отже, заявлений розмір компенсації є арифметично обґрунтованим.
За таких обставин, судова колегія вважає, що заявлені грошові вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою строків її виплати за період з листопада 2020 по червень 2024 у сумі 49 580,63 грн, є доведеними належними та допустимими доказами, а висновки господарського суду першої інстанції про відмову у їх визнанні є помилковими та такими, що не відповідають встановленим обставинам справі.
Відтак, судова колегія вважає, що ОСОБА_3 є кредитором боржника - ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою строків її виплати, у розумінні положень Кодексу України з процедур банкрутства, а зазначені грошові вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.
Таким чином, кредиторські вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Разом з тим, судом враховано приписи статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:
1)у першу чергу задовольняються:
вимоги щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи та/або надані послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-контрактами, укладеними згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;
вимоги кредиторів за договорами страхування;
витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді;
витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;
2) у другу чергу задовольняються:
вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються:
вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Враховуючи вищевикладене, заява ОСОБА_1 про визнання грошових вимог в сумі 49 580,63 грн підлягає задоволенню як вимоги першої черги.
Щодо вимог заявника про нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01.07.2024 по 31.10.2024 у сумі 245334,92 грн. та компенсацію невикористаної відпустки - 302467,74 грн., слід зазначити на таке.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 у період з 14.02.2022 по 31.10.2024 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське», працюючи прохідником підземним з повним підземним робочим днем у шахті, згідно наказу № 363к від 31.10.2024 звільнений згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_2 .
У заяві з кредиторськими вимогами ОСОБА_1 зазначає, що роботодавець після звільнення не виплатив йому всі суми, що належать працівнику, зокрема заборгованість по заробітній платі за період з 01.07.2024 по 31.10.2024 та компенсацію невикористаної відпустки.
За нормами статей 21, 22 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в ч. 5 статті 97 КЗпП.
Відповідно до статті 47 КЗпП, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Крім того, відповідно до статті 28 Закону України «Про оплату праці» визначено, що у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (нині - КУзПБ).
За змістом статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
У відповідності до статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед працівником має довести саме роботодавець, але це не звільняє працівника від обов'язку доведення наявності права на отримання певних сум.
Як убачається з матеріалів справи, до матеріалів справи не надано доказів виконання роботодавцем свого обов'язку як з повідомлення працівника про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні), так і доказів фактичної виплати такому працівнику всіх сум, що йому належать від підприємства при звільненні у встановлений ч. 1 ст. 116 КЗпП України строк.
Згідно з наданою заявником довідкою Пенсійного фонду України про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), сформованою засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України від 25.04.2025, страхувальником застрахованої особи - ОСОБА_1 у 2022 є дві самостійні юридичні особи: ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) та ТДВ «Шахта «БІЛОЗЕРСЬКА» (код ЄДРПОУ 36028628); у 2023 та у 2024 страхувальник один - ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519).
Згідно даних довідки, ОСОБА_1 від ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» нараховано заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) у 2022 (з лютого по грудень) - 51 6468,63 грн.; у 2023 (січень-грудень) - 706479,04 грн.; у 2024 (з січня по червень) - 393853,56 грн.
Офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати за формою ОК-5, ОК-7 стосовно працівника підтверджують лише його страховий стаж та не можуть бути прийняті судом як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній. (Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.05.2021 у справі № 242/3051/18 (провадження № 61-1021св19)).
Разом з цим, виплата працівнику заробітної плати здійснюється після утримання з неї роботодавцем як податковим агентом всіх податків, зборів та обов'язкових платежів, встановлених чинним законодавством.
Згідно положень статей 30, 31 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Однак, заявником не надано до матеріалів справи розрахункові листки підприємства (табулеграми) про заробітну плату, що надаються працівнику щомісяця, а також доказів на підтвердження виникнення у ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» заборгованості по заробітній платі, зокрема за період роботи ОСОБА_1 з 01.07.2024 по 31.10.2024, її склад і розмір помісячно. Також, ані у заяві з грошовими вимогами, ані окремим документом не наведено обґрунтованого розрахунку заборгованості із визначенням у ньому вихідних даних та періоду.
Відомість нарахування заробітної плати, як один із основних внутрішніх бухгалтерських документів, який необхідний для детального розрахунку та обліку всіх видів нарахувань, утримань та кінцевої суми до виплати кожному працівнику підприємства, в матеріалах справи відсутній.
Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу, сформованих засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України, ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» нараховано у період липень-жовтень 2024 року заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) щомісячно 0,00 грн.
Відсутність у довідці Пенсійного фонду України (форми ОК-5, ОК-7) відомостей про нараховану заробітну плату може свідчити саме про її ненарахування працівнику роботодавцем, а не про заборгованість за такий період.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч. 1 ст. 94, ч. 1 ст. 97 КЗпП), а не за сам факт перебування у трудових відносинах з роботодавцем.
Відповідно до статті 74 КЗпП, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
За змістом статті 83 КЗпП, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
У заяві з грошовими вимогами не зазначено та не обґрунтовано, а також не надано будь-яких доказів, про те, що у конкретний період ОСОБА_1 дійсно не використав дні щорічної відпустки (основної чи додаткової), перебував на роботі і виконував покладені на нього посадові обов'язки.
Сукупність долучених до заяви з грошовими вимогами до боржника документів не підтверджує обґрунтованість та розмір заявлених вимог. Рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору у матеріалах справи також відсутнє.
При цьому колегія суддів не погоджується з аргументами апелянта про те, що у зв'язку з ненаданням боржником витребуваних судом доказів розміру заборгованості із заробітної плати суд першої інстанції був зобов'язаний визнати заявлені грошові вимоги у повному обсязі.
?? Відповідно до положень статей 115, 116 КЗпП України саме на роботодавця покладається обов'язок щодо належного обліку нарахування та виплати заробітної плати, а також доведення відсутності заборгованості перед працівником. Водночас це не звільняє кредитора від обов'язку доведення розміру заявлених грошових вимог та подання належних доказів на їх підтвердження.
??Як правильно встановив суд першої інстанції, апелянт не надав належних і допустимих доказів на підтвердження заявленої ним заборгованості у сумі 547 802, 66 грн, зокрема обґрунтованого розрахунку та вихідних даних, які б давали можливість перевірити склад і розмір заявлених вимог. За таких обставин сам по собі факт ненадання боржником окремих витребуваних доказів не є безумовною підставою для визнання доведеними усіх заявлених вимог.
??Відтак, відсутні підстави для визнання ОСОБА_1 кредитором боржника - ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» у цій частині, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє часткове підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваних ухвал.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу господарського суду Донецької області від 25.11.2025 у справі в частині відмови у задоволенні грошових вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати 49 580,63 грн. постановлено з порушенням норм матеріального права та без належного з'ясування обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нового рішення, яким слід визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» у сумі 49 580,63 грн. та змінити описову та резолютивну частини ухвали попереднього засідання господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 шляхом доповнення тексту ухвали визнаними грошовими вимогами ОСОБА_1 в розмірі 49 580, 63 грн., залишивши в решті оскаржувані ухвали місцевого господарського суду без змін.
Керуючись статтею 269, частиною 2 статті 275, статтею 277, статтею 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 25.11.2025 у справі 905/169/25 скасувати в частині відмови у задоволенні грошових вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати 49 580,63 грн.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) у сумі 49 580,63 грн.
В решті ухвалу господарського суду Донецької області від 25.11.2025 у справі № 905/169/25 залишити без змін.
Внести зміни в описову частину ухвали попереднього засідання господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 шляхом доповнення тексту у наступній редакції:
«Визнано у встановленому порядку доведені грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) у наступній черговості: 49 580, 63 грн. як вимоги першої черги».
Внести зміни в резолютивну частину ухвали попереднього засідання господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 шляхом доповнення тексту у наступній редакції:
«Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) у сумі 49 580, 63 грн.»
В решті ухвалу господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 18.05.2026.
Головуючий суддя С.Ч. Жельне
Суддя П.В. Тихий
Суддя Н.В. Гребенюк