Провадження № 11-сс/803/700/26 Справа № 203/2053/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 травня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8
розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 16 березня 2026 року про відмову у задоволенні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №42025040000000143, -
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №42025040000000143.
Мотивуючи своє рішення слідчий суддя зазначив, що доводи, викладені у скарзі, суд вважає їх безпідставними. Доводи щодо неправильної кваліфікації дій підозрюваного ґрунтуються на власній оцінці стороною захисту зібраних у провадженні доказів, та має бути ретельно проаналізований лише у сукупності з рештою доказів і під час розгляду справи по суті. Твердження захисника про відсутність належних та допустимих доказів причетності підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, також ґрунтується на власному баченні стороною захисту приписів матеріального та процесуального законів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням адвокат ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу адвоката про скасування повідомлення про підозру.
Вважає вказану ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою, невмотивованою та такою, що підлягає скасуванню.
Слідчий суддя при постановленні ухвали допустив неправильне застосування норм кримінального процесуального закону, фактично підмінив предмет судового контролю формальним підходом, не дослідив у повному обсязі обставини, що мають значення для вирішення скарги та не надав належної оцінки ключовим доводам сторони захисту.
На думку апелянта, слідчий суддя в ухвалі фактично звів предмет перевірки майже виключно до формального існування повідомлення про підозру та до недопустимості «вирішувати питання винуватості наперед». Проте це є неповним і помилковим розумінням предмета судового контролю у процедурі, передбаченій пунктом 10 частини 1 статті 303 КПК України. Кримінальне процесуальне законодавство України прямо допускає оскарження повідомлення про підозру, а за наслідками такого розгляду слідчий суддя вправі ухвалити рішення саме про скасування повідомлення про підозру. Це означає, що перевірка не може бути суто формальною, вона повинна охоплювати наявність тих мінімально необхідних фактичних даних, які дозволяють дійти висновку про існування обґрунтованої підозри.
Висновок суду про те, що підозра «містить достатні докази», є голослівним і не вмотивованим. В ухвалі слідчого судді відсутнє належне мотивування цього висновку:
- не наведено, які саме конкретні докази підтверджують кожний із ключових елементів інкримінованого складу;
- не показано, яким чином ці докази спростовують аргументи захисту;
- не пояснено, чому явні прогалини у фактичній конструкції підозри не мають значення.
Вказує, що слідчий суддя обмежився загальною фразою про «достатні докази», що не відповідає стандарту мотивованого судового рішення. Прокурором під час розгляду не було спростовано жодного ключового аргументу захисту, а суд цього не врахував.
Із самої ухвали вбачається лише, що прокурор заперечував проти задоволення скарги. Однак мотивувальна частина не містить жодного відображення того, яким саме чином прокурор спростував конкретні доводи захисту. Суд не навів у своєму рішенні жодної відповіді обвинувачення по суті на аргументи про відсутність: - достатніх доказів службових повноважень; - доказів конкретної службової дії; - доказів попередньої змови; - доказів корисливого мотиву та мети; - доказів прямого умислу саме на одержання неправомірної вигоди; - спростування альтернативної версії походження коштів; - належного змістовного наповнення матеріалів НСРД.
Вважає, що висновок слідчого судді про «безпідставність» скарги не спирається на реальне змагальне спростування позиції захисту, що суперечить принципу змагальності сторін та обов'язку суду надати належну оцінку доводам кожної сторони. Більше того, наведена позиція суду першої інстанції прямо суперечить усталеній судовій практиці щодо стандарту «обґрунтованої підозри».
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав викладених у скарзі.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, дослідивши матеріали, долучені до скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що слідчий суддя належним чином виконав вищевказані вимоги кримінального процесуального закону, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Що стосується доводів апеляційної скарги про невідповідність повідомлення про підозру фактичним обставинам справи та відсутність достатніх доказів про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, апеляційний суд зазначає наступне.
Повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених КПК запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 276 КПК України).
Повідомлення про підозру має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення (ст. 277 КПК України).
Системний аналіз норм КПК України та практики Європейського суду з прав людини дозволяє дійти висновку, що КПК України оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування - стандарт «обґрунтованої підозри», доведення «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо.
Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (ст.ст. 157, 163, ч. 5 ст. 234, 260 та інші статті КПК України), так і слідчими, прокурорами (ст.ст. 134, 271, 276 КПК України та інші).
Таким чином, повідомлення про підозру на підставі п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)».
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корегуватися зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов'язані) із прийняттям відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для мети повідомлення особі про підозру є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», адже останній згідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України використовується для обґрунтування необхідності значно серйознішого обмеження прав, свобод і законних інтересів людини через, зокрема, застосування заходів забезпечення кримінального провадження та не зумовлює наділення підозрюваного додатковими правами.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
При цьому, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86)) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).
Враховуючи, що стандарт «достатніх підстав (доказів)» є нижчим ніж стандарту «обґрунтованої підозри», апеляційний суд дійшов висновку, що для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Доводи апеляційної скарги захисника стосуються питань доведеності винуватості, оцінки доказів, наявності складу кримінального правопорушення в діянні підозрюваного ОСОБА_8 , проте при розгляді скарги на повідомлення про підозру слідчий суддя має оцінити достатність та належність доказів лише стосовно того чи досягнуто стороною обвинувачення стандарт переконання «достатність доказів» для цілей повідомлення про підозру.
Вирішення питання доведеності винуватості особи та правової оцінки дій (правової кваліфікації) є завданнями судового розгляду кримінального провадження, під час якого суд першої інстанції буде безпосередньо досліджувати всі докази, надані сторонами кримінального провадження, та надавати їм правову оцінку, зокрема і з точки зору достатності та взаємозв'язку, керуючись при цьому стандартом доведення «поза розумним сумнівом», який є значно вищим порівняно зі стандартами «достатніх підстав (доказів)» та «обґрунтованої підозри».
На даній стадії кримінального провадження правова кваліфікація дій особи є попередньою і під час судового розгляду за умови доведеності або недоведеності ознак кримінального правопорушення саме суд під час винесення судового рішення по суті обвинувачення надає остаточну правову кваліфікацію діям особи.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя надав оцінку кожному доводу сторони захисту, дослідив матеріали кримінального провадження та зміст тексту повідомлення про підозру та дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд.
Отже, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається, тому апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, а отже, в задоволенні вимог апеляційної скарги захисника слід відмовити.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст.ст. 303, 304, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 16 березня 2026 року про відмову у задоволенні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №42025040000000143- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4