07 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 15 квітня 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 15.04.2026 відмовлено в задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 на повідомлення про підозру від 12.01.2026 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.09.2025 за № 12025110000000786.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що при постановленні оскаржуваної ухвали слідчий суддя не дослідив і не дав належної оцінки наданим захисником фактичним даним, обмежившись формальним посиланням на те, що ці обставини підлягають перевірці при розгляді справи по суті.
Долученими до скарги матеріалами об'єктивно спростовується версія сторони обвинувачення про наявність у підозрюваної умислу на заволодіння майном ТОВ «ІТОГ» в момент отримання нею товару.
Натомість фактичні дані, здобуті в ході досудового розслідування, _____________________________________________________________________________________Справа № 759/8688/26 Слідчий суддя - ОСОБА_8
Апеляційне провадження № 11-сс/824/4172/2026 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
об'єктивно не здатні переконати неупередженого стороннього спостерігача в тому, що ОСОБА_7 в момент укладення договору та отримання товару мала умисел не виконувати зобов'язання.
Також апелянт посилався на порушення слідчим порядку внесення відомостей до ЄРДР, яке полягало у незаконному об'єднанні двох окремих епізодів в одному провадженні та штучній кваліфікації дій підозрюваної за ч. 5 ст. 190 КК України, що є істотним порушенням, оскільки воно безпосередньо вплинуло обрання щодо неї виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, слідчий суддя проігнорував принцип «ultima ratio» та недопустимість криміналізації господарського спору, не дослідивши недобросовісну поведінку потерпілого, який звернувся до поліції до спливу строку вимоги про сплату боргу.
У судовому засіданні під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_6 підтримав подану апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи учасників судового процесу, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як убачається із матеріалів судового провадження, відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025110000000786 від 12.09.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України.
28.11.2025 матеріали кримінальних проваджень №12025110000000786 від 12.09.2025 за ч. 4 ст. 190 КК України, №12025110000000954 від 04.11.2025 за ч. 1 ст. 358 КК України стосовно ОСОБА_7 об'єднано в одне провадження за № 12025110000000786.
12.01.2026 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчиненому в особливо великих розмірах, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 191 КК України; у підробленні офіційного документа, який видається громадянином-підприємцем, яка має право видавати та посвідчувати такі документи та яке надає права та звільняє від обов'язків з метою його використання, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 358 КК України.
Постановою старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_9 від 15.01.2026 ОСОБА_7 оголошено у Державний та міжнародний розшук.
Постановою старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_9 від 03.03.2026 досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025110000000786 зупинено у зв'язку з оголошенням у розшук підозрюваної ОСОБА_7 .
07.04.2026 захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва зі скаргою в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, в якій просив скасувати повідомлення про підозру від 12.01.2026, яке вручене ОСОБА_7 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України, у кримінальному провадженні № 12025110000000786 від 12.09.2025.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 15.04.2026 відмовлено в задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 на повідомлення про підозру від 12.01.2026 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.09.2025 за № 12025110000000786.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, слідчий суддя виходив з того, що повідомлення про підозру відповідає вимогам ч. 1 ст. 277 КПК України.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Аналіз положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України дає підстави вважати, що в ході розгляду скарги на повідомлення про підозру підлягають з'ясуванню дотримання під час повідомлення про підозру Глави 22 КПК України, у тому числі щодо відповідності підозри вимогам ст. 277 КПК України.
Відповідно до ст. 277 КПК України, повідомлення про підозру має містити такі відомості:
1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;
2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;
3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;
4) зміст підозри;
5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;
7) права підозрюваного;
8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Як убачається зі змісту повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 12.01.2026 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України, за формою та змістом вказане повідомлення відповідає вимогам ст. 277 КПК України, та містить усі передбачені вказаною статтею відомості, у тому числі зміст підозри, стислий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 із зазначенням усіх обставин, відомих на момент повідомлення про підозру, та правовою кваліфікацією її дій.
Підстав для висновку про недотримання органом досудового розслідування вимог, визначених Главою 22 КПК України, під час складення повідомлення про підозру та порядку його вручення, колегія суддів не вбачає.
Доводи апелянта про відсутність умислу ОСОБА_7 на вчинення інкримінованих їй дій, та неправильності кваліфікації її дій за ч. 5 ст. 190 КК України фактично зведені до питань доведеності винуватості, наявності у діях підозрюваної складу інкримінованих їй злочинів, оцінки належності та допустимості зібраних у справі доказів.
Однак, як вірно зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, з'ясування вказаних обставин не є предметом доказування при розгляді скарги на повідомлення про підозру.
Так, перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності таких доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, а також правильність кваліфікації її дій, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй злочинів.
За таких обставин, під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено даних про порушення стороною обвинувачення вимог ст. ст. 276-278 КПК України під час складення та вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 , які б слугували підставою для її скасування.
Інші наведені у апеляційній скарзі доводи висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, перевіркою матеріалів судового провадження в апеляційному порядку колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 277, 278, 303, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 15 квітня 2026 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3