Справа № 991/2802/26
Провадження №11-сс/991/300/26
Суддя 1 інст. ОСОБА_1
13 травня 2026 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
підозрюваний ОСОБА_10 не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 квітня 2026 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42023000000001375 від 21 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львів, раніше не судимого,зареєстрований у АДРЕСА_1 , на час інкримінованих дій - заступник Керівника Офісу Президента України,
за ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України,
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 квітня 2026 року задоволено клопотання детектива НАБУ: обрано стосовно підозрюваного ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з часу його затримання і доставки до місця кримінального провадження для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід. Підставами для постановлення ухвали зазначено те, що ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України, орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення йому повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень; він набув статусу підозрюваного; перебуває у міжнародному розшуку, тобто наявні підстави проводити розгляд справи у відповідності до ч.6 ст.193 КПК України. Також, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
21 квітня 2026 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга та 13 травня 2026 року доповнення до неї захисника підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_8 , у якій він просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про обрання стосовно ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На його думку, судове рішення є необґрунтованим та незаконним, а тому підлягає скасуванню. ОСОБА_10 не набув статусу підозрюваного, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу (розписки, відеозапису, тощо) вручення йому повідомлення про підозру. Про факт складання стосовно нього підозри стороні захисту стало відомо із ЗМІ та повідомлення, яке опубліковане на сайті НАБУ.Орган досудового розслідування станом на дату складання повідомлення про підозру від 21 січня 2026 року був обізнаний, що ОСОБА_10 з осені 2024 року постійно проживає за межами України, зокрема на території Німеччини за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана адреса на території Федеративної Республіки Німеччина (далі - ФРН) відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України вважається місцем проживання ОСОБА_10 , що підтверджуєтья: ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2024 року (справа №991/13237/24) згідно якої надано дозвіл на проведення обшуку за вказаною адресою як у житлі, яке перебуває у фактичному володінні ОСОБА_10 та його членів сім'ї; запитом НАБУ від 04 грудня 2024 року до компетентних органів Німеччини, згідно з яким просили встановити місце проживання ОСОБА_10 на території Німеччини із зазначенням адреси його фактичного проживання, звітом про обшук від 15 липня 2025 року та постановами слідчого судді Окружного суду Мюнхена №5904/25 та №5905/25 від 05 травня 2025 року. При проведенні обшуку були присутні детективи НАБУ. Сторона захисту невідкладно повідомила про місце проживання ОСОБА_10 орган досудового розслідування, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами (т.1, а.с.84-95). Таким чином, з огляду на наявність у сторони обвинувачення інформації про залишення ОСОБА_10 місця постійного проживання в Україні та про його довготривале проживання на території Німеччини, вручення йому повідомлення про підозру мало здійснюватися виключно на підставі вимог ч.7 ст.135 КПК України, а не ч.2 ст.135 КПК України.
Оголошення ОСОБА_10 у міжнародний розшук, яке є обов'язковою умовою для обрання запобіжного заходу в порядку, передбаченому ч.6 ст. 193 КПК України, здійснене з грубим порушенням вимог ч.1 ст. 281 КПК України, оскільки прийняттю відповідної постанови не передував жодний належний виклик у порядку, визначеному ч.7 ст.135 КПК України та ч.1 ст.566 КПК України (постанова Верховного Суду від 14 жовтня 2025 року у справі №757/16005/22-к). Ігнорування встановленого порядку виклику особи, яка проживає за кордоном, є неприпустимим, оскільки він спрямований на забезпечення дотримання гарантій, встановлених ст.12 Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах 1959 року та відображених у ст.566 КПК України. ОСОБА_10 як резидент ФРН, за умови неповідомлення компетентних органів влади за місцем його проживання про виклик, буде позбавлений можливості контролю з боку цієї країни за дотриманням імунітету, що порушуватиме його права. Також просить урахувати, що детективами НАБУ одночасно застосовані процедури, що передбачені ч.1, 2 та ч.8 ст.135 КПК України, які є взаємовиключними, оскільки положення ч.1,2 ст.135 КПК України підлягають застосуванню за умови постійного проживання особи на території України та/або короткострокової тимчасової відсутності особи за місцем проживання, тоді як обов'язковою умовою для використання положень ч.8 ст.135 КПК України є достатні дані щодо виїзду особи та її перебування на тимчасово окупованій території України або території держави агресора та за умови обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з ч.1, 2, 4, 7 цієї статті. Грубе порушення встановленої ст.281 КПК України процедури оголошення ОСОБА_10 у міжнародний розшук унеможливлює сприйняття постанови детектива НАБУ від 12 лютого 2026 року у якості належної підстави на підтвердження оголошення його міжнародного розшуку для цілей, передбачених у ч.6 ст.193 КПК України.
30 квітня 2026 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_9 , у якій він просить: поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про обрання стосовно ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На його думку, ОСОБА_10 не набув статусу підозрюваного, оскільки йому не було вручено підозру безпосередньо, у тому числі його не було затримано за підозрою у вчиненні інкримінованих злочинів, на дату складання та повідомлення про підозру органу досудового розслідування було відомо про місцезнаходження ОСОБА_10 на території ФРН, а тому вручення мало здійснюватися у порядку визначеному ч.7 ст.135 КПК України.
Перетин ОСОБА_10 кордону здійснювався в офіційному порядку, а тому відомості про його відсутність на території України відображені у базах даних Державної прикордонної служби України, доступ до яких сторона обвинувачення отримала до складання йому повідомлення про підозру.
Просить врахувати, що згідно з інформацією, яка розміщена на сайті АТ «Укрпошта», відправлення за №0304900326091, яке містило примірник повідомлення про підозру ОСОБА_10 за місцем його реєстрації ( АДРЕСА_1 ), не було вручено адресату. Примірник повідомлення про підозру, який був надісланий на адресу ОСББ «БУСОВ ХІЛЛ», було вручено 26 січня 2026 року. Проте з відповіді, яка надана ОСББ від 26 березня 2026 року №26/03/26-16 вбачається, що жодних дій після отримання даного листа уповноваженими представниками об'єднання не приймались з огляду на те, що документ не містив будь-яких вказівок чи прохань до вчинення дій. Висновки слідчого судді щодо проживання ОСОБА_10 у АДРЕСА_1 , є необгрунтованими та суперечать доказам, які долучено до матеріалів справи. Також суд дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_10 тимчасово проживає за кордоном у період воєнного стану в Україні з урахуванням відсутності юридично закріпленого формулювання періоду воєнного стану в Україні та перебування у вказаному стані вже понад 4 роки.
Висновки суду щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_10 інкримінованих йому злочинів є необгрунтовані та не підтверджуються доказами, які містяться у матеріалах справи. Зазначені обставини кримінального провадження у клопотанні про обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_10 вже були предметом розгляду у межах справи про притягнення його до адміністративної відповідальності (постанова №757/10937/24-п від 25 березня 2024 року), яким підтверджено правомірність дій ОСОБА_10 та констатовано використання ним службового становища виключно з метою організації вирішення системних проблем державного кризового управління в умовах воєнного часу.
Долучені стороною обвинувачення матеріали посвідчують публічно-правовий статус ОСОБА_10 , але не доводять використання ним службового становища у розумінні змісту ст.191 КК України. Крім того, надані в силу посади посадові обов'язки не наділяли його як заступника Керівника Офісу Президента України владно-розпорядчими повноваженнями щодо ДП «Гарантований покупець», НЕК «Укренерго», ПАТ «Запоріжжяобленерго», постачальника послуг комерційного обліку, приватних виробників електричної енергії або будь-якого іншого учасника ринку електричної енергії. Таким чином, зайняття відповідної посади не означає існування у ОСОБА_10 повноважень впливу щодо порядку здійснення комерційного обліку електричної енергії чи розрахунків за «зеленим» тарифом.
Просить врахувати, що протокол допиту ОСОБА_11 (т.4, а.с.132-140) не дозволяє зробити висновок, що будь-яке подання даних після 01 липня 2022 року автоматично було завідомо неправдивим. Навпаки, даний свідок підтверджує існування технічно складної ситуації, у якій поєднувалися втрата фізичного контролю, застосування режимів заміщення даних та відсутність одномоментної регуляторної реакції усіх суб'єктів ринку.
Також просить звернути увагу на протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 12 вересня 2025 року (т.4, а.с.141 - 145) та протокол огляду від 09 травня 2025 року журналу диспетчерських команд (т.4, а.с.38-44), які дають підстави стверджувати, що мали місце проблеми диспетчерсько-оперативної комунікації та роботи в умовах відсутності зв'язку, але надані ним показання не доводять відсутності генерації та електричного зв'язку з об'єднаною енергетичною системою України, у тому числі участь ОСОБА_10 у вказаному процесі.
Посилання на протокол НСРД від 21 грудня 2023 року стосовно ОСОБА_13 (т.4, а.с.124-131) не підтверджують втручання ОСОБА_10 у процес прийняття рішень щодо діяльності СЕС, оскільки у ньому зафіксовано розмови з невідомою особою з приводу питань обліку, передачі та розподілу електроенергії.
Долучені стороною обвинувачення документи підтверджують форс-мажорний характер ситуації, проте не встановлюють факт заволодіння коштами, а лише описують об'єктивно ускладнений режим функціонування енергетичної системи в умовах війни та окупації.
Стверджує, що відсутній факт заволодіння коштами, оскільки спірні виплати були здійснені у межах нормативно врегульованої процедури комерційного обліку та розрахунків на ринку електричної енергії. Зокрема, пункт 6 постанови НКРЕКП від 31 травня 2022 року №555 передбачав, що до моменту врегулювання суперечки, пріоритет для поточних розрахунків мають дані, сформовані оператором системи розподілу. Водночас п.10.2.26 ККОЕЕ встановлює спеціальний порядок дій у разі виникнення спору щодо даних комерційного обліку - шляхом нового формування сертифікованих даних адміністратором комерційного обліку.
Отже, закон прямо передбачав механізм, за яким, у разі наявності сумнівів, розбіжностей чи спору, застосовується не кримінально-правове реагування, а спеціальна регуляторна процедура уточнення та коригування даних. До моменту зміни таких даних у встановленому порядку всі учасники ринку були зобов'язані керуватися саме чинними сертифікованими показниками як належною підставою для проведення розрахунків. Здійснення виплат на підставі сертифікованих даних підтверджує, що відповідні дії відбувалися у межах формально визначеної нормативної процедури, а отже не утворюють складу злочину.
Слідчий суддя не надав належної оцінки протоколу огляду від 10 вересня 2024 року (т.4, а.с.3-17) та проігнорував клопотання сторони захисту в частині дослідження тих документів, на підставі яких були здійсненні висновки про начебто не синхронність роботи об'єктів СЕС, чим допустив неповноту судового розгляду. Так, ОСОБА_10 інкриміновано вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, який, на думку сторони обвинувачення, полягає в отриманні коштів за непоставлену електроенергію. Підозра в цій частині ґрунтується на єдиному документі - вище зазначеному протоколі, проте, проаналізувавши його зміст, сторона захисту доходить висновку, що, після ознайомлення з 316 документами, зроблено висновки на підставі виключно двох відповідей НЕК «Укренерго» в частині підтвердження факту відсутності з'єднання по зруйнованих ПЛ, які перебувають на балансі вказаного товариства, водночас не надано оцінки всім іншим лініям з'єднання, які перебувають на балансі ПАТ «Херсонобленерго» та ПАТ «Запоріжжяобленерго».
Висновки щодо функціонування об'єктів на тимчасово окупованій території «Таврія Енерго» не містять інформації, яка б стосувалась предмету підозри ОСОБА_10 . Окрім того, надані докази не підтверджують, що вироблена ПП «Нацпрод», ТОВ «КД Енерджі 2» електроенергія використовувалась в інтересах окупаційної влади. Так, протоколами огляду від 10 вересня 2024 року та від 30 жовтня 2025 року (т.4, а.с.3-17, 57-63) наводиться аналіз даних, наданих стороною обвинувачення, що охоплюють лише довоєнний період.
Крім того, протоколи огляду інформаційних ресурсів від 31 жовтня 2025 року та 05 листопада 2025 року (т.4, а.с.80-97) містять виключно загальну інформацію про розпорядження окупаційної влади на окупованій частині Запорізької області. Проте інформація, яка міститься в Указі самопроголошеного губернатора Запорізької області від 31 жовтня 2024 року №792-у, не доводять обґрунтованість підозри ОСОБА_10 , оскільки огляд загальнодоступної інформації не може бути достатньою підставою для висновків про дотичність ПП «Нацпрод» та ТОВ «КД Енерджі 2» до забезпечення роботи «Запорізького залізорудного комбінату». Також посилання на нормативні акти самопроголошених органів прямо суперечать чинному законодавству України, оскільки відповідно до ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті є недійсним і не створює правових наслідків. Тому, документи, на які посилається сторона обвинувачення, не мають юридичної сили та не можуть породжувати жодних правових наслідків, не є належною та допустимою підставою для підтвердження обґрунтованості підозри.
Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_10 підбирав виконавців, інструктував їх, розподіляв ролі, визначав спосіб подання нібито недостовірних даних, погоджував конкретні параметри валідації чи сертифікації, а також контролював безпосередній рух коштів після їх надходження.
Долучені стороною обвинувачення докази не доводять існування стійкої організованої групи, вчинення ОСОБА_10 конкретних організаторських дій в рамках інкримінованих злочинів, оскільки уся наведена переписка (т.3, а.с.157-182) датована 2019-2021 роками. Листування охоплює стандартну корпоративну взаємодію власника бізнесу та менеджера щодо підключення, ліцензування та діяльності СЕС. Відомості, що хронологічно передують інкримінованому складу злочину і стосуються законної підприємницької діяльності, не можуть слугувати підтвердженням злочинного умислу щодо подій значно пізнішого часу. У наведених чатах йдеться переважно про інформування щодо поточної безпекової і технічної ситуації на СЕС.
У матеріалах справи відсутні докази щодо наявності збитків та їх причинно-наслідкового зв'язку з діями учасників кримінального провадження. Висновок спеціалістів Державної аудиторської служби (т.5, а.с.1-33) та висновки судової економічної експертизи від 25 листопада 2025 року (т.5, а.с.52-89) містять лише фінансові розрахунки, в яких прямо зазначено примітку, що ці розрахунки можуть свідчити про наявність збитків лише у випадку доведення того, що вироблена електроенергія не була відпущена в ОЕС України, проте такі дані у матеріалах справи відсутні.
Клопотання про обрання ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у частині легалізації майна не відповідає вимогам ч.1 ст.184 КПК України, оскільки сторона обвинувачення не вказала, які саме дії підозрюваного охоплюються складом злочину, передбаченого ч.3 ст.209 КК України, яке майно вважається предметом легалізації та які конкретні дії з його легалізації були вчинені.За твердженням сторони обвинувачення, схема легалізації будувалася на використанні ТОВ «МК-Рітейл» як транзитної ланки для перерахування коштів, одержаних нібито злочинним шляхом.У межах описаної схеми на рахунок ОСОБА_14 поверталась поворотна фінансова допомога від ТОВ «КД Енерджі 2» та ТОВ «МК-Рітейл», після чого частина цих коштів перераховувалась на рахунок ОСОБА_10 як виконання зобов'язань за договорами позики. Проте, з клопотання та матеріалів, долучених до нього, не можливо встановити наявність умислу ОСОБА_10 на вчинення злочину, передбаченого ст.209 КК України, оскільки відсутні докази, що ОСОБА_10 був обізнаний або міг бути обізнаний про те, що кошти, які повертались йому, мають нібито незаконне походження. Не встановлено також, що ОСОБА_10 знав про оплати, здійснені на користь ТОВ «МК-Рітейл», або про будь-які господарські операції між виробниками електричної енергії та зазначеним товариством, або про погашення кредитних зобов'язань.
Стороною обвинувачення не надано належних доказів на підтвердження фіктивного характеру діяльності ТОВ «МК-Рітейл», у тому числі, що правочини щодо позики та поворотної фінансової допомоги між ОСОБА_10 та ОСОБА_14 не мали реального економічного змісту та були спрямовані на легалізацію майна. Участь у правовідносинах, що є наслідком цивільно-правових договорів, задекларованих у встановленому порядку, не можуть свідчити про причетність ОСОБА_10 до легалізації.
Стороною обвинувачення не було надано належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність наведених ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Так, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про неналежну поведінку ОСОБА_10 . Наявність у нього трьох паспортів громадянина України не свідчить про наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.
ОСОБА_10 з 2025 року обізнаний про здійснення детективами НАБУ досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013000000001375 від 21 серпня 2023 рок, за його місцем перебування у ФРН особисто проводився обшук, проте за весь час проведення досудового розслідування він жодного разу не переховувався від слідства чи суду. Просить врахувати, що ОСОБА_10 особисто, листом від 26 січня 2026 року, повідомляв, що він не переховується від органів досудового розслідування, суду та готовий співпрацювати з правоохоронними органами України, надати особисті пояснення щодо обставин кримінальних правопорушень, брати участь у судовому засіданні у Вищому антикорупційному суді. Після звільнення з посади заступника керівника Офісу Президента України ОСОБА_10 приєднався до своєї родини (дружини та трьох неповнолітніх дітей), які після початку повномасштабної агресії з боку рф переїхали до Німеччини, та з жовтня 2024 року постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Його виїзд за межі України зумовлений особистими та сімейними обставинами та не пов'язаний з обставинами кримінальним провадженням.
Відсутній ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні №42013000000001375 здійснюється з 21 серпня 2023 року. За вказаний тривалий проміжок часу орган досудового розслідування провів низку слідчих та процесуальних дій, у тому числі оглядів, негласних слідчих дій, необхідних для ефективного проведення досудового розслідування, у зв'язку з чим відсутня можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Також відсутній ризик незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, оскільки стороною обвинувачення не надано жодного доказу того, що ОСОБА_10 впливав хоча б на одну з вказаних осіб. Мотиви слідчого судді про доведеність вказаного ризику є необгрунтовані, оскільки судове рішення не містить чітко визначених свідків на яких нібито має намір впливати ОСОБА_10 . Також вказаний ризик не узгоджується з тим, що ОСОБА_10 проживає за кордоном, а тому зустрічатися, примушувати чи підкуповувати жодну особу в Україні не має наміру та можливості. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином відсутній, оскільки наведені та долучені до матеріалів справи переписки не мають жодного відношення до вказаного кримінального провадження, ОСОБА_10 перебуває за межами України, що виключає його можливість перешкоджати кримінальному провадженню.
Клопотання про обрання ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не містить чіткого обґрунтування наявності ризиків у цьому кримінальному провадженні та неможливості їх запобігання шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, у зв'язку з чим, на даному етапі, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи як взяття під варту ОСОБА_10 .
Постанова про оголошення ОСОБА_10 у розшук є незаконною з огляду на відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів того, що він викликався до детектива НАБУ в порядку, передбаченому КПК України, і не з'являвся без поважних причин. Просить врахувати, що організацію міжнародного розшуку було доручено органу - Департаменту міжнародного співробітництва Національної поліції України, якого у структурі НПУ не існує.
Крім того, для того, щоб особа вважалася такою, що є оголошеною у розшук, у тому числі - міжнародний, має бути здійснено певний комплекс заходів. Так, за умови винесення слідчим, прокурором, постанови про оголошення особи у розшук, інформація про це має бути внесена до ЄРДР. Крім того, таке процесуальне рішення має бути спрямоване відповідному органу з метою його реалізації - Національному центральному бюро Інтерполу в Україні для здійснення відповідних. Проте, із долученого витягу з ЄРДР № 42013000000001375 від 21 серпня 2023 року вбачається, що інформація про винесення постанови про міжнародний розшук ОСОБА_10 від 12 лютого 2026 року (т.1, а.с.99-101) до ЄРДР не вносилась. Крім того, у матеріалах справи відсутній запит до Національного центрального бюро Інтерполу стосовно здійснення необхідних дій щодо оголошення особи в міжнародний розшук. Тобто, постанова про оголошення у міжнародний розшук не виконана, що виключає факт перебування ОСОБА_10 у міжнародному розшуку. Підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає необізнаність з мотивами судового рішення, оскільки з повним текстом ознайомився в ЄДРСР, який опубліковано 27 квітня 2026 року.
11 травня 2026 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли заперечення прокурора, у яких він просить у задоволенні апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_8 відмовити, оскільки ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою. Так, підозрюваний ОСОБА_10 зареєстрований за місцем проживання на території України, за адресою у АДРЕСА_1 , не знятий із реєстрації, не оформив виїзд на постійне місце проживання за кордон, на постійному консульському обліку в дипломатичних установах України не перебуває, а тому повідомлення про підозру було вручено згідно ч.2 ст.135 КПК України. Крім того, просить врахувати, що перебування ОСОБА_10 на тимчасовому консульському обліку може підтверджувати лише його місце тимчасового перебування, а не проживання.Факт проведення обшуку за кордоном не спростовує встановлених слідчим суддею обставин тимчасового проживання ОСОБА_10 на території ФРН. Факт невручення уповноваженою особою ОСББ «Бусов Хілл» повідомлення про підозру ОСОБА_10 не спростовує набуття ним статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, оскільки КПК України не пов'язує набуття такого статусу з безпосереднім врученням уповноваженою особою ОСББ повідомлення про підозру, а передбачає лише вручення такого повідомлення житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи.
Оголошення ОСОБА_10 у міжнародний розшук є законним, оскільки він виїхав та перебуває за межами України, переховується від органу досудового розслідування та не з'являється на виклики без поважних причин. Повідомлення про підозру ОСОБА_10 є обгрунтованим, оскільки об'єкти генерації - СЕС ПП «Нацпрод», ТОВ «ВЕЗ» та ТОВ «КД Енерджі 2», не здійснювали фактичного відпуску електроенергії в ОЕС України та вказана обставина була відома ОСОБА_10 . На підставі недостовірних даних ДП «Гарантований покупець» виплатило підконтрольним ОСОБА_10 компаніям загалом 141 312 064,30 грн за електроенергію, яка реально державою Україною не була отримана.
Крім того, повідомлення про підозру ОСОБА_10 за ст.209 КК України є обґрунтованим, оскільки у період з 01 серпня 2022 року по 30 червня 2023 року з рахунків ПП «Нацпрод», ТОВ «КД Енерджі 2» та ТОВ «ВЕЗ» на рахунок підконтрольного суб'єкта господарювання - ТОВ «МК-Рітейл» перераховано грошові кошти на загальну суму 30 335 390,34 грн, зокрема: 10 779 138,70 грн - з рахунку ПП «Нацпрод»; 10 896 360,64 грн - з рахунку ТОВ «КД Енерджі 2» та 8 659 891,47 грн - з рахунку ТОВ «ВЕЗ». Призначення вказаних платежів формально визначалося як оплата за послуги та роботи, однак, з урахуванням встановлених обставин щодо відсутності фактичного надання таких послуг, ці операції мають ознаки фіктивності та використовувалися як механізм виведення грошових коштів. Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, є необгрунтованими та спростовуються долученими до клопотання про обрання запобіжного заходу доказами.
Також просить відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження захиснику підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_9 , оскільки чинний КПК України не пов'язує початок перебігу строку апеляційного оскарження з датою проголошення повного тексту судового рішення.
У судовому засіданні захисники підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 доводи, зазначені в апеляційних скаргах з доповненнями, підтримали та просили їх задовольнити.
Прокурор підтримав заперечення на апеляційну скаргу та просив у задоволенні апеляційних скарг відмовити як і в поновленні строку на апеляційне оскарження, так як вважає рішення слідчого судді законним та обгрунтованим, постановленим на підставі поданих сторонами доказів, яким надана правильна оцінка.
Підозрюваний ОСОБА_10 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить таких висновків.
Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Як убачається з матеріалів справи, ухвала слідчого судді постановлена 21 квітня 2026 року за участю прокурора та захисників підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Враховуючи дані обставини, з урахуванням положень ст.115, 395 КПК України, останнім днем строку апеляційного оскарження судового рішення було 27 квітня 2026 року, разом з тим апеляційна скарга захисником підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_9 направлена на електронну пошту суду 30 квітня 2026 року, тобто поза межами строку апеляційного оскарження.
Згідно з ч.1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 27 травня 2019 року у справі №461/1434/18 (провадження №51-6470кмо18) зазначила, що у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення у порядку, передбаченому ч.1 ст.117 КПК України.
З матеріалів справи вбачається, що повний текст ухвали слідчого судді від 21 квітня 2026 року вручено захиснику підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_9 - 28 квітня 2026 року, що підтверджується розпискою, яка долучена до матеріалів справи (т.9, а.с.82).
Таким чином, у зв'язку з необізнаністюзахисника підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_9 з мотивами оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що строк для подачі ним апеляційної скарги пропущено з поважних причин, а тому клопотання про його поновлення підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався зазначених вимог закону та ухвалив законне рішення.
Згідно зі ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Обов'язковою умовою для здійснення міжнародного розшуку з метою екстрадиції є чинне процесуальне рішення про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачено нормою національного законодавства, а саме ст.575 КПК України, якою передбачено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо така видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З матеріалів судової справи вбачається, щодетективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023000000001375 від 21 серпня 2023 року за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.2 ст.364 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що у період з липня 2022 року по 15 червня 2023 року ОСОБА_10 , перебуваючи на посаді заступника Керівника Офісу Президента України, тобто будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, а тому, відповідно, маючи значний вплив у сфері енергетики та розуміючи нормативно врегульовані процеси, що відбуваються у цій галузі, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння грошовими коштами ДП «Гарантований покупець», організував злочинну схему, спрямовану на протиправне отримання коштів за електричну енергію, нібито відпущену виробниками з альтернативних джерел енергії, без її фактичного надходження в об'єднану енергетичну систему України (далі - ОЕС України).
Взявши на себе функції організатора, ОСОБА_10 здійснив підбір учасників організованої групи, координував їхні дії відповідно до розробленого плану злочинної діяльності та забезпечив створення і функціонування організованої злочинної групи як стійкого об'єднання, а також здійснював загальне керівництво її діяльністю, визначав стратегічні напрями діяльності, контролював реалізацію злочинних планів та розподіляв ролі серед учасників групи.
У складі організованої групи ОСОБА_10 використовував наданий йому статус, владні повноваження, адміністративні ресурси та особисті/бізнес-зв'язки, завдяки чому впливав на прийняття рішень та дії учасників ринку з метою забезпечення виконання злочинної схеми.
Такий вплив реалізовувався через розпорядження або вказівки щодо порядку дій підконтрольним йому керівникам виробників та координацію дій через виробників як посередників, що маскувало фактичне джерело вказівок.
Органом досудового розслідування встановлено, що на підставі сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії ПП «Нацпрод», ТОВ «КД Енерджі 2» та ТОВ «ВЕЗ» у період з липня 2022 року по червень 2023 року ДП «Гарантований покупець» здійснено розрахунок вартості електричної енергії та сформовані акти купівлі-продажу зазначеним виробникам, яка не була відпущена в ОЕС України, на загальну суму 141 312 064,30 грн, що є матеріальною шкодою (збитками) у вигляді втрати активів.
Таким чином, внаслідок умисних протиправних дій, які полягали у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, організована злочинна група у складі заступника Керівника Офісу Президента України ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 заволоділа коштами ДП «Гарантований покупець» через протиправне отримання на рахунки ПП «Нацпрод», ТОВ «КД Енерджі 2», ТОВ «ВЕЗ» коштів за електроенергію, вироблену СЕС ПП «Нацпрод», ТОВ «КД Енерджі 2», ТОВ «ВЕЗ» (м. Дніпрорудне), яка не була відпущена в ОЕС України, чим ДП «Гарантований покупець» завдано збитки у розмірі 141 312 064,30 грн.
Крім того, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , маючи безпосередню можливість здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ПП «Нацпрод», ТОВ «КД Енерджі 2», ТОВ «ВЕЗ», діючи спільно з директорами цих компаній - ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , а також бухгалтером цих компаній ОСОБА_21 , реалізував протиправний умисел, який полягав у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, у загальній сумі 127 640 602 грн, шляхом проведення низки фінансових операцій через пов'язані юридичні особи, контрольовані одними й тими самими особами, та використання фіктивних господарських документів, спрямованих на надання коштам вигляду законних і приховування їх реального джерела походження.
СЕС ПП «Нацпрод», ТОВ «КД Енерджі 2», ТОВ «ВЕЗ» (м. Дніпрорудне), які фактично не здійснювали відпуск електричної енергії до ОЕС України у період щонайменше з вересня 2022 року по червень 2023 року, були безпідставно включені до балансуючого ринку. Подання недостовірних або завищених прогнозних/фактичних обсягів відпуску створювало хибне уявлення про доступну генерувальну потужність, що призводило до формування необґрунтованих балансуючих обсягів та відповідних фінансових зобов'язань. Такі дії спотворювали результати роботи балансуючого ринку та необґрунтовано покладали додаткові витрати на інших учасників ринку електричної енергії України.
З урахуванням викладеного, у період з липня 2022 року по 15 червня 2023 року ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , діючи умисно, спільно зі ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_21 , здійснили легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, шляхом проведення низки фінансових операцій та правочинів з коштами, отриманими через механізм штучного документального оформлення господарських операцій між суб'єктами ринку електричної енергії, включно з використанням коштів, отриманих від ДП «Гарантований покупець» як плату за вироблену електроенергію за «зеленим» тарифом.
У вказаний період часу службові та уповноважені особи виробників електричної енергії - ПП «Нацпрод», ТОВ «КД Енерджі 2», ТОВ «ВЕЗ», за попередньою змовою з іншими особами, що діяли в інтересах кінцевого вигодонабувача - ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , організували цілеспрямований процес документального створення передумов для отримання надмірних грошових коштів від державного підприємства, яке відповідно до нормативно-правових актів на ринку електричної енергії здійснює оплату виробникам за обсяги виробленої та відпущеної електричної енергії.
Використовуючи недоліки в системі контролю за достовірністю даних комерційного обліку електроенергії у період дії в Україні воєнного стану, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 організували внесення до технічної та фінансової документації виробника недостовірних показників обсягів виробленої електроенергії. Зокрема, відбувалося систематичне коригування показників приладів обліку, зміна параметрів звітності та формування актів приймання-передачі електроенергії з показниками, що перевищували фактичні технологічно можливі обсяги. Крім того, на рівні адміністратора комерційного обліку створювалася видимість коректності наданих даних, що унеможливлювало для державного підприємства виявлення завищених обсягів поставок.
Унаслідок такого документального оформлення ПП «Нацпрод», ТОВ «КД Енерджі 2», ТОВ «ВЕЗ» отримали на свої рахунки від ДП «Гарантвоаний покупець» грошові кошти в обсязі, що суттєво перевищував економічно обґрунтовані та фактично вироблені й відпущені в ОЕС України обсяги електроенергії.
Загалом протягом липня 2022 року - червня 2023 року ДП «Гарантований покупець» сплатило зазначеним 3 суб'єктам господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, коштів за придбання електроенергії на суму 152 687 678,75 грн, у тому числі: ТОВ «КД Енерджі 2» за договором від 26 вересня 2019 року № 748/01 - 67 086 778,07 грн; ПП «Нацпрод» за договором від 18 квітня 2019 року № 16887/01 - 62 907 491,67 грн та ТОВ «ВЕЗ» за договором від 25 жовтня 2019 року №872/01 - 22 693 409,01 грн; частина з яких у розмірі 141 312 064,30 грн фактично є доходами, одержаними злочинним шляхом, оскільки є результатом вчинення заволодіння чужим майном - коштами ДП «Гарантований покупець» шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Надалі ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_21 , усвідомлюючи незаконне походження отриманих коштів, вжили заходів, спрямованих на приховування їх фактичного джерела одержання. З цією метою було організовано багаторівневу систему фінансових операцій із типовими показниками й індикаторами відмивання коштів, які сформовані та узагальнені FATF відповідно до Конвенції Ради Європи про відмивання пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму, ратифікованої Україною 17 листопада 2010 року.
21 січня 2026 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 КК України.
Дії ОСОБА_10 орган досудового розслідування кваліфікує за ч.3 ст.27, ч.5 ст. 191 КК України як організація заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою в особливо великих розмірах. Крім того, його дії кваліфіковано за ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 КК України як організація вчинення фінансової операції з коштами в особливо великому розмірі, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховування та маскування незаконного походження таких коштів чи володіння ними, джерела їх походження, переміщення, а так само володіння та використання таких коштів особою, яка знала, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, вчиненому організованою групою.
Із ухвали слідчого судді від 21 квітня 2026 року вбачається, що слідчий суддя дослідив клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини щодо наявності обґрунтованої підозри мають місце і підтверджуються достатньою сукупністю доказів, а тому доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, виходячи з такого.
З об'єктивної сторони ст.191 КК України передбачає три різних форми вчинення злочину: привласнення, розтрата чужого майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Загальною ознакою цього злочину є особливе відношення винного до майна, яким він заволодіває. Особа в цих випадках не є сторонньою для майна: воно їй ввірене, перебуває в її віданні, або особа внаслідок службового становища має певні повноваження щодо цього майна, юридичною підставою чого є цивільно-правові відносини, договірні відносини, спеціальне доручення, службові повноваження. Суб'єкт злочину здійснює повноваження щодо майна на законній підставі, оскільки він наділений правомочністю з розпорядження, управління, доставці, зберігання майна тощо.
У результаті заволодіння чужим майном винний або інші особи одержують фактичну можливість володіти, користуватися чи розпоряджатися таким майном як своїм власним, а власник цього майна такої можливості позбавляється.
Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає в незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб з використанням службовою особою свого службового становища. На відміну від привласнення чи розтрати предметом заволодіння чужим майном шляхом службового зловживання може бути і майно, яке безпосередньо не було ввірене чи не перебувало у віданні винного, а щодо якого в силу своєї посади він наділений правомочністю оперативного управління чи розпорядження через інших осіб.
Суб'єктом заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем може бути тільки службова особа. При цьому службова особа може вчиняти відповідні дії лише щодо майна, на яке поширюється її компетенція, яке перебуває у сфері її відання, було їй ввірено чи щодо якого в силу своєї посади вона наділена правомочністю оперативного управління, а тому визначення предмета злочину за ст.191 КК України нерозривно пов'язане зі встановленням статусу суб'єкта злочину.
На думку сторони захисту підозрюваний ОСОБА_10 не є суб'єктом злочину, оскільки він як Керівника Офісу Президента України не був наділений повноваженнями впливу щодо порядку здійснення комерційного обліку електричної енергії чи розрахунків за «зеленим» тарифом.
Проте колегія суддів вважає доводи в цій частині необгрунтованими, оскількиу березні 2021 року ОСОБА_10 призначено радником Офісу Президента України, а в подальшому Указом Президента України від 23 листопада 2021 року №592/2021 «Про призначення ОСОБА_22 заступником Керівника Офісу Президента України» - заступником Керівника Офісу Президента України. Відповідно до розпоряджень Керівника Офісу Президента від 13 жовтня 2021 року №05-к та від 10 березня 2023 року №01-к «Про розподіл обов'язків між Керівником Офісу Президента України та його заступниками, Керівником апарату Офісу Президента України», а також від 22 червня 2023 року №02-к «Про внесення змін до Розпорядження Керівника Офісу Президента України від 10 березня 2023 року № 01-к» на заступника Керівника Офісу Президента України ОСОБА_10 було покладено функції координації та спрямування діяльності Директорату з питань економічної політики. Тобто у період інкримінованих йому дій він був службовою особою та він підозрюється в організації вчинення злочину іншими посадовими особами.
З протоколу огляду документів від 08 травня 2025 року та долучених до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_10 , очолюючи Комітет з електроенергетики (т.2, а.с.43-68), мав ключовий вплив на стратегічний розвиток і координацію енергетичної галузі країни та здійснював фактичний контроль над власною групою компаній. Такий вплив він реалізовував через розпорядження або вказівки щодо порядку дій підконтрольним йому керівникам виробників та координацію дій через виробників як посередників, що маскувало фактичне джерело вказівок.
На думку колегії суддів, стороною обвинувачення надано достатньо доказів на підтвердження координації ОСОБА_10 діяльності підконтрольних підприємств, з огляду на таке.
З протоколу огляду від 07 серпня 2025 року відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та стосуються ПП «Нацпрод», ТОВ «КД Енерджі 2», ТОВ «ВЕЗ» та ТОВ «МК-Рітейл» встановлено пряме та опосередковане володіння вказаними компаніями ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а також призначення їх керівниками ОСОБА_17 та ОСОБА_16 (т.5, а.с.90-93).
Крім того, відповідно до протоколу №18/12/2019 від 18 грудня 2019 року ОСОБА_10 було обрано головою Наглядової ради АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ГЕЛІОС» (далі - фонд «ГЕЛІОС»), засновником якого через компанію «NODA INVESTMENT LIMITED» (Маршалові Острови) та ТОВ «СОНЬЄРА ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 41358639) став його рідний брат - ОСОБА_14 .
Даним Фондом ОСОБА_10 керував у період з 18 грудня 2019 року по 05 листопада 2021 року.
З 18 грудня 2019 року функція голови Фонду номінально оформлена на дружину ОСОБА_14 ОСОБА_23 , яка керувала ним до 17 жовтня 2023 року, після чого головою Фонду призначено іншу підконтрольну ОСОБА_10 особу - ОСОБА_15
Фонд «ГЕЛІОС» заснував ТОВ «МК-Рітейл», основним видом діяльності якого є виробництво електроенергії, та ТОВ «ЕКОПАУЕР ІНВЕСТ». У свою чергу ТОВ «ЕКОПАУЕР ІНВЕСТ» стало засновником ТОВ «Відновлювальна енергія Запоріжжя» (далі - ТОВ «ВЕЗ»), основним видом діяльності якого є виробництво електроенергії.
Керівником ТОВ «МК-Рітейл» з 16 січня 2020 року призначено підконтрольну ОСОБА_10 особу - ОСОБА_24 .
Керівником ТОВ «ВЕЗ» з 11 грудня 2020 року призначено підконтрольну ОСОБА_10 особу - ОСОБА_15 . З 23 лютого 2021 року керівника ТОВ «ВЕЗ» змінено на ОСОБА_17 , який, окрім виконання функцій директора цього товариства, здійснював юридичний супровід діяльності бізнес-групи, підконтрольної ОСОБА_10 .
Крім того, ОСОБА_14 став засновником компанії «KD 2 ENERGY HOLDING LTD» (Республіка Кіпр), яка, у свою чергу, заснувала ТОВ «КД Енерджі 2», основним видом діяльності якого є виробництво електроенергії.
Керівником ТОВ «КД Енерджі 2» з 05 листопада 2018 року призначено ОСОБА_16 .
Також ОСОБА_15 через номінально оформлену на нього компанію «DROMADA DIAXERISTIKH LTD» (Республіка Кіпр) став засновником компанії «KD ENERGY HOLDING LTD», яка, у свою чергу, заснувала ТОВ «КД Енерджі 1». Керівником ТОВ «КД Енерджі 1» з 20 січня 2020 року призначено підконтрольну ОСОБА_10 особу - ОСОБА_25 ..
Надалі ТОВ «КД Енерджі 1» заснувало ПП «Нацпрод», основним видом діяльності якого визначено виробництво електроенергії.
Директором ПП «Нацпрод» з 07 листопада 2018 року призначено ОСОБА_16 .
Місцем здійснення господарської діяльності ТОВ «ВЕЗ», ПП «Нацпрод» та ТОВ «КД Енерджі 2» є територія Василівського району Запорізької області.
Отже, доводи сторони захисту, що ОСОБА_10 не був наділений повноваженнями впливу щодо порядку здійснення комерційного обліку електричної енергії чи розрахунків за «зеленим» тарифом спростовуються доказами, які долучено до матеріалів справи.
Доводи сторони захисту щодо відсутності доказів, які б підтверджували особисту участь ОСОБА_10 в здійсненні управління підприємствами, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на таке.
Так, з листування за 01 березня 2022 року вбачається, що ОСОБА_10 доручив управління від його імені бізнесом, зокрема пов'язаного з виробництвом електроенергії, своїй довіреній особі - ОСОБА_15 , про що свідчить наступна переписка.
« ОСОБА_15 - «Все ключевые документы из офиса перевезены (уставные, печати, договоры). На завтра организовал работу по консервации и переноса всей ценной техники (принтеры, мониторы, телевизоры и др.) в укрытие. В целом все под контролем, ограничения по СЭС сняты работу выполняем. От себя лично хочу сказать, что я готов на любые Ваши поручения. Я лично никуда не собираюсь, буду столько сколько Вам это потребуется, буду держать контроль по всем нашим активам, организовывать работу до последнего пока Вы мне сами не скажите!!!».
ОСОБА_10 - «Приглядывай пожалуйста за всеми предприятиями. Не только солнце и стройки».
ОСОБА_15 - «Я все понял. Все организую. Завтра соберу очное совещание со всеми руководителями направлений».
ОСОБА_10 - «Можешь всем сказать, что до окончания военного времени я тебя назначил старшим. Если у кого то возникнут вопросы по подчиненности» (т.2, а.с.70 зворот).
Крім того, 03 березня 2022 року ОСОБА_15 інформує ОСОБА_10 про стан функціонування СЕС (т.2 а.с.71).
У листуванні 07 березня 2022 року ОСОБА_10 поставив ОСОБА_15 завдання за будь-яких умов забезпечити облік генерованої електроенергії підконтрольними йому СЕС, щоб забезпечити отримання прибутку від їх діяльності:
ОСОБА_15 - «Вся генерация учитывается физически по техническим учетам (передача данных охранной) и в ручном режиме передается и загружается с систему ММS. То есть вся генерация контролируется и передается для составления актов с Гарпоком. С сегодняшнего дня приняли решение, до восстановления связи со всеми СЭС по сети интернет, будет дополнительно направляться сводный отчет по генерации всех СЭС как это было до автоматизации процесса учета по системе мониторинга».
ОСОБА_10 - «Спасибо. Главное чтобы потом физическую генерацию не упустили. Отчёты дело непринципиальное».
ОСОБА_15 - «Я Вам гарантирую, что мы не упустим генерацию. Компания НИК будет грузить данные в первую версию ММС по данным технических учетов (счетчиков), ранее мы так делали в отдельных аварийных случаях. Данный вопрос лично контролирую! Система заработала, все оформляют, я контролирую каждого человека» (т.2 а.с.71).
08 березня 2022 року ОСОБА_15 інформує директорів компаній про те, що вони мають забезпечити комерційний облік генерації СЕС, які на той час вже частково перебували під окупацією - «Ещё раз повторюсь - 100% работа всех СЭС это залог нашей зарплаты в марте» (т.2, а.с.91 зворот).
З листування 15 березня 2022 року, 23 березня 2022 року вбачається, що з початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_10 , для сталого функціонування свого бізнесу, забезпечив бронювання працівників цих СЕС, про що свідчить наступна переписка.
ОСОБА_15 - «Добрый день, ОСОБА_26 в рамках брони по мобилизации военнообязанных запустил подготовку документов по всем активам. По готовности готовых писем и перечней людей планировал ехать в военкомат с этими документами. В связи с этим прошу согласовать действия: вариант 1 - пробую самостоятельно, вариант 2 - возможно Вы подскажите какую-то другую модель».
ОСОБА_10 - «Письма на бронь? Давай те что есть. Потом добавим» (т.2 а.с.71).
ОСОБА_15 - «Добрый вечер, направляю 3й блок документов для бронировки работников после доработки» (т.2, а.с.72).
З листування 21 квітня 2022 року вбачається, що ОСОБА_10 особисто брав участь у питаннях взаємодії з обленерго та отримання технічних умов: «По облэнерго по ТУ нужна помощь?» (т.2, а.с.78 зворот), після чого повідомляв: «Проговорил. Пообещал быстро сделать»; 08 червня 2022 року - контролював фінансові показники та рівень оплат: «Платежі будуть кращі. До 50%» (т.2, а.с.75 зворот), та «Провірте. У нас 35% рівень оплат за липень» (т.2, а.с.75 зворот).
Крім того, з долучених доказів вбачається, що в Україні з 25 лютого 2022 року існує єдина торгова зона - «ОЕС України», у якій усі електроустановки мають працювати синхронно. При цьому електростанції, якими є сонячні електричні станції з огляду на вимоги п.51 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії», мають бути пов'язані з ОЕС України спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної енергії при централізованому управлінні цим режимом. Відсутність будь-якого із вказаних елементів свідчить про те, що електростанція не входить до ОЕС України.
Отже, придбання ДП «Гарантований покупець» електроенергії у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, відпуск якої не відбувся в ОЕС України, суперечить вимогам ч.2 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії».
Крім того, стороною захисту не спростовано обгрунтованість підозри за ст.209 КК України, оскільки в ході огляду руху коштів встановлено, що у період з 01 серпня 2022 року по 30 червня 2023 року з рахунків ПП «Нацпрод», ТОВ «КД Енерджі 2» та ТОВ «ВЕЗ» (яким згідно долучених до матеріалів справи доказів ДП «Гарантований покупець» сплатило кошти за придбання електроенергії на суму 152 687 678,75 грн), на рахунок підконтрольного ОСОБА_10 суб'єкта господарювання - ТОВ «МК-Рітейл» перераховано грошові кошти на загальну суму 30 335 390,34 грн, зокрема: 10 779 138,70 грн - з рахунку ПП «Нацпрод»; 10 896 360,64 грн - з рахунку ТОВ «КД Енерджі 2»; 8 659 891,47 грн - з рахунку ТОВ «ВЕЗ» (т.5, а.с.94-103). Крім того, окремо частина зазначених коштів безпосередньо надходила на користь ОСОБА_14 - з рахунку ТОВ «КД Енерджі 2» на його особистий рахунок перераховано 6 025 600 грн під виглядом повернення фінансової допомоги.
Надалі, у період з 16 вересня 2022 року по 30 червня 2023 року з рахунків ТОВ «МК-Рітейл» на особистий рахунок ОСОБА_14 надійшли кошти у загальному розмірі 17 488 731,07 грн під виглядом поворотної фінансової допомоги, частина з яких у період з 26 вересня 2022 року по 01 липня 2023 року була перерахована на особовий рахунок ОСОБА_10 - 2 798 000 грн, 5 738 00 грн - на рахунок ОСОБА_27 , 2 489 200 грн - на рахунок ОСОБА_23 . Також грошові кошти циклічно переміщувалися між рахунками ТОВ "МК-Рітейл" та ОСОБА_28 в загальній сумі 15 108 770 грн та ОСОБА_29 - в загальній сумі 9 979 000 грн. Характер зазначених фінансових операцій свідчить про їх взаємопов'язаність, що проявлялась у періодичному внесенні ОСОБА_14 коштів на рахунки товариства з подальшим їх поверненням у значно більшому обсязі. ОСОБА_10 отримував кошти, здобуті злочинним шляхом, оформлюючи їх нібито як повернення від ОСОБА_14 удаваної позики (офіційні доходи надавали йому максимальну можливість позичити лише 165 млн. грн, а не 221 млн. грн).
Отже, враховуючи докази, що містяться у матеріалах справи, доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо необгрунтованості підозри ОСОБА_10 є безпідставними та спростовуються долученими до матеріалів справи доказами.
Посилання сторони захисту як на підставу необгрунтованості підозри на постанову Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2024 року, згідно якої провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_10 за ч.1,2 ст.172-7 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, не свідчать про відсутність складу злочину, оскільки стосується виключно правовідносин, які стосуються порушення вимог законодавства щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів та не має відношення до обставин вказаного провадження.
Посилання сторони захисту на недоведеність заподіяння шкоди є безпідставним та спростовуються висновкамисудової економічної експертизи №01/25.11.2025 року від 25 листопада 2025 року, № 03/25.11.2025 від 25 листопада 2025 року та №02/25.11.2025 від 25 листопада 2025 року. Відповідно до ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Разом з тим, стороною захисту не було надано доказів на спростування висновків експертів, які надані стороною обвинувачення, а тому доводи апеляційної скарги, що у даному кримінальному провадженні відсутні збитки, є необгрунтованими.
Посилання сторони захисту щодо недопустимості використання у якості доказу інформації про розпорядження окупаційної влади на окупованій частині Запорізької області є необгрунтованими та спростовуються позицією Верховного Суду, яка зазначена у постанові від 02 квітня 2026 року (справа №607/6413/23) згідно якої докази, отримані з відкритих джерел, - це частина електронних (цифрових) доказів, які мають свою специфіку. Правоохоронні органи спочатку концентрують зібрану з відкритих джерел інформацію, а потім вона трансформується у доказ, який сторона обвинувачення використовує в суді. Отже, збирання доказів у такий спосіб відповідає вимогам чинного КПК України.
Щодо доводів в частині ненабуття ОСОБА_10 статусу підозрюваного, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Згідно зі ч.1 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Відповідно до ч.1 ст.111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Згідно зі ч.3 ст.111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених КПК України, у порядку, передбаченому главою 11 КПК України, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Відповідно до ч.2 ст.135 КПК України у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
З протоколу огляду від 10 лютого 2026 року вбачається, що 16 жовтня 2024 року о 13 год 35 хв ОСОБА_10 перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Краківець» на підставі документа FT051780. З того часу до України не повертався, що у тому числі визнається стороною захисту (т.1, а.с.125-127).
21 січня 2026 року орган досудового розслідування здійснив вихід за адресою: АДРЕСА_1 , з метою вручення повідомлення про підозру ОСОБА_10 , під час якого встановлено, що за даною адресою ніхто не проживає.
У зв'язку із невстановленням місцезнаходження ОСОБА_10 та неможливістю вручення повідомлення про підозру особисто у день його складення, тобто 21 січня 2026 року, органом досудового розслідування повідомлення разом із пам'яткою про процесуальні права підозрюваного направлено: засобами поштового зв'язку за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_10 ( АДРЕСА_1 ) (т.1, а.с.80) та на адресу житлово-експлуатаційної організації ОСББ «БУСОВ ХІЛЛ», що обслуговує дану квартиру (т.1, а.с.81-82).
З метою виконання вимог ст.135, 278 КПК України та вручення повідомлення про підозру ОСОБА_10 від 21 січня 2026 року, а також повісток про виклик до НАБУ на 26, 28 та 30 січня 2026 року, детективом НАБУ здійснено телефонний дзвінок керівнику житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання ОСОБА_10 - директору ОСББ «БУСОВ ХІЛЛ» ОСОБА_30 , який у ході телефонної розмови відмовився підійти та отримати документи, попросив залишити їх в приміщенні ОСББ, яке знаходиться в диспетчерській (м.Київ, вул.Буслівська,12).
О 08 год 53 хв 21 січня 2026 року детективи НАБУ в приміщенні ОСББ «БУСОВ ХІЛЛ», із застосуванням фіксації на відеокамеру, вручили працівнику ОСББ повідомлення про підозру ОСОБА_10 від 21 січня 2026 року, а також повістки про виклик до НАБУ. Проте представник ОСББ відмовився відрекомендуватися та поставити підписи про отримання документів, тому повідомлення про підозру та повістки були залишені на робочому столі в приміщенні ОСББ.
Додатково повідомлення про підозру ОСОБА_10 згідно ч.1 ст.135 КПК України надіслано засобами телефонного зв'язку в месенджері «WhatsApp» та «Viber» на абонентські номери телефонів, яким користується ОСОБА_10 , що підтверджується протоколом огляду від 21 січня 2026 року та на його електронні пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ), яка підтверджена підозрюваним у направлених ним листах на електронну пошту САП (т.1, а.с.84).
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_10 не набув статусу підозрюваного, оскільки кореспонденція, направлена за адресою: АДРЕСА_1 не була вручена адресату, є необґрунтованими, оскільки сама сторона захисту зазначає, що адресат перебуває за кордоном, у зв'язку з чим, не має можливості безпосередньо отримати поштову кореспонденцію, поштове відправлення повернулося відправнику, разом з тим така обставина не спростовує доказів сторони обвинувачення про вручення підозри ОСОБА_10 в інший спосіб.
Отже, доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо не набуття ОСОБА_10 статусу підозрюваного є безпідставними, оскільки слідчий суддя належним чином перевірив виконання стороною обвинувачення вимог, передбачених ч.1 ст.276 КПК України, та на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи, дійшов обґрунтованого висновку, що органом досудового розслідування вжито всіх можливих заходів для вручення ОСОБА_10 повідомлення про підозру від 21 січня 2026 року у спосіб, передбачений ст.135 КПК України, а тому він набув статусу підозрюваного, з чим погоджується й колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту, що вручення повідомлення про підозру має здійснюватися відповідно до вимог ч.7 ст.135 КПК України, є безпідставними з огляду на те, що вказана норма передбачає порядок здійснення виклику особи, яка проживає за кордоном, тобто не має місця проживання в Україні. З точки зору закону підозрюваний не позбавлений можливості вільного пересування у країнах світу до застосування до нього обмежувальних заходів судом.
Так, згідно ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-IV із змінами і доповненнями (далі-Закон №1382-IV), громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Статтею 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання (перебування) особи це внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи. Метою декларування та реєстрації місця проживання (перебування) особи є у тому числі ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою (стаття 3 вказаного Закону).
Статтею 4 даного Закону визначено, що особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
Тобто, чинне законодавство не передбачає юридичної можливості одночасного проживання особи за різними адресами, за якими можливе ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій, оскільки згідно встановленої процедури реєстрації нового місця проживання має відбуватися з зняття з реєстрації за попереднім місцем проживання.
З матеріалів справи вбачається, що підозрюваний ОСОБА_10 у встановленому законом порядку не змінив своє місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями із ДМС України від 06 листопада 2025 (т.1, а.с.192-193), протоколом огляду інформації, що надана ДП «Дія» від 18 листопада 2024 року (т.1, а.с.35), листом начальника Головного управління персоналу Генерального штабу Сил України (т.1, а.с.37) тапротоколом огляду від 01 липня 2024 року декларацій ОСОБА_10 за 2022, 2023 роки, у яких дана адреса зазначена як зареєстроване його місце проживання.
Зі змісту листа Міністерства закордонних справ України №71/16-533-143914 від 21 листопада 2025 року вбачається, що за даними відомчої інформаційної системи МЗС України відсутня інформація щодо перебування ОСОБА_10 на постійному або тимчасовому консульському обліку в закордонних дипломатичних установах (т.1, а.с.34).
Враховуючи дані обставини, станом на дату складання повідомлення про підозру в органу досудового розслідування були відсутні підстави для застосування норм ч.7 ст.135 КПК України.
Що стосується наданих стороною захисту документів, зокрема: копії свідоцтва про реєстрацію відповідно до п.1 ст.18 Федеративного закону про реєстрацію та довідки про перебування на консульському обліку ОСОБА_10 (т.6, а.с.50-52), колегія суддів зазначає таке.
Згідно вимог Порядку ведення обліку громадян України, які проживають за межами України, який затверджено постановою КМ України №85 від 29 січня 2020 року консульський облік - вчинення уповноваженими посадовими особами закордонних дипломатичних установ України комплексу дій з реєстрації інформації про місце проживання або перебування громадянина України на території іноземної держави шляхом внесення даних до інформаційно-комунікаційної системи «е-Консул».
Тимчасовий консульський облік - реєстрація інформації про місце перебування за межами України громадян України, які тимчасово перебувають за кордоном.
Таким чином, надана стороною захисту довідка про перебування ОСОБА_10 на тимчасовому консульському обліку, у тому числі копія свідоцтва про реєстрацію відповідно до п.1 ст.18 Федеративного закону про реєстрацію, свідчить виключно про тимчасове перебування ОСОБА_10 за кордоном з огляду на реалізацію ним права на свободу пересування та не підтверджує факту його проживання за кордоном у розумінні ч.7 ст.135 КПК України.
На думку колегії суддів, отримання ОСОБА_10 вищезазначених документів у березні 2026 року свідчать про його намір ухилитися від кримінальної відповідальності, оскільки будучу обізнаним про обставини даного кримінального провадження, покинувши територію України 16 жовтня 2024 року, він лише через півтори роки звертається до уповноважених посадових осіб закордонних дипломатичних установ України для взяття його на тимчасовий консульський облік.
Наявність ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , та документів іноземних органів, які отримано в результаті проведення слідчої дії, не є доказами, які підтверджують зміну місця проживання ОСОБА_10 , оскільки за своєю правовою природою є процесуальними документами, що отримані у межах міжнародного співробітництва.
У зв'язку з вищенаведеними фактами та положенням діючого законодавства у суду відсутні підстави вважати, що у ОСОБА_10 відсутнє місце проживання на території України. Взяття на тимчасовий консульський облік в іншій державі громадянина України не свідчить про втрату ним права на місце проживання в Україні. У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування вжито заходи для вручення ОСОБА_10 повідомлення про підозру від 21 січня 2026 року, у спосіб, передбачений КПК України, та він набув статусу підозрюваного.
Отже, доводи апеляційної скарги сторони захисту, що вручення повідомлення про підозру має здійснюватися відповідно до вимог ч.7 ст.135 КПК України, є безпідставними з огляду на те, що вказана норма передбачає порядок здійснення виклику особи, яка проживає за кордоном, тобто не має місця проживання в Україні.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що ОСОБА_10 набув процесуального статусу підозрюваного в кримінальному провадженні №42023000000001375 від 21 серпня 2023 року, а тому протилежні доводи сторони захисту є безпідставними. Крім цього, про обізнаність ОСОБА_10 про повідомлену підозру та про кримінальне переслідування стосовно нього як підозрюваного, свідчать і його численні звернення з клопотаннями до сторони обвинувачення, а також договори про правову допомогу і залучення захисників у даному кримінальному провадженні.
Згідно з ч.1 ст.281 КПК України якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.
Відповідно до ч.2 ст.281 КПК України про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю виконання постанови про оголошення міжнародного розшуку, але визначає необхідність прийняття такого рішення, що в даному випадку і було здійснено детективом НАБУ.
З протоколу огляду від 10 лютого 2026 року вбачається, що 16 жовтня 2024 року о 13 год 35 хв ОСОБА_10 перетнув державний кордон країни у пункті пропуску «Краківець» на підставі документа FT051780. З того часу до України не повертався, що у тому числі визнається стороною захисту (т.1, а.с.125-127).
Відповідно до Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом №613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17 серпня 2020 року, етап здійснення відповідного запиту щодо розшуку особи до Інтерполу передує оголошення в установленому законодавством порядку особи в розшук правоохоронними органами України, а документом, який додається до запиту є завірена копія постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування). Тобто вже на момент звернення із запитом до Інтерполу особа вже має бути оголошеною у міжнародний розшук.
Колегія суддів погоджується з доводами сторони захисту щодо невірного зазначення найменування органу, якому доручено організацію міжнародного розшуку. Разом з тим, наявність технічної помилки в назві органу, якому направлені матеріали для організації розшуку ОСОБА_10 , жодним чином не впливають на сам факт вжиття органом Національної поліції України таких заходів.
Публікація повісток про виклик ОСОБА_10 на 23 січня 2026 року, 26 січня 2026 року та 28 січня 2026 року, 30 січня 2026 року на веб-сайті Офісу Генерального прокурора України, у засобі інформації загальнодержавної сфери розповсюдження «Голос України" та на веб-сайті НАБУ не спростовує факту його місця проживання у м.Києві так як повістки про його виклик на 26 січня 2026, 28 січня 2026 року та 30 січня 2026 року, в тому числі направлялися засобами поштового зв'язку за відомим його місцем проживання (т.1, а.с.80) та на адресу житлово-експлуатаційної організації ОСББ «БУСОВ ХІЛЛ», що обслуговує квартиру за адресою у АДРЕСА_1 (т.1, а.с.81-82).
Відсутність у витязі з ЄРДР відомостей про оголошення ОСОБА_10 у розшук не є обставиною, яка має наслідком відмову у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу за наявності до того підстав, передбачених КПК України. Згідно ч.2 ст.281 КПК України внесення відомостей про розшук вчиняється виключно у разі зупинення досудового розслідування. Проте, як свідчать долучені до матеріалів справи докази, рішення про зупинення досудового розслідування кримінального провадження №42023000000001375 від 21 серпня 2023 року не приймалося.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність факту, що ОСОБА_10 оголошений у міжнародний розшук у відповідності до КПК України. Прийняття органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук від 12 лютого 2026 року є достатнім підтвердженням вказаного факту у розумінні вимог ст.281 та ч.6 ст.193 КПК України.
Враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_10 (ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 КК України), які є особливо тяжкими злочинами, відповідальність за вчинення одного з них передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; він був службовою особою, яка займає відповідальне та особливе відповідальне становище згідно Закону України «Про запобігання корупції»; його зв'язки, які він набув під час зайняття посадизаступника Керівника Офісу Президента України та Члена Наглядової Ради НАК «Нафтогаз України»; обставини вчинення інкримінованих злочинів, зокрема вчинення злочинів під час введення в Україні воєнного стану та у період проведення воєнних (бойових) дій на території України; розмір шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_10 у співучасті з іншими особами, яка становить 141 312 064,30 грн, та високий рівень фінансового забезпечення, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризиків, зазначених у п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України, та підстав для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, хоча і за наявності на утриманні його з дружиною трьох малолітніх дітей.
Посилання сторони захисту на обставину, що ОСОБА_10 не переховується від органу досудового розслідування та суду, колегія суддів визнає необґрунтованими, з огляду на його процесуальну поведінку, яка свідчить про ухилення від кримінальної відповідальності з врахуванням позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року у справі №5-1кс15. Так, підозрюваному ОСОБА_10 відомо про факт здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, про наявність врученої йому підозри, проте до України він не повертається, не повідомляє про поважність причин неявки як на виклики органу досудового розслідування, так і суду, який було надіслано йому завчасно, за кордоном проживає його сім'я, тобто у нього відсутні міцні соціальні зв'язки в Україні. Тому підозрюваному ОСОБА_10 було на законних підставах обрано запобіжний захід у порядку передбаченому ч.6 ст.193 КПК України. Згідно вимог ст.193 КПК України питання застосування більш м'яких запобіжних заходів може бути вирішено після його затримання та доставки до місця кримінального провадження, а тому доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування більш м'якого запобіжного заходу є безпідставні.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом судового розгляду в суді першої інстанції та висновків слідчого судді не спростовують.
За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст.370 КПК України, є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має, в тому числі, право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.131, 132, 176, 177, 182-183, 193, 194, 370, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Поновити захиснику підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_9 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційніскарги захисників підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 квітня 2026 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4