Постанова від 18.05.2026 по справі 905/169/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Харків Справа № 905/169/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В. , суддя Гребенюк Н.В.

за участю секретаря судового засідання Федорової Т.О.

за участю представників сторін,

апелянта - не з'явився;

кредиторів- не з'явився;

арбітражного керуючого - не з'явився;

боржника - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 727Д)

на ухвалу господарського суду Донецької області від 17.11.2025 постановлену в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якої складено 17.11.2025 та на ухвалу господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25, постановлену в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якої складено 01.04.2026

за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_2 , місто Покровськ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», місто Краматорськ

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.11.2025 у справі визнано грошові вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Димитровським МВ УМВС України в Донецькій області 03.07.2004) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) в сумі 258511,11 грн.; в решті вимог відмовлено.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 визнано кредиторами боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) низку осіб, що мають право вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів боржника; зобов'язано розпорядника майна організувати проведення зборів кредиторів у відповідності до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, вирішити питання відносно подальшого розгляду справи та відповідні протоколи надати суду; встановлено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів: 15.04.2026; зобов'язано кредиторів забезпечити участь своїх представників у зборах кредиторів; визначено дату проведення підсумкового судового засідання у справі № 905/169/25: 12.05.2026 об 12:00 год., що відбудеться у приміщенні Господарського суду Донецької області за адресою: м. Харків, пр-т Науки, 5, каб. № 318.

ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду через систему «Електронний Суд» з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 30.03.2026, яка оскаржується разом з ухвалою від 17.11.2025, в частині відмовлених вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, у розмірі 258 511, 11 грн., у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права судом першої інстанції та ухвалити нове рішення, у відповідній частині яким грошові вимоги кредитора ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості по заробітній платі, у розмірі 258 511, 11 грн, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» задовольнити у повному обсязі.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

ТОВ «Краснолиманське» проігнорувало адвокатський запит щодо надання розміру заборгованості перед апелянтом. Стосовно додаткових пояснень у справі, наданих ТОВ «Краснолиманське», апелянт вказує на те, що, як вбачається з пояснень (вх. № 01-41/10518/25), ТОВ «Краснолиманське», грошові вимоги заявника визнаються боржником лише частково. При цьому в своїх поясненнях, ТОВ «Краснолиманське» зазначає, що розрахунок заборгованості ними проведено на підставі первинних бухгалтерських документів, особових рахунків працівників та відомостей нарахувань заробітної плати. Однак, до пояснень таких документів не надано, тому суд першої інстанції безпідставно прийняв їх до уваги.

У справі відсутнє підтвердження повноважень ОСОБА_3 , діяти від імені ТОВ «Краснолиманське». До пояснень ТОВ «Краснолиманське» надано довіреність видану на ОСОБА_3 , водночас, частинами першою, другою статті 58 ГПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу. Оскільки матеріали справи не містять свідоцтва на права зайняття адвокатською діяльністю, Чеботенко В.О., позбавлений можливості діяти від імені ТОВ «Краснолиманське».

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Жельне С.Ч. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 витребувано з господарського суду Донецької області матеріали справи № 905/169/25; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського сулу від 13.04.2026 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи за засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.

20.04.2026 на адресу суду з Господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи № 905/169/25 про банкрутство.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Донецької області від 17.11.2025 та на ухвалу господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу № 905/169/25 до розгляду на 18.05.2026 о 10:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №131.

01.05.2026 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому боржник просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду Донецької області від 17.11.2025 та ухвалу господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Обґрунтовуючи свою правову позицію у справі, боржник, зокрема, посилається на те, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує зазначені судові рішення, якими його ж вимоги були задоволені, та просить ухвалити нове рішення, яким фактично повторно задовольнити ті самі грошові вимоги у тотожному розмірі - 258 511,11 грн. Таким чином, апеляційна скарга не містить жодних вимог щодо зміни чи скасування судових рішень у частині, яка б погіршувала становище скаржника або свідчила про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права. Навпаки, її зміст свідчить про відсутність реального предмета оскарження, що суперечить природі апеляційного перегляду судових рішень. Фактично скаржник просить апеляційний суд підтвердити вже встановлені та визнані судом обставини, що не відповідає завданням апеляційного провадження та не узгоджується з принципами процесуальної економії. Крім того, такі дії можуть свідчити про недобросовісне користування процесуальними правами, що проявляється у поданні формальних та необґрунтованих апеляційних скарг без наявності правового спору як такого. Подібна поведінка призводить до безпідставного навантаження на суд апеляційної інстанції та затягування розгляду справи.

14.05.2026 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання у формі уточненої апеляційної скарги, в якому він, у зв'язку з допущенням в апеляційній скарзі помилки, а саме неправильного зазначення вимог, в частині яких відбувається оскарження ухвали господарського суду Донецької області від 30.03.2026 (справа № 905/169/25), яка оскаржується разом з ухвалою від 17.11.2025 (справа № 905/169/25), просить суд прийняти до розгляду уточнену апеляційну скаргу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2026 клопотання ОСОБА_1 у формі уточненої апеляційної скарги (від 14.05.2026 вх.№ 5459) у справі №905/169/25 залишено без розгляду.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду клопотання ОСОБА_1 у формі уточненої апеляційної скарги (від 14.05.2026 вх.№ 5459) у справі №905/169/25 виходив з того, що подане апелянтом клопотання у формі уточненої апеляційної скарги подано скаржником поза межами законодавчо визначеного строку на апеляційне оскарження та не містить клопотання про поновлення строку на його подання.

Представники учасників справи про банкрутство в судове засідання 18.05.2026 не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник апелянта - адвокат Трун О.В., боржник та арбітражний керуючий були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку процесуальних документів до Електронного кабінету; явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Відповідно до частини п'ятої статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Східний апеляційний господарський суд 27.04.2026 склав акт про те, що ухвала від 22.04. 2026 не відправлена в установленому порядку на адресу АДРЕСА_1 ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 , у зв'язку з тим, що тимчасово відсутній обмін з відділенням поштового зв'язку № 85320, 85302 в умовах воєнного стану.

Таким чином, на території місцезнаходження ОСОБА_1 поштові відділення не функціонують згідно з офіційною інформацією, розміщеною на сайті АТ «Укрпошта».

Крім того, учасники справи про банкрутство повідомлялися шляхом розміщення повідомлення-оголошення на сайті Східного апеляційного господарського суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вжив всі залежні від нього заходи для належного повідомлення учасників справи про банкрутство про хід розгляду судової справи.

Оскільки явка представників учасників справи про банкрутство в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази їх належного повідомлення дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за їх відсутності.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (частина 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Суд першої інстанції встановив наступне.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (№ 75623 від 26.03.2025).

В межах строку, визначеного частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О.В., в системі «Електронний суд» подані заяви про грошові вимоги до боржника, а саме:

20.04.2025 - на суму 258 511,11 грн. (вх.№ 2503/25 від 21.04.2025), що є заборгованістю із заробітної плати, що не виплачена роботодавцем після звільнення;

25.04.2025 - на суму 879 595,35 грн. (вх.№ 2852/25 від 28.04.2025), що є розрахованою сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.05.2024 по 25.04.2025.

В обґрунтування заяви від 20.04.2025 (вх.№2503/25 від 21.04.2025) ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Трун О.В., посилається на наявність невиплаченої заборгованості по заробітній платі після звільнення з ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» у розмірі 258511,11 грн. На підтвердження таких аргументів надано суду наступні документи: довідку ОДПІ (Димитровське відділення) № 506/9 (ф.№ В3) про відсутність ідентифікаційного номера та паспортні дані ОСОБА_1 , довідку ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» № 435 від 26.06.2024 про заборгованість із заробітної плати, довідку Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу від 17.05.2024 (форма ОК-5), наказ ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" від 01.05.2024 № 137к «Про застосування дисциплінарного стягнення», витяг з трудової книжки № НОМЕР_2 , копію ухвали Димитровського міського суду Донецької області від 06.04.2024 про відкриття провадження у справі № 226/1990/24 (провадження № 2/226/545/2024).

В обґрунтування заяви від 25.04.2025 (вх.№ 2852/25 від 28.04.2025), ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Трун О.В., посилається на свою незгоду із застосуванням до нього роботодавцем дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогул згідно наказу ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» від 01.05.2024 № 137к, тому просить визнати його кредиторські вимоги на суму 879595,35 грн., що є розрахованою сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.05.2024 по 25.04.2025 на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України. На підтвердження чого надано наступні документи: довідку ОДПІ (Димитровське відділення) № 506/9 (ф.№ В3) про відсутність ідентифікаційного номера та паспортні дані ОСОБА_1 , довідку ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» № 436 від 26.06.2024 про середньоденний заробіток на дату звільнення, наказ ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» від 01.05.2024 № 137к «Про застосування дисциплінарного стягнення», витяг з трудової книжки № НОМЕР_2 , ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.02.2025 про відкриття провадження у справі № 226/1433/24 (провадження № 2/932/596/25), процесуальні заяви ОСОБА_1 по справі № 226/1433/24.

Ухвалою господарського суду Донецької області 17.11.2025 об'єднано в одне провадження заяви ОСОБА_1 про кредиторські вимоги до ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» на суму 258511,11 грн. (вх.№ 2503/25 від 21.04.2025) та на суму 879595,35 грн. (вх.№ 2852/25 від 28.04.2025) на підставі п. 1 ч. 2 ст. 173 ГПК України.

Оскаржувані ухвали Господарський суд Донецької області постановив відповідно 17.11.2025 та 30.03.2026, з підстав викладених вище.

Заслухавши доповідь головуючого у справі (суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених КУзПБ.

Згідно з частиною 2 статті 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Абзацом шостим частини другої статті 45 КУзПБ унормовано, що кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Суд виходить з норм КУзПБ у сукупності з положеннями процесуального закону стосовно диспозитивності у господарському процесі, прав і обов'язків сторін у справі про банкрутство, доведення стороною відомостей, викладених в обґрунтування своїх вимог і заперечень, порядку надання доказів, та вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Відповідно до статті 1 КУзПБ конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Димитровським МВ УМВС України в Донецькій області 03.07.2004) у період з 01.12.2021 по 01.05.2024 перебував у трудових відносинах з ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», за наказом від 137к від 01.05.2024 звільнений згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за скоєний прогул з 01.05.2024.

Як зазначає заявник, роботодавцем (боржником) не проведено виплат сум, що належать йому при звільненні, заборгованість із нарахованої але не виплаченої заробітної плати становить 258511,11 грн.

Згідно ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до частин 4 та 7 статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною 5 статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов'язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.

Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.

Обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові.

За приписами статей 95, 115, 116 КЗпП України, статей 21, 30 Закону України «Про оплату праці» відсутність заборгованості перед позивачем із заробітної плати має довести роботодавець. Аналогічної правової позиції дотримується КГС ВС від 17.04.2019 у справах №911/460/15 (1), №911/460/15 (2).

Боржник-роботодавець не надав суду будь-яких доказів відсутності заборгованості по заробітній платі перед заявником за час його роботи у ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ».

Згідно долученої до заяви з кредиторськими вимогами довідки ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» № 435 від 26.06.2024 ОСОБА_1 працював на підприємстві з 01.12.2021 по 01.05.2024, заробітна плата за період грудень 2021-березень 2024 виплачувалась своєчасно. Заборгованість із заробітної плати виникла за період з квітня 2024р. по травень 2024р. та станом на день надання відповіді на запит склала 258511,11 грн. (сума заборгованості із заробітної плати зазначена після утримань всіх обов'язкових податків і зборів).

Матеріали справи не містять доказів повної чи часткової виплати боржником заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 , строк оплати настав 02.05.2024, не надано суду підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.

А отже, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи підтверджують обґрунтованість вимог ОСОБА_1 на суму 258 511,11 грн. та наявність підстав для визнання його кредитором боржника - ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства у цій сумі.

Допущена в апеляційній скарзі в зазначенні оскаржуваної суми, де апелянт помилково вказав суму заборгованості, яку суд першої інстанції за ним визнав, замість зазначення суми, у визнанні якої апелянту було відмовлена, колегія суддів вважає помилкою технічного характеру (опискою) та здійснює апеляційний перегляд судового рішення в частині грошових вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в сумі 879 595,35 грн., у визнанні яких суд першої інстанції відмовив. Такі вимоги апелянт обґрунтовує неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, порушенням норм процесуального права. Просить оскаржуване рішення в частині невизнаних грошових вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повністю.

Згідно з частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія зазначає, що з аналізу змісту апеляційної скарги та матеріалів справи вбачається, що помилка апелянта в зазначенні оскаржуваної суми грошових вимог, коли замість невизнаної судом першої інстанції суми навпаки вказана сума визнаних судом вимог, є очевидною технічною помилкою (опискою), що не змінює суті оскарження та фактичного волевиявлення апелянта.

Таким чином, оскаржувані ухвали суду першої інстанції переглядаються в частині відмовлених вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 879 595,35 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції зазначає на те, що господарський суд Донецької області ухвалою від 30.10.2025 у справі № 905/169/25 (226/1433/24), повернув позовну заяву ОСОБА_1 , про поновлення на роботі. При цьому суд першої інстанції фактично позбавив заявника права на представництво його інтересів через адвоката. В інтересах заявника, до господарського суду Донецької області звернулася адвокат Трун Ольга Валентинівна. З заявою про визнання грошових вимог кредитора, представником заявника було надано ордер та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Враховуючи, що представника заявника не було долучено до справи в ЄСІТС «Електронний суд», усі процесуальні документи, в тому числі і оскаржувана ухвала - не були відомі представнику. Представник заявника не мав можливість, а ні ознайомитися з ухвалою про залишення заяви без руху, а ні своєчасно оскаржити ухвалу про повернення заяви.

Апелянт зазначає, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2026 у справі № 905/169/25 (226/1433/24), відмовлено у відкритті апеляційного провадження, постановою Верховного Суду від 15 квітня 2026 (справа № 905/169/25 (226/1433/24), направлено матеріали справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Судова колегія, розглянувши вимоги на суму 879 595,35 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.05.2024 по 25.04.2025, вважає за необхідне зазначити на таке.

В матеріалах справи відсутні докази визнання в судовому порядку незаконним та скасування наказу ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» від 137к від 01.05.2024 «Про застосування дисциплінарного стягнення» та набрання таким судовим рішенням законної сили на дату розгляду заяви з кредиторськими вимогами до боржника. Не містять таких даних і Єдиний державний реєстр судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для цілодобового безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

У постанові від 22.11.2023 у справі №910/4685/20 Верховний Суд зауважив, що процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов'язаних саме зі здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник та які розглядаються у відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 виснувала, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи: одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо; друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Частиною другою цієї статті Кодексу, серед іншого, унормовано, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.

Шевченківський районний суд міста Дніпра за ухвалою від 07.05.2025 у справі 226/1433/24 (провадження № 2/932/596/25) передав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про визнання незаконним відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за підсудністю на розгляд господарському суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.10.2025 господарський суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про визнання незаконним та скасування наказу від 01.05.2024 № 137к «Про застосування дисциплінарного стягнення», поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. Встановив позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків позовної заяви та спосіб їх усунення.

У зв'язку тим, що ОСОБА_1 не усунув виявлені недоліки позовної заяви у встановлений строк, ухвалою господарського суду Донецької області від 30.10.2025 у справі № 905/169/25 (226/1433/24) повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про визнання незаконним та скасування наказу від 01.05.2024 № 137к «Про застосування дисциплінарного стягнення», поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Таким чином, господарський суд першої інстанції правильно вказав на те, що грошові вимоги ОСОБА_1 на суму на суму 879 595,35 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.05.2024 по 25.04.2025 не підтверджені, у тому числі рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору, що свідчить про відсутність підстав для визнання таких вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності визнання грошових вимог у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними, з огляду на те, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що такі вимоги можуть бути визнані лише за наявності рішення суду про визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі, яке набрало законної сили, що у цьому випадку відсутнє.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_3 позбавлений можливості діяти від імені ТОВ «Краснолиманське», оскільки матеріали справи не містять свідоцтва на права зайняття адвокатською діяльністю, не приймаються судовою колегією, оскільки згідно з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Чеботенко Вадим Олександрович є представником ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (Повноваження: Вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо, Подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи).

Верховний Суд у своїх постановах звернув увагу, що згідно з відомостями у державному реєстрі, особа, яка підписала апеляційну скаргу, має повноваження вчиняти дії від імені суб'єкта владних повноважень в порядку самопредставництва, суд дійшов висновку, що такі відомості на підтвердження повноважень підписанта є достатнім та належним доказом. Вказана інформація є доступною і, у випадку сумніву щодо процесуальної дієздатності особи, яка підписала апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції мав можливість скористатися безкоштовним запитом про отримання відомостей з державного реєстру на офіційному сайті Міністерства юстиції України. Про те, що витяг з державного реєстру, в якому зазначені відомості про особу, яка підписала процесуальний документ (позовну заяву та/або апеляційну скаргу), як таку, яка може вчиняти дії від імені суб'єкта владних повноважень в порядку самопредставництва, є належним і достатнім доказом підтвердження таких повноважень зазначав Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 16 вересня 2021 у справі № 280/8728/20, від 28 квітня 2022 у справі № 160/9003/21, від 04 серпня 2022 у справі № 640/12628/21.

Окрім того, Верховний Суд у своїх постановах дотримується єдиної й послідовної позиції щодо належності й достатності як доказу наявності повноважень в особи діяти від імені суб'єкта владних повноважень в порядку самопредставництва Витягу з державного реєстру, в якому зазначені відомості про особу, яка підписала процесуальний документ (постанова Верховного Суду від 25.10.2023 у справі № 320/7566/23).

Так само є необґрунтованими аргументи заявника апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції безпідставно врахував пояснення боржника без надання первинних бухгалтерських документів, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції визнав грошові вимоги апелянта у відповідній частині саме з підстав їх підтвердження належними доказами, при цьому відмовив у решті вимог через відсутність належного доказового підтвердження їх розміру та підстав виникнення.

Отже, на думку судової колегії, сам по собі факт надання боржником пояснень без додання первинних документів не вплинув на правильність вирішення спору, оскільки суд не поклав такі пояснення в основу відмови у задоволенні вимог, а виходив із оцінки доказів, поданих самим заявником.

Фактично доводи апелянта зводяться до довільного тлумачення мотивів судового рішення та не містять посилань на конкретні обставини, які б свідчили про неправильність висновків суду першої інстанції.

Усі інші доводи, обґрунтування, посилання враховані судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції викладених у постанові.

Отже, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвал суду першої інстанції.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до положень статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 17.11.2025 та ухвалу господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.05.2026.

Головуючий суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий

Суддя Н.В. Гребенюк