Справа № 515/1600/25
Провадження № 2/515/165/26
Татарбунарський районний суд Одеської області
19 травня 2026 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Олійника К. І.,
за участю: секретаря судового засідання Чумаченко Д. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Татарбунарського будівельного кооперативу «Агробуд», виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області та державного реєстратора виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області Летінського Сергія Олександровича,
Описова частина
Короткий зміст вимог
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , в особі свого представника, адвоката Давиденка К. В., звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області із позовною заявою до Татарбунарського будівельного кооперативу «Агробуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про припинення державної реєстрації права власності та визнання права власності на нежитлову будівлю.
На обґрунтування своїх позовних вимог, з урахуванням уточнень, вказував на те, що ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 15 серпня 2011 року (справа №6-60/11) затверджено мирову угоду між ним та будівельним кооперативом «Агробуд».
Згідно умов зазначеної мирової угоди, будівельний кооператив «Агробуд» передає у власність позивачу нерухоме майно, яке йому належало на той час, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: приміщення №1, площею 19,7 кв. м, приміщення №2 площею, 20,5 кв. м, приміщення №3, площею 8,8 кв. м, приміщення №4, площею 7,4 кв. м, приміщення №5, площею 7,4 кв. м, приміщення №6, площею 3,4 кв. м, приміщення №7 площею 7,0 кв. м, приміщення №8, площею 21,9 кв. м, приміщення №9, площею 10,1 кв. м, приміщення №10, площею 13,7 кв. м, приміщення №11, площею 15,3 кв. м., приміщення №12, площею 7,8 кв. м, приміщення №13, площею 13,5 кв. м, приміщення №14 площею 13,7 кв. м, з адміністративної будівлі під літерою «А» вказаного комплексу, а також з адміністративної будівлі під літерою «Г» приміщення №3, площею 56,0 кв. м, що становить 9/100 частин комплексу.
Далі, на вищезазначені приміщення, окрім приміщення №3 з адміністративної будівлі під літерою «Г», позивач отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, від 14 жовтня 2011 року, на житловий будинок АДРЕСА_1 , тобто з вищезазначених приміщень був зроблений житловий будинок, реєстраційний номер - 34882357, від 14 жовтня 2011 року.
Рішенням Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради №203 від 15 вересня 2011 року було переведено нежитлову будівлю розташовану в АДРЕСА_2 в житловий будинок.
21 березня 2014 року ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,053 га під зазначеним будинком, але, як виявилось пізніше, що незареєстрованим залишилось приміщення №3 адміністративної будівлі під літерою «Г».
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №433213198 від 27.06.2025 року, паралельно з державною реєстрацією житлового будинку по АДРЕСА_1 , наявна, ще державна реєстрація 9/100 частки комплексу АДРЕСА_1 , що по суті являється одним об'єктом за винятком, як я зазначав вище окрім приміщення №3 з адміністративної будівлі під літерою «Г», площею 56,0 м. кв.
Для реєстрації окремо приміщення №3 я звернувся до державного реєстратора виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Летінського С. О., але отримав відмову у проведенні державної реєстрації права власності.
Отже, він вимушений звернутись до суду для визнання за ним права власності на приміщення №3 та припинення держаної реєстрації на 9/100 частин комплексу, оскільки сплачує зайвий податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується власником житлової нерухомості, хоча по суті житловий будинок та частина комплексу це є один і той самий об'єкт.
Вважає, що оскільки за ним було визнано право власності на приміщення №3 ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 15 серпня 2011 року по справі №6-60/11 то державний реєстратор мав зареєструвати право власності за ОСОБА_1 , оскільки рішення суду є обов'язковим до виконання.
У подальшому позивач уточнив склад учасників справи (належних відповідачів) та заявлені позовні вимоги, зокрема просив ухвалити рішення, яким визнати протиправними дії державного реєстратора Летінського С. О. та зобов'язати його зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на приміщення № 3, площею 56,0 кв. м, на АДРЕСА_1 , як окремий об'єкт нерухомого майна; скасувати державну реєстрацію права власності на 9/100 частини комплексу, за ОСОБА_1 , що розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Рух справи
13 жовтня 2025 року у порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Олійнику К. І. (а.с.31).
14 жовтня 2025 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області позовну заяву позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
04 грудня 2025 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.
14 січня 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області проведено повторне підготовче провадження у справі.
10 лютого 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області прийнято заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Давиденка К. В., про уточнення позовних вимог. Постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог. Залучено до участі у справі виконавчий комітет Татарбунарської міської ради Одеської області та державного реєстратора виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області Летінського Сергія Олександровича в якості співвідповідачів.
10 березня 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.
Аргументи, доводи, клопотання учасників справи
Представник позивача, адвокат Давиденко К. В., у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій підтримав доводи заяви, просив провести розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, а також просив не визнати протиправними дії державного реєстратора Летінського С. О., а лише зобов'язати останнього зареєструвати за позивачем право власності на спірне майно.
Татарбунарський будівельний кооператив «Агробуд» позовні вимоги визнає, просить розглядати справу за відсутності представника.
Представник Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, адвокат Логінов О. Г. просив провести розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.
Державний реєстратор виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області Летінський С. О. у судове засідання не з'явився.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, у такому разі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 433213198 від 27.06.2025 р встановлено, що ОСОБА_1 є власником частки у розмірі 9/100, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 15.08.2011 року, затверджено мирову угоду, укладену між будівельним кооперативом «Агробуд» та ОСОБА_1 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до будівельного кооперативу «Агробуд» про стягнення 26410 грн., у зв'язку з невиконанням умов правочину. Боржник, будівельний кооператив «Агробуд» Татарбунарського району Одеської області, в рахунок суми боргу за рішенням суду від 02.06.2011 року передає у власність ОСОБА_1 нерухоме майно, розташоване в АДРЕСА_1 , яке є його власністю на підставі технічного паспорту, а саме: приміщення №1,площею 19,7 кв. м; приміщення №2, площею 20,5 кв. м; приміщення №3,площею 8,8 кв. м; приміщення №4,площею 7,4 кв. м; приміщення №5, площею 7,4 кв. м; приміщення №6, площею 3,4 кв. м; приміщення №7, площею 7,0 кв. м; приміщення № 8, площею 21,9 кв. м; приміщення № №9, площею 10,1 кв. м; приміщення № 10, площею 13,7 кв. м; приміщення № 11, площею 15,3 кв. м; приміщення № 12, площею 7,8 кв. м; приміщення № 13, площею 13,5 кв. м; приміщення №14, площею 13,7 кв. м, з адміністративної будівлі під літерою «А» вказаного комплексу, а також з адміністративної будівлі під літерою «Г» приміщення №3, площею 56 кв. м, що становить 9/100 комплексу. Закрито виконавче провадження по справі щодо виконання рішення Татарбунарського районного суду від 02.06.2011 року про стягнення з будівельного кооперативу «Агробуд» на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 26410,00 грн. за невиконання умов правочину по виконавчих листах № 2-488 від 01.07.2011 року. З моменту укладення даної мирової угоди сторони вважають всі претензії щодо виконання рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 02 червня 2011 року по справі № 2-488/11 на предмет спору вичерпаними (а.с.10-11).
Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджуються витягом про державну реєстрацію прав від 14.10.2011 за №31663201(а.с.12).
Земельна ділянка, кадастровий номер 5125010100:02:001:0153, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку. Господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)землі житлової та громадської забудови, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджуються витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності № 19376494 від 21.03.2014 р (а.с.13) та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.03.2014 р (а.с.14).
Татарбунарське бюро технічної інвентаризації 05.09.2011 році на ім?я ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 16-18).
10 липня 2025 року ФОП ОСОБА_7 на ім?я ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на нежитлове приміщення (группа приміщень) буд. АДРЕСА_3 (а.с.19-21 зворот).
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 80759966 від 10.09.2025 року, відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою, у зв'язку з тим, що відсутній документ, що підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.25).
Згідно довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості, нежитлова нерухомість, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 56,00 кв. м, станом на дату формування довідки, 17.08.2025, вартість оціночного цього об'єкту нерухомого майна становить 275 610,83 грн (а.с.26-27).
Мотивувальна частина
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вивчивши доводи позовної заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій державного реєстратора та зобов'язання державного реєстратора зареєструвати право власності на приміщення
Статтями 129, 129-1 Конституції України передбачено, що обов'язковість судового рішення належить до основних засад судочинства, що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вказані конституційні положення знайшли свою реалізацію у ЦПК України, а також Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Так, частиною першою статті 18 ЦПК України та частинами другою, четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зокрема передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Суди, здійснюючи відповідний контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації принципу обов'язковості судового рішення.
Не погоджуючись із діями державного реєстратора, позивач, зокрема, посилався на те, що право власності на спірний об'єкт нерухомості у нього виник на підставі ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області від 15 серпня 2011 року у справі № 6-60/11, якою затверджено мирову угоду між ним та будівельним кооперативом «Агробуд».
Згідно умов затвердженої судом мирової угоди, будівельний кооператив «Агробуд» передає у власність ОСОБА_1 нерухоме майно, яке йому належало на той час, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: приміщення №1, площею 19,7 кв. м, приміщення №2 площею, 20,5 кв. м, приміщення №3, площею 8,8 кв. м, приміщення №4, площею 7,4 кв. м, приміщення №5, площею 7,4 кв. м, приміщення №6, площею 3,4 кв. м, приміщення №7 площею 7,0 кв. м, приміщення №8, площею 21,9 кв. м, приміщення №9, площею 10,1 кв. м, приміщення №10, площею 13,7 кв. м, приміщення №11, площею 15,3 кв. м., приміщення №12, площею 7,8 кв. м, приміщення №13, площею 13,5 кв. м, приміщення №14 площею 13,7 кв. м, з адміністративної будівлі під літерою «А» вказаного комплексу, а також з адміністративної будівлі під літерою «Г» приміщення №3, площею 56,0 кв. м, що становить 9/100 частин комплексу.
Надалі, на вищезазначені приміщення, окрім приміщення № 3 з адміністративної будівлі під літерою «Г», позивач отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
У подальшому, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 80759966 від 10.09.2025 року, позивачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою, у зв'язку з тим, що відсутній документ, що підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження
Відповідно до абзацу 4 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).
Також ч. 4 ст. 334 ЦК, визначає, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Зважаючи на те, що у позивача на підставі мирової угоди, затвердженої судом, виникло право на спірний об'єкт нерухомості (адміністративної будівлі під літерою «Г» приміщення №3, площею 56,0 кв. м), то дії державного реєстратора щодо відмови у проведенні реєстраційних дій щодо цього об'єкту нерухомості є неправомірними, а тому порушене право позивача підлягає захисту у обраний ним спосіб, а саме шляхом зобов'язання державного реєстратора здійснити дії щодо проведення реєстраційних дій на майно (адміністративна будівля під літерою «Г» приміщення №3, площею 56,0 кв. м), право власності на яке у позивача виникло на підставі мирової угоди, затвердженої судовим рішенням.
Щодо скасування державної реєстрації права власності на 9/100 частин комплексу
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №433213198 від 27.06.2025 року, паралельно з державною реєстрацією житлового будинку по АДРЕСА_1 , наявна, ще державна реєстрація 9/100 частки комплексу АДРЕСА_1 , що по суті являється одним й тим самим об'єктом, за винятком приміщення №3 з адміністративної будівлі під літерою «Г», площею 56,0 м. кв.
Позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на 9/100 частин комплексу, за ОСОБА_1 , що розташований за адресою АДРЕСА_1 , пов'язана з тим, що позивач сплачує зайвий податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується власником житлової нерухомості, хоча по суті житловий будинок та частина комплексу це один й той самий об'єкт нерухомості.
За вказаних обставин, позивач просить скасувати державну реєстрацію права власності на 9/100 частин комплексу, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Разом з цим, суд враховує наступне.
Як встановлено, ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 15.08.2011 року (справа №6-60/11) затверджено мирову угоду, укладену між будівельним кооперативом «Агробуд» та ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до будівельного кооперативу «Агробуд» про стягнення 26 410 грн, у зв'язку з невиконанням умов правочину. Боржник, будівельний кооператив «Агробуд» Татарбунарського району Одеської області, в рахунок суми боргу за рішенням суду від 02.06.2011 року передає у власність ОСОБА_1 нерухоме майно, розташоване в АДРЕСА_1 , яке є його власністю на підставі технічного паспорту, а саме: приміщення №1,площею 19,7 кв. м; приміщення №2, площею 20,5 кв. м; приміщення №3,площею 8,8 кв. м; приміщення №4,площею 7,4 кв. м; приміщення №5, площею 7,4 кв. м; приміщення №6, площею 3,4 кв. м; приміщення №7, площею 7,0 кв. м; приміщення № 8, площею 21,9 кв. м; приміщення № №9, площею 10,1 кв. м; приміщення № 10, площею 13,7 кв. м; приміщення № 11, площею 15,3 кв. м; приміщення № 12, площею 7,8 кв. м; приміщення № 13, площею 13,5 кв. м; приміщення №14, площею 13,7 кв. м, з адміністративної будівлі під літерою «А» вказаного комплексу, а також з адміністративної будівлі під літерою «Г» приміщення №3, площею 56 кв. м, що становить 9/100 комплексу. Закрито виконавче провадження по справі щодо виконання рішення Татарбунарського районного суду від 02.06.2011 року про стягнення з будівельного кооперативу «Агробуд» на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 26410,00 грн. за невиконання умов правочину по виконавчих листах № 2-488 від 01.07.2011 року. З моменту укладення даної мирової угоди сторони вважають всі претензії щодо виконання рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 02 червня 2011 року по справі № 2-488/11 на предмет спору вичерпаними.
На виконання вказаної мирової угоди, що затверджена у судовому порядку, на вищезазначені приміщення, окрім приміщення №3 з адміністративної будівлі під літерою «Г», позивач отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14 жовтня 2011 року, на житловий будинок АДРЕСА_1 , тобто з вищезазначених приміщень був зроблений житловий будинок (реєстраційний номер - 34882357, від 14 жовтня 2011 року).
Рішенням Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради №203 від 15 вересня 2011 року було переведено нежитлову будівлю розташовану в АДРЕСА_2 в житловий будинок, а 21 березня 2014 року ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,053 га під зазначеним будинком.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 433213198 від 27.06.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 є власником частки у розмірі 9/100, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджуються витягом про державну реєстрацію прав від 14.10.2011 за №31663201(а.с.12).
Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України, правовий режим власності визначається виключно законами України.
Згідно ст. 41 Конституції України, держава гарантує належне забезпечення захисту права власності на нерухоме майно, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Вказані положення конкретизовані у практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV застосовуються судами як джерело права.
У рішенні по справі «Україна-Тюмень» проти України» (Заява № 22603/02) від 22 листопада 2007 року ЄСПЛ дійшов висновку, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом всіх статей ОСОБА_5 (див. рішення у справах «Амюр проти Франції» (Amuur v. France) від 25 червня 1996, Reports of Judgments and Decisions 1996-III, pp. 850-51, параграф 50; «ОСОБА_6 Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece), N 25701/94, параграф 79, ECHR 2000-XII; та «Малама проти Греції» (Malama v. Greece), N 43622/98, параграф 43, ECHR 2001-II).
ЄСПЛ прийшов до висновку, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, Series A no. 52, p. 26, параграф 69). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (див. рішення у справі «Прессос Компанія Навієра та інші проти Бельгії» (Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium), від 20 листопада 1995 року, Series A no. 332, p. 23, параграф 38).
Відповідно до положень п.п.1-4 ч. 3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; виконання вимог, визначених статтею 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом); наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав; наявність дозволу органу опіки та піклування на відмову від права власності на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, власником якого є малолітня дитина або неповнолітня особа, або на внесення такого майна до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі. Особи, винні у порушенні строку надання інформації на запит державного реєстратора, несуть адміністративну відповідальність; 4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з ч. 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Таким чином, вищевказаними нормами чинного передбачено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.
При цьому, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації не наділений повноваженням перевіряти відповідність рішення уповноваженого на те органу про присвоєння адресної нумерації та визначення адреси нерухомого майна, вимогам чинного законодавства.
Зважаючи на те, що за позивачем на законних підставах зареєстровано 9/100 комплексу, розташованого у АДРЕСА_2 , і позивач не звертався до державного реєстратора з питанням усунення колізії (подвійної реєстрації), щодо державної реєстрації житлового будинку по АДРЕСА_1 та 9/100 частки комплексу АДРЕСА_1 , що по суті являється одним й тим самим об'єктом, то вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності на 9/100 частин комплексу є передчасними, оскільки у даному випадку відсутній спір та факт порушеного чи не визнаного права.
Таке право у позивача виникне лише після відмови державного реєстратора у внесенні відповідних змін чи закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи.
Висновки за результатами розгляду справи
За встановлених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині позовних вимог щодо зобов'язання державного реєстратора зареєструвати право власності на спірний об'єкт нерухомості є належним чином доведеними та обґрунтованими.
Решта позовних вимог, на думку суду, є передчасними та недоведеними.
Розподіл судових витрат
Виходячи із положень статей 133, 141 ЦПК України суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша статті 141 ЦПК України).
Враховуючи, що позивач просить не відшкодовувати йому понесені судові витрати, суд не вирішує питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-289, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Татарбунарського будівельного кооперативу «Агробуд», виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області та державного реєстратора виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області Летінського Сергія Олександровича - задовольнити частково.
Зобов'язати державного реєстратора виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області Летінського Сергія Олександровича здійснити дії щодо проведення реєстраційних дій відносно об'єкту нерухомості, а саме: адміністративна будівля під літерою «Г» приміщення № 3, площею 56,0 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке у ОСОБА_1 виникло на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 15 серпня 2011 року (справа №6-60/11).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області та державного реєстратора виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області Летінського Сергія Олександровича на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідачі:
Татарбунарський будівельний кооператив «Агробуд», місцезнаходження: 68100, Одеська область, Білгород-Дністровський район, м. Татарбунари, вул. Джерельна, 1 (ЄДРПОУ 03579101).
Татарбунарська міська рада, місцезнаходження: 68100, Одеська область, Білгород-Дністровський район, м. Татарбунари, вул. Лесі Українки, 18 (ЄДРПОУ 37197846).
Державний реєстратор виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області Летінський Сергій Олександрович, місцезнаходження: 68100, Одеська область, Білгород-Дністровський район, м. Татарбунари, вул. Центральна, 36.
Суддя К. І. Олійник