Постанова від 18.05.2026 по справі 905/169/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Харків Справа № 905/169/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В. , суддя Гребенюк Н.В.

за участю секретаря судового засідання Федорової Т.О.

за участю представників сторін,

апелянта - не з'явився;

кредиторів- не заявились;

арбітражного керуючого - не заявився;

боржника - не заявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 728Д)

на ухвалу господарського суду Донецької області від 25.11.2025 постановлену в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якої складено 25.11.2025 та на ухвалу господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25, постановлену в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якої складено 01.04.2026

за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_2 , місто Покровськ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», місто Краматорськ

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.11.2025 у справі визнано грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) в розмірі 111182,25 грн.; в решті вимог відмовлено.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.03.2026 визнано кредиторами у справі № 905/169/25 по відношенню до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) відповідних осіб, що мають право вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів боржника; зобов'язано розпорядника майна організувати проведення зборів кредиторів у відповідності до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, вирішити питання відносно подальшого розгляду справи та відповідні протоколи надати суду; встановлено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів: 15.04.2026; зобов'язано кредиторів забезпечити участь своїх представників у зборах кредиторів; визначено дату проведення підсумкового судового засідання у справі № 905/169/25: 12.05.2026 об 12:00 год., що відбудеться у приміщенні Господарського суду Донецької області за адресою: м. Харків, пр-т Науки, 5, каб. № 318.

ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду через систему «Електронний Суд» з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 30.03.2026, яка оскаржується разом з ухвалою від 25.11.2025, в частині невизнаних судом його грошових вимог до ТОВ «Краснолиманське» у сумі 580336,08 грн. та постановити нове процесуальне рішення, яким його грошові вимоги визнати повністю. Вважає, що Господарський суд Донецької області неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

За змістом статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед працівником має довести саме роботодавець. ТОВ «Краснолиманське» проігнорувало, як адвокатський запит, щодо надання розміру заборгованості заявника так і ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, якою, зокрема, було витребувано докази про заборгованість з заробітної плати. Заявник не зміг надати докази заборгованості по заробітній платі виключно через протиправні дії ТОВ «Краснолиманське». У зв'язку з невиконанням ТОВ «Краснолиманське» свого обов'язку щодо надання витребуваних судом доказів, суд першої інстанції мав визнати обставини встановленим і виходити з того, що розмір заборгованості по заробітній платі складає 580 336,08 грн.

Як вбачається з додаткових пояснень ТОВ «Краснолиманське», грошові вимоги заявника визнаються лише частково. При цьому в своїх поясненнях, ТОВ «Краснолиманське» зазначає, що розрахунок заборгованості ними проведено на підставі первинних бухгалтерських документів, особових рахунків працівників та відомостей нарахувань заробітної плати. Однак, до пояснень таких документів не надано, тому суд першої інстанції безпідставно прийняв їх до уваги.

??Апелянт зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник, а у малозначних справах представництво може здійснювати також особа, яка досягла вісімнадцятирічного віку та має цивільну процесуальну дієздатність, крім осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу. При цьому апелянт звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявна лише довіреність ТОВ «Краснолиманське» на ім'я Чеботенка Вадима Олександровича, тоді як свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю відсутнє. З огляду на викладене апелянт вважає, що Чеботенко В.О. не вправі здійснювати представництво інтересів ТОВ «Краснолиманське» у цій справі.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, суддею -доповідачем у справі визначено суддю Жельне С.Ч. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського сулу від 13.04.2026 у справі витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи № 905/169/25.

Ухвалою Східного апеляційного господарського сулу від 13.04.2026 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи за засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.

20.04.2026 на адресу суду з Господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи № 905/169/25 про банкрутство.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Донецької області від 25.11.2025 та на ухвалу господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч. 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу № 905/169/25 до розгляду на 18.05.2026 об 11:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №131.

30.04.2026 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому боржник просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду Донецької області від 25.11.2025 та ухвалу господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Обґрунтовуючи свою правову позицію у справі, боржник, зокрема, посилається на те, що ТОВ «Краснолиманське» подало суду пояснення, в яких зазначалось про часткове визнання заборгованості перед кредитором по заробітній платі - у сумі 111 182,25 грн. Відповідно до загальних засад доказування, саме заявник зобов'язаний довести належними, допустимими та достовірними доказами правомірність нарахування решти суми вимог. Проте заявником не надано достатніх доказів, які б підтверджували обґрунтованість заявленої до стягнення суми у повному обсязі. Окрім того, одним із доводів апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції повинен був визнати встановленим розмір заборгованості по заробітній платі у сумі 580 336,08 грн. у зв'язку з ненаданням ТОВ «Краснолиманське» витребуваних доказів. ТОВ «Краснолиманське» вважає, що апелянт помилково стверджує, що факт ненадання відповідачем витребуваних судом доказів автоматично тягне за собою обов'язок суду визнати обставини, на які він посилається, доведеними. Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства, застосування наслідків ненадання доказів є правом суду, а не його обов'язком. ОСОБА_3 є належною уповноваженою особою, через яку ТОВ «Краснолиманське» здійснює участь у справі на засадах самопредставництва, а доводи скаржника щодо відсутності у нього відповідних повноважень є безпідставними та необґрунтованими.

Представники учасників справи про банкрутство в судове засідання 18.05.2026 не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник апелянта - адвокат Трун О.В., боржник та арбітражний керуючий були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку процесуальних документів до Електронного кабінету; явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Відповідно до частини п'ятої статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

?? Східний апеляційний господарський суд 27.04.2026 склав акт про те, що ухвалу від 22.04.2026 у справі № 905/169/25 (вх. № 728) не відправлено в установленому порядку на адреси: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 та АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що в умовах воєнного стану тимчасово відсутній обмін з відділеннями поштового зв'язку № 85302 та № 85323.

Таким чином, на території місцезнаходження ОСОБА_1 поштові відділення не функціонують згідно з офіційною інформацією, розміщеною на сайті АТ «Укрпошта».

Крім того, учасники справи про банкрутство повідомлялися шляхом розміщення повідомлення-оголошення на сайті Східного апеляційного господарського суду.

Приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У рішеннях Європейського суду з прав людини, останній неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Також Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Більше того, заявник кредиторських вимог має цікавитись ходом розгляду справи судом, оскільки саме він ініціював вказане судове провадження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вжив всі залежні від нього заходи для належного повідомлення апелянта та його представника про хід розгляду судової справи.

Оскільки явка представників учасників справи про банкрутство в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази їх належного повідомлення про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за їх відсутності.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (частина 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Суд першої інстанції встановив такі обставини справи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі № 905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (№ 75623 від 26.03.2025).

В межах строку, визначеного частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О. В., в системі «Електронний суд» подав заяву про грошові вимоги до боржника на суму 580336,08 грн. (вх. № 2897/25 від 28.04.2025), що складаються із заборгованості по заробітній платі за період роботи з 01.02.2022 по 21.03.2025 в сумі 259 905,12 грн. та компенсації невикористаної відпустки - 320 430,96 грн. До заяви було додано документи на підтвердження повноважень представника, паспортні дані, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера заявника, довідки Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу та дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) сформовані засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України (форма ОК-5, ОК-7), витяг з трудової книжки НОМЕР_2 , довідку АТ КБ «Приватбанк» від 21.04.2025 про рух коштів по картці/рахунку, адвокатський запит від 18.04.2025 з доказами надсилання поштою з описом вкладення, ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2025 про відкриття провадження у справі № 932/2915/25 (провадження № 2/932/1116/25), квитанції про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

?? Оскаржувані ухвали Господарський суд Донецької області постановив відповідно 25.11.2025 та 30.03.2026 з підстав, викладених вище.

Заслухавши доповідь головуючого у справі (суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (абз. 10 ч. 1 ст. 1 КУзПБ).

Грошове зобов'язання, згідно абз. 4 ч. 1 ст. 1 КУзПБ - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно зі статтею 45, 47 КУзПБ, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст і розмір.

Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).

Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Абзацом шостим частини другої статті 45 КУзПБ унормовано, що кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

У попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

Як убачається з матеріалів справи, у заяві з кредиторськими вимогами ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О.В., зазначає, що в період з 01.02.2022 по 21.03.2025 працював у ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», 21.03.2025 був звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Заявник зазначає на те, що після звільнення роботодавець з ним не розрахувався, про розмір заборгованості не повідомив, адвокатський запит про розмір заборгованості з заробітної плати ОСОБА_1 проігнорував. Також, зауважує, що заборгованість ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» перед ним становить 580 336,08 грн., з них: нарахована але не виплачена заробітна плата за період з 01.08.2024 по 21.03.2025 у сумі 259 905,12 грн. та компенсація невикористаної відпустки - 320430,96 грн.

Відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне визначення поняття заробітної плати міститься у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

У рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» й «оплата праці», які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини). Крім того, Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч. 2 ст. 233 КЗПП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий пункту 2.1 мотивувальної частини).

За змістом статей 21, 22 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Частиною 3 статті 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в ч. 5 статті 97 КЗпП .

Відповідно до статті 47 КЗпП, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Крім того, відповідно до статті 8 Закону України «Про оплату праці» визначено, що у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (нині - КУзПБ).

Згідно зі статтею 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед працівником має довести саме роботодавець, але це не звільняє працівника від обов'язку доведення наявності права на отримання певних сум.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 в період з 01.02.2022 по 21.03.2025 працював у ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», 21.03.2025 був звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням згідно наказу № 102к від 21.03.2025, що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_2 заявника.

До матеріалів справи не надано доказів виконання роботодавцем свого обов'язку як з повідомлення працівника про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні), так і доказів фактичної виплати такому працівнику всіх сум, що йому належать від підприємства при звільненні у встановлений ч. 1 ст. 116 КЗпП України строк.

Згідно з наданою заявником довідкою Пенсійного фонду України про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), сформованою засобами автоматизованих систем Пенсійного фонду України 25.04.2025, страхувальником застрахованої особи - ОСОБА_1 , зокрема у період 2023- 2024 років, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (код ЄДРПОУ 322811519), при цьому відомостей за 2025 рік зазначена довідка не містить.

Офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати за формою ОК-5, ОК-7 стосовно працівника підтверджують лише його страховий стаж та не можуть бути прийняті судом як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній.

Разом з цим, виплата працівнику заробітної плати здійснюється після утримання з неї роботодавцем як податковим агентом всіх податків, зборів та обов'язкових платежів, встановлених чинним законодавством.

Згідно положень статей 30, 31 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифруванням за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Однак, заявником не надано до матеріалів справи розрахункові листки підприємства (табулеграми) про заробітну плату, що надаються працівнику щомісяця, а також доказів на підтвердження виникнення у ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» заборгованості по заробітній платі за період роботи ОСОБА_1 з 01.08.2024 по 21.03.2025, її склад і розмір помісячно. Також, ані у заяві з грошовими вимогами, ані окремим документом не наведено обґрунтованого розрахунку заборгованості із визначенням у ньому вихідних даних та періоду.

Відомість нарахування заробітної плати, як один із основних внутрішніх бухгалтерських документів, який необхідний для детального розрахунку та обліку всіх видів нарахувань, утримань та кінцевої суми до виплати кожному працівнику підприємства, в матеріалах справи відсутній.

Згідно наданих Індивідуальних відомостей про застраховану особу, сформованих засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України, зокрема у період лютий-червень 2023, серпень-грудень 2024 нараховано заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) щомісячно 0,00 грн., відомості за 2025 взагалі відсутні.

Відсутність у довідці Пенсійного фонду України (форми ОК-5, ОК-7) відомостей про нараховану заробітну плату може свідчити саме про те, що її не було нараховано, а не про зворотнє.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч. 1 ст. 94, ч. 1 ст. 97 КЗпП), а не за сам факт перебування у трудових відносинах з роботодавцем.

Відповідно до статті 74 КЗпП, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

За змістом статті 83 КЗпП, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

У заяві з грошовими вимогами не зазначено та не обґрунтовано, а також не надано будь-яких доказів, про те, що у конкретний період ОСОБА_1 дійсно не використав дні щорічної відпустки (основної чи додаткової), перебував на роботі і виконував покладені на нього посадові обов'язки.

Сукупність долучених до заяви з грошовими вимогами до боржника документів не підтверджує обґрунтованість та розмір заявлених вимог. Рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору у матеріалах справи також відсутнє.

Водночас згідно додаткових пояснень боржника у справі (вх. № 01-41/10518/25) ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» визнає заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 у сумі 111 182,25 грн.

??Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання грошових вимог апелянта у сумі, визнаній роботодавцем. Водночас заявлені апелянтом грошові вимоги у більшому розмірі не підтверджені належними та допустимими доказами, а сама лише відсутність доказів проведення повного розрахунку при звільненні не є достатньою підставою для визнання грошових вимог у заявленому розмірі.

??Відтак наявні підстави для визнання ОСОБА_1 кредитором боржника - ТОВ «Краснолиманське» у частині підтверджених вимог відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства. Отже, місцевий господарський суд правомірно частково задовольнив заяву ОСОБА_1 з кредиторськими вимогами у сумі 111 182,25 грн.

??При цьому колегія суддів не погоджується з аргументами апелянта про те, що у зв'язку з ненаданням боржником витребуваних судом доказів розміру заборгованості із заробітної плати суд першої інстанції був зобов'язаний визнати заявлені грошові вимоги у повному обсязі.

??Відповідно до положень статей 115, 116 КЗпП України саме на роботодавця покладається обов'язок щодо належного обліку нарахування та виплати заробітної плати, а також доведення відсутності заборгованості перед працівником. Водночас це не звільняє кредитора від обов'язку доведення розміру заявлених грошових вимог та подання належних доказів на їх підтвердження.

??Як правильно встановив суд першої інстанції, апелянт не надав належних і допустимих доказів на підтвердження заявленої ним заборгованості у сумі 580 336,08 грн, зокрема обґрунтованого розрахунку та вихідних даних, які б давали можливість перевірити склад і розмір заявлених вимог. За таких обставин сам по собі факт ненадання боржником окремих витребуваних доказів не є безумовною підставою для визнання доведеними усіх заявлених вимог.

??Також колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно врахував пояснення ТОВ «Краснолиманське», які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

??Як убачається з матеріалів справи, висновки суду першої інстанції щодо часткового визнання грошових вимог ґрунтуються не лише на поясненнях боржника, а на оцінці сукупності наявних у справі доказів, у тому числі поданих самим заявником, а також на відсутності належного доказового підтвердження заявлених вимог у повному обсязі.

??Посилання апелянта на те, що Чеботенко В.О. не вправі діяти від імені ТОВ «Краснолиманське» з огляду на відсутність у матеріалах справи свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Чеботенко Вадим Олександрович є представником ТОВ «Краснолиманське» та уповноважений вчиняти дії від імені юридичної особи, зокрема підписувати договори та подавати документи для державної реєстрації від імені товариства.

Верховний Суд у своїх постановах звернув увагу, що згідно з відомостями у державному реєстрі, особа, яка підписала апеляційну скаргу, має повноваження вчиняти дії від імені суб'єкта владних повноважень в порядку самопредставництва, суд дійшов висновку, що такі відомості на підтвердження повноважень підписанта є достатнім та належним доказом. Вказана інформація є доступною і, у випадку сумніву щодо процесуальної дієздатності особи, яка підписала апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції мав можливість скористатися безкоштовним запитом про отримання відомостей з державного реєстру на офіційному сайті Міністерства юстиції України. Про те, що витяг з державного реєстру, в якому зазначені відомості про особу, яка підписала процесуальний документ (позовну заяву та/або апеляційну скаргу), як таку, яка може вчиняти дії від імені суб'єкта владних повноважень в порядку самопредставництва, є належним і достатнім доказом підтвердження таких повноважень зазначав Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 16 вересня 2021 у справі № 280/8728/20, від 28 квітня 2022 у справі № 160/9003/21, від 04 серпня 2022 у справі № 640/12628/21.

Окрім того, Верховний Суд у своїх постановах дотримується єдиної й послідовної позиції щодо належності й достатності як доказу наявності повноважень в особи діяти від імені суб'єкта владних повноважень в порядку самопредставництва Витягу з державного реєстру, в якому зазначені відомості про особу, яка підписала процесуальний документ (постанова Верховного Суду від 25.10.2023 у справі № 320/7566/23).

Отже, ОСОБА_3 є належною уповноваженою особою, через яку ТОВ «Краснолиманське» здійснює участь у справі на засадах самопредставництва, а доводи скаржника щодо відсутності у нього відповідних повноважень є безпідставними та необґрунтованими.

Усі інші доводи, обґрунтування, посилання враховані судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції викладених у постанові.

Отже, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвал суду першої інстанції.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до положень статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 25.11.2025 та ухвалу господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.05.2026.

Головуючий суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий

Суддя Н.В. Гребенюк