07 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.03.2026 залишено без задоволення клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту, із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 22-00 год. по 06-00 год. наступної доби, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги, необхідності прослідування до місць цивільного захисту, строком до 12.05.2026 включно.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
Справа № 757/14253/26-к Слідчий суддя - ОСОБА_11
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3261/2026 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- не спілкуватись із свідками, потерпілими та іншими підозрюваними в даному кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали та покладених слідчим суддею обов'язків визначено в межах строку досудового розслідування до 12.05.2026.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказував про необґрунтованість підозри, яка не підтверджена жодними доказами, та зазначав, що у повідомленні про підозру відсутні посилання на конкретні дії чи бездіяльність, що утворюють об'єктивний склад інкримінованого злочину, передбаченого ст. 364 КК України.
На переконання апелянта, згідно матеріалів кримінального провадження, встановлені слідчим дії містять склад злочину, передбаченого ст. 367 КК України, який є нетяжким злочином.
Також стороною обвинувачення у клопотанні та під час його розгляду не доведено жодного ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, що виключає можливість застосування будь-якого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 , його захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023000000001103 від 13.06.2023, за підозрами ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_22 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_23 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, ОСОБА_24 , ОСОБА_8 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України, а також за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.01.2026 строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до дванадцяти місяців, тобто до 11.07.2026.
У межах вказаного кримінального провадження 12.02.2026 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для інших фізичних осіб, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 364 КК України.
12.03.2026 старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стоком на два місяці, із можливістю внесення застави, у сумі 605 600 гривень та покладенням на нього, у разі внесення застави, обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.03.2026 залишено без задоволення клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту, із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 22-00 год. по 06-00 год. наступної доби, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги, необхідності прослідування до місць цивільного захисту, строком до 12.05.2026 включно.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- не спілкуватись із свідками, потерпілими та іншими підозрюваними в даному кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали та покладених слідчим суддею обов'язків визначено в межах строку досудового розслідування до 12.05.2026.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваної, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби, слідчим суддею встановлено наявність вагомих доказів, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваної з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Крім того, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про доведеність існування зазначених у клопотанні слідчого ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості переховування підозрюваним від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Врахувавши тяжкість та конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов вірного висновку про можливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, а саме у виді домашнього арешту у певний період доби, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та його наслідками, у повній мірі здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 під час досудового розслідування для встановлення всіх обставин справи, запобігти встановленим в ході судового розгляду ризикам.
Викладені в апеляційній скарзі з доповненнями доводи про необґрунтованість підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про можливу причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, викладені в апеляційній скарзі з доповненнями доводи про те, що ОСОБА_8 не вчиняв будь-яких дій чи бездіяльності, що утворюють об'єктивний склад інкримінованого злочину, передбаченого ст. 364 КК України, є передчасними.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Викладені в апеляційній скарзі з доповненнями доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставними.
При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже, ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
На переконання колегії суддів, з огляду на тяжкість та конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність зазначених у клопотанні ризиків, зокрема можливості переховування підозрюваним від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Інші доводи апеляційної скарги з доповненнями висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст. 372 КПК України, та містить у собі відомості, передбачені ст. 196 КПК України.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, та задоволення апеляційної скарги з доповненнями.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 181, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3