Справа № 991/5059/26
Провадження 2-з/991/19/26
13 травня 2026 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мовчан Н.В., суддів Литвинко Т.В., Сікори К.О., за участю секретаря судового засідання Філіндаш Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Польщикова Ігоря Валерійовича про забезпечення позову,
установив:
11 травня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшла заява прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Польщикова І.В. про забезпечення позову Держави Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, у якій просить накласти арешт на активи, які є предметом спору та належать ОСОБА_2 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 .
Заява обґрунтована тим, що за результатами опрацювання матеріалів Національного агентства з питань запобігання корупції (надалі - НАЗК) щодо моніторингу способу життя особи, уповноваженої на виконання функцій держави - голови Немирівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1. прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури звернувся до Вищого антикорупційного суду із позовною заявою в інтересах держави до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Прокурор зазначив, що підставою позову є факт опосередкованого набуття ОСОБА_1 активів, щодо яких є підстави вважати, що вони є необґрунтованими, оскільки різниця між законними доходами ОСОБА_1 та вартістю таких активів перевищує межу, встановлену ч. 2 ст. 290 ЦПК України.
Так, позов стосується визнання необґрунтованими і стягнення в дохід держави активів на загальну суму 6 885 282,02 грн, які були набуті протягом 2020-2021 років та щодо яких суб'єкт декларування може опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Номінальним власником обох активів, а саме: квартири АДРЕСА_1 (надалі - квартира АДРЕСА_3 ) та квартири АДРЕСА_2 (надалі - квартира АДРЕСА_4 ) є ОСОБА_2 , яка є тещею ОСОБА_1 . У той же час первинним власником квартири АДРЕСА_4 був брат дружини суб'єкта декларування - ОСОБА_3 , який невдовзі після придбання квартири у особисту приватну власність подарував цю квартиру своїй матері - ОСОБА_2 . У той же час обома квартирами фактично користується дочка суб'єкта декларування - ОСОБА_4 .
Прокурор стверджує, що суб'єкт декларування ОСОБА_1 має зв'язок з активами, оскільки він може опосередковано через дружину ОСОБА_5 , дочку ОСОБА_4 та тещу ОСОБА_2 вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Зокрема про це свідчить те, що:
- номінальним власником обох активів ОСОБА_2 видано довіреності, якими уповноважено дружину суб'єкта декларування ОСОБА_5 на управління (користування) та розпорядження належним їй рухомим та нерухомим майном, а також дочку суб'єкта декларування ОСОБА_4 на управління (користування) квартирами АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ;
- ОСОБА_4 використовує спірну квартиру АДРЕСА_3 для свого фактичного проживання, а квартиру АДРЕСА_4 суб'єкт декларування надає в оренду та отримує дохід від цього через свою дочку та тещу. Оплата комунальних послуг за цю квартиру здійснюється через ОСОБА_4 , оскільки вона перебуває на утриманні суб'єкта декларування та його дружини;
- у номінального власника активів ОСОБА_2 та попереднього власника квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_3 не було фінансової спроможності придбати ці активи;
- ОСОБА_2 відповідно до змісту довіреностей передала у фактично повне управління дві спірні квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 виключно одній онучці по лінії дочки ( ОСОБА_5 ), хоча має ще двох онуків по лінії сина ОСОБА_3 ;
- пояснення суб'єкта декларування щодо його непричетності до активів не відповідають фактичним обставинам, про що зазначено детально у позовній заяві.
На переконання прокурора зазначене підтверджує зв'язок суб'єкта декларування із спірними активами, що відповідає вимогам абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України.
Прокурор зазначив, що квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 мають ознаки необґрунтованих активів, оскільки наявна визначена ч. 2 ст. 290 ЦПК України різниця між вартістю цих активів та законними доходами ОСОБА_1 .
Окрім цього, прокурор стверджує, що протягом 2022-2025 років дочка та теща ОСОБА_1 отримували на свої банківські рахунки грошові перекази від ОСОБА_6 на загальну суму 142 172,02 грн, а тому ці кошти є доходом, отриманим від здачі в оренду квартири АДРЕСА_4 , які також підлягають стягненню на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 290 ЦПК України.
Прокурор зазначає, що ОСОБА_1 та члени його сім'ї не мали можливості у 2020- 2021 роках придбати за рахунок законних доходів два об'єкта нерухомого майна в місті Києві на загальну суму 6 743 110,00 грн, оскільки їх реальний законний дохід (реальна сума коштів, яка могла бути використана на придбання активів) за цей період склав 1 179 673, 30 грн.
Отже, різниця між вартістю активів і законними доходами ОСОБА_1 становить 5 563 442,70 грн, що перевищує визначену ч. 2 ст. 290 ЦПК України мінімальну межу виміру, та не перевищує межі, встановленої ст. 368-5 КК України.
На переконання прокурора такий захід забезпечення позову буде найменш обтяжливим для відповідачів та дозволить забезпечити виконання позову у майбутньому. Накладення арешту суттєво не вплине на їх права, оскільки вони матимуть можливість використовувати майно протягом дії заходів забезпечення позову.
Також прокурор просив розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки повідомлення їх про розгляд цієї заяви поставить під загрозу ефективність заходу забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.
Зі змісту заяви про забезпечення позову та долучених до неї матеріалів суд встановив, що ОСОБА_1 упродовж тривалого часу займає посаду судді Немирівського районного суду Вінницької області, а отже має статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави, отже обізнаний з вимогами антикорупційного законодавства та може передбачити наслідки визнання активів необґрунтованими.
Ці обставини дають підстави вважати, що у разі повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дату та час розгляду заяви, останні з метою збереження активів можуть вжити заходів щодо їх відчуження на користь інших осіб у досить короткі строки.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Прокурор Польщиков І.В. у судове засідання не прибув, подав до суду заяву, у якій просив розглянути заяву про забезпечення позову за його відсутності, а також зазначив, що заяву підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити.
Ураховуючи вимоги ст. 128, 153 ЦПК України, неприбуття прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про забезпечення позову.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд дійшов такого висновку.
Справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави розглядаються Вищим антикорупційним судом відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦПК України.
Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави у суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч. 1 ст. ст. 290 ЦПК України).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову може бути подана одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Отже, заява про забезпечення позову, яка надійшла одночасно з пред'явленням позову від належного суб'єкта, підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
Під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог (постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16).
Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, мають бути наведені у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими, а у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інші активи відповідача, які відповідають вартості активів, які є предметом спору, - також обґрунтування неможливості накладення арешту саме на оспорювані активи.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду у справі №760/34352/21 від 23 грудня 2022 року).
За змістом ч. 4 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред'явлено, зокрема:
- до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у сімсот п'ятдесят і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену ст. 368-5 КК України (абз. 1 ч. 2 ст. 290 ЦПК України);
- до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
- якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Прокурор у заяві зазначив осіб, які мають статус відповідачів:
- ОСОБА_1 , який тривалий час, зокрема і у 2020 році та дотепер, є суддею Немирівського районного суду Вінницької області, тобто є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, відповідно до підпункту «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», та, за дорученням якого набуто у власність необґрунтовані активи, щодо яких він може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
- ОСОБА_2 - мати дружини ОСОБА_1 , яка набула у власність активи, щодо яких порушується питання про їх необґрунтованість.
Відповідно до матеріалів, наданих до заяви про забезпечення позову, встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_7 та ОСОБА_3 ; 06 вересня 1998 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_1 та після шлюбу взяла прізвище ОСОБА_1 ; 25 червня 2006 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а 29 жовтня 2009 року між останніми знову укладено шлюб; ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя ОСОБА_1 народилась донька ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 14-19).
Суд не оцінює доведеність тверджень про необґрунтованість активів, що може бути здійснене під час розгляду позовної заяви по суті, однак констатує належність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суб'єктів, щодо яких може бути пред'явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, а також заяву про його забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 290 ЦПК України для визначення вартості активів, зазначених у ч. 2 ст. 290 ЦПК України, застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття.
Прокурор стверджує, що ОСОБА_1 необґрунтовано набув у власність активи на загальну суму 6 885 282,02 грн, а саме квартири АДРЕСА_5 , вартість яких складає 6 743 110,00 грн та дохід від здачі квартири АДРЕСА_4 в оренду на суму 142 172,02 грн.
На обґрунтування обставин, зазначених у заяві про забезпечення позову, прокурором надані та досліджені судом матеріали, зокрема, копії: договору купівлі-продажу квартири від 30 вересня 2020 року, згідно з яким ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 108,30 кв.м. за 4 387 461,00 грн; довіреності від 14 вересня 2020 року, якою ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_5 представляти її інтереси з будь-яких питань без виключення, зокрема розпоряджатися та управляти усім її рухомим та нерухомим майном; довіреності від 27 листопада 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_4 представляти її інтереси з усіма необхідними правами та повноваженнями, зокрема з питань управління (користування), що стосується її як власника квартири АДРЕСА_3 ; договору купівлі-продажу квартири від 02 жовтня 2021 року, згідно із яким ОСОБА_3 придбав у особисту приватну власність квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 49,90 кв.м. за 2 343 030,00 грн; договору дарування квартири від 22 січня 2022 року, відповідно до якого ОСОБА_3 подарував квартиру АДРЕСА_4 своїй матері ОСОБА_2 ; довіреності від 03 лютого 2022 року, якою ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_4 представляти її інтереси з усіма необхідними правами та повноваженнями, з питань управління (користування) та укладення договору оренди (найму) належної їй квартири АДРЕСА_4 ; довідок про оціночну вартість об'єктів нерухомості квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 від 10 травня 2026 року; розрахунку різниці вартості між активами та законними доходами сім'ї ОСОБА_1 за 2020-2021 роки; розрахунків доходів ОСОБА_2 за 1998-2020 роки та ОСОБА_3 за 1998-2021 роки; пояснень ОСОБА_1 до НАЗК від 30 вересня 2025 року; інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно а саме: квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , згідно з якою станом на 10 травня 2026 року власником зазначено ОСОБА_2 .
Колегія суддів звертає увагу, що питання необґрунтованості активів та інших вимог позивача вирішуватимуться за результатами розгляду справи згідно зі ст. 291 ЦПК України.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 є суддею Немирівського районного суду Вінницької області, тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 обізнаний про положення антикорупційного законодавства, має передбачати наслідки визнання активів необґрунтованими, розуміти процедуру виконання судового рішення та звернення стягнення на майно. Окрім цього ОСОБА_1 достовірно знає про проведену щодо нього НАЗК перевірку, оскільки ним були надані відповідні пояснення з приводу спірних активів.
Також у судовому засіданні встановлено, що право власності на активи, питання щодо арешту яких вирішується, на час розгляду заяви про забезпечення позову зареєстровано за близькою особою ОСОБА_1 - його тещою ОСОБА_2 , яка має право розпоряджатись належним їй майном (квартирами АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ). Також остання уповноважувала як свою доньку ОСОБА_5 правом розпоряджатись усім належним їй майном так і свою онучку ОСОБА_4 правом управління (користування) майном, отже остання обізнана з процедурою складання довіреностей.
Тому, на переконання колегії суддів невжиття заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовної заяви у зв'язку із ризиком відчуження ОСОБА_2 зазначеного нерухомого майна, або за її дорученням іншою особою, зокрема ОСОБА_5 чи ОСОБА_4 .
Суд враховує, що у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позов забезпечується, шляхом накладення арешту, зокрема, на активи, які є предметом спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
З огляду на існування ризику невиконання судового рішення, зокрема і за рахунок доходу відповідачів, враховуючи предмет майбутніх позовних вимог, визначений Цивільним процесуальним кодексом України, безальтернативний вид заходу забезпечення позову у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, суд дійшов висновку, що арешт активів, які прокурор у позовній заяві просить визнати необґрунтованими, є найбільш доцільним та відповідає предмету позовних вимог. За таких умов забезпечується співмірність між застосовуваними заходами та розміром позовних вимог, оскільки ціна позову розрахована саме із вартості активів та отриманого доходу від здачі в оренду одного з активів, що є предметами цього спору.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Водночас, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Колегія суддів враховує, що накладення арешту на майно (активи) не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення позову до вирішення спору судом. Суд зауважує, що арешт майна не є перешкодою для реалізації права користування таким майном.
Згідно із ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Однак, суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення, оскільки власник не обмежується у праві володіння та користування майном та, як наслідок, не вбачається наявності можливих збитків, пов'язаних із забезпеченням позову.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що заяву про забезпечення позову належить задовольнити.
Керуючись ст. 149-153, 157, 258-260, 290, 353 ЦПК України, суд
постановив:
Задовольнити заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Польщикова Ігоря Валерійовича про забезпечення позову.
Накласти арешт на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:
квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2181649780000),
квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1216462880000).
Примірник ухвали про забезпечення позову надіслати заявнику - прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Польщикову І.В. та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також відповідним державним органам для виконання.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.
Строк пред'явлення ухвали до виконання - три місяці з наступного дня після її постановлення.
Стягувачем на підставі даної ухвали є Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (код ЄДРПОУ 45252419, вул. Ісаакяна, 17, м. Київ, 01135), а боржниками: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 ); ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 ).
Роз'яснити, що згідно зі ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Повний текст судового рішення буде складено 18 травня 2026 року.
Головуючий суддя Н. В. Мовчан
Судді Т. В. Литвинко
К. О. Сікора