Ухвала від 05.05.2026 по справі 752/4162/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ТОВ "Міський центр психіатричної допомоги" на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20.03.2026 задоволено клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 та накладено арешт на майно із забороною користування та розпорядження, яке виявлено та вилучено під час обшуку, проведеного 12.03.2026 за місцем здійснення діяльності ТОВ «Міський центр психіатричної допомоги» (ЄДРПОУ 44593622) за адресою: м. Дніпро, просп. Газети «Правда» (Слобожанський), буд. 62, прим. 60, а саме:

Справа № 752/4162/26 Слідчий суддя - ОСОБА_24

Апеляційне провадження № 11-сс/824/3564/2026 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

№302 ОСОБА_25 , 1980 р.н., №306 ОСОБА_26 , 1987 р.н., №308 ОСОБА_27 , 1984 р.н. , №310 ОСОБА_28 , 1989 р.н., №321 ОСОБА_29 , 1985 р.н., №319 ОСОБА_30 , 1986 р.н., №317 ОСОБА_31 , 1972 р.н.., №334 ОСОБА_32 , 1985 р.н., , №206 ОСОБА_33 , 1983 р.н., №227 ОСОБА_34 , 1981 р.н., №269 ОСОБА_35 , 1983 р.н., №28 ОСОБА_36 , 1977 р.н., №49 ОСОБА_37 , 1988 р.н., №11 ОСОБА_38 , 1985 р.н., №10 ОСОБА_39 , 1984 р.н., №305 ОСОБА_40 , 1993 р.н., №336 ОСОБА_41 , 1974 р.н., №337 ОСОБА_42 , 1978 р.н., №341 ОСОБА_43 , 1977 р.н., №343 ОСОБА_44 , 1967 р.н., №342 ОСОБА_45 , 1972 р.н., №345 ОСОБА_46 , 1985 р.н., №351 ОСОБА_47 , 1980 р.н., №207 ОСОБА_48 , 1976 р.н., №338 ОСОБА_49 , 1989 р.н., №339 ОСОБА_50 , 1987 р.н., №326 ОСОБА_51 , 1985 р.н. , №340 ОСОБА_52 , 1967 р.н., №350 ОСОБА_53 , 1978 р.н., №307 ОСОБА_54 , 1990 р.н., №312 ОСОБА_55 , 1970 р.н., №309 ОСОБА_56 , 1974 р.н., №311 ОСОБА_57 , 1988 р.н.

- копія Витягу відомостей з Ліцензійного реєстру МОЗ з медичної практики ТОВ «Міський центр психіатричної допомоги» м. Дніпро;

- журнал обліку наркотичних препаратів «метадон» в кабінетах замісної підтримувальної терапії закладу охорони здоров'я ТОВ «Міський центр психіатричної допомоги» м. Дніпро розпочатий 14.10.2025 та закінчений 24.11.2025;

- журнал обліку наркотичних засобів, психотропних речови і прекурсорів, препаратів (лікарських засобів), що містять наркотичні засоби включені до таблиці 2 та 3 переліку та прекурсори, включені до таблиці 4 переліку, в кількості, що перевищує гранично допустиму «Таб. Метадон 0,025» розпочатий 08.10.2025.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ТОВ "Міський центр психіатричної допомоги" подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначав, що станом на 25.03.2026 повний текст ухвали не проголошений та відсутній у "Єдиному державному реєстрі судових рішень».

Оскільки проголошення вступної та резолютивної частини оскаржуваної ухвали відбулося 20.03.2026, то апеляційна скарга подана представником 25.03.2026, в межах строку апеляційного оскарження.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказував, що при розгляді клопотання та постановленні оскаржуваної ухвали, слідчим суддею не було дотримано вимоги ч. ч. 2, 3 ст. 170, ч. 2 ст. 173, ч. 1 ст. 98 КПК України.

Приватний медичний заклад ТОВ "Міський центр психіатричної допомоги" не має відношення до розслідуваного кримінального провадження.

На переконання апелянта, у сторони обвинувачення не було жодної необхідності вилучати у ТОВ «Міський центр психіатричної допомоги» медичні картки в кількості 49 одиниць амбулаторних хворих разом із зазначеними журналами обліку наркотичних препаратів.

Під час розгляду клопотання прокурор не довів необхідності накладення арешту та не обґрунтував, яким ознакам речових доказів, у цьому кримінальному провадженні, відповідають вилучені документи, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, з урахуванням того, що вони містять персональні дані та відносяться до лікарської таємниці.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представника ОСОБА_6 , який діє в інтересах власника майна ТОВ «Міський центр психіатричної допомоги», який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та апеляційні доводи, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання представника ОСОБА_7 , який діє в інтересах власника ТОВ «Міський центр психіатричної допомоги», про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що представники ОСОБА_6 та ОСОБА_58 , які діють в інтересах ТОВ «Міський центр психіатричної допомоги», були повідомлені про дату, час та місце розгляду слідчим суддею клопотання прокурора про арешт майна, та приймали участь у судовому засіданні 20.03.2026.

Апеляційна скарга подана через систему "Електронний суд" 26.03.2026.

Як зазначив апелянт в апеляційній скарзі, станом на день звернення із апеляційною скаргою, повний текст не проголошений та відсутній на офіційному сайті «Судова влада» «Єдиний державний реєстр судових рішень».

Згідно висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №461/1434/18, у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її вступну та резолютивну частини, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. У разі, якщо повний текст було складено пізніше, у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи представника ОСОБА_7 , який діє в інтересах ТОВ «Міський центр психіатричної допомоги», про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, оскільки стороні не були відомі мотиви прийнятого рішення, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025100000000007 від 16.01.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368, ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Київської міської прокуратури.

Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, у ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 та інших невстановлених осіб, виник умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом надання військовозобов'язаним особам медичних документів, в яких містяться завідомо неправдиві відомості про наявність захворювання, яке є підставою для визнання таких осіб непридатними або обмежено придатними до військової служби.

Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджено Наказом МОУ №402 від 14.08.2028 затверджено перелік хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби.

Зокрема у ст. 15 Розділу визначено, що при синдромі залежності з активним вживанням та тяжкими, стійкими психічними розладами, внаслідок вживання психоактивних речовин F10-F19 (алкоголю, опіоїдів, канабіоїдів, седативних, снодійних, кокаїну, галюциногенів, летючих розчинників, наркотичних засобів та інших) особи можуть бути визнані такими, що непридатні до військової служби.

Вказані розлади встановлюються на підставі медичного обстеження та відповідно до критеріїв Міжнародна класифікація хвороб 10-го перегляду (МКХ-10), зокрема за кодами F10-F19, які охоплюють психічні та поведінкові розлади, пов'язані з уживанням психоактивних речовин.

Згідно із зазначеним Розкладом хвороб, у разі встановлення у особи синдрому залежності або інших виражених психічних чи поведінкових порушень, пов'язаних із вживанням психоактивних речовин, військово-лікарська комісія за результатами медичного огляду має право прийняти рішення про тимчасову непридатність або непридатність особи до військової служби залежно від ступеня тяжкості захворювання, клінічного перебігу, наявності ремісії та результатів медичного обстеження.

Таким чином, наявність у особи підтвердженого діагнозу, пов'язаного із синдромом залежності від психоактивних речовин, може бути підставою для визнання такої особи непридатною або тимчасово непридатною до військової служби відповідно до вимог законодавства України.

З метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_59 , будучи засновником та керівником приватних закладів охорони здоров'я, що реалізовують медичну програму для людей з опіоїдною залежністю, яка передбачає контрольований прийом препаратів (метадон або бупренорфін) для зменшення потягу до вуличних наркотиків, запобігання передозуванням та стабілізації життя - замісна підтримувальна терапія, розробила план вчинення кримінального правопорушення та залучила до нього ОСОБА_60 та ОСОБА_62 .

Приблизно з червня 2025 вищевказані особи, шляхом надання підроблених довідок, виписок та іншої медичної документації, які використовувалися та надавалися до органів ТЦК та СП, а також медичних закладів для подальшого проходження ВЛК, здійснювали постановку осіб, які фактично не мають наркотичної залежності, на програму замісної підтримувальної терапії, як наркозалежних, що надавало можливість уникати такими особам мобілізації чи отримати безпідставну відстрочку, що призвело до зменшення мобілізаційного ресурсу, тим самим вони умисно перешкоджали законній діяльності ЗСУ.

Під час досудового розслідування встановлена можлива причетність ТОВ «Міський центр психіатричної допомоги» (лікарів, керівника) до вищезазначеної злочинної діяльності.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19.02.2026 задоволено частково клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку у приміщенні за фактичним здійсненням діяльності ТОВ «Міський центр психіатричної допомоги» (ЄДРПОУ 44593622) за адресою: за адресою: м. Дніпро, просп. Газети «Правда» (Слобожанський), буд. 62, прим. 60 з метою фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення речей, документів та предметів, які мають значення для досудового розслідування.

Згідно даних протоколу обшуку від 12.03.2026, цього ж дня проведено обшук за адресою: за адресою: м. Дніпро, просп. Газети «Правда» (Слобожанський), буд. 62, прим. 60, в ході якого було виявлено та вилучено наступні документи:

- медичні картки амбулаторних хворих у кількості 49 одиниць: №47 ОСОБА_8 , 1980 р.н.; №120 ОСОБА_9 , 1989 р.н., №123 ОСОБА_10 , 1963 р.н.; №124 ОСОБА_11 , 1962 р.н.; №73 ОСОБА_12 , 1985 р.н., №191 ОСОБА_13 , 1988 р.н., №161 ОСОБА_14 , 1976 р.н., №173 ОСОБА_15 , 1976 р.н., №216 ОСОБА_16 , 1995 р.н., №205 ОСОБА_17 , 1990 р.н., №246 ОСОБА_18 , 1985 р.н., №266 ОСОБА_19 , 1969 р.н., №68 ОСОБА_20 , 1985 р.н., №39 ОСОБА_21 , 1974 р.н., №9 ОСОБА_22 , 1967 р.н., №301 ОСОБА_23 , 1980 р.н., №302 ОСОБА_25 , 1980 р.н., №306 ОСОБА_26 , 1987 р.н., №308 ОСОБА_27 , 1984 р.н., №310 ОСОБА_28 , 1989 р.н., №321 ОСОБА_29 , 1985 р.н., №319 ОСОБА_30 , 1986 р.н., №317 ОСОБА_31 , 1972 р.н.., №334 ОСОБА_32 , 1985 р.н., , №206 ОСОБА_33 , 1983 р.н., №227 ОСОБА_34 , 1981 р.н., №269 ОСОБА_35 , 1983 р.н., №28 ОСОБА_36 , 1977 р.н., №49 ОСОБА_37 , 1988 р.н., №11 ОСОБА_38 , 1985 р.н., №10 ОСОБА_39 , 1984 р.н., №305 ОСОБА_40 , 1993 р.н., №336 ОСОБА_41 , 1974 р.н., №337 ОСОБА_42 , 1978 р.н., №341 ОСОБА_43 , 1977 р.н., №343 ОСОБА_44 , 1967 р.н., №342 ОСОБА_45 , 1972 р.н., №345 ОСОБА_46 , 1985 р.н., №351 ОСОБА_47 , 1980 р.н., №207 ОСОБА_48 , 1976 р.н., №338 ОСОБА_49 , 1989 р.н., №339 ОСОБА_50 , 1987 р.н., №326 ОСОБА_51 , 1985 р.н. , №340 ОСОБА_52 , 1967 р.н., №350 ОСОБА_53 , 1978 р.н., №307 ОСОБА_54 , 1990 р.н., №312 ОСОБА_55 , 1970 р.н., №309 ОСОБА_56 , 1974 р.н., №311 ОСОБА_57 , 1988 р.н.

Постановою слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_63 від 12.03.2026 вищевказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42025100000000007.

16.03.2026 прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на документи, вилучені 12.03.2026 за адресою: за адресою: м. Дніпро, просп. Газети «Правда» (Слобожанський), буд. 62, прим. 60, а саме:

- медичні картки амбулаторних хворих у кількості 49 одиниць: №47 ОСОБА_8 , 1980 р.н.; №120 ОСОБА_9 , 1989 р.н.; №123 ОСОБА_10 , 1963 р.н.; №124 ОСОБА_11 , 1962 р.н.; №73 ОСОБА_12 , 1985 р.н., №191 ОСОБА_13 , 1988 р.н., №161 ОСОБА_14 , 1976 р.н., №173 ОСОБА_15 , 1976 р.н., №216 ОСОБА_16 , 1995 р.н., №205 ОСОБА_17 , 1990 р.н., №246 ОСОБА_18 , 1985 р.н., №266 ОСОБА_19 , 1969 р.н., №68 ОСОБА_20 , 1985 р.н., №39 ОСОБА_21 , 1974 р.н., №9 ОСОБА_22 , 1967 р.н., №301 ОСОБА_23 , 1980 р.н., №302 ОСОБА_25 , 1980 р.н., №306 ОСОБА_26 , 1987 р.н., №308 ОСОБА_27 , 1984 р.н. , №310 ОСОБА_28 , 1989 р.н., №321 ОСОБА_29 , 1985 р.н., №319 ОСОБА_30 , 1986 р.н., №317 ОСОБА_31 , 1972 р.н.., №334 ОСОБА_32 , 1985 р.н., , №206 ОСОБА_33 , 1983 р.н., №227 ОСОБА_34 , 1981 р.н., №269 ОСОБА_35 , 1983 р.н., №28 ОСОБА_36 , 1977 р.н., №49 ОСОБА_37 , 1988 р.н., №11 ОСОБА_38 , 1985 р.н., №10 ОСОБА_39 , 1984 р.н., №305 ОСОБА_40 , 1993 р.н., №336 ОСОБА_41 , 1974 р.н., №337 ОСОБА_42 , 1978 р.н., №341 ОСОБА_43 , 1977 р.н., №343 ОСОБА_44 , 1967 р.н., №342 ОСОБА_45 , 1972 р.н., №345 ОСОБА_46 , 1985 р.н., №351 ОСОБА_47 , 1980 р.н., №207 ОСОБА_48 , 1976 р.н., №338 ОСОБА_49 , 1989 р.н., №339 ОСОБА_50 , 1987 р.н., №326 ОСОБА_51 , 1985 р.н. , №340 ОСОБА_52 , 1967 р.н., №350 ОСОБА_53 , 1978 р.н., №307 ОСОБА_54 , 1990 р.н., №312 ОСОБА_55 , 1970 р.н., №309 ОСОБА_56 , 1974 р.н., №311 ОСОБА_57 , 1988 р.н.,

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на документи, вилучені в ході проведення обшуку за адресою: за адресою: м. Дніпро, просп. Газети «Правда» (Слобожанський), буд. 62, прим. 60, з тих підстав, що зазначене в клопотанні майно відповідає ознакамречових доказів, передбаченим ст. 98 КПК України, оскільки може містити на собі сліди кримінального правопорушення та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у встановленому законом порядку визнане речовим доказом у межах кримінального провадження № 42025100000000007, а тому наявна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучені документи, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути пошкоджене, втрачене, знищене, відчужене чи передане.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно з дотриманням вимог закону, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про невідповідність вилученого майна ознакам речових доказів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вилучені документи можуть містити інформацію або інші відомості, які мають значення для кримінального провадження та можуть бути використані як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речового доказу з метою збереження.

Крім того, постановою слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_63 від 12.03.2026 вищевказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42025100000000007.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що приватний медичний заклад ТОВ "Міський центр психіатричної допомоги" не має відношення до розслідуваного кримінального провадження, спростовуються матеріалами клопотання, з яких убачається, що органом досудового розслідування встановлена можлива причетність ТОВ «Міський центр психіатричної допомоги» (лікарів, керівника) до злочинної діяльності, яка є предметом досудового розслідування.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Крім того, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025100000000007 триває, органом досудового розслідування встановлюються фактичні обставини кримінальних правопорушень, у тому числі осіб, причетних до їх вчинення.

Колегією суддів не встановлено недотримання прокурором вимог ст.ст. 171, 172 КПК України при зверненні із клопотанням про арешт майна, які б слугували підставою для відмови у його задоволенні.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ТОВ "Міський центр психіатричної допомоги" задовольнити та поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ТОВ "Міський центр психіатричної допомоги" - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

____________ ___________ ___________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Попередній документ

136612098

Наступний документ

136612100

Інформація про рішення:

№ рішення:	136612099
№ справи:	752/4162/26
Дата рішення:	05.05.2026
Дата публікації:	20.05.2026
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Київський апеляційний суд
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (22.05.2026)
Дата надходження:	20.05.2026
Предмет позову:	-

Розклад засідань:

Минулі засідання (40)

16.03.2026 11:45	Голосіївський районний суд міста Києва
16.03.2026 12:45	Голосіївський районний суд міста Києва
16.03.2026 14:20	Голосіївський районний суд міста Києва
17.03.2026 13:30	Голосіївський районний суд міста Києва
19.03.2026 12:00	Голосіївський районний суд міста Києва
19.03.2026 12:15	Голосіївський районний суд міста Києва
19.03.2026 12:30	Голосіївський районний суд міста Києва
19.03.2026 12:45	Голосіївський районний суд міста Києва
19.03.2026 14:00	Голосіївський районний суд міста Києва
19.03.2026 14:30	Голосіївський районний суд міста Києва
24.03.2026 11:30	Голосіївський районний суд міста Києва
30.03.2026 15:00	Голосіївський районний суд міста Києва
30.03.2026 15:15	Голосіївський районний суд міста Києва
30.03.2026 15:30	Голосіївський районний суд міста Києва
31.03.2026 09:30	Голосіївський районний суд міста Києва
01.04.2026 15:00	Голосіївський районний суд міста Києва
06.04.2026 10:00	Голосіївський районний суд міста Києва
27.04.2026 15:00	Голосіївський районний суд міста Києва
30.04.2026 11:30	Голосіївський районний суд міста Києва
01.05.2026 12:10	Голосіївський районний суд міста Києва
06.05.2026 10:30	Голосіївський районний суд міста Києва
11.05.2026 16:30	Голосіївський районний суд міста Києва
18.05.2026 09:10	Голосіївський районний суд міста Києва
18.05.2026 09:30	Голосіївський районний суд міста Києва
18.05.2026 09:50	Голосіївський районний суд міста Києва
01.06.2026 09:10	Голосіївський районний суд міста Києва
01.06.2026 09:30	Голосіївський районний суд міста Києва
01.06.2026 09:50	Голосіївський районний суд міста Києва
01.06.2026 10:10	Голосіївський районний суд міста Києва
01.06.2026 10:20	Голосіївський районний суд міста Києва
01.06.2026 10:30	Голосіївський районний суд міста Києва
01.06.2026 10:50	Голосіївський районний суд міста Києва
02.06.2026 09:10	Голосіївський районний суд міста Києва
02.06.2026 09:20	Голосіївський районний суд міста Києва
02.06.2026 09:30	Голосіївський районний суд міста Києва
02.06.2026 09:50	Голосіївський районний суд міста Києва
02.06.2026 10:10	Голосіївський районний суд міста Києва
02.06.2026 10:30	Голосіївський районний суд міста Києва
02.06.2026 10:50	Голосіївський районний суд міста Києва
04.06.2026 16:00	Голосіївський районний суд міста Києва