Справа № 515/518/26
Провадження № 3/515/1048/26
Татарбунарський районний суд Одеської області
19 травня 2026 року м. Татарбунари
Суддя Татарбунарського районного суду Одеської області Луцюк В.О., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про працевлаштування відсутні, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 26 жовтня 2021 року Органом 5144, РНОКПП НОМЕР_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП,
21 березня 2026 року о 23 годині 50 хвилини по вул. Героїв України в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 керував мотоциклом марки «Forte» без державного номерного знаку без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року, чим порушив вимоги п.2.1 «а» Правил дорожнього руху України та допустив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судового виклику рекомендованою поштою з повідомленням за адресою місця проживання, вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення: АДРЕСА_1 . До суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Клопотань, заяв про відкладення слухання справи до суду не надав, представника до суду не направив.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що у тому випадку, якщо судова повістка повертається до суду з причин того, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, а особа вважається повідомленою належним чином.
Звертаю увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав судову повістку за належним адресом та яка повернулася в суд у зв'язку з відмовою від її отримання або відсутністю адресата за вказаною адресою, вважається належним повідомленням, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка повідомила таку адресу проживання під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення.
Крім того, ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи був повідомлений через оголошення, опубліковані на сайті суду на порталі Судова влада України.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Виходячи із змісту ст. 7, 254, 279 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, суддя дійшов до такого висновку.
Відповідно до диспозиції ч.5 ст.126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, зокрема, ці дані встановлюються, у т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення, свідків, засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, що притягається до адміністративної відповідальності будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених Правил не дотримався, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП та провина його повністю доведена, у розумінні ст.251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 620948, датованим 22 березня 2026 року, зауважень щодо викладених у них обставин ОСОБА_1 не вніс;
постановою поліцейського СРПП ВП № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Кузьменка О.М. серії ЕНА № 6881780 від 22 березня 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу, на підтвердження повторності вчинення правопорушення;
довідкою поліцейського СРПП П №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області А.Нікітенко, згідно з якою ОСОБА_1 за відомостями ІПНП ІП «Адмінапрактика» не отримував посвідчення водія;
відеозаписом, на якому ОСОБА_1 підтвердив, що не має посвідчення водія.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції 2, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. ОСОБА_1 зауважень щодо викладених у протоколі обставин не вніс. Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 з боку працівників поліції або свідків було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 суду не надав.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, вчинив вищезазначене адміністративне правопорушення.
За таких обставин, оцінивши наведені докази, суд визнає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведеною, в його діях є склад правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не встановлено.
Відповідно до вимог ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Цей захід є відтворенням головної запобіжної мети цього етапу, а саме: запобігання вчиненню правопорушень з боку самого порушника, а також застереження інших осіб від вчинення адміністративних правопорушень на прикладі порушника, утримання їх від можливості вчинення подібних протиправних діянь.
Суд зауважує, що адміністративне стягнення є лише способом для виправлення протиправної поведінки особи і запобігання вчинення нових порушень.
Враховуючи обставини справи, особу порушника, його майновий стан, відсутність обставин, які обтяжують чи пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, вважаю за належне призначення стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом строком та без оплатного транспортного засобу за відсутності даних про його належність ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Керуючись ст. 40-1, ч.5 ст.126, 268, 279, 280, 283, КУпАП, суддя
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн (сорок тисяч вісімсот грн 00 к.) в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Адміністративний штраф стягнути за реквізитами: Одеська область, отримувач: ГУК в Од.обл./Одеська обл./21081300, код ЄДРПОУ: 37607526, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), номер рахунку:UA848999980313080149000015001, код КДБ: 21081300.
Роз'яснити правопорушнику, що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України) в сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п'ять грн 60 к.) на розрахунковий рахунок: стягувач ГУК у м.Києві/м.Київ 22030106, код за ЄДРПОУ37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувачаUA9089 99980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови на ім'я Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області.
Суддя В.О. Луцюк