Провадження № 11-сс/803/804/26 Справа № 175/5041/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 травня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування №42025042100000109 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2026 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Дніпропетровська, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2026 року клопотання слідчого про застосування запобіжного захожу у вигляді тримання під вартою було задоволено.
Застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 25 травня 2026 року включно.
Одночасно ОСОБА_8 визначено запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн., в разі внесення якої на ОСОБА_8 покладено обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
При обранні запобіжного заходу слідчий суддя враховував, що є достатні підстави вважати наявним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від суду зважаючи на тяжкість покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні злочину, який йому інкримінується. Крім того, у ході досудового розслідування існує імовірність залученості або обізнаності великої кількості осіб, які на цій стадії досудового розслідування не допитані як свідки та інші учасники кримінального провадження, однак їм можуть бути відомі обставини розслідуваного злочину. Зокрема, мова йде про інших учасників, з якими він перебував у стійких соціальних зв'язках та підтримував контакт під час реалізації злочинного умислу. Наведене дає підстави обґрунтовано припускати, що ОСОБА_8 може розробляти заходи щодо здійснення впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.
Також ОСОБА_8 володіє інформацією стосовно біографічних даних свідка, який надав органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, у зв'язку з чим підозрюваний, перебуваючи на волі, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні, матиме можливість вступати у позапроцесуальні відносини із цим та іншими свідками, впливати на учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів, схиляти їх до зміни даних слідству показань іншим чином.
ОСОБА_8 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, або вплинути на хід досудового розслідування.
Підставою вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 може вчинити інші злочини є те, що останній раніше судимий за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, має не зняту та непогашену в установленому законом порядку судимість, не має офіційного джерела прибутку, що вказує на існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Слідчим суддею встановлено, що наведені ризики є реальними, обґрунтованими та підтвердженими дослідженими у судовому засіданні доказами.
Слідчий суддя вважав необхідним та достатнім встановлення застави згідно ч.5 ст.182 КПК України в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави у сукупності з покладенням на ОСОБА_8 обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, буде достатнім для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, дозволить контролювати місце перебування під час досудового розслідування, а також зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, які встановлені під час судового розгляду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або зменшити розмір застави.
Вважає, що ухвала суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя не врахував дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , який утримує мати пенсійного віку, спільно з якою мешкає, та не прийняв до уваги його ставлення до підозри, а саме визнання вини, співпрацю зі слідством.
Вказує, що обраний розмір застави є непомірним для ОСОБА_8 .
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисник та підозрюваний підтримали апеляційну скаргу сторони захисту і з підстав, викладених в скарзі, просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, її доводи вважав безпідставними, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, просив залишити її без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думки учасників провадження, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст. 178 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 є раніше судимою особою, та санкція ч. 2 ст. 307 КК України, за якою йому повідомлено про підозру, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.
Як зазначено у п. 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України доведена прокурором та встановлена слідчим суддею під час судового розгляду клопотання.
Наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, належним чином мотивовано слідчим суддею у своїй ухвалі.
Апеляційний суд не погоджується з доводами сторони захисту щодо повної відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з огляду на наступне.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Так, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від суду, зважаючи на тяжкість покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні злочину, який йому інкримінується.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Є правильними також висновки суду щодо наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, так як у ході досудового розслідування існує імовірність залученості або обізнаності великої кількості осіб, які на цій стадії досудового розслідування не допитані як свідки та інші учасники кримінального провадження, однак їм можуть бути відомі обставини розслідуваного злочину. Зокрема, мова йде про інших учасників, з якими він перебував у стійких соціальних зв'язках та підтримував контакт під час реалізації злочинного умислу.
Наведене дає підстави обґрунтовано припускати, що ОСОБА_8 може розробляти заходи щодо здійснення впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.
Крім того, ОСОБА_8 володіє інформацією стосовно біографічних даних свідка, який надав органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, у зв'язку з чим підозрюваний, перебуваючи на волі, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні, матиме можливість вступати у позапроцесуальні відносини із цим та іншими свідками, впливати на учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів, схиляти їх до зміни даних слідству показань іншим чином.
При встановленні наявності вказаного ризику апеляційний суд враховує встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Крім того, апеляційний суд в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У випадку засудження ОСОБА_8 за вчинення тяжкого злочину, до нього може бути застосовано покарання у вигляді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Отже є підстави вважати, що ОСОБА_8 , маючи широке коло знайомств, перебуваючи на волі до вирішення питання про виявлення майна з метою його конфіскації та накладення на нього арешту, та використовуючи свої особисті зв'язки, швидко та ефективно вчинить активні дії щодо приховування такого майна, перешкоджаючи таким чином виконанню завдань кримінального провадження.
Крім того, ОСОБА_8 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, або вплинути на хід досудового розслідування.
Обґрунтовано суд визнав доведеним і ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, оскільки підозрюваний ОСОБА_8 раніше судимий за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, має не зняту та непогашену в установленому законом порядку судимість, не має офіційного джерела прибутку.
При цьому, зазначені ризики об'єктивно збільшуються з урахуванням введення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, іншого запобіжного заходу, що може значно ускладнити органам правопорядку вжиття заходів реагування на таку поведінку обвинуваченого та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність будь-яких обґрунтувань того, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність визначення застави в розмірі, зазначеному в ухвалі, та дійшла висновку, що такий розмір застави є пропорційним щодо конкретної особи, враховуючи всі обставини кримінального правопорушення, в якому ОСОБА_8 підозрюється, а також достатнім для забезпечення виконання покладених на нього обов'язків, й таким, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
Підстав вважати вказаний визначений розмір застави завідомо непомірним або навпаки, занадто малим для підозрюваного, колегія суддів не вбачає, виходячи й з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, з наведенням відповідних мотивів, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, враховуючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також з дотриманням вимог ст.ст. 194, 196 КПК України, дійшов висновку про доцільність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з визначенням застави. Тому доводи апеляційної скарги сторони захисту є безпідставними та задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2026 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 25 травня 2026 року з альтернативою внесення застави, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4