Справа № 991/4510/26
Провадження 1-кс/991/4523/26
18 травня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
06.05.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга, яка на підставі протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 06.05.2026 була передана на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
1.Зміст поданої скарги
У своїй скарзі ОСОБА_3 вказує, що 04.05.2026 ним до Національного антикорупційного бюро України було подано заяву про вчинення детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 протиправних дій, які полягають у прихованні реальної вартості придбаного ним будинку.
Водночас, як вказує ОСОБА_3 , він так і не отримав будь-якої відповіді на подану ним заяву, а тому вважає, що відомості до ЄРДР не внесено, вимог ст. 214 КПК України не виконані. У зав'язку з цим звернувся зі скаргою до Вищого антикорупційного суду у якій просить зобов'язати уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України внести до ЄРДР відомості за його заявою від 04.05.2026 та почати досудове розслідування.
2.Позиція учасників судового засідання
У судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, однак до його початку надіслав заяву, в якій просив розглянути скаргу за його відсутності, вимоги викладені у ній підтримав.
Представник Національного антикорупційного бюро України в судове засідання не з'явився. Однак від старшого детектива відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 надійшли письмові заперечення в яких він повідомив, що під час опрацювання відомостей, викладених у зверненні ОСОБА_3 , встановлено, що останній неодноразово звертався до Управління внутрішнього контролю із повідомленнями щодо можливого внесення недостовірних відомостей до декларації детективом ОСОБА_4 у частині, що стосується вартості зазначеного будинку. Управлінням внутрішнього контролю відповідна інформація перевірялась, однак не знайшли свого підтвердження про що ОСОБА_3 було належним чином повідомлено листами Національного бюро. Під час проведення відповідної перевірки були отримані пояснення ОСОБА_4 , а також з'ясовані обставини придбання нерухомого майна, джерела походження коштів та фактичний стан домоволодіння, що у своїй сукупності спростовує доводи заявника щодо нібито незаконного характеру придбання зазначеного майна та умисного внесення недостовірних відомостей до декларації.
Також детектив повідомив, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/7275/26 частково задоволено скаргу ОСОБА_3 та зобов'язано уповноважену особу Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області внести відомості до ЄРДР за заявою останнього про вчинення кримінальних правопорушень, зокрема директором Вінницького ремонтно-експлуатаційного центру ВП «Південно-західна ЕС» ДП «НЕК «Укренерго» ОСОБА_6 , пов'язаних, на його думку, із незаконним збагаченням, підробленням документів, шахрайством, зловживанням повноваженнями особами, які надають публічні послуги, службовою недбалістю, декларуванням недостовірної інформації, службовим підробленням та зловживанням службовим становищем.
З огляду на викладене, просив відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_3 .
Керуючись положеннями ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності скаржника ОСОБА_3 та представника органу, бездіяльність уповноваженої особи якого оскаржується, оскільки це не є перешкодою для розгляду відповідної скарги.
3.Мотиви та оцінка слідчого судді
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований КПК України. Зокрема, право на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування передбачено статтею 303 КПК України.
3.1. Щодо предметної підсудності
Порядок звернення із такими скаргами та їх розгляду слідчим суддею врегульовано ст. 304-307 КПК України.
Частиною 1 статті 306 КПК України визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС), - слідчим суддею ВАКС.
Питання предметної підсудності ВАКС врегульоване нормами ст. 33-1 КПК України, яка передбачає перелік кримінальних правопорушень та умови, за яких вони віднесені до предметної підсудності ВАКС. До вказаного переліку не належать, зокрема, кримінальні правопорушення, передбаченні статтями 212, 358 КК України.
У зв'язку з цим, слідчий суддя не розглядатиме доводи скарги, які стосуються невнесення відомостей про кримінальні правопорушення, передбачені статтями 212, 358 КК України, що не відносяться до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, а тому обмежується розглядом вказаної скарги лише у частині невнесення відомостей про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 209, ст. 366-2 КК України, які, за доводами заявника, вчинені детективом Національного антикорупційного бюро України та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, вчинене нотаріусом.
3.2. Щодо відсутності бездіяльності
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Вищезазначена бездіяльність виникає у зв'язку з невиконанням слідчим, дізнавачем чи прокурором передбаченого ч. 1 ст. 214 КПК України обов'язку внести відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, і таким чином розпочати проведення досудового розслідування за відповідними фактами.
Так, згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За змістом п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. При цьому, об'єктивними даними, які можуть свідчити про наявність ознак злочину є відомості, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення).
Вказані положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому наявність фактичних даних, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, має бути критерієм внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування.
З наведених положень вбачається, що слідчий та прокурор хоча і не проводять до моменту внесення відомостей у ЄРДР перевірку обставин, викладених у заяві, однак аналізують її зміст, і саме ця інформація дає змогу визначити, чи містить заява достатньо відомостей про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, внесенню до ЄРДР в порядку ч. 1 ст. 214 КПК України підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
Саме такий механізм початку досудового розслідування надає кожній особі право заявляти про їх вчинення та очікувати, що за відповідними фактами буде розпочате розслідування, водночас забезпечує можливість здійснювати досудове розслідування виключно за фактами вчинення кримінальних правопорушень та захищає інших осіб від необґрунтованого кримінального переслідування та процесуального примусу.
Вказане узгоджується з практикою Верховного Суду, який у своїх постановах наголошує на такому:
(1) «... якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин ...» (постанова ККС ВС від 16.05.2019 у справі № 761/20985/18);
(2) «… слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР» (постанова ККС ВС від 30.09.2021 у справі № 556/450/18).
З урахуванням викладеного, бездіяльність, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, може бути констатована лише у випадку, якщо відповідна заява чи повідомлення містять відомості саме про кримінальне правопорушення.
Як вбачається із поданої скарги та долучених до неї матеріалів, ОСОБА_3 вважає, що детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 366-2, ст. 368-5 КК України, а приватний нотаріус ОСОБА_7 - кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 365-2 КК України.
Зокрема, ОСОБА_3 стверджує, що детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 придбав будинок, дійсна вартість якого значно перевищує його офіційні доходи, та з метою приховування своїх протиправних дій, залучивши до цього приватного нотаріуса, оформив право власності на цей будинок на свого батька.
Водночас, проаналізувавши подану скаргу та долучену до неї заяву, слідчий суддя вважає, що в них відсутні відомості, які могли б об'єктивно свідчити про ймовірність вчинення детективом Національного антикорупційного бюро України та приватним нотаріусом кримінальних правопорушень, передбачених статтями ч. 2 ст. 366-2, ст. 368-5, ч. 3 ст. 365-2 КК України а заявником не наведено будь-яких вагомих обставин, існування яких обґрунтовує необхідність початку досудового розслідування.
Так, оцінюючи надані заявником скарги документи щодо оцінки вартості майна та самостійно проведені ним розрахунки, слідчий суддя доходить висновку, що вони самі по собі не свідчать про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ст. 368-5, ч. 3 ст. 365-2 КК України, як про те стверджує ОСОБА_3 .
Натомість, у заяві висловлене загальне припущення про ймовірне вчинення протиправних дій, які зроблені заявником, ґрунтуючись виключно на суб'єктивному уявленні щодо правомірності рішень та дій вказаної особи.
До того ж, слідчий суддя враховує, що твердження ОСОБА_3 щодо можливого незаконного набуття майна, заниження його вартості та внесення недостовірних відомостей до декларації детективом ОСОБА_4 перевірялися Управлінням внутрішнього контролю Національного бюро та не знайшли свого підтвердження.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає, що самих лише припущень заявника про наявність в діях детектива Національного антикорупційного бюро України ознак незаконного збагачення та декларування недостовірної інформації, недостатньо для висновку про наявність відповідних кримінальних правопорушень, тим більше, такі припущення не можуть бути підставою для початку досудового розслідування відносно нього.
У даному випадку невиправданим є застосування механізму кримінального переслідування та процесуального примусу для дослідження інформації, зазначеної у поданій ОСОБА_3 заяві.
Керуючись ст. 214, 303-304, 306, 307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
1.У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.
2.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
3.Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі її подання ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1